Рішення

від 28.10.2013 по справі 911/3125/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" жовтня 2013 р. Справа № 911/3125/13

За позовом Прокурора Києво-Святошинського району Київської області в інтересах держави

до 1. Київської обласної державної адміністрації, м. Київ;

2. Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області,

м. Київ;

3. Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроінвест», с. Чайки, Києво-

Святошинський район, Київська область;

про скасування розпоряджень та визнання недійсним договору оренди

земельної ділянки.

Суддя Карпечкін Т.П.

В засіданні приймали участь:

від прокуратури: Івашин О.Є. (посвідчення № 009572 від 15.10.2012 р.);

від відповідача 1: Мельніченко І.В. (довіреність № 1-К від 08.01.2013 р.);

від відповідача 2: Журавльов В.М. (довіреність № 07-34/1865 від 16.04.2013р.);

від відповідача 3: Левченко О.В. (довіреність № 8 від )

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Прокурор Києво-Святошинського району Київської області звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Київської обласної державної адміністрації (надалі - відповідач 1), Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області (надалі - відповідач 2), Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроінвест» (надалі - відповідач 3) про скасування розпоряджень та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що розпорядження Київської обласної державної адміністрації від 03.12.2004 р. № 877 «Про надання в оренду земельної ділянки» та розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 16.12.2004 р. № 546 «Про передачу в оренду земельної ділянки ТОВ «Євроінвест» для будівництва торгівельно-складського комплексу» прийняті з порушенням вимог земельного законодавства, а тому повинні бути визнані незаконними з подальшим скасуванням, а укладений на підставі них договір оренди земельної ділянки від 30.11.2005 р. визнаний недійсним.

Ухвалою від 14.08.2013 р. суд порушив провадження у справі № 911/3125/12 та призначив її розгляд на 27.08.2013 р.

Представник прокуратури в судове засідання 27.08.2013 р. не з'явився, про причини неявки господарський суд не повідомив.

Присутній у судовому засіданні представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву, який надійшов до господарського суду 27.08.2013 р. Крім того, відповідач 3 подав заяву про застосування строку позовної давності та клопотання про направлення матеріалів справи за підсудністю до господарського суду м. Києва.

Суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача 3 про направлення матеріалів справи за підсудністю до господарського суду м. Києва, виходячи з положень ч. 7 ст. 16 ГПК України.

Ухвалою від 27.08.2013 р. суд відклав розгляд справи на 10.09.2013 р., у зв'язку з неявкою в судове засідання представника прокуратури та неподанням витребуваних судом доказів.

10.09.2013 р. через відділ діловодства господарського суду від відповідача 3 надійшли додаткові пояснення та докази по справі.

Однак, 10.09.2013 р. судове засідання не відбулось, у зв'язку з перебуванням судді Карпечкіна Т.П. на лікарняному.

Ухвалою від 13.09.2013 р. суд призначив розгляд справи на 08.10.2013 р.

30.09.2013 р. через відділ діловодства господарського суду від відповідача 3 надійшли додаткові пояснення та докази по справі.

Присутній у судовому засіданні 08.10.2013 р. представник прокуратури підтримав заявлені позовні вимоги, з підстав наведених у позовній заяві, проте витребувані судом докази не подав.

Представники відповідачів проти позову заперечили.

Крім того, від Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області надійшло клопотання про зміну процесуального статусу з відповідача на третю особу.

Відповідно до ч. 3 ст. 77 ГПК України, в засіданні суду була оголошена перерва до 14.10.2013 р.

14.10.2013р. через відділ діловодства господарського суду від прокуратури Києво-Святошинського району Київської області надійшла заява про уточнення позовних вимог, а від відповідача 3 - клопотання про відкладення розгляду справи та клопотання про залучення додаткових доказів по справі.

В судовому засіданні 14.10.2013 р. суд відмовив у задоволенні клопотання Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області з огляду на подану прокуратурою заявою про уточнення позовних вимог.

Ухвалою від 14.10.2013р. суд відклав розгляд справи на 23.10.2013 р., у зв'язку з неявкою в судове засідання повноважного представника відповідача 3.

18.10.2013 р. через відділ діловодства господарського суду від прокуратури Києво-Святошинського району Київської області надійшла заява про уточнення позовних вимог.

Під час розгляду справи в судовому засіданні 23.10.2013 р. представником відповідача 2 було заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неоотриманням заяви про уточнення позовних вимог, поданої прокуратурою Києво-Святошинського району Київської області.

Ухвалою від 23.10.2013 р. суд відклав розгляд справи на 28.10.2013 р.

Присутній у судовому засіданні 28.10.2013 р. представник прокуратури підтримав заявлені позовні вимоги, з підстав наведених у позовній заяві та заяві про уточнення позовних.

Представники відповідачів проти позову заперечили.

У відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглянута за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників прокуратури та відповідачів, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням Київської обласної державної адміністрації від 03.12.2004 р. № 877 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 6,0 га (рілля - 5,37 га, сіножатті - 0,63 га) в оренду на 49 років ТОВ «Євроінвест» для будівництва торговельно-складського комплексу, за рахунок земель державного підприємства «Науково-дослідний виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» на території Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району.

В подальшому, розпорядженням Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 16.12.2004 р. № 546 ТОВ «Євроінвест» передано в довгострокову оренду земельної ділянки для будівництва торгівельно-складських приміщень в межах Софіївсько-Борщагівської сільської ради площею 6,0 га (рілля - 5,37 га, сіножаті - 0,63 га).

На підставі вищезазначених розпоряджень, між Київською обласною державною адміністрацією та відповідачем було укладено Договір оренди земельної ділянки від 30.11.2005 р., зареєстрований в реєстрі за №1-3373, терміном на 49 років.

При цьому, прокурор зазначає, що розпорядження Київської обласної державної адміністрації від 03.12.2004 р. за № 877 та розпорядження Києво-Святошинської РДА від 16.12.2004 р. за № 546 прийняті з порушенням вимог законодавства, а тому повинні бути визнані незаконними з подальшим скасуванням, а укладений на підставі них договір оренди земельної ділянки визнаний недійсним.

Згідно постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» від 17.05.2011 р. № 6, справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, а також в інших спорах, які виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору статті 1 ГПК підвідомчі господарським судам.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, суд встановив, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно ст. 13 Конституції України, земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.ст. 116, 123, 124 Земельного кодексу України, ст. ст. 4, 15 Закону України «Про оренду землі», юридичні особи набувають права оренди земельних ділянок із земель державної власності за рішенням органів виконавчої влади в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, за проектами землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 Земельного кодексу України.

У частині першій статті 15 Закону України «Про оренду землі» встановлено перелік істотних умов договору оренди землі, відсутність однієї з яких згідно з частиною другою цієї статті є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним.

Водночас, згідно з частиною четвертою статті 15 Закону України "Про оренду землі" невід'ємними частинами договору оренди землі є: 1) план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; 2) кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; 3) акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); 4) акт приймання-передачі об'єкта оренди; 5) проект відведення земельної ділянки у разі його розроблення згідно із законом.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про землеустрій», землеустрій здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою.

Місцева державна адміністрація, відповідно до ст. 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.

Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій,прийняті в межах їх компетенції, згідно з вимогами ст. 6 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.

Так, розпорядженням Київської обласної державної адміністрації від 19.06.2002 р. № 340 «Про деякі питання регулювання земельних відносин в Київській області», зареєстроване в Київському обласному управлінні юстиції 04.07.2002 р. за № 26/375, затверджений Порядок розгляду в Київській облдержадміністрації питань щодо передачі в оренду юридичним особам земельних ділянок із зміною цільового призначення, розпорядження якими віднесено до її повноважень (далі - Порядок).

Відповідно до п. 3.2. Порядку, райдержадміністрація розглядає клопотання юридичної особи про відведення земельної ділянки і за погодженням з облдержадміністрацією - органом, уповноваженим розпоряджатися такими земельними ділянками, у місячний строк дає згоду на розроблення проекту відведення земельної ділянки.

Стаття 50 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» регламентує судове оскарження рішень місцевих державних адміністрацій.

Відповідно до норм зазначеної статті розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, акти інших посадових осіб, які призначаються ними, можуть бути оскаржені в судовому порядку відповідно до закону.

За таких обставин, рішення місцевих державних адміністрацій можуть бути прийняті у формі розпорядження голів місцевих державних адміністрацій або акту інших посадових осіб, які призначаються ними.

Акти місцевих державних адміністрацій визначені ст. 6 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», згідно з якою на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, власних і делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники управлінь, відділів та інших структурних підрозділів - накази.

Відповідно до ст. 41 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», голови місцевих державних адміністрацій видають розпорядження одноособово і несуть за них відповідальність згідно із законодавством. Акти місцевих державних адміністрацій ненормативного характеру, прийняті в межах їх повноважень, набирають чинності з моменту їх прийняття, якщо самими актами не встановлено пізніший термін введення їх у дію. Ці акти доводяться до їх виконавців, а при потребі - оприлюднюються.

Прийняття місцевими державними адміністраціями рішень у будь-якій іншій формі крім розпоряджень голів адміністрацій чи наказів керівників управлінь, відділів та інших структурних підрозділів законодавством не передбачено.

Відповідно до постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин», у вирішенні спорів про визнання недійсними договорів оренди земельної ділянки суди мають з'ясовувати наявність на момент укладення оспорюваного договору оренди рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки, оскільки його відсутність суперечить вимогам пункту 5 частини четвертої статті 15 Закону України «Про оренду землі».

Проект відведення земельної ділянки в оренду ТОВ «Євроінвест» для будівництва торгівельно-складського комплексу в межах Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво- Святошинського району Київської області, в порушення вимог ст. 22 Закону України «Про землеустрій», ст.ст. 123, 124 Земельного Кодексу України, п. 3.2 Порядку, не містить належним чином оформленого рішення органу виконавчої влади (Києво-Святошинської районної державної адміністрації та Київської обласної державної адміністрації) про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки.

Крім того, відповідно до вимог ст. 124 Земельного Кодексу України передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 Земельного кодексу України.

Відповідно до 123 Земельного кодексу України, юридична особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у постійне користування із земель державної або комунальної власності, звертається з відповідним клопотанням до районної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій або сільської, селищної, міської ради. До клопотання про відведення земельної ділянки додаються матеріали, передбачені частиною п'ятнадцятою статті 151 цього Кодексу, документи, що обгрунтовують її розмір, призначення та місце розташування. При наданні земельної ділянки у користування обласними державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим або Кабінетом Міністрів України сільські, селищні, міські, районні, обласні ради, районні державні адміністрації за місцем розташування земельної ділянки подають свій висновок відповідно обласній державній адміністрації, Раді міністрів Автономної Республіки Крим.

Пунктом 3.1. Порядку визначено, що після погодження місця розташування об'єкта в установленому порядку, юридична особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки, звертається з клопотанням до райдержадмініетрації про відведення земельної ділянки. До клопотання про відведення земельної ділянки додаються документи, що обґрунтовують її розмір, призначення та місце розташування

Разом з тим, в порушення зазначених норм земельного законодавства проект відведення земельної ділянки в оренду ТОВ «Євроінвест» для будівництва торгівельно-складського комплексу в межах Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області не містить передбаченого ст. 123 Земельного кодексу України клопотання до Києво-Святошинської районної адміністрації з відповідними додатками.

Також, відповідно до постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин», розглядаючи справи у спорах про визнання недійсними договорів оренди, суди повинні з'ясовувати питання чинності рішень (розпоряджень), на підставі яких було укладено такі договори.

У вирішенні спорів про зміну цільового призначення земельних ділянок сільськогосподарського призначення господарським судам необхідно враховувати таке. Відповідно до статті 207 ЗК України, втрати сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, перелогів, сінокосів, пасовищ), лісових земель та чагарників як основного засобу виробництва в сільському і лісовому господарстві внаслідок вилучення їх для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом, підлягають відшкодуванню. Отже, вирішуючи пов'язані з цим спори, господарські суди повинні встановлювати наявність передбачених законом підстав для зміни відповідачем категорії земельної ділянки, яка знаходилася у запасі на території відповідної ради, з земель сільськогосподарського призначення на землі іншої категорії. За вимогами статті 20 ЗК така зміна має бути здійснена за рішенням повноважного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Також, господарським судам належить з'ясовувати та враховувати обставини, які свідчать про наявність постійного чи тимчасового використання земельної ділянки, цільове використання земельної ділянки після експлуатації родовища та її власне цільове призначення, категорію земель, можливість відновлення і подальшого раціонального використання відповідно до вимог статей 4, 5, 19, 30, пункту 4 статті 66, статті 79 ЗК України та застосування правових наслідків, встановлених статтею 20 ЗК України у разі порушення згаданих норм цього Кодексу.

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою, зокрема, для визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам, а також визнання недійсними угод щодо відповідних земельних ділянок (стаття 21 ЗК України).

Судом встановлено, що відповідачу 3 надано в оренду земельну ділянку загальною площею 6,0 га, за рахунок земель державного підприємства «Науково-дослідний виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» (рілля - 5,37 га, сіножатті - 0,63 га).

Отже, земельна ділянка передана в оренду ТОВ «Євроінвест» за рахунок земель дослідних полів науково-дослідної установи, тоді як згідно з ч. 2 ст. 150 Земельного кодексу України, землі полів державних науко-дослідних установ можуть вилучатися з їх користування виключно за постановою Кабінету Міністрів України.

Крім того, земельна ділянка вилучена для цілей, які не передбачені ч. 2 ст. 150 Земельного кодексу України.

Таким чином, спірне розпорядження Київської обласної державної адміністрації від 03.12.2004 р. № 877 видано з перевищенням наданих законом повноважень.

Відповідно до ст. ст. 207-209 Земельного кодексу України, у разі вилучення (викупу) сільськогосподарських угідь для використання їх у цілях, не пов'язаних із веденням сільського господарства, обмеженням прав власників чи землекористувачів або погіршенням якості земель внаслідок негативного впливу, спричиненого діяльністю громадян, підприємств, установ і організацій, фізичні та юридичні особи, на користь яких вилучені землі сільськогосподарського призначення, зобов'язані відшкодовувати втрати сільськогосподарських угідь, втрати завдані обмеженням у землекористуванні та погіршенням якості земель, і збитки заподіяні власникам землі та землекористувачам, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.

Втрати сільськогосподарського виробництва компенсуються незалежно від відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам (ч. 4 ст. 207 Земельного кодексу України).

Втрати сільськогосподарського виробництва, заподіяні вилученням (викупом) сільськогосподарських і лісових угідь для використання їх у цілях, не пов'язаних із веденням сільського й лісового господарства, обмеженням прав власників чи землекористувачів або погіршенням якості земель внаслідок негативного впливу, спричиненого діяльністю громадян, підприємств, установ і організацій, не належать до збитків, на відшкодування яких мають право власники земельних ділянок та землекористувачі, і відшкодовуються уряду Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським, сільським, селищним, міським радам разом із відшкодуванням збитків власникам землі й землекористувачам (п. 13 постанови Пленуму Верховного суду України від 16.04.2004р. № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ»).

Крім того, згідно з п. 3.4. Порядку, при складанні проекту відведення земельних ділянок вирішуються питання обчислення розмірів збитків і втрат, заподіяних вилученням земельних ділянок, та наявність у суб'єкта коштів на їх відшкодування.

Як вбачається з Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ТОВ «Євроінвест» для будівництва торгівельно-складського комплексу в межах Софіївсько- Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, в останньому відсутня інформація про відшкодування збитків, пов'язаних з вилученням з користування державного підприємства «Науково-дослідний виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» сільськогосподарських угідь на користь ТОВ «Євроінвест» для використання їх у цілях, не пов'язаних із веденням сільського господарства, розрахованих відповідно до Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 284 від 19.04.1993 р.

Отже, питання обчислення розмірів збитків, заподіяних вилученням земельних ділянок, та наявність у суб'єкта коштів на їх відшкодування проектом не вирішено .

За таких обставин, земельна ділянка площею 6,0 га, передана в оренду відповідачу 3 із земель державної власності без відшкодування вказаних збитків, як це передбачено законодавством, тобто в порушення законного порядку встановлення та зміни цільового призначення земель, що є підставою, для визнання недійсними договору оренди від 30.11.2005 року між Київською обласною державною адміністрацією та ТОВ «Євроінвест» щодо відповідної земельної ділянки, укладеного на підставі розпорядження Київської обласної державної адміністрації від 03.12.2004 № 877 (стаття 21 ЗК України).

Враховуючи викладене, розпорядженням Київської обласної державної адміністрації від 03.12.2004 р. за № 877, в порушення вимог чинного на день його прийняття земельного законодавства, затверджено проект відведення земельної ділянки в оренду ТОВ «Євроінвест» для будівництва торгівельно-складського комплексу в межах Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, що не відповідав вимогам земельного законодавства та нормативно-технічним документам, та без належним чином оформленого рішення органу виконавчої влади про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки.

Крім того, згідно висновків експертного земельно-технічного дослідження Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 4235/13-41 від 06.06.2013 р., при наданні в оренду земельної ділянки кадастровий номер 3222486200:04:001:0034 Київською обласною адміністрацією не дотримані вимоги земельного законодавства чинного станом на 2004 рік, у зв'язку з чим договір оренди земельної ділянки між Київською обласною державною адміністрацією та ТОВ «Євроінвест» від 30.11.2005 р. укладено з порушенням чинного на той час земельного законодавства.

Відповідно до ст. 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Таким чином, позовні вимоги в частині визнання незаконними та скасування розпорядження Київської обласної державної адміністрації від 03.12.2004 р. за № 877 та розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 16.12.2004 р. за № 546 підлягають задоволенню.

Відповідно до п 1.2.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин», за змістом статей 13, 14 Конституції України, статті 11 ЦК України, статей 123, 124, 127, 128 ЗК України рішенням органу місцевого самоврядування або державної адміністрації про надання земельної ділянки господарюючому суб'єкту у власність або в користування здійснюється волевиявлення власника землі і реалізуються відповідні права у цивільних правовідносинах з урахуванням вимог ЗК України, спрямованих на раціональне використання землі як об'єкта нерухомості (власності).

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Водночас, відповідач 3 земельну ділянку кадастровий номер 3222486200:04:001:0034 за цільовим призначенням не використовує, будь-якої діяльності пов'язаної з її використанням не веде, що свідчить про невиконання відповідачем умов договору щодо використання землі за цільовим призначенням та підтверджується відсутністю проведення будь-яких будівельних робіт на об'єкті.

Факт відсутності будівництва на спірній земельній ділянці під час розгляду справи відповідачем 3 не оспорювалось.

Разом з тим, невикористання земельної ділянки взагалі (за будь-яким призначенням) порушує один з основних принципів земельного законодавства, закріплених в ст. 5 Земельного кодексу України, щодо забезпечення раціонального використання та охорони земель.

При цьому, Вищим господарським судом України (постанова від 06.04.2010 р. у справі № 54/91-09) визнано правильними та такими, що відповідають ст.ст. 25, 32 Закону України «Про оренду землі», висновки що порушення умов договору використання земельної ділянки за її цільовим призначенням охоплює не лише випадки її використання з іншою, не передбаченою умовами договору оренди метою, але і випадки невикористання земельної ділянки взагалі (за будь-яким призначенням).

Також, відповідно до вимог ст. 416 Цивільного кодексу України, право користування земельною ділянкою для забудови припиняється у разі невикористання земельної ділянки для забудови протягом трьох років підряд.

Оскільки суд дійшов висновку, що розпорядження Київської обласної державної адміністрації від 03.12.2004 р. № 877 «Про надання в оренду земельної ділянки» та розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 16.12.2004 р. № 546 «Про передачу в оренду земельної ділянки ТОВ «Євроінвест» для будівництва торгівельно-складського комплексу» є незаконними і прийняті з порушенням земельного законодавства України, відтак і Договір оренди земельної ділянки від 30.11.2005р., укладений на підставі цих розпоряджень с незаконним і підлягає визнанню недійсним.

Також під час розгляду справи відповідачем 3 було подано заяву про застосування строків позовної давності, яка задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Приписами статті 256 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 вказаного Кодексу).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у справі, є підставою для відмови у позові.

Приписами п. 4 ч. 1 ст. 268 Цивільного кодексу України встановлено, що на вимогу власника або іншої особи визнання незаконним правового акту органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право позовна давність не поширюється.

Однак, відповідно до ч. 2 Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства» № 4176-ІV від 20.12.2011 р. (надалі - Закон України № 4176-ІV від 20.12.2011 р.), пункт 4 частини першої статті 268 ЦК України було виключено.

При цьому, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України № 4176-ІV від 20.12.2011 р. передбачено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства» № 4176-ІV від 20.12.2011 р. офіційно опублікований в газеті «Голос України» № 6 від 14.01.2012 р.

Пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 4176-ІV від 20.12.2011 р. визначено, що протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом особа має право звернутися до суду з позовом, зокрема, про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи.

Оскільки позов Прокурора Києво-Святошинського району Київської області подано в інтересах держави з метою повернення до земель державної власності земельної ділянки загальною площею 6,0 га, яка незаконна була надана в оренду ТОВ «Євроінвест», до сплину передбаченого п. 3 ч. 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства» від 20.12.2011 р. трирічного строку, вимога відповідача 3 щодо застосування до спірних правовідносин строків позовної давності не підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 3 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України «Про судовий збір» (із змінами та доповненнями).

Розміри ставок судового збору (стаття 4 вказаного Закону) встановлено, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати. Розмір ставки судового збору у кожному конкретному випадку визначається виходячи з того розміру мінімальної заробітної плати, який було встановлено законом на момент сплати судового збору (станом на 1 січня календарного року).

Розміри мінімальної заробітної плати на 2013 рік затверджено Законом України «Про Державний бюджет України на 2013 рік». Станом на 01.01.2013 р. місячний розмір мінімальної заробітної плати становив 1147,00 грн.

Статтею 55 Господарського процесуального кодексу України передбачено визначення ціни позову у позовах про стягнення грошей і витребування майна. Відповідні позовні заяви мають майновий характер, і розмір ставок за їх подання до господарського суду визначається за приписами підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір».

Щодо позовних заяв немайнового характеру, то до них відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Подання до господарського суду таких заяв оплачується судовим збором згідно з підпунктом 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону (постанова пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»).

За подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру (абзац перший частини третьої статті 6 Закону). Наведене стосується об'єднання в одній позовній заяві вимог майнового і немайнового характеру, зв'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами (стаття 58 Господарського процесуального кодексу України). Аналогічної точки зору дотримується і Вищий господарський суд України, про що зазначено в постанові від 30.11.2012 р. по справі № 5011-45/1164-2012.

Предметом розгляду у даній справі є вимоги як майнового, так і немайнового характеру спору.

Таким чином, за вимогу майнового характеру щодо повернення земельної ділянки розмір судового збору становить 2185,29 грн. (виходячи з 2% від розміру експертної (ринкової) вартості земельної ділянки, яка визначена в договорі оренди земельної ділянки) та за позовні вимоги немайнового характеру - щодо скасування розпоряджень та визнання договору оренди земельної ділянки недійсним по 1147,00 грн. з кожного з відповідачів.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати незаконним та скасувати розпорядження Київської обласної державної адміністрації від 03.12.2004 року № 877 «Про надання в оренду земельних ділянок».

3. Визнати незаконним та скасувати розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 16.12.2004 року № 546 «Про передачу в оренду земельної ділянки ТОВ «Євроінвест» для будівництва торгівельно-складського комплексу».

4. Визнати недійсним Договір оренди земельної ділянки, укладений 30.11.2005 року між Київською обласною державною адміністрацією (01196, м. Київ, пл. Л.Українки, 1; код ЄДРПОУ 00022533) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроінвест» (08130, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Чайки, вул. Антонова, 1-А; код ЄДРПОУ 31815509).

5. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Євроінвест» (08130, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Чайки, вул. Антонова, 1-А; код ЄДРПОУ 31815509) повернути земельну ділянку кадастровий номер 3222486200:04:001:0034, площею 6,0 га що знаходиться на території Софіївсько-Борщагівської сільської ради, Києво-Святошинського району, Київської області за межами населеного пункту до земель державної власності.

6. Стягнути з Київської обласної державної адміністрації (01196, м. Київ, пл. Л. Українки, 1; код ЄДРПОУ 00022533) в доход Державного бюджету України 1147 (одну тисячу сто сорок сім) грн. судового збору.

7. Стягнути з Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області (03115, м. Київ, пр. Перемоги, 126) в доход Державного бюджету України 1147 (одну тисячу сто сорок сім) грн. судового збору.

8. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроінвест» (08130, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Чайки, вул. Антонова, 1-А; код ЄДРПОУ 31815509) в доход Державного бюджету України 3332 (три тисячі триста тридцять дві) грн.. 29 коп. судового збору.

9. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 05.11.2013 р.

Суддя Карпечкін Т.П.