Постанова

від 05.11.2013 по справі 33/444-17/303

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" листопада 2013 р. Справа№ 33/444-17/303

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Андрієнка В.В.

Буравльова С.І.

при секретарі Вершути О.П.

за участю представників:

від позивача - Антонова І.В.

від відповідача - Деркач С.С.

від третьої особи - не з`явився

розглянувши матеріали апеляційної скарги Відкритого акціонерного товариства «Автотранспортник 13066» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.07.2013 року (суддя Стасюк С.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Піреус Банк МКБ»

до Відкритого акціонерного товариства «Автотранспортник 13066»

третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Дельта Моторс»

про стягнення 873465,20 грн.,-

Постанова прийнята 05.11.2013 року в зв`язку з оголошенням в судовому засіданні 22.10.2013 року перерви відповідно до положень ст. 77 ГПК України,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ПАТ «Піреус Банк МКБ» звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ВАТ «Автотранспортник 13066» про стягнення 873465, 20 грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 19.07.2013 року позовні вимоги задоволені повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача борг в розмірі 873465,20 грн. та витрати по сплаті судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій вказує, що рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з`ясуванні обставин справи, а тому просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 19.07.2013 року скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Ухвалою суду від 27.09.2013 року апелянту відновлено строк на подання апеляційної скарги, прийнято її до провадження та призначено до розгляду на 22.10.2013 року.

В судове засідання з`явилися представники позивача та відповідача та надали усні пояснення стосовно предмету спору.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином. Причини неявки суду не повідомив.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні матеріали справи, встановив наступне:

03.12.2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Міжнародний комерційний банк», правонаступником всіх прав та обов'язків якого є Публічне акціонерне товариство «Піреус Банк МКБ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дельта Моторс» були укладені кредитні договори № К/07-43 та № К/07-44.

Згідно з умовами Кредитних договорів банк надав позичальнику кредит у розмірі 6550000 доларів США терміном до 13.12.2014 року та в сумі 1450000 доларів США терміном до 12.12.2008 року.

В якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитними договорами 14.12.2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Міжнародний комерційний банк», правонаступником всіх прав та обов'язків якого є Публічне акціонерне товариство «Піреус Банк МКБ» (іпотеко держатель), Відкритим акціонерним товариством «Автотранспортник 13066» (іпотекодавець 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дельта Моторс» (іпотекодавець 2) був укладений договір іпотеки, посвідчений Ковтун О.Д., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі під № 4912.

Відповідно до пункту 2.1.1. договору іпотеки предметом іпотеки є: адміністративно-виробничий комплекс, загальною площею 4325,40 кв. м., розташований в місті Києві по вулиці Червоногвардійська, будинок 34, що складається з нежитлових будівель:

- теплопункт з кузовним відділенням (літ. Ж), загальною площею 70,20 кв.м.;

- будівля майстерень №№ 1,2 (літ. Е), загальною площею 1422,80 кв.м.;

- кузня і вулканізація (літ. В), загальною площею 439,00 кв.м.;

- естакада для миття автомашин (літ. Г), загальною площею 24,70 кв.м.;

- закрита мийка (літ. Д), загальною площею 274,40 кв.м.;

- будівля їдальні і контрольно-пропускного пункту (літ. П), загальною площею 419,80 кв.м.;

- будівля контори (літ. Р), загальною площею 382,50 кв.м.;

- профілакторій (літ. Б), загальною площею 204,70 кв.м.;

- склад агрегатів (літ. З), загальною площею 323,50 кв.м.;

- автопавільйон (оздоровчий комплекс) і сауна (літ. М), загальною площею 206,00 кв.м.;

- будівля майстерні (клуб) (літ. Н), загальною площею 283,50 кв.м.;

- будівля диспетчерської (літ. К), загальною площею 88,40 кв.м.;

- будівля господарського складу (літ. Л), загальною площею 185,90 кв.м.

Предмет іпотеки належить іпотекодавцям на праві сумісної часткової власності.

Згідно з пунктами 2.1.2., 2.1.3. договору іпотеки на момент укладення даного договору Відкритому акціонерному товариству «Автотранспортник 13066» належало 96/100 частин від адміністративно-виробничого комплексу (літери Ж, Е, В, Г, Д, ГІ, Р, Б, З, М, Н, К, загальною площею 4139,50 кв.м.), а Товариству з обмеженою відповідальністю «Дельта Моторс» - 4/100 частин від адміністративно-виробничого комплексу (нежитлова будівля літ. Л, загальною площею 185,90 кв. м.).

Пунктом 6.2.1. договору іпотеки сторони погодили, що у випадку набуття іпотекодержателем права звернення стягнення на предмет іпотеки, іпотекодавці передають у власність іпотекодержателю предмет іпотеки, згідно статті 37 Закону України «Про іпотеку». Сторони домовились, що з моменту прийняття іпотекодержателем письмового рішення про придбання предмета іпотеки у власність іпотекодержатель набуває право зареєструвати своє право на предмет іпотеки. Право власності на предмет іпотеки переходить до іпотекодержателя з дати прийняття ним письмового рішення про придбання предмета іпотеки у власність. В такому випадку це застереження, згідно статей 36, 37 Закону України «Про іпотеку» вважається договором про задоволення вимог іпотекодержателя. З дати прийняття іпотекодержателем письмового рішення про придбання предмета іпотеки у власність цей договір виступає правовстановлюючим документом та є правовою підставою для державної реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки.

В порушення умов кредитних договорів Товариство з обмеженою відповідальністю «Дельта Моторс» своїх зобов'язань по поверненню грошових коштів, сплаті відсотків та інших обов'язкових платежів, передбачених кредитними договорами, не виконало.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, внаслідок вищевказаних обставин, позивачем 31.10.2008 року було прийнято рішення про прийняття у власність предмета іпотеки, в складі приміщень відповідно до пункту 2.1.1. договору іпотеки, що підтверджується копією протоколу № 71/1/10-К засідання правління Відкритого акціонерного товариства «Міжнародний комерційний банк» від 31.10.2008 року

28.11.2008 року Комунальним підприємством «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» було зареєстроване право власності за Відкритим акціонерним товариством «Піреус Банк МКБ» на адміністративно-виробничий комплекс, загальною площею 4325,40 кв. м., розташований в місті Києві по вулиці Червоногвардійська, 34, та видане реєстраційне посвідчення № 021072 від 28.11.2008 року.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції проте, що відповідач, мав достовірну інформацію про зареєстроване за позивачем право власності на вказаний адміністративно-виробничий комплекс, загальною площею 4325,40 кв. м., проігнорував набуття останнім права власності на комплекс, та продовжив володіти, користуватись приміщеннями комплексу без належних правових підстав, виходячи з наступного.

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначав, що відповідач був повідомлений ПАТ «Піреус Банк МКБ» про набуття останні права власності на адміністративно-виробничий комплекс, загальною площею 4325,40 кв. м., листами № 179/02-Ш від 17.09.2009 року, № 312/03-Ш від 20.03.2009 року та № 546/03-Ш від 26.03.2009 року.

Проте, як вбачається з наявних в матеріалах справи вказаних листів, вони не містять відмітки про отримання відповідачем ВАТ «Автотранспортник 13066», відсутні в матеріалах справи і будь-які інші докази, вказуючи на те, що зазначені листи направлялися в будь-який спосіб відповідачу та були ним отримані.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Позивачем по справі ані суду першої інстанції ані суду апеляційної інстанції не було доведено належним чином та обґрунтовано відповідними доказами, що вказані вище листи направлялися відповідачу та були останнім отримані, а тому вони не приймаються судом до уваги, як належні та допустимі докази в даній справі.

Як зазначає позивач в своїй позовній заяві, у зв`язку з тим, що відповідачем не були звільнені приміщення комплексу, він був змушений звернутись за захистом своїх прав та інтересів до суду.

Рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 40/262 від 22.10.2009 року позов Відкритого акціонерного товариства «Піреус Банк МКБ» до Відкритого акціонерного товариства «Автотранспортник 13066», Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта Моторс» задоволено частково, а саме, заборонено відповідачу вчиняти дії, що спрямовані на порушення права власності позивача, та перешкоджають йому належним чином володіти, користуватися та розпоряджатися майном, що входить до складу Комплексу; зобов'язано відповідача надати безперешкодний доступ, прохід, проїзд до будівель, що належать позивачу на праві власності, а саме - до комплексу; зобов'язано відповідача звільнити нежитлові приміщення, що входять до складу комплексу, в тому числі від майна, яке належить відповідачу.

Після набрання рішенням законної сили, Господарським судом міста Києва було видано наказ від 12.02.2010 року № 40/262 про примусове виконання рішення.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2010 року апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Автотранспортник 13066» на рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2009 року у справі № 40/262 залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2009 року у справі № 40/262 залишено без змін.

Звільнити приміщення комплексу, зайняті відповідачем, в тому числі, від належного йому майна, позивачу вдалось лише в червні 2010 року в результаті проведення виконавчих дій, в зв'язку з чим, державним виконавцем відділу Державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції в м. Києві було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження від 04.08.2010 року з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 12.02.2010 року № 40/262.

Під час огляду приміщень комплексу 18.05.2010 року представниками позивача було встановлено, що відповідач, повністю проігнорувавши факт набуття позивачем права власності на комплекс, продовжує незаконно здавати в оренду нежитлові приміщення комплексу, що підтверджується 13 протоколами огляду нерухомого майна Публічного акціонерного товариства «Піреус Банк МКБ» по вул. Червоногвардійська, 34 в місті Києві.

Позивач зазначає, що за період з грудня 2008 року по червень 2010 року відповідачем були укладені договори оренди приміщення комплексу з різними товариства та фізичними особами-підприємцями і відповідачем в результаті укладених договорів було отримано прибуток за вказаний період на загальну суму 873465,20 грн., яку позивач просить суд стягнути з відповідача як отриманих (або які могли бути отриманими) останнім від незаконної передачі в оренду майна Публічного акціонерного товариства «Піреус Банк МКБ».

Господарський суд міста Києва задовольняючи дану вимогу в повному обсязі обґрунтував свій висновок наспаним чином.

Частинами 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Як вбачається з матеріалів справи, за період з грудня 2008 року по червень 2010 року відповідачем було укладено договори оренди приміщення адміністративно-виробничого комплексу з Товариством з додатковою відповідальністю «СК «Провіта», Фізичною особою - підприємцем Бойко Є.О., Товариством з обмеженою відповідальністю «Лайф Авт», Фізичною особою - підприємцем Коваленко О.В., Фізичною особою - підприємцем Вівчарем В.М., Фізичною особою - підприємцем Зарубою К.П., Фізичною особою - підприємцем Пєновим О.Г., Фізичною особою - підприємцем Бабенюком О.М., Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Кіловат», Товариством з обмеженою відповідальністю «Кулінарний дім», Товариством з обмеженою відповідальністю «ВДС-Торг», Фізичною особою - підприємцем Коваленком А.М., Фізичною особою - підприємцем Рубаном В.М., Фізичною особою - підприємцем Сазановою І.В., Фізичною особою - підприємцем Куксенком П.Р., Товариством з обмеженою відповідальністю «РІА Грін Віл», Фізичною особою - підприємцем Мальцевим М.О.

Частина 1 статті 759 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з частиною 1 статті 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Крім того, суд першої інстанції в своєму рішення зазначав, що на виконання вказівок, що містяться в постанові Вищого господарського суду від 23.08.2011 року у справі № 33/444, які є обов'язковими для суду першої інстанції по справі була призначена судово-економічна експертиза.

Відповідно до висновку № 01 судової економічної експертизи від 23.04.2013 року експертом було встановлено, що відповідно до наданих документів загальна сума орендних платежів за період з 01.12.2008 року по 31.05.2010 року, отриманих Відкритим акціонерним товариством «Автотранспортник 13066» складає 398 627,80 грн., включаючи ПДВ; загальна сума орендних платежів за період з 01.12.2008 року по 31.05.2010 року, які могли бути отримані Відкритим акціонерним товариством «Автотранспортник 13066» згідно з умовами договорів оренди приміщень складає 880 406,12 грн.

Господарський суд міста Києва прийняв даний експертний висновок як належний, достатній та допустимий доказ для вирішення даного конкретного спору та з урахуванням частини 1 статті 1214 Цивільного кодексу України задовольнив позовні вимоги ПАТ «Піреус Банк МКБ» в повному обсязі.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, а рішення суду підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

Збитками, згідно з статтею 22 ЦК України, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

У відповідності з нормами цивільного законодавства притягнення до цивільно-правової відповідальності можливе лише за певних, передбачених законом умов, сукупність яких формують склад правопорушення, що є підставою цивільно-правової відповідальності, при цьому складовими правопорушення, необхідними для відповідальності у вигляді відшкодування збитків, є суб'єкт та об'єкт правопорушення, а також суб'єктивна та об'єктивна сторони.

Суб'єктом цивільного правопорушення є боржник, а об'єктом правопорушення -зобов'язальні правовідносини кредитора та боржника, між тим суб'єктивну сторону становить вина боржника, а об'єктивну -протиправна поведінка боржника (невиконання або неналежне виконання обов'язку), наявність збитків у майновій сфері кредитора, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками, при цьому розмір збитків має довести кредитор, а відсутність хоча б одного з вищевказаних елементів звільняє боржника від відповідальності.

Відповідно до ч.2 ст. 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно від часу, з якого воно зобов`язана повернути доходи.

Як вбачається з пояснень відповідача, що не були спростовані належним чином позивачем, ВАТ «Автотранспортник 13066» за період з 01.12.2008 року по 31.05.2010 року на утримання майна, що передавалось в оренду були понесені витрати необхідні для забезпечення функціонування адміністративно-виробничого комплексу, які підтверджуються випискою з рахунку відповідача, а саме: витрати на сплату орендної плати за землю на суму 517491,45 грн., витрати на сплату водопостачання та водовідведення на суму 27865,31 грн., витрати на сплату послуг постачання електричної енергії на суму 483289,05 грн.

Вище зазначене також підтверджується висновком судової економічної експертизи від 23.04.2013 року, в якому експертом зазначено, що відповідно до виписки руху коштів по рахунку ВАТ «Автотранспортник 13066», останнім за період з 01.12.2008 року по 31.05.2010 року здійснені витрати на сплату орендної плати за землю, послуги водопостачання та водовідведення, постачання електричної енергії на загальну суму 1028654,81 грн.

Таким чином, отримані кошти від здачі в оренду приміщень були витрачені відповідачем на утримання майна в належному стані та забезпечення функціонування приміщень адміністративно-виробничого комплексу.

Крім того, необхідно зазначити, що деякі копії договорів оренди приміщень, що містяться в матеріалах справи, а саме: договір від 02.07.2009 року та акт прийому-передачі до нього, договір від 01.01.2009 року та акт прийому-передачі до нього, договір від 07.05.2009 року та акт прийому-передачі до нього не містять підпису орендаря, а деякі не містять й печатки орендаря, а тому не можуть бути прийняті як належні та допустимі докази по справі.

Також, в процесі розгляду апеляційної скарги, судом було встановлено, що відповідно до схематичного плану, що входить до складу технічного паспорту на нежитлові приміщення по вулю. Червоногвардійська,34 у м. Києві, позивачу належать приміщення: літера «Б»- профілакторій, літера «Г» «Д»- естакада для миття машин, закрита мийка, літера «Е» майстерня № 1,2, літера «З» склад, літера «К» диспетчерська, літера «Л» склад, літера «М» оздоровчий комплекс, сауна, літера «Н» майстерня, літера «П» їдальня та КГШ, літера «Р» будинок контори та літера «Ж» теплопункт.

Деякі орендарі, з яким відповідач укладав договори оренди, займали приміщення, що не належать на праві власності ПАТ «Піреус Банк МКБ», а саме: договір № 22/09 від 02.02.2009 року та № 84/09 від 02.07.2009 року - ФОП Рубан В.М. користування приміщенням у будівлі літ «У», договір № 34/09 від 24.02.2009 року - ФОП Сазонова І.В. користувалася приміщенням у будівлі літера «Н1», договір № 29/09 від 13.03.2009 року - ФОП Мальцев М.О. користувався приміщенням у будівлі літера «С».

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вище зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не надано належних доказів що свідчили б про порушення відповідачем прав та законних інтересів ПАТ «Піреус Банк МКБ» та вмотивованих доказів на існування у позивача права на стягнення з ВАТ «Автотранспортник 13066» коштів в розмірі 873465,20 грн.

Отже, суд першої інстанції помилково дійшов висновку про порушення відповідачем законних прав та інтересів позивача і як наслідок наявність у останнього права на звернення з позовом до суду за захистом порушеного права.

Враховуючи положення ст. 104 ГПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Відкритого акціонерного товариства «Автотранспортник 13066» підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 19.07.2013 року по справі № 33/444-17/303 - скасуванню.

Зважаючи на те, що колегією суддів апеляційна скарга Відкритого акціонерного товариства «Автотранспортник 13066» задовольняється, судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Автотранспортник 13066» -задовольнити.

Рішення Господарського суду міста Києва від 19.07.2013 року по справі № 33/444-17/303 - скасувати. Постановити нове рішення.

В задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Піреус Банк МКБ» до Відкритого акціонерного товариства «Автотранспортник 13066» про стягнення 873465,20 грн. - відмовити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Піреус Банк МКБ» (юридична адреса: 04070, м. Київ, Контрактова площа, буд. 4; фактична адреса: 04070, м. Київ, вул. Еллінська, 8 під. 7; код ЄДРПОУ 20034231) на користь Відкритого акціонерного товариства «Автотранспортник 13066» (02094, м. Київ, вул. Червоногвардійська, буд. 34; код ЄДРПОУ 05475179) судовий збір в розмірі 8734,65 грн.

Видати судовий наказ. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва

Матеріали справи № 33/444-17/303 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Шапран В.В.

Судді Андрієнко В.В.

Буравльов С.І.