Рішення

від 04.11.2013 по справі 42/367-75/321-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 42/367-75/321-2012 04.11.13

За позовом Публічного акціонерного товариства "Марфін Банк"

до Приватного підприємства "Ратмир-Соло"

Приватного підприємства "Раном"

Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика по виробництву ділових книг "А"

про стягнення боргу в сумі 12200277,12 грн.

Судді: Васильченко Т.В. (головуючий)

Привалов А.І.

Підченко Ю.О.

в присутності представників сторін:

від позивача - Лазарєва О.В., довіреність № 274 від 12.04.2013;

від відповідача-1 - не з'явилися;

від відповідача-2 - не з'явилися;

від відповідача-3 - Похалков О.О., довіреність б/н від 01.06.2011.

Суть спору: Публічне акціонерне товариство "Марфін Банк" звернулося до господарського суду з позовом до Приватного підприємства "Ратмир-Соло", Приватного підприємства "Раном", Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика по виробництву ділових книг "А" про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості за кредитним договором №76/К від 27.09.2005, а саме: 893100 доларів США (гривневий еквівалент становить 7123097,67 грн.) боргу по кредиту, 383430,96 доларів США (гривневий еквівалент 3058130,31 грн.) боргу по процентах за користування кредитом та 2019049,14 грн. пені за несплату кредиту та процентів, а всього 12200277,12 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов кредитного договору №76/К від 27.09.2005 позивач надав відповідачу-1 кредит в сумі 900000 доларів США, тоді як відповідач-1 свого грошового зобов'язання в частині погашення кредиту та процентів по ньому належним чином не виконав. При цьому, виконання ПП «Ратмир-Соло» зобов'язань за кредитним договором №76/К від 27.09.2005 було забезпечено договорами поруки №117-СК від 28.09.2005, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «Фабрика по виробництву ділових книг «А»» та №825-СК від 15.07.2008, укладеного з приватним підприємством «Свічколап» (нове найменування ПП «Раном»), втім поручителями також зобов'язання за договором не виконано.

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.12.2011 у справі №42/367, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.04.2012, позов ПАТ "Марфін Банк" задоволено частково; стягнуто солідарно з ПП "Ратмир-Соло", ПП "Раном", ТОВ "Фабрика по виробництву ділових книг "А" на користь ПАТ "Марфін Банк" 7123097,67 грн. боргу за кредитом, 3058130,31 грн. боргу по процентах, 1942634,22 грн. пені за прострочення повернення кредиту, 76107,01 грн. пені за прострочення сплати процентів, 25499,36 грн. витрат по оплаті державного мита, 235,99 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; у позові в іншій частині відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 26.06.2012 постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.04.2012 та рішення господарського суду міста Києва від 20.12.2011 у справі № 42/367 скасовано, а справу № 42/367 направлено на новий розгляд до господарського суду міста Києва в іншому складі суду.

Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не надано належної правової оцінки умовам договорів поруки щодо встановлення чи не встановлення сторонами строку їх дії, а також не досліджені обставини справи щодо строку виконання кредитного зобов'язання та обставини щодо пред'явлення чи непред'явлення вимоги до поручителів у строки встановлені договором чи/або законом, оскільки з цими обставинами законодавство пов'язує настання певних юридичних наслідків.

Розпорядженням №04-1/733 від 18.07.12 призначено повторний автоматичний розподіл справи у господарському суді міста Києва, справу № 42/367 передано для розгляду судді Васильченко Т.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.07.2012 справу № 42/367 прийнято до провадження, присвоєно їй № 42/367-75/321-2012 та призначено справу до розгляду.

27.08.2012 відповідачі - 2, 3, через відділ діловодства суду, подали відзиви на позовну заяву, в яких проти позовних вимог відносно себе заперечили, посилаючись на те, що договори поруки №117- СК від 28.09.2005 та №825-СК від 15.07.2008 припинили свою дію через не направлення позивачем відповідних вимог у встановлений законом строк до поручителів, у зв'язку з чим вони не можуть нести перед позивачем солідарну відповідальність разом з основним боржником (відповідач-1).

Також, 27.08.2012, через відділ діловодства суду, відповідач-1 подав відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечив в повному обсязі, з підстав того, що, оскільки договори поруки, які були укладені в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №76/К від 27.09.2005 припинили свою дію, у зв'язку з не направленням позивачем відповідних вимог у встановлений законом строк до поручителів, відсутні підстави для солідарної відповідальності.

03.09.2012 позивач, через відділ діловодства суду, подав заперечення на відзиви, в яких зазначив, що договори поруки не припинили своєї дії, оскільки він завчасно звернувся до поручителів з відповідними вимогами про виконання зобов'язання. Також позивач зауважив на тому, що в договорах поруки зазначено, що вони діють до повного погашення позичальником чи поручителями заборгованості за основним боргом по кредиту.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.09.2012 за клопотанням відповідача-3 зупинено провадження у справі №42/367-75/321-2012 до вирішення господарським судом Одеської області справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика по виробництву ділових книг "А" до Публічного акціонерного товариства "Марфін Банк" про визнання відсутнім права вимоги за договором поруки від 28.09.2005 № 117-СК.

21.05.2013, через відділ діловодства суду, позивач подав клопотання про поновлення провадження у справі №42/367-75/321-2012, оскільки рішенням господарського суду Одеської області від 23.01.2013, яке залишено в силі постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24.04.2013, в позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика по виробництву ділових книг "А" відмовлено.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.05.2013 поновлено провадження у справі та призначено колегіальний розгляд справи.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 27.05.2013 призначено колегіальний розгляд справи № 42/367-75/321-2012 у наступному складі суду: Головуючий суддя: Васильченко Т.В., судді: Босий В.П., Привалов А.І.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.05.2013 справу № 42/367-75/321-2012 прийнято до провадження колегії суддів у складі: Головуючий суддя: Васильченко Т.В., судді: Босий В.П., Привалов А.І. та призначено розгляд справи.

20.06.2013 позивач подав пояснення по справі, в яких зазначив, що відповідно до вимог ст. 554 Цивільного кодексу України особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно і законодавець не визначив, що спільна порука повинна міститися в одному договорі поруки.

25.07.2013 відповідач-3 подав додаткові пояснення по справі.

В свою чергу, відповідач-1 подав клопотання про зупинення провадження у даній справі до розгляду Голосіївським районним судом міста Києва справи №752/4738/13-ц за позовом Свічколап Н.П. до ПП "Ратмир-Соло" та ПАТ "Марфін Банк" про визнання недійсним кредитного договору №76/К від 27.09.2005 та іпотечного договору від 28.09.2005, обґрунтовуючи його тим, що рішення в справі №752/4738/13-ц може вплинути на вирішення даного спору.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.07.2013 продовжено строк вирішення спору та 15 днів та у відповідності до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено розгляд справи до 08.08.2013.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 08.08.2013 справу №42/367- 75/321-2012 передано на розгляд колегії суддів у складі: Головуючий суддя: Босий В.П., судді: Любченко М.О., Привалов А.І, у зв'язку із перебуванням судді Васильченко Т.В. (Головуючий) у відпустці.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.08.2013 справу №42/367-75/321-2012 прийнято до провадження колегією суддів у складі: Головуючий суддя: Босий В.П., судді: Любченко М.О., Привалов А.І. та призначено розгляд справи.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 23.09.2013 призначено колегіальний розгляд справи № 42/367-75/321-2012 у наступному складі суду: Головуючий суддя: Васильченко Т.В., судді: Любченко М.О., Привалов А.І., у зв'язку із виходом судді Васильченко Т.В. (Головуючий) з відпустки.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.09.2013 справу № 42/367-75/321-2012 прийнято до провадження колегії суддів у складі: Головуючий суддя: Васильченко Т.В., судді: Любченко М.О., Привалов А.І. та призначено розгляд справи.

23.09.2013 позивач, через відділ діловодства суду, подав заперечення на клопотання про зупинення провадження у справі, з підстав відсутності передбачених ст. 79 Господарського процесуального кодексу України підстав для зупинення провадження, а саме пов'язаності справ та неможливості розгляду даної справи до розгляду якої відповідач-1 просить зупинити провадження у справі.

28.10.2013 відповідач-3, через відділ діловодства суду, подав клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду справи № 752/4738/13-ц за позовом Свічколап Н.П. до Приватного підприємства «Ратмир-Соло» та Публічного акціонерного товариства «Марфін-Банк» про визнання недійсним кредитного договору № 76/К від 27.09.2005 та іпотечного договору від 28.09.2005 та справи № 2- 5994/13 за позовом Свічколап Д.П. до Приватного підприємства «Ратмир-Соло» та Публічного акціонерного товариства «Марфін-Банк» про визнання недійсним кредитного договору № 76/К від 27.09.2005, обґрунтовуючи його тим, що предмети розгляду вказаних справ взаємопов'язані з даною справою і результат розгляду справ № 752/4738/13-ц та № 2-5994/13 матиме преюдиціальне значення для розгляду справи № 42/367-75/321 -2012.

Позивач, в свою чергу, подав заперечення на клопотання про зупинення провадження у справі та просив суд відмовити в задоволенні з огляду на відсутність підстав передбачених ст. 79 ГПК України для зупинення провадження у даній справі, зокрема - взаємопов'язаності предметів розгляду та неможливості розгляду даної справи до розгляду справ на які посилається відповідач-3.

28.10.2013 відповідач-1 подав заяву про застосування строків позовної давності.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.10.2013 відмовлено у задоволенні клопотань відповідачів 1, 3 про зупинення провадження у даній справі та відкладено розгляд справи на 04.11.2013.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 04.11.2013 призначено колегіальний розгляд справи №42/367-75/321-2012 у наступному складі суду: Головуючий суддя: Васильченко Т.В., судді: Привалов А.І., Підченко Ю.О.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.11.2013, на підставі ст. 86 ГПК України, справу №42/367-75/321-2012 прийнято до провадження колегії суддів у складі: Головуючий суддя: Васильченко Т.В., судді: Привалов А.І., Підченко Ю.О. та призначено розгляд справи.

В судовому засіданні 04.11.2013 представник позивача вимоги викладені в позовній заяві підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача-3 в судовому засіданні 04.11.2013 заперечив проти задоволення вимог викладених в позовній заяві у повному обсязі.

Відповідач 1 та 2 в судове засідання своїх представників не направили, про причини їх неявки суду не повідомили, хоча про час та місце проведення судового засідання були повідомлені своєчасно та належним чином.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, незважаючи на те, що відповідачі-1,2 не з'явилися в судове засідання, наявні в матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, а неявка представників відповідачів-1,2 не перешкоджає вирішенню справи по суті.

В судовому засіданні 04.11.2013 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, які приймали участь під час розгляду справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

27.09.2005 між Відкритим акціонерним товариством "Морський транспортний банк" (нове найменування Публічне акціонерне товариство "Марфін Банк") (банк) та Приватним підприємством "Свічколап трейдінг" (нове найменування ПП "Ратмир-Соло") (позичальник), укладений кредитний договір №76/К, за умовами якого банк зобов'язався надати позичальнику на поповнення обігових коштів, фінансування витрат на ремонт виробничих і офісних приміщень кредит, придбання нерухомого майна у вигляді кредитної лінії з лімітом заборгованості 1500000 доларів США з 27.09.2005 і терміном погашення до 27.09.2010 включно, зі сплатою 14,5 % річних за фактичний період користування кредитними коштами від фактичної суми заборгованоті за кредитом, а позичальник зобов'язався на умовах, в розмірі та в строки, встановлені в цьому договорі, повернути банку кредит, сплатити відсотки за користування кредитними коштами, а також сплатити пеню та штрафи, які передбачені умовами цього договору.

У відповідності до пункту 1.5 договору термін повернення кредиту 27 вересня 2010, який може бути змінений згідно з п. п. 3.3.2, 3.4.1 даного договору.

За умовами п.1.4 даного договору протягом періоду, зазначеного у п.1.1, позичальник має право отримувати транші по кредитній лінії в наступному порядку: « 1. в межах розміру кредитної лінії, встановленого у п.1.1 та з урахуванням графіку зменшення ліміту кредитної лінії відповідно до п.3.2.3 цього договору сума залишку заборгованості по кредиту не повинна перевищувати 900000 дол.США (виключно за умови виконання вимог п.3.2.12, п.4.1 цього кредитного договору); 2. в межах розміру кредитної лінії, встановленого у п.1.1 та з урахуванням графіку зменшення ліміту кредитної лінії відповідно до п.3.2.3 цього договору загальна сума залишку заборгованості по кредиту не повинна перевищувати 1500000 дол. США (виключно за умови оформлення права власності на земельні ділянки за адресою: м. Київ, вул. Червоногвардійська, 17а та м.Київ, вул.Деревообробна, 12, на яких розташована нерухомість, яка надається у іпотеку банку відповідно до п.3.2.12, 4.1 цього кредитного договору)».

П.п. 3.3.7 п.3.3 договору визначено, що банк має право достроково стягнути кредит, відсотки і комісію в порядку, передбаченому пп. 3.2.6, 3.3.5 даного договору, а також шляхом звернення стягнення на заставлене майно, за умов, передбачених п.3.3.2 даного договору.

Зокрема, відповідно до пункту 3.3.2 даного договору, банк при настання події - порушенні позичальником якого-небудь із зобов'язань, передбачених умовами даного договору, у т.ч. при порушенні цільового використання кредиту, має право, за своїм розсудом, змінити умови договору - вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за договором у повному обсязі шляхом направлення повідомлення.

Згідно п.7.1 вказаного договору даний договір набирає сили з моменту його підписання обома сторонами і діє до повного виконання зобов'язань сторонами за даним договором.

Як свідчать наявні в матеріалах справи виписки по особовому рахунку відповідача-1, позивач належним чином виконав зобов'язання, передбачені кредитним договором в частині надання відповідачу-1 кредитних коштів, що не заперечувалось відповідачами і під час розгляду справи.

Натомість, відповідач-1 не виконував належним чином взяті на себе зобов'язання, не сплачував своєчасно платежі в рахунок погашення кредиту та нараховані по ньому проценти, у зв'язку з чим виникла заборгованість по кредиту в сумі 893100 доларів США (гривневий еквівалент якого становить 7123097,67 грн.) та заборгованість по процентах за користування кредитними коштами в сумі 383430,96 доларів США (гривневий еквівалент якого становить 3058130,31 грн.).

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України, статтею 193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Втім, як вбачається з матеріалів справи, у відповідача-1 в зв'язку із порушенням строку сплати суми кредиту, виникла заборгованість, яка складається з суми не сплаченого кредиту в розмірі 893100 доларів США (гривневий еквівалент якого становить 7123097,67 грн.) та суми не сплачених процентів за користування кредитними коштами в сумі 383430,96 доларів США (гривневий еквівалент якого становить 3058130,31 грн.).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відтак, враховуючи, що факт виконання позивачем своїх зобов'язань за договором та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині своєчасної та повної сплати отриманого кредиту підтверджений матеріалами справи суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення суми не сплаченого кредиту в розмірі 7123097,67 грн. та суми не сплачених процентів за користування кредитними коштами в розмірі 3058130,31 грн.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом. Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

П. 6.1 кредитного договору сторони передбачили, що при порушенні позичальником будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п. п. 3.2.2, 5.1, 5.2 кредитного договору, термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 1.4, 3.2.3, 3.3.2 кредитного договору, комісії, передбаченої п. п. 3.2.5, 5.7 даного договору, позичальник виплачує банку за кожен випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який виплачується пеня, від простроченої суми.

Відтак, оскільки відповідач-1 допустив прострочення повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитними коштами, йому на підставі наведених вище норм чинного законодавства та п. 6.1 кредитного договору, позивачем нарахована пеня за невчасне повернення кредиту в сумі 1943319,87 грн. за період з 01.09.2008 по 24.10.2011 та пеня за невиплачені проценти по кредиту в сумі 83515,09 грн.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Втім, пунктом 6.4 кредитного договору сторони передбачили, що нарахування неустойки за кожен випадок порушення зобов'язань, передбаченої п.п. 6.1, 6.2, 6.3 кредитного договору здійснюється протягом 3 (трьох) років із дня, коли відповідне зобов'язання повинне було бути виконане позичальником та п. 6.7 кредитного договору встановили термін позовної давності за вимогами про стягнення, зокрема, пені тривалістю 3 роки.

Отже, сторони добровільно визначили інший строк нарахування неустойки (пені) та в порядку статті 259 ЦК України збільшили строк позовної давності за вимогою про її стягнення.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи.

Разом з тим, відповідач-1 заявив про застосування строків позовної давності, оскільки нарахована пеня заявлена до стягнення поза межами трьохрічного строку позовної давності встановленого п. 6.7 договору.

Відповідно до ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відтак, оскільки відповідачем-1 заявлено про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення пені, яка за згодою сторін збільшена до трьох років за даною вимогою, вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково в сумі 2018741,23 грн., з яких 1942634,22 грн. пеня за прострочення повернення кредиту та 76107,01 грн. пеня за прострочення сплати процентів, оскільки в іншій частині пеня заявлена з пропуском строку позовної давності, встановленого п. 6.7 кредитного договору.

При цьому, позивач заявив позовні вимоги про стягнення суми заборгованості з відповідачів солідарно, з огляду на те, що в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №76/К від 27.09.2005 між позивачем та відповідачами 2,3 було укладено договори поруки.

Так, 28.09.2005 між Відкритим акціонерним товариством "Морський транспортний банк" (нове найменування Публічне акціонерне товариство "Марфін Банк") (кредитор) та ТОВ "Фабрика по виробництву ділових книг "А" (поручитель) укладено договір поруки № 117-СК, за умовами якого поручитель зобов'язався відповідати за виконання обов'язків боржника (відповідач-1) за кредитним договором № 76/К від 27.09.2005.

Згідно з п. 2.1 договору поручитель у повному обсязі відповідає перед кредитором за зобов'язаннями, що випливають з кредитного договору, солідарно з позичальником (а саме, сплата основного боргу за кредитом, відсотків за користування кредитом, комісії, неустойки, передбаченої кредитним договором, збитків кредитора внаслідок невиконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, а також інших платежів, передбачених кредитним договором), усім своїм майном і засобами, на які може бути звернене стягнення відповідно до чинного законодавства України.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного погашення позичальником або поручителем заборгованості за основним боргом по кредиту, сплати відсотків, а також збитків та неустойки, що будуть нараховані на несвоєчасно погашену заборгованість за основним боргом за кредитом (п. 4.4 договору).

15.07.2008 між Відкритим акціонерним товариством "Морський транспортний банк" (кредитор) та Приватним підприємством "Свічколап" (нове найменування Приватне підприємство "Раном") (поручитель) укладено договір поруки № 825-СК, відповідно до умов якого поручитель взяв на себе зобов'язання відповідати перед кредитором за виконання боржником (відповідач-1) умов кредитного договору №76/К від 27.09.2005.

Згідно п.1.2 даного договору поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язань за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, відсотків за користування кредитом, комісій, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків.

У випадку невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники (п.1.4 договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання зобов'язання за кредитним договором і за цим договором (п. 4.6 договору).

Відповідно до частини першої статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно з частиною четвертою статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

За умовами ч.1 ст. 251 та ч. 1 ст. 252 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення, і визначається він роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ч. 2 ст. 251, ч. 2 ст. 252 ЦК України).

З договорів поруки вбачається, що в них не встановлено строку, після якого порука припиняється, а умови договорів поруки про їх дію до повного виконання зобов'язань за кредитним договором основним боржником або поручителями не є встановленим сторонами строком припинення дії порук, оскільки суперечить ч. 1 ст. 251 та ч. 1 ст. 252 Цивільного кодексу України, тому в даному випадку підлягають застосуванню норми ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, виписок з банківського рахунку, з червня 2008 року відповідач-1 припинив сплату кредитної заборгованості та процентів за користування кредитними коштами відповідно до умов кредитного договору.

Відповідно до пункту 3.3.2 кредитного договору банк при настання події - зокрема, порушенні позичальником якого-небудь із зобов'язань, передбачених умовами даного договору, у т.ч. при порушенні цільового використання кредиту, має право, за своїм розсудом, змінити умови договору - вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за договором у повному обсязі шляхом направлення повідомлення.

Позивач, скориставшись своїм правом, передбаченим п.п. 3.3.2 кредитного договору, 16.12.2008 звернувся до основного боржника (відповідача-1) із вимогою щодо виконання останнім своїх зобов'язань за кредитним договором №76/К від 27.09.2005, а саме, у семиденний строк з дня отримання цієї вимоги сплатити позивачу прострочену заборгованість по зазначеному кредитному договору.

Також, 16.12.2008 позивач звернувся до поручителів (відповідача-2 та відповідача-3) із вимогою щодо виконання останніми своїх зобов'язань за договорами поруки та кредитним договором №76/К від 27.09.2005, а саме сплатити позивачу прострочену заборгованість по зазначеному кредитному договору.

Отже, до дати закінчення строку кредитного договору з урахуванням вимоги про повернення кредиту, позивач пред'явив відповідачам 2 та 3 вимоги про сплату простроченої заборгованості за кредитним договором на підставі договорів поруки, тобто в межах встановленого законом строку.

Вказані обставини встановлені рішенням господарського суду Одеської області від 21.12.2012 у справі № 5017/3061/2012 за позовом Приватного підприємства "Раном" до Публічного акціонерного товариства "Марфін Банк", третя особа Приватне підприємство "Ратмир-Соло" про визнання відсутності права вимоги, залишеного без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24.04.2013, яким відмовлено в позові про визнання припиненим договору поруки № 825-СК від 15.07.2008, з підстав того, що банк своєчасно з дотриманням приписів ч.4 ст.559 ЦК України повідомив позичальника та поручителя - які є солідарними боржниками Банку у розумінні ст.554 ЦК України - про наявність у позичальника заборгованості, про факти несплати (невиконання основного зобов'язання) позичальником, надавши можливість виконати свої зобов'язання поручителя та повідомив про зміну строку виконання зобов'язання, та про невиплату суми кредиту у встановлений строк, однак поручитель проігнорував виконання вказаних діючих зобов'язань та рішенням господарського суду міста Києва від 19.03.2012, залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2012, у справі № 5011-37/686- 2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика по виробництву ділових книг "А" до Публічного акціонерного товариства "Марфін Банк" та Приватного підприємства "Ратмир-Соло" про визнання припиненим договору поруки від 28.09.2005 № 117-СК, яким в позові відмовлено, з підстав того, що банк своєчасно та правомірно направив поручителю відповідну вимогу з приводу виконання кредитного договору № 76/К та договору поруки № 117-СК.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ст. 6 § 1 Конвенції, повинно тлумачитися в світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основних аспектів верховенства права є принцип юридичної певності, який, серед іншого, вимагає, щоб остаточні рішення судів не могли бути поставлені під сумнів.

При цьому, правова певність передбачає дотримання принципу res judicata…, тобто принципу остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже раз вирішеної справи. Цей принцип наполягає на тому, що жодна сторона не має права домагатися перегляду кінцевого і обов'язкового рішення тільки з метою нового слухання і вирішення справи. Відхилення від цього принципу можливе тільки, коли воно спричинене незалежними і непереборними обставинами (рішення Європейського суду з прав людини від 09.11.2004, "Справа "Науменко проти України").

За таких обставин, враховуючи, що рішенням господарського суду міста Києва від 19.03.2012 у справі № 5011- 37/686-2012 та рішенням господарського суду Одеської області від 21.12.2012 у справі №5017/3061/2012 встановлено факт своєчасного повідомлення банком поручителів про виконання зобов'язань за договорами поруки, а відповідно до практики Європейського суду з прав людини, таке рішення не може бути поставлене під сумнів, суд вважає, що станом на час розгляду даної справи договори поруки є діючими, оскільки іншого суду не доведено, а позивач є таким, що має право вимоги до поручителів.

Доводи ж відповідачів 2 та 3 щодо припинення договорів поруки у зв'язку з пропуском банком шестимісячного строку, встановленого ч. 4 ст. 559 ЦК України, спростовуються вищевикладеним.

Згідно ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

При цьому, виходячи з аналізу даної норми спільна порука не обов'язково повинна бути викладена в одному договорі поруки, а відтак відповідачі 2 та 3 несуть солідарну з першим відповідачем (боржником) відповідальність, що сторони передбачили і в договорах поруки, у зв'язку з чим позовні вимоги про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості суд визнає обґрунтованими.

Згідно ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідачі під час розгляду справи не надали суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги, як і не надали доказів на підтвердження виконання зобов'язань як за кредитним договором так і за договорами поруки в повному обсязі, а доводи відповідачів, викладені у відзивах на позовну заяву, спростовуються вищевикладеними обставинами.

З огляду на вищевикладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з викладених вище підстав.

У зв'язку з частковим задоволенням позову, судові витрати підлягають розподілу між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 4 3 , 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1 . Позов задовольнити частково.

2 . Стягнути солідарно з Приватного підприємства "Ратмир-Соло" (03049, м. Київ, вул. Курська, 10, ідентифікаційний код 32420973), Приватного підприємства "Раном" (03113, м. Київ, провулок Артилерійський, 7/9, ідентифікаційний код 32423969), Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика по виробництву ділових книг "А" (01013, м. Київ, вул. Деревообробна, 12, бл. 1, оф. 2К04, ідентифікаційний код 32911664) на користь Публічного акціонерного товариства "Марфін Банк" (68003, Одеська обл., м. Іллічівськ, вул. Леніна, 28, ідентифікаційний код 21650966) 7123097 (сім мільйонів сто двадцять три тисячі дев'яносто сім) грн. 67 коп. боргу за кредитом, 3058130 (три мільйони п'ятдесят вісім тисяч сто тридцять) грн. 31 коп. боргу по процентах, 1942634 (один мільйон дев'ятсот сорок дві тисячі шістсот тридцять чотири) грн. 22 коп. пені за прострочення повернення кредиту, 76107 (сімдесят шість тисяч сто сім) грн. 01 коп. пені за прострочення сплати процентів та 25735 (двадцять п'ять тисяч сімсот тридцять п'ять) грн. 35 коп. судових витрат, видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

3 . В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 11.11.2013.

Головуючий суддя: Т.В.Васильченко

Судді: Ю.О.Підченко

А.І.Привалов