Постанова

від 21.07.2009 по справі 15/58-б

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

15/58-б

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 21 липня 2009 р.                                                                                    № 15/58-б  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Хандурін М.І. –головуючий,

Короткевича О.Є.,

Панової І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції  у Голосіївському районі м.Києва

на постановугосподарського суду м. Києва від 28.01.2009

у справі господарського суду№ 15/58-бм. Києва

за заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Дельта Комп'ютер"

провизнання його банкрутом,

за участю представників сторін:

ДПІ у Голосіївському районі м.Києва –Сименюк І.Ю. (дов. від 03.04.2009);

ліквідатора Фінько А.Л. –Асатрян О.В. (дов. від 25.06.2009);

встановив:

          Ухвалою господарського суду м. Києва від 05.12.2008 порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта Комп'ютер" в порядку ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном.

          Постановою господарського суду м. Києва від 28.01.2009 (суддя Хоменко М.Г.) визнано банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) "Дельта Комп'ютер", припинено процедуру розпорядження майном, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Фінька А.Л., якого зобов'язано подати до офіційного друкованого органу оголошення про визнання боржника банкрутом, письмово повідомити всіх відомих йому кредиторів відсутнього боржника; підприємницьку діяльність банкрута завершено; припинено нарахування неустойки, процентів та інших санкцій; зобов'язано ліквідатора провести ліквідаційну процедуру і надати суду свій звіт та  ліквідаційний баланс банкрута у строк до  05.02.2010.

До Вищого господарського суду України з касаційною скаргою звернулася  ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, яка просить скасувати постанову суду від 28.01.2009 та направити справу на новий розгляд. В обґрунтування посилається на порушення ст.ст. 1, 23, 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", СТ.СТ. 33, 34, 43 ГПК України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, переглянувши у касаційному порядку постанову суду першої інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про задоволення касаційної скарги виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 51 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”  (далі Закон) якщо вартості майна боржника –юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язані звернутися в господарський суд із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

Наслідком припинення господарської діяльності боржника є те, що в ліквідаційній процедурі не виникають зобов'язання по сплаті податків та загальнообов'язкових зборів відповідно до Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". З таким висновком погоджується Верховний суд України у Постанові №04/153 від 06.04.2004 року у справі №17/124.

          Відповідно до частини 5.3.1 статті 5.3 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій ним податковій декларації протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 статті 4 цього Закону для поданні податкової декларації. У разі коли відповідно до закону контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені в законі з відповідного податку, а за їх відсутності - протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення про таке нарахування.

          Відтак, незаконне визнання боржника банкрутом за спрощеною процедурою унеможливлює встановлення податковим органом зобов'язань по сплаті податків відповідно до податкових повідомлень-рішень, прийнятих після введення ліквідаційної процедури, оскільки з моменту визнання боржника банкрутом у нього не виникають податкові зобов'язання.

          Наведене дозволяє зробити висновок про право податкового органу на оскарження постанов про визнання боржника банкрутом в порядку статті 107 ГПК України, як судових актів за наслідком прийняття яких змінюється правовий статус юридичної особи і вона втрачає статус суб'єкта, щодо якого можуть виникати  податкові зобов'язання.

За ч. 4 ст. 105 ЦК України комісія з припинення юридичної особи поміщає в друкованих засобах масової інформації, в яких публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, повідомлення про припинення юридичної особи та про порядок і строк заявлення кредиторами вимог до неї. Цей строк не може становити менше двох місяців з дня публікації повідомлення про припинення юридичної особи.

Ч. 1 ст. 110 ЦК України встановлено, що юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа ліквідується в порядку, встановленому законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом (частина 3 статті 110 ЦК України).

Ч. 1 ст. 111 ЦК України передбачено, що ліквідаційна комісія після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, який містить відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог, а також про результати їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

За змістом ч. 5 ст. 60 Господарського кодексу України, яка регулює загальний порядок ліквідації суб'єкта господарювання, вбачається, що ліквідаційна комісія оцінює наявне майно суб'єкта господарювання, який ліквідується, і розраховується з кредиторами, складає ліквідаційний баланс та подає його власнику або органу, який призначив ліквідаційну комісію. Достовірність та повнота ліквідаційного балансу повинні бути перевірені у встановленому законодавством порядку.

З матеріалів даної справи вбачається, що 02.12.2008 ліквідатор ТОВ "Дельта Комп'ютер"  звернувся до господарського суду із заявою про банкрутство ТОВ за правилами ст. 51 Закону з посиланням на протокол загальних зборів учасників товариства від 19.11.2008 про ліквідацію підприємства (а.с. 5) та рішення ліквідатора від 24.11.2008 про звернення до суду із відповідною заявою (а.с. 6). До заяви додані довідки за підписом голови ліквідаційної комісії про майновий стан боржника, відсутність працівників та  заборгованості по заробітній платі. Однак, доказів на їх підтвердження в матеріалах справи немає.  

Крім того, у заяві про визнання боржника банкрутом відсутні відомості та до матеріалів заяви не додано оцінки вартості наявного майна боржника, доказів публікації оголошення згідно з вимогами ст. 105 ЦК України з метою виявлення кредиторів та встановлення повного обсягу кредиторської заборгованості.  У заяві про порушення справи про банкрутство ТОВ відсутні посилання на факт повідомлення органу державної податкової служби про  прийняття рішення про ліквідацію підприємства у встановленому законодавством порядку, подання до органу державної податкової служби складеного проміжного ліквідаційного  балансу для його перевірки, які необхідні для з'ясування наявності чи відсутності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство за правилами ст.51 Закону,

Отже, боржником подано заяву до суду без належних доказів подання оголошення відповідно до вимог ст. 105 ЦК України, не додано необхідних додатків відповідно до ст. 111 ЦК України та ст.  60 Господарського кодексу України, та не доведено належним чином обставин, які можуть бути підставою порушення провадження у справі про банкрутство за ст. 51 Закону та зумовлюють ліквідацію юридичної особи за наслідком затвердження ліквідаційного балансу за відсутності коштів для задоволення грошових вимог кредиторів боржника. (З такими висновками погодився Верховний Суд України в постанові №08/172 від 10.06.2008 у справі №15/682-б).

Відповідно до ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Колегія суддів Вищого господарського суду України наголошує, що вказані докази повинні бути надані заявником господарському суду на момент порушення справи про банкрутство за процедурою, яка передбачена ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", можливість витребування судом вказаних документів після порушення провадження у справі про банкрутство, на відміну від позовного провадження, спеціальним Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", не передбачена.

Скаржник обґрунтовував порушення інтересів держави в особі Інспекції у процедурі банкрутства також тим, що боржник вчасно подає податкові декларації до ДПІ та декларує податкові зобов'язання,  зокрема згідно податкової звітності загальний обсяг реалізації за 2006 –2008 роки становить суму понад 23,5 млн. грн.

Колегія суддів касаційного суду погоджується із доводами інспекції як такими, що зачіпають її права як уповноваженого державою органу щодо справляння податків та веденню обліку платників податків і зборів. З доводами про можливість порушення прав податкового органу в процедурах банкрутства, як такого, що веде облік платників податків, погодився Верховний Суд України у Постанові №06/229 від 06.06.2006 року у справі №Б48/12-05.

За таких обставин постанову господарського суду м. Києва  не можна визнати як таку, що відповідає фактичним обставинам справи і вимогам закону, а тому вона підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд до суду першої інстанції.       

При розгляді  справи  суду слід врахувати  наведене, повно та всебічно перевірити дійсні обставини справи, дати належну оцінку зібраним по справі доказам, доводам та запереченням сторін і в залежності від встановленого, правильно  визначити  норми  матеріального  права,  що  підлягають  застосуванню  до  спірних  правовідносин,  та  прийняти  обґрунтоване  і  законне  судове  рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1117, 1119 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції  у Голосіївському районі м.Києва  задовольнити.

Постанову господарського суду м. Києва від 28.01.2009 у справі № 15/58-б  скасувати, справу направити на  розгляд до господарського суду м. Києва.

Головуючий -                                                                М.І. Хандурін                                                                                                

Судді                                                                              О.Є Короткевич

                                                                                                            І.Ю. Панова