Постанова

від 14.04.2009 по справі 15/58-б

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

15/58-б

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 14 квітня 2009 р.                                                                                    № 15/58-б  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Хандуріна М.І., –головуючого,

Короткевича О.Є.,

Панової І.Ю.,

розглянувши  у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

на постановугосподарського суду від 11 лютого 2009 року

у справі господарського суду№ 15/58-бм. Києва

за заявоюПриватного підприємства "Промтехтранссервіс"

доПриватного підприємства "Тесміл-4"

провизнання банкрутом,

за участю представників сторін:

ДПІ у Печерському районі м. Києва –Куракін Ю.В. (дов. від 19.09.2006);

Приватного підприємства "Промтехтранссервіс" –Бабіч О.І. (дов. від 20.10.2008), Васечко О.І., Гапоненко Р.І. (дов. від 14.04.2009);

встановив:

Ухвалою господарського суду м. Києва від 03.02.2009 за заявою Приватного підприємства "Промтехтранссервіс" порушено провадження у справі про банкрутство Приватного підприємства "Тесміл-4" в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, зобов'язано заявника надати суду  витяг або довідку з Єдиного державного  реєстру з записом "юридична особа відсутня за місцезнаходженням".

Постановою господарського суду м. Києва від 11.02.2009 (суддя Хоменко М.Г.)  Приватне підприємство "Тесміл-4" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено ініціюючого кредитора –Приватне підприємство "Промтехтранссервіс", якого зобов'язано подати до офіційного друкованого органу оголошення про визнання боржника банкрутом та повідомити всіх відомих йому кредиторів відсутнього боржника про визнання його банкрутом.

          В касаційній скарзі ДПІ у Печерському районі м. Києва просить скасувати постанову суду першої інстанції,  справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. В обґрунтування посилається на порушення та невірне застосування норм матеріального і процесуального права, зокрема ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 17, 18 Закону України "Про порядок реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", ст.ст. 33, 34 ГПК України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову господарського суду на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню виходячи з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 41 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон), норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону в разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Отже, спрощена процедура банкрутства відповідно до статті 52 Закону передбачає введення ліквідаційної процедури боржника одразу ж після порушення провадження у справі про банкрутство, що має наслідком припинення господарської діяльності боржника (ч.1 ст.23 Закону).

          Наслідком припинення господарської діяльності боржника є те, що в ліквідаційній процедурі не виникають зобов'язання по сплаті податків та загальнообов'язкових зборів відповідно до Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". З таким висновком погоджується Верховний суд України у постанові від 06.04.2004 року у справі №17/124.

          Відтак, незаконне визнання боржника банкрутом за спрощеною процедурою унеможливлює встановлення податковим органом зобов'язань по сплаті податків відповідно до податкових повідомлень-рішень, прийнятих після введення ліквідаційної процедури, оскільки з моменту визнання боржника банкрутом у нього не виникають податкові зобов'язання.

          Наведене дозволяє зробити висновок про право податкового органу на оскарження постанов про визнання боржника банкрутом в порядку ст. 107 ГПК України, як судових актів за наслідком прийняття яких змінюється правовий статус юридичної особи і вона втрачає статус суб'єкта, щодо якого можуть виникати  податкові зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи, провадження у справі про банкрутство боржника було порушено за заявою ПП "Протехтранссервіс". Заява мотивована неспроможністю боржника погасити заборгованість за договором № 20 від 10.01.2007 за послуги по наданню юридичної допомоги, що постановою ВДВС від 10.10.2008 (а.с. 19).

На підтвердження факту відсутності боржника та його керівних органів за юридичною адресою ініціюючий кредитор посилається на довідку КП "Липкижитлосрвіс" від 25.04.2008 № 215/6 (а.с.11), лист Київської міської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" від 17.09.2008 № 303-15-10-2640 (а.с. 13), акт державного виконавця від 16.12.2008 (а.с. 21).

Постановою суду від 11.02.2009 Приватне підприємство "Тесміл-4" визнано банкрутом з урахуванням особливостей, визначених ст. 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено ініціюючого кредитора.

Зазначена постанова мотивована тим, що заявлені вимоги  документально підтверджуються.  Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців станом на 09.02.2009 відомості про Приватне підприємство "Тесміл-4" не підтверджені.

Однак, колегія суддів Вищого господарського суду України  вважає, що господарський суд м. Києва при прийнятті постанови про визнання відсутнього боржника банкрутом належним чином не перевірив належність доказів, які б підтверджували факт відсутності боржника за місцезнаходженням.

Так, згідно вимог ст. 7 та ст. 52 Закону кредитор при зверненні до суду із заявою про визнання боржника банкрутом зобов'язаний надати вичерпний перелік документів, які підтверджують наявність підстав для порушення справи про банкрутсво, зокрема докази  неплатоспроможності боржника та відсутності боржника або його керівних органів за їх місцезнаходженням.

Відповідно до вимог ст. 17 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців”, який набув чинності  з 01.07.2004 року в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб.

Відповідно до вимог ч. 1, 3 ст. 18 вказаного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню  до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені , вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Вказаний Закон також визначає порядок внесення до Єдиного державного реєстру записів про відсутність юридичної особи за її  місцезнаходженням, які здійснюються державним реєстратором  (п.7 ст.19 Закону).

Виходячи з вимог ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства  повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи, наданий на вимогу суду витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 09.02.2009, не містить запису  про  відсутність боржника –Приватного підприємства "Протехтранссервіс"  в  за його місцезнаходженням:  м. Київ, аул. Академіка Богомольця, буд.6 (а.с. 45).

Колегія судіів зазначає., що витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з відповідним записом, який є належним доказом відсутності боржника за його місцезнаходженням, має бути доданий до заяви про порушення провадження у справі, в той час як його копія була надана лише на вимогу суду.

Наявні у матеріалах справи довідка КП "Липкижитлосервіс" від 25.04.2008 № 215/6  (а.с.11), лист Київської міської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" від 17.09.2008 № 303-15-10-2640 (а.с. 13), акт державного виконавця від 16.12.2008 (а.с. 21) не можуть бути належним доказом відсутності боржника за його місцезнаходженням.

Таким чином, твердження суду першої інстанції  про незнаходження боржника за юридичною адресою не підтверджено матеріалами справи.

Колегія суддів Вищого господарського суду України наголошує, що  вищевказані норми Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців" передбачають можливість внесення реєстратором, після дотримання передбаченої ст. 19 процедури, до реєстру запису про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України судом не було досліджено наявність інших ознак, які б свідчили  про відсутність підприємницької діяльності боржника, зокрема ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності.

Як стверджує ДПІ, за договором від 02.03.2005, укладеним між  ПП "Техно-Трайд-Плюс" та ПП "Тесміл-4", перший придбав у боржника модуль збору аналогових сигналів В-2017 на загальну суму 100 277 649,64 грн., на що були виписані податкові накладні, в т.ч. ПДВ –16712941,61 грн., який заявлений до відшкодування з Державного бюджету України. За результатами позапланової документальної перевірки з питань правильності обчислення та достовірності заявлено до відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000882310/0 від 18.02.2006, яким відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 16700495,00 грн., яке на дайни час оскаржується в адміністративному суді.

Тобто, факт здійснення (нездійснення) боржником підприємницької діяльності та подання до органів ДПІ звітності взагалі не був предметом дослідження господарським судом м. Києва при винесення оскаржуваної постанови, що протирічить приписам ст. 52 Закону.

Відтак, колегія суддів зазначає, що у зв'язку з тим, що на момент порушення провадження у справі ініціюючий кредитор не надав суду доказів відсутності боржника за адресою місцезнаходження, боржник мав фактичне місце знаходження, вчасно подавав до органів державної податкової служби податкові декларації, що свідчить про здійснення підприємницької діяльності, провадження у справі про його банкрутство за спрощеною процедурою було порушено необґрунтовано, визнання боржника банкрутом за відсутності належних доказів на підтвердження підстав передбачених статтею 52 Закону згідно постанови суду від 11.02.2009 року є незаконним.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, діючи в межах повноважень суду касаційної інстанції згідно приписів ст.ст. 111-5, 111-7 ГПК України, вважає постанову господарського суду міста Києва від 11.02.2009 про визнання боржника банкрутом прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права, а отже такою, що підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд, оскільки на момент порушення провадження ініціюючим кредитором не надані докази відсутності боржника за місцезнаходженням та припинення господарської діяльності боржником, а відтак, суду належить перевірити обґрунтованість порушення провадження у справі про банкрутство такого боржника за спрощеною процедурою відповідно до статті 52 Закону.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119  - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва  задовольнити.

Постанову господарського суду м. Києва від 11 лютого 2009 року у справі № 15/58-б  скасувати, справу передати на розгляд до господарського суду м. Києва.

Головуючий                                                                                 М.І. Хандурін

Судді                                                                                         О.Є. Короткевич

                                                                                                    І.Ю. Панова