Рішення

від 06.11.2013 по справі 910/8013/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/8013/13 06.11.13

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агроінвест», м.Сімферополь, ЄДРПОУ 34488499

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Банк Форум», м.Київ, ЄДРПОУ 21574573

за участю третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: приватного нотаріусу Криворізького міського нотаріального округу Рукавіцина Ігора Анатолійовича, м.Кривий ріг

за участю третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА УДИЧ», с.Удич, ЄДРПОУ 34704744

про визнання виконавчих написів такими, що не підлягають виконанню

Суддя Любченко М.О.

Представники:

від позивача: Баланчук С.О. - по дов.

від відповідача: Пихтін К.В. - по дов.

від третьої особи 1: не з'явився

від третьої особи 2: не з'явився

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агроінвест», м.Сімферополь звернувся до господарського суду м.Києва з позовною заявою до відповідача, Публічного акціонерного товариства «Банк Форум», м.Київ про визнання такими, що не підлягають виконанню:

- виконавчий напис №3495, що вчинений 23.07.2010р. на договорі іпотеки №0288-І від 31.10.2007р., яким звернено стягнення на комплекс будівель і споруд, що знаходяться за адресою: Вінницька обл., Теплицький район. с.Удич, вул.Заводська, 1, та належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агроінвест»;

- виконавчий напис №3496, що вчинений 23.07.2010р. на договорі іпотеки №0288-І-І від 31.10.2007р., яким звернено стягнення на комплекс будівель і споруд, що знаходяться за адресою: Вінницька обл., Теплицький район. с.Удич, вул.Заводська, 1-а, та належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агроінвест»;

- виконавчий напис №3497, що вчинений 23.07.2010р. на договорі іпотеки №0288-І-2 від 31.10.2007р., яким звернено стягнення на комплекс будівель і споруд, що знаходяться за адресою: Вінницька обл., Теплицький район. с.Удич, вул.Залізнодорожна, 25, та належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агроінвест»;

- виконавчий напис №3498, що вчинений 23.07.2010р. на договорі іпотеки №0288-І-3 від 31.10.2007р., яким звернено стягнення на комплекс будівель і споруд, що знаходяться за адресою: Вінницька обл., Теплицький район. с.Удич, вул.Московська, 16, та належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агроінвест»;

- виконавчий напис №3499, що вчинений 23.07.2010р. на договорі застави №0288-3 від 31.10.2007р., яким звернено стягнення на рухоме майно, обладнання згідно з переліком у виконавчому написі та договорі застави, яке складається з 352 позицій, що знаходиться за адресою: Вінницька обл., Теплицький район, с.Удич, вул.Заводська, 1-а, та належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агроінвест».

За змістом позовної заяви та пояснень б/н від 17.06.2013р., б/н від 16.07.2013р., б/н від 22.10.2013р., в обґрунтування своїх вимог позивач посилається на вчинення спірних виконавчих написів після спливу однорічного строку, що передбачений ст.88 Закону України «Про нотаріат», на підставі документів, які не підтверджують безспірності заборгованості боржника перед банком. Крім того, за твердженням позивача, відповідачем було складено вимогу про усунення порушення, зміст якої не відповідає вимогам закону, а також направлено її на адресу, за якою Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агроінвест» на той час вже не знаходилось.

Відповідач у відзиві б/н від 07.06.2013р. та поясненнях б/н від 04.07.2013р., б/н від 02.09.2013р. проти задоволення позову заперечив, посилаючись на дотримання строку, що встановлений ст.88 Закону України «Про нотаріат», внаслідок продовження кінцевого терміну повернення грошових коштів за угодою сторін, а також надання нотаріусу документів, що підтверджують безспірність розміру заборгованості.

Ухвалою суду від 25.04.2013р. до участі у розгляді справи в якості третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, було залучено приватного нотаріуса Криворізького міського нотаріального округу Рукавіцина Ігора Анатолійовича, м.Кривий ріг.

В судове засідання 06.11.2013р. приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу Рукавіцин Ігор Анатолійович не з'явився, своїм правом на участь у розгляді справи не скористався, письмових пояснень по суті позовних вимог не надав. Одночасно, за висновками суду, третю особу 1 було повідомлено про дату, час та місце розгляду справи належним чином, виходячи з наступного:

За приписами ст.65 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до п.11 листа №01-8/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Пунктом 3.9.1 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» визначено, що за змістом ст.64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Як свідчать матеріали справи, на адресу третьої особи 1, яка наявна в матеріалах справи, судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України було скеровані відповідні ухвали з метою повідомлення приватного нотаріуса Криворізького міського нотаріального округу Рукавіцина Ігора Анатолійовича про дату, час та місце розгляду справи.

При цьому, належне повідомлення третьої особи 1 про розгляд даної справи підтверджується наявною в матеріалах справи засвіченою копією реєстру поштових відправлень від 29.10.2013р.

Ухвалою суду від 18.09.2013р. до участі у розгляді справи в якості третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, було залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА УДИЧ», с.Удич.

В судове засідання 06.11.2013р. третя особа 2 не з'явилась, своїм правом на участь у розгляді справи не скористалась, письмових пояснень по суті позовних вимог не надала. Одночасно, за висновками суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА УДИЧ» було повідомлено про дату, час та місце розгляду справи належним чином шляхом направлення на його адресу ухвали суду від 23.10.2013р., що підтверджується відповідним повідомленням про вручення поштового відправлення №0103026762255.

Наразі, з огляду на неявку третіх осіб 1, 2, господарський суд зазначає, що за змістом ст.22 Господарського процесуального кодексу України прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Аналогічні положення визначені також приписами ст.27 Господарського процесуального кодексу України для третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судом, враховано, що в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Таким чином, незважаючи на те, що треті особи 1, 2 в судове засідання не з'явились, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та відповідача, господарський суд встановив:

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

За змістом ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст.546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду (ст.1 Закону України «Про заставу»).

При цьому, в силу положень ст.1 Закону України «Про іпотеку» іпотекою є вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом України.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.10.2007р. між Акціонерним комерційним банком «Форум» (банк), правонаступником прав та обов'язків якого є відповідач, та Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА УДИЧ» (позичальник) було укладено кредитний договір №0288/07/05-KLI, відповідно до п.1.1 якого банк надає позичальнику кредитні кошти у формі кредитної лінії для поновлення обігових коштів з максимальним лімітом заборгованості в сумі 12 000 000 грн.

Кредитні кошти надаються строком до 27.10.2008р. (п.1.2 договору).

Згідно з п.1.3 укладеного між відповідачем та третьою особою 2 правочину за користування кредитними коштами встановлюється плата в розмірі 17,5 процентів річних.

Пунктом 2.1 кредитного договору передбачено, що забезпеченням повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами є, зокрема, іпотечний договір №0288-І від 31.10.2007р., іпотечний договір №0288-І-І від 31.10.2007р., іпотечний договір №0288-І-2 від 31.10.2007р., іпотечний договір №0288-І-3 від 31.10.2007р., договір застави №0288-З від 31.10.2007р., договір поруки №0288-П від 31.10.2007р., що укладені між Акціонерним комерційним банком «Форум» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агроінвест».

За змістом п.1.1 вказаних іпотечних договорів та договору застави вказані правочини забезпечують виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА УДИЧ» зобов'язань, що випливають з укладеного ним з іпотекодержателем кредитного договору №0288/07/05-KLI від 31.10.2007р. та додаткових угод до нього, які можуть бути укладені в майбутньому.

27.10.2008р. відповідачем та третьою особою 2 було укладено додаткову угоду №2 до кредитного договору №0288/07/05-KLI від 31.10.2007р., якою п.1.2 кредитного договору було викладено в новій редакції, а саме передбачено, що кредитні кошти надаються строком до 26.10.2009р., а в п.1.3 договору визначено, що за користування кредитними коштами встановлюється плата в розмірі 23 проценти річних.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України).

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Частинами 1, 3 ст.33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно з ч.1 ст.35 вказаного Закону України у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Матеріали справи свідчать, що повідомленням вих.№4493/8.4.6 від 25.12.2009р. банк повідомив позивача про невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА УДИЧ» умов кредитного договору №0288/07/05-KLI від 31.10.2007р. та наявність заборгованості станом на 24.12.2009р. в розмірі 15 448 366,54 грн. При цьому, відповідачем було зазначено про можливість звернення стягнення на майно, що передане позивачем в іпотеку банку, у разі непогашення заборгованості Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агроінвест».

Вказану вимогу було отримано Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агроінвест» 18.01.2010р., що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення з розпискою представника позивача.

За висновками суду, зміст направленої іпотекодержателем вимоги відповідає вимогам ст.35 Закону України «Про іпотеку». Разом з цим, доводи позивача щодо відсутності усіх необхідних реквізитів в повідомленні вих.№4493/8.4.6 від 25.12.2009р. є необґрунтованими, а наявність в тексті зазначеного повідомлення вказівки про укладений між сторонами договір поруки не суперечить закону та не впливає на висновки суду.

Крім того, господарським судом не приймаються до уваги доводи Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агроінвест» про направлення вимоги про усунення порушення, на адресу, за якою позивач згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців на той час вже не знаходився.

При цьому, господарський суд виходить з того, що оскільки всупереч вимогам п.3.1.4 іпотечних договорів позивачем не було повідомлено банк про зміну свого місцезнаходження, повідомлення вих.№4493/8.4.6 від 25.12.2009р. було правомірно направлено на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агроінвест», яку зазначено в укладених з відповідачем договорах іпотеки. Крім того, судом враховано, що повідомленням №2551813 про вручення поштового відправлення підтверджується отримання позивачем зазначеної вище вимоги.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачем були дотримані вимоги закону про направлення іпотекодавцю вимоги про усунення порушення умов кредитного договору №0288/07/05-KLI від 31.10.2007р. В свою чергу, матеріали справи не містять доказів добровільного виконання позивачем вимог банку протягом встановленого строку, внаслідок чого господарський суд дійшов висновку, що відповідач був вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки згідно з Законом України «Про іпотеку».

Відповідно до ст.87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

При цьому, за приписами ч.1 ст.88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Згідно з п.1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, що затверджений постановою №1172 від 29.06.1999р. Кабінету Міністрів України, стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, для одержання виконавчого напису подаються: оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

Пунктом 283 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (в редакції, діючій на момент вчинення спірних виконавчих написів), яка затверджена наказом №20/5 від 03.03.2004р. Міністерства юстиції України та зареєстрована 03.03.2004р. за №283/8882 в Міністерстві юстиції України, передбачено, що для вчинення виконавчого напису стягувачем або уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, має бути зазначено: відомості про найменування і адресу стягувача та боржника; дата та місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код в ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформація, необхідну для вчинення виконавчого напису. У разі, якщо нотаріусу буде необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача.

Відповідно до п.286 вказаної Інструкції при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, що затверджений постановою №1172 від 29.06.1999р. Кабінету Міністрів України.

З матеріалів справи вбачається, що 23.07.2010р. приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Рукавіциним Ігорем Анатолійовичем на підставі відповідних заяв відповідача були вчинені виконавчі написи №3495, №3496, №3497, №3498 на договорах іпотеки №0288-І від 31.10.2007р., №0288-І-І від 31.10.2007р., №0288-І-2 від 31.10.2007р. та №0288-І-3 від 31.10.2007р. відповідно, що укладені між Акціонерним комерційним банком «Форум» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агроінвест».

За змістом вказаних виконавчих написів, нотаріусом було звернуто стягнення на нерухоме майно позивача в рахунок задоволення безспірних вимог банку на суму 15 448 366,54 грн., що відповідає розміру заборгованості, яка була вказана в направленому позивачу повідомленні вих.№4493/8.4.6 від 25.12.2009р.

Позивач, в свою чергу, посилається на неправомірне вчинення виконавчих написів, оскільки відповідачем не надавались нотаріусу первинні документи, що оформлені відповідно до вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та виключно які, на думку позивача, можуть підтвердити безспірність вимог банку.

З приводу вказаних доводів Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агроінвест» господарський суд зазначає, що викладеними вище нормами законодавства, якими передбачено порядок вчинення виконавчих написів, передбачено, що нотаріус при вчиненні виконавчого напису про звернення стягнення на предмет іпотеки не перевіряє безспірність заборгованості, не встановлює права та обов'язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку.

При зверненні до приватного нотаріуса із заявами від 22.07.2010р. про вчинення виконавчих написів банком було підтверджено розмір заборгованості третьої особи 2 за кредитом та представлено розрахунок заборгованості станом на 24.12.2009р.

Відповідно до ст.ст.4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно зі ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона за допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судовими доказами, за визначенням ст.ст.32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Разом з цим, позивачем не було надано суду належних та допустимих доказів, якими було б спростовано визначений банком розмір заборгованості. Фактично, доводи позивача зводяться до оцінки формальної процедури вчинення виконавчого напису та дій нотаріуса як посадової особи, проте наявності заборгованості в сумі 15 448 366,54 грн. перед банком Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агроінвест» не спростовано.

Посилання позивача на необхідність надання нотаріусу первинних бухгалтерських документів згідно ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» є безпідставним, оскільки чинними правовими нормами не передбачено надання таких документів. У разі незгоди з розрахунком кредитора боржник в силу норм процесуального права має довести певними первинними документами, що він має іншу заборгованість перед кредитором (зокрема, дати докази погашення заборгованості за кредитним договором, зробити власний розрахунок належним до сплати сум). Проте, як встановлено судом, будь-якого контррозрахунку позивачем надано не було.

Навпроти, представленими відповідачем документами, а саме виписками по особових рахунках позичальника за кредитним договором №0288/07/05-KLI від 31.10.2007р. та довідкою вих.№5756/3.1.5 від 01.11.2013р. Публічного акціонерного товариства «Банк Форум», підтверджується, що станом на 24.12.2009р. заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА УДИЧ» складала саме 15 448 366,54 грн.

Аналогічну позицію викладено Вищим господарським судом України в постанові від 10.06.2013р. по справі №5019/1843/12.

Крім того, враховуючи, що згідно з додатковою угодою №2 від 27.10.2008р. до кредитного договору №0288/07/05-KLI від 31.10.2007р. строком повернення кредитних коштів визначено 26.10.2009р., спірні виконавчі написи від 23.07.2010р. на договорах іпотеки були вчинені в межах однорічного строку, що встановлений ст.88 Закону України «Про нотаріат».

При цьому, безпідставними є твердження позивача про збільшення його відповідальності внаслідок укладення додаткової угоди №2 від 27.10.2008р., оскільки, як вказувалось, пунктом 1.1 іпотечних договорів передбачено, що вказані правочини забезпечують виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА УДИЧ» зобов'язань, що випливають з укладеного ним з іпотекодержателем кредитного договору №0288/07/05-KLI від 31.10.2007р. та додаткових угод до нього, які можуть бути укладені в майбутньому.

Також господарським судом враховано, що правова природа іпотеки полягає у забезпеченні можливості кредитора у разі невиконання боржником зобов'язання, що забезпечене іпотекою, одержати задоволення за рахунок переданого в іпотеку нерухомого майна переважно перед іншими кредиторами боржника. На відносини майнової поруки норми ст.559 Цивільного кодексу України щодо припинення поруки не поширюються, оскільки іпотека за правовою природою є заставою та регулюється нормами параграфа 6 глави 49 Цивільного кодексу України та спеціальним Законом України «Про іпотеку».

Таким чином, посилання позивача на норми Цивільного кодексу України щодо припинення договору поруки внаслідок збільшення відповідальності поручителя є помилковими, оскільки спірні виконавчі написи були вчинені на підставі правових норм, що регулюють відносини іпотеки, проте не поруки.

Такі висновки суду підтверджуються позицією Верховного Суду України, що викладена у постановах від 16.10.2012р. у справі №3-44гс12, від 16.10.2012р. у справі №3-45гс12.

До того ж, не приймаються судом до уваги посилання позивача на введення мораторію на погашення вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА УДИЧ», відносно якого порушено справу про банкрутство, оскільки за змістом ст.1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мораторієм є зупинення виконання боржником грошових зобов'язань, проте не особою, яка є майновим поручителем боржника.

Таким чином, з огляду на викладене вище, господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агроінвест» до Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» про визнання такими, що не підлягають виконанню, виконавчих написів №3495, №3496, №3497, №3498, що вчинені 23.07.2010р. на договорах іпотеки №0288-І від 31.10.2007р., №0288-І-І від 31.10.2007р., №0288-І-2 від 31.10.2007р. та №0288-І-3 від 31.10.2007р. відповідно.

При цьому, з приводу позовних вимог про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису №3499, що вчинений 23.07.2010р. на договорі застави №0288-3 від 31.10.2007р., господарський суд зазначає наступне:

Відповідно до ч.1 ст.590 Цивільного кодексу України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.6 ст.20 Закону України «Про заставу» звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави.

Одночасно, інше передбачено Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», який є чинним з 01.01.2004р. та який визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, що встановлені з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Прикінцевими та перехідними положеннями вказаного Закону України передбачено, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, які прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Тобто, Закон України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» є спеціальним законом з питань правового режиму регулювання обтяжень рухомого майна. Положення Закону України «Про заставу» застосовуються лише в частині, що не суперечить Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

Відповідно до ч.1 ст.24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» в редакції, яка була чинною на момент вчинення виконавчого напису №3499 від 23.07.2010р. на договорі застави №0288-3 від 31.10.2007р., звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.

Частиною 1 ст.26 вказаного Закону України у відповідній редакції визначено, що обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження: передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов'язання в порядку, встановленому цим Законом; продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах; 3) відступлення обтяжувачу права задоволення забезпеченої обтяженням вимоги у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги; переказ обтяжувачу відповідної грошової суми, у тому числі в порядку договірного списання, у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є гроші або цінні папери.

Таким чином, спірні правовідносини сторін врегульовано Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», яким не передбачено звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Вказані висновки суду підтверджуються позицією Верховного Суду України, що викладена в постанові від 12.11.2011р. по справі №9/5007/7/11.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку, що виконавчий напис №3499 від 23.07.2010р. на договорі застави №0288-3 від 31.10.2007р. не підлягає виконанню, оскільки його вчинено щодо рухомого майна, а ст.26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» не передбачає звернення стягнення на предмет застави на підставі виконавчого напису.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати підлягають розподілу між сторонами пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.22, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Задовольнити частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агроінвест», м.Сімферополь до Публічного акціонерного товариства «Банк Форум», м.Київ про визнання такими, що не підлягають виконанню, виконавчого напису №3495, що вчинений 23.07.2010р. на договорі іпотеки №0288-І від 31.10.2007р.; виконавчого напису №3496, що вчинений 23.07.2010р. на договорі іпотеки №0288-І-І від 31.10.2007р.; виконавчого напису №3497, що вчинений 23.07.2010р. на договорі іпотеки №0288-І-2 від 31.10.2007р.; виконавчого напису №3498, що вчинений 23.07.2010р. на договорі іпотеки №0288-І-3 від 31.10.2007р.; виконавчого напису №3499, що вчинений 23.07.2010р. на договорі застави №0288-3 від 31.10.2007р.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №3499, що вчинений 23.07.2010р. на договорі застави №0288-3 від 31.10.2007р., яким звернено стягнення на рухоме майно, обладнання згідно з переліком у виконавчому написі та договорі застави, яке складається з 352 позицій, що знаходиться за адресою: Вінницька обл., Теплицький район, с.Удич, вул.Заводська, 1-а, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агроінвест».

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» (02100, м.Київ, Дніпровський район, бул.Верховної Ради, буд.7, ЄДРПОУ 21574573) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агроінвест» (95013, Автономна Республіка Крим, м.Сімферополь, Центральний район, вул.Севастопольська, буд.39, ЄДРПОУ 34488499) судовий збір в сумі 1147 грн.

У судовому засіданні 06.11.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 11.11.2013р.

Суддя М.О. Любченко