Постанова

від 17.01.2008 по справі 2-а-555/08

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

                                                                                                                   Справа

№ 2-а-555/08

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2008 року Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді                  Катаєвої

Е.В.

при

секретарі                           Юзефович

Ю.А.

розглянувши в відкритому

судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до

Управління праці та соціального захисту населення Суворовської районної

адміністрації Одеської міської ради, за участю третьої особи - Головного

управління державного казначейства України в Одеській області про стягнення

щорічної одноразової допомоги до 5 травня у розмірі восьми мінімальних пенсій

за віком,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2007 року ОСОБА_1

звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального

захисту населення Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради

(далі УПтСЗН) про стягнення недоплаченої разової допомоги учасникам бойових

дій, вказуючи, що він є учасником бойових дій, інвалідом 2 групи з квітня 2003

року. У червні 2007 року йому стало відомо, що відповідно до Закону України "Про

статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" держава повинна

виплачувати щорічно до 5 травня разову грошову допомогу у розмірі восьми

мінімальних пенсій за віком. Однак, в порушення зазначеного Закону йому в

період 2004-2007 років вказана грошова допомога сплачувалась не в повному

обсязі. Тому просив визнати діяльність УПтСЗН незаконною та стягнути з

відповідача на його користь 8 552 гривень заборгованість за виплатою по

одноразовій грошовій допомозі, виходячи із вимог закону.

Крім того, позивач просив

стягнути з відповідача 8552 гривень у якості компенсації моральної шкоди,

зазначив, що несплата в повному обсязі грошової допомоги відповідачем

спричинила йому моральні страждання від освідомлення того факту, що держава не

поважає свого громадянина, який захищав на війні свій народ.

У судовому засіданні

представник позивача посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві

підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача

проти задоволення позову заперечував посилаючись на те, що УПтСЗН діяло у

відповідності своїх Конституційних повноважень, а саме Закону України «Про

державний бюджет України» на 2007 рік, та неможливість виплати у розмірі

передбаченому Законом України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх

соціального захисту" через фінансові можливості держави. Крім того, не

глядячи на прийняття Конституційним Судом України рішення від 09.07.2007 року

змін в Закони України Верховною Радою не вносилось, коштів державою на

фінансування виплат в передбаченому Законом України "Про статус ветеранів

війни, гарантії їх соціального захисту" не виділялось. Також наполягав на

відмові у позові в частині стягнення щорічної допомоги за 2004-2006 роки з

підстав пропущення строку позовної давності.

Представник третьої особи

до судового засідання не з'явився, був повідомлений судом належним чином та

своєчасно, про причини неявки суд не повідомив, суд визнав причину

неявки без поважною, вважав можливим розгляд справи за відсутності

представника третій особи.

Вислухавши пояснення

представників позивача, відповідача дослідивши та проаналізувавши надані

сторонами докази, суд встановив що позивач є учасником бойових дій, а з

ІНФОРМАЦІЯ_1 також інвалідом 2 групи і має право на пільги, встановлені

законодавством для ветеранів війни -учасників бойових дій (посвідчення

серіїНОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_1).

Відповідно до ч.5 ст. 13

Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального

захисту" від 22 жовтня 1993 року зі змінами, повинно виплачуватись

одноразова грошова допомога щорічно, до 05 травня, інвалідам війни 2 групи - у

розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.

Пунктом 1 „а"

постанови КМУ України „Про підвищення розмірів трудових пенсій" від

15.04.2003 року №544 розмір мінімальної пенсії за віком встановлений на 2004

рік у 50 гривень.

В силу статті 28 Закону

України „Про обов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003

року №1058-ІУ та статті 1 Закону України „Про затвердження прожиткового

мінімуму на 2005 рік" від 19.10.2004 року №2089-1 мінімальний розмір

пенсії на 2005 рік складав 332 гривни. З квітня 2006 року, прожитковий мінімум

для осіб, які втратили працездатність, затверджений у розмірі 359 гривень.

Згідно абзацу 5 статті 62 Закону України „Про державний бюджет України на 2007

рік" розмір мінімальної пенсії за віком встановлений ст.28 ч.1 Закону

України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від

09.07.2003р. становить 406 гривень.

Таким чином позивачу

повинні бути сплачені:

·  у 2004 році - 400 грн. (50 грн. х 8);

·  у 2005 році - 2656 грн. (332 грн. х 8),

·  у 2006 році - 2872 грн. (359 грн. х 8);

·  у 2007 році - 3248 грн (406 грн х 8).

Однак виплата була

здійснена на підставі Законів України «Про державний бюджет», всього позивач

отримав у 2004 р. - 160 грн., у 2005 р. -330 грн., 2006 р. - 330 грн., у 2007р.

- 360 гривень.

Згідно ст. 17 ч.1 Закону

України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду

з прав людини" суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про

захист прав людини і основоположних свобод та протоколи до неї і практику

Європейського Суду як джерело права.

Відповідно до статті 1

Протоколу до Конвенції "Кожна ... особа має право мирно володіти своїм

майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах

суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами

міжнародного права".

Розглядаючи борги у сенсі

поняття "власності", яке міститься у ст. 1 ч.1 Протоколу № 1 до

Конвенції і яке не обмежене лише власністю на фізичні речі та не залежить від

формальної класифікації у національному законодавстві, борги, що становлять

майно, можуть також розглядатися як "майнові права" і, таким чином,

як власність.

Тому при розгляді справи

"Кечко проти України" (заява № 63134/00) Європейський Суд з прав

людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки

виплачувати своїм робітникам з державного бюджету, держава може вводити,

призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи зміни в законодавство.

Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано

всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо

відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (п.23 рішення

суду).

В зв'язку з цим,

Європейський Суд не прийняв до уваги позицію Уряду України про колізію двох

нормативних актів - Закону України, відповідно якого встановлені надбавки з

бюджету, і який є діючим, та Закону України " Про Державний   бюджет"   на 

відповідний  рік,   де 

положення   останнього Закону, на

думку Уряду України, превалювали як lex specialis.

Суд не прийняв аргумент

Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не

можуть посилатися на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх

зобов'язань (п.26 рішення Качко проти України; див. mutatis mutandis рішення у

справі Бірдов проти Росії, № 59498/00).

Крім того,  рішенням Конституційного Суду України

№6-рп/2007 від 09.07.2007 року статтю 29 Закону України „Про державний бюджет

України на 2007 рік", яка передбачає, 

що у 2007 році виплата разової грошової допомоги до 9 травня інвалідам

війни 2 групи - 360 гривен,  визнано

неконституційним.

З таких підстав з

урахуванням практики Європейського Суду з прав людини позовні вимоги ОСОБА_1 в

частині неправомірності УПтСЗН нарахування щорічної допомоги до 5 травня у розмірі

визначеної Законами про Державний бюджет України ґрунтуються на законі, проте

підлягають частковому задоволенню, а саме лише стягненню за 2007 рік, оскільки

згідно статті 99 КАС України при зверненні до суду за захистом прав, свобод та

інтересів позивачем порушено передбачений річний строк.

Судом  не 

прийняті до уваги  посилання  представника позивача на незнання законів як

на поважність причини пропуску строку звернення до суду,  так як в 

силу частини  2  статті 

99  КАС  України 

строк звернення обчислюється у тому числі із дня, коли особа повинна

була дізнались про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Що стосується позовних

вимог щодо стягнення з УПтСЗН 8552 гривень у якості компенсації моральної

шкоди, то суд прийшов до висновку, що вони задоволенню не підлягають виходячи

із наступного.

Згідно з частиною 2 статтю

19 Конституції України Органи державної влади та органи місцевого

самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах

повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки Міністерством

фінансів було виділене Міністерству праці та соціальної політики для виплати

разової грошової допомоги, яке в свою чергу у подальшому перерахувало їх

органам праці та соціального захисту населення, кошти у розмірах відповідно із

Законом України „Про державний бюджет України" то суд вважає, що саме вина

у діях відповідача відсутня.

На підставі ч.5 ст. 13

Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального

захисту" від 22 жовтня 1993 року зі змінами, ст.28 ч. 1 Закону України

«Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р, ст. 17

ч.1 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики

Європейського Суду з прав людини", статті 1 Протоколу до Конвенції про

захист прав людини і основоположних свобод" яка ратифікована Україною

17.07.1997 року, справи "Кечко проти України" (заява № 63134/00)

Європейського Суду з прав людини керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 99,

159-164 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов

ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Суворовської

районної адміністрації Одеської міської ради, за участю третьої особи -

Головного управління  державного

казначейства України в Одеській області про стягнення щорічної одноразової

допомоги до 5 травня у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком -

задовольнити частково.

Стягнути з Управління праці

та соціального захисту населення Суворовської районної адміністрації Одеської

міської ради на користь ОСОБА_1 заборгованість по сплаті щорічної разової

грошової допомоги у розмірі 2 888 гривень. В решті позовних вимог - відмовити.

Постанову може бути

оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання до

Одеського окружного адміністративного суду заяви про апеляційне оскарження

протягом десяти днів з дня проголошення постанови, а також подання апеляційної

скарги до Одеського окружного адміністративного суду протягом двадцяти днів

після подання заяви про апеляційне оскарження.