Постанова

від 08.04.2009 по справі 8/459

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01025, м

 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА 01025,  м. Київ, 

вул. Десятинна,  4/6, тел.

278-43-43

П О С Т А Н О

В А

І М Е Н Е

М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

 08.04.2009

р.                                                                                

№ 8/459

Окружний адміністративний суд міста

Києва колегією суддів Пилипенко О.Є.(головуючий), Винокуров К.С., Кочан В.М.,

при секретарі Коваль А.В.

За результатами розгляду у

відкритому судовому засіданні адміністративної справи

За позовом

Товариства з обмеженою

відповідальністю «Світанок»

До

Державної податкової інспекції у

Печерському районі м. Києва

Про

Визнання неправомірними дій та

визнання недійсним рішення від 06.09.2007 р. № 10032307

За участю представників сторін

від позивача:ОСОБА_1. (угода про

надання правової допомоги № 3/71 від    

28.07.2008 р.)

від відповідача: ОСОБА_2. за дов. №

13123/9  від 26.09.2008 р., ОСОБА_3 за

дов.  № 6522/9/10-209  від 21.05.2007 р.

ВСТАНОВИВ:

          Товариство з обмеженою

відповідальністю «Світанок»звернулося до Окружного адміністративного суду міста

Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

про визнання неправомірними дій вчинених 28.08.2007 року при проведенні

перевірки на підприємстві позивача за актом № 265510072307; визнання недійсним

рішення від 06.09.2007 р. № 10032307 про застосування штрафних (фінансових)

санкцій у сумі 11389,48 грн.

          Позивач позовні вимоги підтримав,

просив суд задовольнити позов. Позивач вважає дії податкового органу

неправомірними, а прийняте рішення за результатами перевірки таким, що не

відповідає вимогам чинного законодавства. В обґрунтування заявленого позову

посилався на Указ Президента України «Про деякі заходи з дерегулювання

підприємницької діяльності»№ 462/99 від 30.04.1999 р., із змінами, внесеними

згідно з Указом Президента    № 1011/2000

(1011/2000) від 22.08.2000 р., Положення про ведення касових операцій у

національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного

банку України від 15.12.2004 р. № 637.

Відповідач з позовом не погодився,

проти задоволення позову заперечував, просив суд відмовити у задоволенні

позову. Відповідач надав письмові заперечення на позов, в яких вказує на те, що

податкова інспекція діяла відповідно до вимог чинного законодавства та на

виконання покладених на неї завдань і обов'язків.

В обґрунтування своєї позиції,

відповідач посилався на Закони України «Про державну податкову службу в

Україні», «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері

торгівлі, громадського харчування та послуг», Положення про ведення касових

операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління

Національного банку України від 15.12.2004 р. № 637.

Проаналізувавши матеріали справи та

пояснення представників сторін, суд приходить до наступних висновків.

Позовні вимоги заявлено про

визнання неправомірними дій та визнання недійсним рішення від 06.09.2007 р. №

10032307 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 11389,48 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 Кодексу

адміністративного судочинства України особа, яка вважає, що порушено її права,

свободи чи інтереси у сфері публічно -правових відносин, має право на звернення

до адміністративного суду з адміністративним позовом. 

Згідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного

судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона

посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч.1 ст. 6 Кодексу

адміністративного судочинства України, кожному гарантується право на захист

його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.

Відповідно до ч.1 ст.11 Кодексу

адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в

адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в

наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, згідно з вищенаведеними

нормами права, позивач має право звернутись до адміністративного суду з позовом

лише у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача

(суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері

публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного)

порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними

та допустимими доказами саме позивач.

На підприємстві позивача було

проведено перевірку щодо контролю за додержанням порядку проведення готівкових

розрахунків за товари (послуги), за результатами перевірки було виявлено

порушення Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні.

Рішенням Державної податкової

інспекції у Печерському районі м. Києва від 06.09.2007 р. № 10032307 до

Товариства з обмеженою відповідальністю «Світанок»застосовано штрафні

(фінансові) санкції у сумі 11389 грн. 48 коп. -за порушення ведення касових

операцій.

Рішення прийнято за результатами

перевірки згідно Акту перевірки щодо контролю за додержанням порядку проведення

готівкових розрахунків за товари (послуги) від 28.08.2007 р. №

000609/265510072307, на підставі п. 11 ст. 11 Закону України «Про державну

податкову службу в Україні»та Указу Президента «Про застосування штрафних

санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки (із змінами та

доповненнями) від 12.06.1995 року              

№ 436/95.

Суд вважає, позовні вимоги

необґрунтованими та недоведеними, а отже такими, що не підлягають задоволенню,

виходячи з наступного.

Щодо визнання протиправними дій

податкової інспекції при проведенні перевірки слід зазначити наступне.

Згідно ст. 2 Закону України «Про

державну податкову службу в Україні», на органи державної виконавчої служби

покладені обов'язки здійснення контролю за додержанням податкового

законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до

бюджетів, центральних цільових фондів податків і зборів. Виходячи з наведеного

податкові органи, як органи державної влади, здійснюють у сфері

публічно-правових відносин владні управлінські функції щодо контролю за

додержанням податкового законодавства господарюючими суб'єктами, тому суд

першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що даний спір являється

адміністративним.

Статтями 8, 9, 10 Закону України

«Про державну податкову службу в Україні», визначені функції органів державної

податкової Держслужби, до яких належить, зокрема здійснення контролю за

додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у

встановленому законом порядку.

Відповідно до п. 2 ст. 11 Закону

України «Про державну податкову службу в Україні», органи державної податкової

служби у випадках, в межах компетенції та порядку, встановлених законами

України, мають право, зокрема:

- здійснювати контроль за

додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у

встановленому законом порядку.

Відповідно до статей 15, 16 Закону

України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі,

громадського харчування та послуг», контроль за додержанням суб'єктами

підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги),

інших вимог цього Закону здійснюють органи Державної податкової служби України

шляхом проведення планових та позапланових перевірок. Планові або позапланові

перевірки осіб, що застосовують реєстратори розрахункових операцій (далі РРО),

розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій, здійснюються у

порядку передбаченому законодавством України.

Таким чином, судом не приймається

посилання позивача на порушення відповідачем при проведенні перевірки  додержання порядку проведення готівкових

розрахунків за товари (послуги) вимог Указу Президента України «Про деякі заходи

з дерегулювання підприємницької діяльності»№462/99 від 30.04.199 року.

Оскільки дія цього Указу

розповсюджується на порядок проведення перевірок фінансово-господарської

діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, які відповідно до  пункту "а" ч. 1 статті 5 Указу «Про

деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності»проводяться

контролюючими органами - державною податковою службою України з питань,

пов'язаних зі сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів і

державних цільових фондів, неподаткових платежів.

У питаннях застосування РРО Закон

України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі,

громадського харчування та послуг»є спеціальним. Отже, інші акти законодавства,

у тому числі й Закон України «Про державну податкову службу в Україні»,

застосовуються тільки в частині, не врегульованої Законом України «Про

застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського

харчування та послуг».

Отже, до перевірок РРО

застосовуються всі правила, що 

стосуються допущення посадових осіб до проведення планових та

позапланових перевірок (ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в

Україні»). Тому посадові особи податкового органу мають право приступити до

проведення перевірок РРО за умови надання суб'єкту господарювання під розпис

направлення на перевірку.

Згідно направлень на перевірку від

28.08.2008 року № 1156 та № 1157 та відповідно до графіку проведення перевірок

працівниками відділу оперативного контролю ДПІ у Печерському районі м. Києва

було проведено перевірку на підприємстві позивача щодо контролю за додержанням

порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги).

В процесі розгляду справи позивач

наголошував, що відповідач діяв протиправно, оскільки перевірка проводилась за

відсутністю керівника товариства, крім того, перевіряючи не зробили відповідний

запис в Журналі перевірок, посилання на ці обставини судом не приймаються з

наступних підстав.

Спірна перевірка щодо контролю за

додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги)

проводилася 28.08.2007 р., початок перевірки 11 год. 58 хв., тобто це був

робочий день и робочий час, за юридичною та фактичною адресою позивача, тобто

відповідно вимог трудового законодавства керівник зобов'язаний бути присутнім

на робочому місці, доказів поважності відсутності на робочому місці керівника

товариства позивач суду не надав, з пояснень представника відповідача, проти

яких не заперечував позивач, вбачається, що бути присутньої при проведенні

перевірки керівник товариства в телефонному режимі доручив ОСОБА_4, крім того,

слід зазначити, що відповідно до вимог чинного законодавства, якщо у позивача

були підстави вважати, що перевірка є незаконною, він мав право не допускати

перевіряючих до перевірки.

Щодо відсутності запису в Журналі

перевірок представник відповідача , який брав участь у перевірці, пояснив, що

позивач не міг знайти цього журналу, тому перевіряючи не зробили в ньому

відповідний запис,  представник позивача

проти цього факту також не заперечував.

Зважаючи на вищенаведене, суд не

вбачає порушень з боку податкового органу щодо проведення перевірки та вважає,

що перевірку було проведено з дотриманням вимог чинного законодавства України.

Щодо визнання недійсним рішення №

06.09.2007 р. № 10032307 про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Проведеною перевіркою встановлено,

що в магазині здійснюється торгівля  

продуктами  харчування  та  алкогольними   напоями  

за  готівковий розрахунок   із  

застосуванням   РРО   та  

видачею   розрахункових   документів споживачам.

При перевірці каси підприємства

встановлено видача готівкових коштів 01.05.2007 р. в сумі 3300,00 грн. та

30.06.2007 р. в сумі 3000,00 грн., що призвело до перевищення встановленого

ліміту залишку готівки в касі підприємства на загальну суму 5694,74 грн.,

оскільки в момент проведення перевірки в видаткових касових ордерах на

зазначені суми відсутні підписи осіб, що отримували кошти, про це свідчить

матеріали перевірки, в тому числі, копії приходних ордерів № 475 від 01.05.2007

р. та № 704 від 30.06.2007 р., які додані до матеріалів справи, та обставини

викладені в акті перевірки.

Тому судом не приймається посилання

позивача на ту обставину, що в наданих на огляд суду оригіналах видаткових

ордерів на момент розгляду справи у суді вже є відповідні підписи в графі

бланку видаткового ордеру, де повинен підписатися одержувач коштів.

Підпунктом 1.2 п. 1 Положення про

ведення касових операцій у національний валюті в Україні, затвердженого

Постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. № 637 (далі -Положення) визначено,

що ліміт залишку готівки в касі - це граничний розмір суми готівки, що може

залишатися в касі в позаробочий час.

Порядок ведення касової книги та

обов'язки касира визначено п. 4 Положення.

Так, відповідно до пп. 4.3 п. 4

записи в касовій книзі провадяться касиром за операціями одержання або видачі

готівки за кожним касовим ордером і видатковою відомістю в день її надходження

або видачі. За відсутності руху готівки в касі протягом робочого дня записи в

касовій книзі в цей день можуть не провадитися.

Для визначення понадлімітних

залишків готівки в касі порівнюються записи про фактичні її залишки в касі за

касовою книгою з установленим лімітом каси за кожний день незалежно від того,

здійснювалися в цей день касові обороти (надходження і витрати готівки) чи ні

(пп. 7.23 п. 7 Положення).

Згідно вимог п. 2.8 Положення,

підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку

(готівку) в межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка

(готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків

для її зарахування на банківські  

рахунки.

Відповідно до п. 7.9. Положення,

під час перевірки з'ясовується правильність заповнення всіх реквізитів

прибуткових і видаткових касових ордерів та видаткових відомостей (проставлення

потрібних дат, номерів, сум, зазначення підстав для їх виписки, наявність

підписів службових осіб і одержувачів коштів, відбитків печаток та штампів,

підписів про отримання готівки, правильність оформлення депонованих сум тощо).

За окремими видатковими відомостями можуть  

вибірково перераховуватися суми виплаченої готівки.

Вимогу щодо обов'язкової наявності

особистого підпису особи передбачено п. 3.5 Положення на підставі вимоги Закону

України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від

16.07.1996 р. N 996-ХІV.

Згідно ст. 9 вказаного Закону

визначено, що особистий підпис є обов'язковим реквізитом касових документів,

які відносяться до первинних облікових документів для ведення бухгалтерського

обліку.

Відповідно до п. 3.5 Положення, у

разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам

підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир

вимагає пред'явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування

і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому

касовому ордері або   видатковій   відомості про одержання  готівки із зазначенням одержаної суми

(гривень   -   словами, копійок     -    

цифрами), використовуючи   чорнильну   або  

кулькову   ручку з чорнилом

темного кольору.   Якщо видаткова   відомість  

складена   на   видачу готівки кільком особам, то одержувачі

також пред'являють паспорти чи документи, що їх замінюють, і розписуються у

відповідній графі документа.

Для виведення залишку готівки в

касі не приймаються видаткові касові ордери або видаткові відомості, в яких

видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача.

Позивач у  позові зазначає, що відповідно до п. 5.10

Положення про ведення касових операцій у національний валюті в Україні,

затвердженого Постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. № 637, не вважаються

понадлімітними в день їх надходження і ті готівкові кошти, що надійшли до кас

підприємств у вихідні та святкові дні та були здані в сумі, що перевищує

встановлений ліміт каси, до обслуговуючих банків наступного робочого дня банку

та підприємства або були видані для використання підприємством відповідно до

законодавства наступного робочого дня на потреби, які пов'язані з діяльністю

підприємства.

Проте, в пункті 7.24 Положення,

зазначено, що у разі виявлення під час перевірок видаткових касових ордерів або

видаткових відомостей, у яких видача готівки з каси не підтверджена підписом

одержувача (абзац другий пункту 3.5 цього Положення), сума готівки за такими

видатковими документами додається до залишку готівки в касі виключно в день, у

якому оформлено зазначені видаткові документи, і надалі зазначена сума не

береться для розрахунку понадлімітних залишків готівки.

Як вбачається з даної норми, сума

готівки додається до залишку готівки в касі саме у день, у якому оформлені

видаткові документи незалежно від того чи то робочий день, вихідний або

святковий.

Отже, позивачем порушено п.2.8 та

3.5 Положення про порядок ведення касових операцій в національній валюті

України, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. № 637.

Період (дні) перевищення ліміту

каси

Установлений ліміт каси

Фактичні залишки готівки в касі

Перевищення встановленого ліміту

каси

01.05.2007

4800,00

8091,20

3291,20

30.06.2007

4800,00

7203,54

2403,54

Всього

5694,74

Відповідно п.1 Указу Президента

України від 12.06.1995 р. № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за

порушення норм з регулювання обігу готівки»за перевищення встановлених лімітів

залишку в готівки в касах - передбачено застосування до суб'єктів

підприємницької діяльності фінансових санкцій у двократному розмірі сум

виявленої понадлімітної готівки за колений день.

Враховуючи вищезазначене, позивачу

правомірно визначено штрафні санкції у розмірі 11 389,48 грн. (5694,74х2),

відповідно п.1 зазначеного Указу Президента України.

Крім того, перевіркою встановлено,

що позивач не забезпечив цілісність засобу контролю (пломби) РРО ВД 676503, а

саме пломба розірвана навпіл.

Відповідно п. 4 ст. 3 Закону

України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі,

громадського харчування та послуг»від 06.07.1995 р. № 265/95-ВР, суб'єкти

підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій

та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних

чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі,

громадського харчування та послуг зобов'язані забезпечувати цілісність пломб

реєстратора розрахункових операцій та незмінність його конструкції та

програмного забезпечення

Відповідно до п. 2 ст. 17 Закону

України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі,

громадського харчування та послуг», у разі застосування при здійсненні

розрахункових операцій непереведеного у фіскальний режим роботи,

незареєстрованого, неопломбованого або опломбованого з порушенням встановленого

порядку реєстратора розрахункових операцій до суб'єкта господарської діяльності

застосовуються фінансові санкції у двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів

громадян.

Враховуючи вищевикладене, позивачу

правомірно визначено штрафні санкції у розмірі 340,00 грн. (17,00х20),

відповідно п.2 ст. 17 зазначеного Закону України «Про застосування реєстраторів

розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

З урахуванням викладеного суд

приходить до висновку, що результати перевірки відповідають фактичним

обставинам справи, рішення № 10032307 від 06.09.2007 року про застосування

штрафних (фінансових) санкцій винесене у відповідності з вимогами чинного

законодавства.

Акт державного чи іншого органу -це

юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який

породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших

суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Підставами для визнання акта

недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або

визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Умовою визнання акта

недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та

охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено,

тому у адміністративного суду немає правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 19 Конституції

України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові

особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що

передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 2 Кодексу

адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є

захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних

осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної

влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб,

інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі

законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу

адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи

бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють,

чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у

спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;  з використанням повноваження з метою, з якою

це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що

мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено);

добросовісно;  розсудливо; з дотриманням

принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими

несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на

досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на

участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини першої статті 71

Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті

обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Враховуючи, що обставини справи,

які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними

засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування,

судом визнається, що позивачем у позовній заяві не були наведені обставини, які

б підтверджувались достатніми доказами, 

які б свідчили про обґрунтованість позовних вимог. Докази, подані

позивачем, не підтверджують обставини, на які позивач посилається в

обґрунтування позовних вимог, та були спростовані доводами відповідача.

Проаналізувавши матеріали справи,

суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог належить відмовити,

оскільки відповідач процесі проведення перевірки діяв відповідно до вимог

чинного законодавства, а спірні рішення прийняті в межах повноважень, з

дотриманням норм чинного законодавства з врахуванням фактичних обставин

справи..

На підставі ч. 2 ст. 94 Кодексу

адміністративного судочинства України, судові витрати по сплаті судового збору

покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 17, 94,

158, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний

адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного

позову Товариству з обмеженою відповідальністю «Світанок»відмовити.

Постанова відповідно до ч. 1 ст.

254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після

закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим

Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до

суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному

обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного

судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про

апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної

скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про

апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання

заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий суддя                                                                                                         О.Є.

Пилипенко

Суддя                                                               

                                                        К.С.

Винокуров

Суддя                                                                                                                       

В.М. Кочан

Дата підписання повного тексту

постанови: 13.04.2009 р.