Рішення

від 25.12.2006 по справі 12/252

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ 

СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ 

25.12.2006                                                                                              

Справа  № 12/252

За

позовом приватного

підприємця ОСОБА_1, м. Черкаси

до

відповідача приватного

підприємства „Інтеркарпати”, смт. Воловець

про

стягнення суми 7

596,00 грн. -основного боргу; 49,00 грн. -пені та 3 650,00 грн. - неустойки

(штрафу).

Суддя    Тисянчин  В. М.

                   Представники:

Від

позивача -ОСОБА_2, (представник

за довіреністю НОМЕР_1)

Від

відповідача -

не з'явився

СУТЬ

СПОРУ: заявлено

позов приватним підприємцем ОСОБА_1, м. Черкаси до приватного

підприємства „Інтеркарпати”, смт. Воловець про стягнення суми 7 596,00

грн. -основного боргу; 49,00 грн. -пені та 3 650,00 грн. - неустойки (штрафу).

         Представнику позивача роз'яснено права

і обов'язки передбачені ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання

про технічну фіксацію судового процесу не заявлено.

Представник

позивача підтримує позовні вимоги посилаючись на їх обґрунтованість матеріалами

справи.

На

вимогу суду відповідач письмового відзиву на позов не подав, свого

уповноваженого представника для участі у розгляді справи не направив, а тому

справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній

матеріалами.

                    Ухвала про порушення

провадження у справі направлялась рекомендованим листом, тому неявка

уповноваженого представника відповідача у судове засідання не є перешкодою

розгляду справи по суті, про що зазначено в ухвалі про порушення провадження у

справі.

          Вивчивши доводи позовної заяви та

матеріали справи,  дослідивши їх,

заслухавши пояснення представника позивача, суд

          ВСТАНОВИВ:

          Заборгованість відповідача в сумі 7 596,00 грн.

-основного боргу щодо оплати за надані, згідно договору від 19.07.2006 року

автотранспортно -експедиторські послуги по перевезенню вантажу, підтверджується

матеріалами справи, зокрема:

-

міжнародною товарно -транспортною накладною НОМЕР_2;

-   рахунком НОМЕР_3; 

       - розрахунком позову, а за таких

обставин сума основного боргу підлягає стягненню примусово.

        Заявлені вимоги позивача про

добровільне погашення боргу відповідач не виконав, чим порушив ст. ст. (11;

526); 509; 530 ЦК України (чинного з 01.01.04).

Саме

ця обставина і послужила підставою для звернення позивача до суду з даною

позовною заявою.

         Відповідно до ст. 175 ГК України

майново -господарські зобов'язання, які виникають між учасниками господарських

відносин, регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей

передбачених ГК України

          Таким чином, на день розгляду спору у

суді, обставини спору (права і зобов'язання сторін) оцінюються судом з огляду

на правила ЦК та ГК України.

Відповідно

до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином і в

установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору чи

вимог, що звичайно ставляться.

У

відповідності до ст. 509 ЦК України в силу зобов'язання -кредитор вправі

вимагати виконання обов'язку від боржника у випадку невиконання останнім своїх

зобов'язань у відносинах. Підставою виникнення зобов'язання є юридичний факт.

В

даній правовій ситуації юридичним фактом, на підставі якого виникли

зобов'язальні відносини між сторонами, є надання автотранспортно

-експедиторських послуг (ст. 11 ЦК України).

Отже,

обов'язок відповідача оплатити вартість надання автотранспортно

-експедиторських послуг є безспірним.

Одностороння

відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 615; 625 ЦК України).

Відтак,

договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно

до вимог п.7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України одностороння відмова від

виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та

вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності

таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог,

що звичайно ставляться.

За

договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується

доставити  довірений їй другою стороною

(відправником) вантаж до пункту призначення та видати його  особі, яка 

має  право на одержання вантажу

(одержувачеві),  а відправник

зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (ст. 909 ЦК

України).

Крім

цього, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, відповідачу нарахована до

сплати пеня в розмірі 49,00 грн. При оцінці правильності нарахування пені

відповідно до п. 2 ст. 258 ЦК України; ст. ст. 216 -218, 220 ГК України;

Положень Закону України від 22.11.1996 року „Про відповідальність за

несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, судом визнано обґрунтованими позовні

вимоги в цій частині і такими, що підлягають задоволенню.

Між

тим, відповідачу нарахована до сплати неустойка (штраф) в розмірі 3 650,00 грн.

(п.2 ст. 549-552, 624 ЦК України), що заслуговують на увагу суду.

Однак,

судом береться до уваги застосування до відповідача вже одного виду неустойки

(стягнення пені 49,00 грн, відсутність у позивача належного обгрунтування

розміру збитків, незначний період боргу, суд на підставі ст. 551 (п.3), ст. 233

ГПК України обмежує розмір стягнення неустойки (штрафу) до 1 000 грн., а в

частині решти суми провадження у справі підлягає припиненню.

При

постановленні судового рішення враховується характер зобов'язання, наслідки

його невиконання, особа відповідача, ступінь його вини, обставини, що впливають

на неможливість виконання відповідачем зобов'язання належним чином та межі

здійснення цивільних прав (п.3 ст. 13 ЦК України), де не допускаються дії

особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання

правом в інших формах, безпідставного збагачення за рахунок погіршення

фінансово -майнового стану сторони у спорі.

Отже,

із встановлених судом обставин вбачається, що склад цивільно -правової

відповідальності є наявним на момент судового розгляду справи.

                 Встановлюючи дійсні обставини

справи, суд посилається на фактичні дані, на підставі яких господарський суд у

визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин на

яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають

значення для правильного вирішення спору, в даному випадку -письмовими

доказами. При цьому, заяви та пояснення не приймаються судом за преюдицію, а

перевіряються на достовірність.

          Таким чином, позивачем переважно

доведені ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і

заперечень, тому позов підлягає задоволенню частково, поклавши відшкодування

судових витрат за змістом ст. 49 ГПК України на відповідача з огляду його вини

у виникненні спору.

Виходячи

з викладеного, оцінивши повноту, достатність позовних матеріалів,

проаналізувавши подані по справі доказові документи для вирішення спору,

керуючись ст. 124 Конституції України; ст. 2 Закону України „Про судоустрій

України”;  ст.ст. 4, 33, 34; 36; 43, 44;

49; 75; 82 - 84, 115; 116; Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити 

частково.

           Стягнути з приватного підприємства „Інтеркарпати”

(смт. Воловець, вул. Карпатська, 10; код 31469651) на користь приватного

підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; код НОМЕР_4) суму 7 596,00 (сім тисяч

пятьсот дев'яносто шість грн.) -основного боргу; 49,00 (сорок дев'ять грн.)

-пені; 1 000,00 (одну тисячу грн.) -неустойки (штрафу) та 112,99 (сто

дванадцять грн. 99 коп.) -  у

відшкодування витрат по оплаті держмита; 118 (сто вісімнадцять грн.) -у

відшкодування витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

      2. 

В частині стягнення решти неустойки (штрафу) -провадження у справі

припинити.

          Дане рішення набирає законної сили

в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

         Суддя                                                                                    

Тисянчин В. М.