Постанова

від 25.12.2006 по справі 34/363а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

25.12.06

р.                                                                            

Справа № 34/363а

16год. 25 хвилин                    м. Донецьк, вул.Артема,157,

зал судових засідань (кабінет) 212

Господарський суд Донецької області 

у складі  судді  Кододової О.В.

При секретарі судового

засідання  Тараненко Т.О.  розглянув у відкритому судовому засіданні

господарського суду справу  

за позовом:  Суб'єкта підприємницької діяльності -

фізичної особи  ОСОБА_1  м. Краматорськ

до 

відповідача:  Державної податкової

інспекції у м. Краматорську

про визнання недійсним податкового

повідомлення-рішення від 07.09.2006року НОМЕР_1

за участю

представників сторін

від позивача:       ОСОБА_2 (за дорученням)              

від відповідача:  Клюбін Д.Ю. (за дорученням )

          По справі була оголошена перерва з

11.12.2006року до 25.12.2006року на 16,00годин.

СУТЬ СПРОРУ : Заявлено позов

Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою  ОСОБА_1м. Краматорськ  до Державної податкової інспекції у м.

Краматорську про визнання незаконними та необґрунтованими дії відповідача

(видання наказів від 31.07.2006року №НОМЕР_2, від 16.08.2006року №НОМЕР_3) та

складання акту від 29.08.2006року №НОМЕР_4, скасування наказів від

31.07.2006року №НОМЕР_2, від 16.08.2006року №НОМЕР_3  та скасування акту від 29.08.2006року

№НОМЕР_4.

          Додатковою заявою від 16 листопада

2006року (вхід.№НОМЕР_5 від 16 листопада 2006року) позивач уточнив позовні

вимоги та просить  визнати незаконними та

необґрунтованими дії відповідача - видання наказів від 31.07.2006року №НОМЕР_2,

від 16.08.2006року №НОМЕР_3, складання акту від 29.08.2006року №НОМЕР_4,

податкового повідомлення-рішення від 07.09.2006року №НОМЕР_6 з розрахунком

штрафних санкцій, акту опису активів суб'єкта господарювання ОСОБА_1від

02.11.2006року №НОМЕР_7.

            У заяві від  29 листопада 2006 року (вхід.№НОМЕР_8 від 30

листопада 2006 року) позивач остаточно визначився із позовними вимогами та

просить визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 07.09.2006року

№НОМЕР_9.

            В обґрунтування своїх позовних

вимог позивач посилається  на те, що

відповідачем було проведено кілько перевірок з тих самих питань ї за той самий

період, хоча проведення повторних податкових перевірок за той самий період і по

тим самим податкам заборонено.

           Позивач зазначає, що відповідач не

дотримався спеціальної процедури для проведення повторної перевірки чим порушив

вимоги п.4 Указу Президента України №817/98 від 23 липня 1998року.

Відповідач у запереченнях  від 29 листопада 2006року (вхід.№НОМЕР_10 від

30 листопада 2006року)  проти позову

заперечує в повному обсязі за тих підстав, що 

у ході планової документальної перевірки 

позивача було встановлено, що у порушення п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону

України “Про податок на додану вартість” від 

03.04.1997року №168/97-ВР (із змінами та доповненнями) позивачем до

складу податкового кредиту у податковій декларації за квітень, червень, липень,

серпень, вересень, жовтень, грудень 2004року включені витрати по сплаті податку

в ціні придбання товару у приватного підприємства “Крамснабсервіс”.

Відповідач у запереченнях також

зазначає, що  відповідно до рішення  Краматорського міського суду  від 27.02.2006року ПП “Крамснабсервіс” не був

платником  податку на додану вартість у

період  який перевірявся, тобто з

01.01.2004року по 30.09.2005року та як слідство, не мав права складати

податкові накладні.

Розглянувши матеріали справи ,

заслухавши пояснення сторін та додатково надані документи, суд встановив:

Відповідачем  здійснена перевірка позивача, за результатами

якої складений Акт перевірки від 31 січня 2006 року №  НОМЕР_11 

“Про результати комплексної планової виїзної документальної перевірки

своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів

(обов'язкових платежів) за період з 01.01.2004р. по 30.09.2005р.

Відповідно до висновків Акту

перевірки встановлені порушення п.п.7.4.5. п.7.4. ст.7  Закону України "Про податок на додану

вартість"  від 03.04.1997 р.

№168/97-ВР зі змінами та доповненнями,  у

результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість за жовтень

2004року на суму 2880,00грн.

За результатами проведеної

перевірки відповідачем прийняте 

податкове повідомлення-рішення від 03 лютого 2006року №НОМЕР_12яким

визначено суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі

4320,00грн., з них 2880,00грн основного платежу, 1440,00грн. штрафних

(фінансові) санкції.

29 серпня 2006року відповідачем

проведено виїзну позапланову  перевірку

позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з

01.01.2004р. по 30.09.2005р. за результатами якої складений акт  від 29 серпня 2006року № НОМЕР_4.

Відповідно до висновків Акту

перевірки встановлені порушення п.п.7.4.5. п.7.4. ст.7  Закону України "Про податок на додану

вартість"  від 03.04.1997 р.

№168/97-ВР зі змінами та доповненнями,  у

результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість за 2004рік  у загальному розмірі 43797,00грн. у тому

числі за квітень 2004р. на суму 1800,00грн., за червень 2004р. на суму

11076,00грн., за липень 2004р. на суму 6400,00грн., за серпень 2004р. на суму

1300,00грн., за вересень 2004р. на суму 

3700,00грн., за жовтень 2004р. на суму 7035,00грн., за грудень 2004р. на

суму 12486,00грн.

За результатами перевірки

відповідачем  прийняте податкове

повідомлення - рішення від 07 вересня 2006року №НОМЕР_13 яким визначено суму

податкових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 65695,50грн., з

них 43797,00грн основного платежу, 21898,50грн. штрафних (фінансові) санкції.

Позивач просить визнати недійсним

податкове повідомлення-рішення від 07.09.2006року НОМЕР_1

Як вбачається із матеріалів справи

суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа  ОСОБА_1(покупець) одержав від Приватного

підприємства “Крамснабсервіс” (продавець) 

дизельне паливо та бензин А-92 на загальну суму 262781,29 грн. в т.ч.

ПДВ 43796,88грн. та отримав податкові накладні : №НОМЕР_14 №НОМЕР_15;

№НОМЕР_16.; №НОМЕР_17; №НОМЕР_18; №НОМЕР_19; №НОМЕР_20.; №НОМЕР_21.;

№НОМЕР_22.; №НОМЕР_23.; №НОМЕР_24; №НОМЕР_25.; №НОМЕР_26

Згідно рішення Краматорського міського суду Донецької області від 27

лютого 2006року по справі №2-3348/2006 визнано недійсним Статут приватного

підприємства “Крамснабсервіс” м. Краматорська з моменту державної реєстрації,

тобто з 05.02.2003року, свідоцтво №НОМЕР_27 платника податку на додану вартість

, з моменту державної реєстрації, тобто з 12.05.2003року.

Законом України „Про податок на

додану вартість” введено не прямий податок на додану вартість, запровадження

якого не повинно впливати на фінансово-господарську діяльність суб'єктів

господарювання.

Згідно з Законом України „Про

податок на додану вартість”  яким

визначено ставки та механізм справляння податку на додану вартість, обов'язок

щодо визначення об'єкта оподаткування, нарахування податку та його утримання у

покупця товарів або послуг, правильність обчислення та декларування податку,

видачу податкових накладних покладено на платника податку - продавця товару.

Обов'язок сплатити нарахований

продавцем ПДВ у складі ціни товару або послуг та отримати належним чином оформлену

податкову накладну, у підтвердження сплати податку, законом покладений на

платника податку - покупця.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7

Закону України „Про податок на додану вартість” не  дозволяється 

включення  до  податкового 

кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені

податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) -

актом прийняття  робіт  (послуг) 

чи банківським документом,  який

засвідчує перерахування  коштів  в 

оплату  вартості  таких 

робіт (послуг).

             У 

разі  коли  на 

момент  перевірки платника податку

органом державної податкової  служби суми

податку, попередньо включені до складу  

податкового кредиту, залишаються 

не підтвердженими зазначеними 

цим  підпунктом документами,  платник 

податку  несе

відповідальність   у   вигляді 

фінансових  санкцій,  установлених законодавством,   нарахованих 

на  суму  податкового 

кредиту,  не підтверджену

зазначеними цим підпунктом документами.

Судом при винесенні рішення

враховано, що відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України „Про податок на

додану вартість” датою виникнення права платника  податку 

на  податковий кредит

вважається  дата здійснення першої з

подій: або дата  списання  коштів 

з  банківського  рахунку платника податку  в 

оплату   товарів   (робіт,  

послуг),   дата   виписки відповідного  рахунку 

(товарного  чека)  - 

в  разі розрахунків з

використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата  отримання 

податкової накладної,  що

засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Закон

України „Про податок на додану вартість” не надає право платникам податку

формувати податковий кредит за іншими подіями.

Закон України „Про податок на

додану вартість” не містить у собі норми, яка б покладала відповідальність на

платника податку - покупця товару (послуг) за правильність визначення платником

податку - продавцем об'єктів оподаткування, правильність відображення їх у

податкового обліку та інше.

             Нормами Закону України „Про податок

на додану вартість” не передбачений обов'язок покупця товару - платника податку

сплачувати нарахований йому продавцем у складі ціни товару ПДВ безпосередньо до

державного бюджету, тому доводи податкового органу щодо обов'язку платника

податку - покупця товару доводити надмірну сплату ПДВ саме до державного

бюджету, а також про залежність права платника податку - покупця на податковий

кредит від перевірки всіх постачальників по всьому ланцюгу, є такими, що не

відповідають встановленому законодавчо механізму справляння цього виду податку.

Таким чином, відповідно до п. 1.8

ст. 1 , пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”

сумою, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету, у зв'язку з надмірною

сплатою є саме від'ємне значення за результатами звітного періоду. Від'ємне

значення ПДВ є коштами платника податку, які він сплатив продавцям товару

відповідно до вимог Закону України „Про податок на додану вартість”. Цим

законом встановлені умови та гарантії повернення цих коштів у вигляді обов'язку

держави на підставі декларації здійснити повернення коштів за результатами

звітного періоду.

Визнання недійсними установчих

документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на

додану вартість саме по собі не тягнуло за собою недійсність всіх угод,

укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення з

державного реєстру, та не позбавляло правового значення виданих за такими

господарськими операціями податкових накладних.

          Відповідно до п.п.7.2.4. п.7.2 ст.7

Закону України „Про податок на додану вартість” право  на нарахування податку та складання

податкових накладних  надається  виключно 

особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому

статтею 9 цього Закону.

На момент здійснення господарських

операцій між позивачем та ПП „Крамснабсервіс” останній був в Єдиному  державному реєстрі, а також мав свідоцтво про

реєстрацію його платником податку на додану вартість. Матеріалами справи

доведено та підтверджується відповідачем у акті перевірки (а.с.70 зворотна

сторона), що позивачем до податкового кредиту з ПДВ включені суми сплачених у

зв'язку із придбанням товарів у ПП „Крамснабсервіс” та відображені  у книзі обліку придбання товарів (робіт,

послуг) за відповідний період. У Акті №НОМЕР_28 від 06.04.2006року про

анулювання реєстрації платника ПДВ зазначено, що ПП „Крамснабсервіс” не подає

податкової декларації з податку на додану вартість з 01.03.2005року. Тобто за

період взаємовідносин з позивачем у 2004року ПП „Крамснабсервіс” подавало

податкову звітність з ПДВ. Крім того у Акті №НОМЕР_28 від 06.04.2006року про

анулювання реєстрації платника ПДВ зазначено, що ПП „Крамснабсервіс” виключений

із Реєстру 06 квітня 2006року.

Як вбачається із матеріалів справи

позивач отримав податкові накладні від ПП „Крамснабсервіс” у квітні 2004року -

№НОМЕР_14. у тому числі ПДВ 1800,00грн. (а.с.117); у червні 2004року -

№НОМЕР_15 (а.с.116), №НОМЕР_16. (а.с.112), №НОМЕР_17 (а.с.105);  у липні 2004року - №НОМЕР_18 (а.с.111),

№НОМЕР_19(а.с.110); у серпні 2004року - №НОМЕР_20.(а.с.113); у вересні 2004року

- №НОМЕР_21. (а.с.109);  жовтні 2004року

- №НОМЕР_22.(а.с.114), №НОМЕР_23. (а.с.115); 

грудні 2004року -№НОМЕР_24(а.с.108), №НОМЕР_25. (а.с.107), №НОМЕР_26

(а.с.106).

Відповідач на вимогу суду надав

Довідку від 08.12.2006року №НОМЕР_29 про взяття Приватного підприємства

„Крамснабсервіс” на податковий облік з 19.03.2003року та копії декларацій ПП

„Крамснабсервіс” з податку на додану вартість за період з квітня 2004року по

грудень 2004року з яких вбачається, що останній декларував свої податкові

зобов'язання з податку на додану вартість за цей період з урахуванням

розрахунку коригування за квітень 2004року, який поданий у червні 2004року.

Відтак, спростовуються висновки акту перевірки від 29.08.2006року №НОМЕР_30

(а.с70) про те, що ПП „Крамснабсервіс” у квітні, червні, липні, серпні,

вересні, жовтні, грудні 2004року не є платником податку на додану вартість, та

як слідство не має право складати податкові накладні.

Актом попередньої комплексної

планової виїзної документальної перевірки від 31.01.2006року №НОМЕР_31

(а.с.7-15) не було встановлено будь - яких порушень по взаємовідносинам

позивача з ПП „Крамснабсервіс”, а саме відсутності податкових накладних якими

був підтверджений податковий кредит (а.с.12-13).

Наявними у матеріалах справи

податковими накладними, які фактично оплачені позивачем, спростовуються

висновки акту перевірки про порушення позивачем п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону

України „Про податок на додану вартість”, яки передбачає, що не дозволяється  включення 

до  податкового  кредиту будь-яких витрат по сплаті податку,

що не підтверджені податковими накладними.

Суд вважає, що  покупець не може нести відповідальність як за

несплату податків продавцями, так і за можливу недостовірність відомостей про

них, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця

щодо такої. На момент укладання та виконання договору між Суб'єктом

підприємницької діяльності - фізичною особою 

ОСОБА_1та  Приватним підприємством

“Крамснабсервіс” останній був в Єдиному 

державному реєстрі, а також мав свідоцтво про реєстрацію його платником

податку на додану вартість.

Визнання недійсними установчих

документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на

додану вартість саме по собі не тягнуло за собою недійсність договорів,

укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення з

державного реєстру, та не позбавляло правового значення виданих за такими

господарськими операціями податкових накладних.

Чинним на момент розгляду справи

Законом "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -

підприємців" було встановлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню

до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються

достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не

внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного

державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа

може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися

на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі

відомості є недостовірними (ч. 1, ч. 2 ст. 18 Закону).

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону

"Про податок на додану вартість" платник податку - особа, яка згідно

з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку,

що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію

України.

Платники податку, визначені у пп.

"а", "в", "г", "д" п. 10.1 ст. 10,

відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум

податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно

до закону (п. 10.2 ст. 10 Закону).

Стаття 19 Конституції встановлює,

що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи

зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що

передбачені Конституцією та законами України.

Згідно приписів ч. 2 ст. 71 Кодексу

адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про

протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень

обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності

покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Наданими відповідачем супровідним

листом (а.с.102)  від 30.11.2006року

(вхід. №НОМЕР_32) податковими накладними на 13 аркушах (а.с.105-117),

підтверджується право позивача на податковий кредит на суму 43796,88грн., та спростовуються

висновки акту перевірки про порушення позивачем п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону

України „Про податок на додану вартість”, який передбачає, що не

дозволяється  включення  до 

податкового  кредиту будь-яких

витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Відповідач належними доказами не

довів правомірність прийняття спірного податкового повідомлення - рішення.

Відтак, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та

накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем,

оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та

накладення штрафних санкцій. Така правова позиція викладена у постанові

Верховного Суду України від 26.09.2006року.

З огляду на викладене позов

підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 94 КАСУ якщо

судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом  владних повноважень, суд присуджує всі

здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету

України.  

Постанова постановлена у нарадчій

кімнаті та проголошена її  вступна та

резолютивна частина  у судовому засіданні

25 грудня 2006 року в присутності представників сторін.

На підставі Закону України “Про

систему оподаткування”, Закону України 

„Про податок на додану вартість”, Закону України “Про порядок погашення

зобов'язань перед бюджетами та державними цільовими фондами“,  та керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 45-46,

47-51, 56-59,   69-71, 79, 86, 87, 94,

99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 160, 162, 163, 167, 185-186,

254 пунктами 6,7 розділу 7 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу

адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Суб'єкта підприємницької

діяльності - фізичної особи  ОСОБА_1м.

Краматорськ до Державної податкової інспекції у 

м. Краматорську про визнання недійсним податкового повідомлення -

рішення від 07.09.2006року №НОМЕР_6 задовольнити повністю.

Визнати недійсним податкове

повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Краматорську від 07.09.2006року

№НОМЕР_6 про визначення суми податкових зобов'язань з податку на додану

вартість у розмірі 65695,50грн., з них 43797,00грн основного платежу,

21898,50грн. штрафних (фінансові) санкції.

Присудити Суб'єкту підприємницької

діяльності - фізичної особи  ОСОБА_1

(АДРЕСА_1, ІН НОМЕР_33, ІНФОРМАЦІЯ_1)  з

Державного бюджету України судовий збір у сумі  

3,40 грн.

Постанова набирає законної сили

після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в

апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції

шляхом подачі в десятиденний строк з дня 

складання постанови  у повному

обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти

днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в

порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова виготовлена у повному

обсязі 29.12.2006року.

Суддя                                                                    

                         Кододова

О.В.