Ухвала

від 04.11.2013 по справі 910/978/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

УХВАЛА

Справа № 910/978/13 04.11.2013 Суддя Мандичев Д.В., розглянувши

заяву ліквідатора товариства з обмеженою відповідальністю "Газпромпроект" арбітражного керуючого Петченко І.В.

про визнання недійсним договору

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Портфарм-інвест"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газпромпроект" (код ЄДРПОУ 32766217)

про визнання банкрутом

Представники:

від заявника- Байда О.В.

від боржника- не з"явився

ліквідатор- Петченко І.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

На розгляді господарського суду міста Києва знаходилася справа №910/978/13 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Портфарм-інвест" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газпромпроект" про визнання банкрутом.

Постановою Господарського суду м. Києва від 21.08.2013 Товариство з обмеженою відповідальністю «Газпромпроект» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Петченко І.В.

03.09.13 від ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Газпромпроект» арбітражного керуючого Петченко І.В. надійшла заява про визнання недійним договору №1003 на виконання робіт від 03.10.2011, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газпромпроект» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПХТ», правонаступником якого є ТОВ «Кайрос ХХІ Століття».

Ухвалою Господарського суду м.Києва від 06.09.2013 призначено розгляд заяви ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Газпромпроект» арбітражного керуючого Петченко І.В. у судовому засіданні на 18.09.2013.

16.09.2013р. до Господарського суду міста Києва від ліквідатора ТОВ "Газпромпроект" арбітражного керуючого Петченко І.В. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

17.09.2013р. до Господарського суду міста Києва віл ТОВ "Кайрос ХХІ Століття" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.09.2013р. розгляд справи відкладено на 09.10.2013.

01.10.2013р. від ліквідатора боржника - арбітражного керуючого Петченко І.В. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

04.10.2013 до господарського суду м. Києва надійшли письмові пояснення ТОВ «Портфарм-Інвест», відповідно до яких останній просить суд відмовити ліквідатору у задоволенні заяви про визнання недійним договору №1003 на виконання робіт від 03.10.2011, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газпромпроект» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПХТ», правонаступником якого є ТОВ «Кайрос ХХІ Століття».

09.10.2013р. від до господарського суду міста Києва від товариства з обмеженою відповідальністю "Портфарм - Інвест" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду м.Києва від 09.10.2013 відкладено розгляд справи у судовому засіданні на 04.11.2013.

04.11.2013 до господарського суду м.Києва надійшли пояснення товариства з обмеженою відповідальністю "Портфарм - Інвест", відповідно до яких останній просить суд відмовити ліквідатору у задоволенні заяви про визнання недійним договору №1003 на виконання робіт від 03.10.2011, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газпромпроект» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПХТ», правонаступником якого є ТОВ «Кайрос ХХІ Століття».

У судовому засіданні, що відбулось 04.11.2013, судом розглянуто заяву ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Газпромпроект» арбітражного керуючого Петченко І.В. про визнання недійним договору №1003 на виконання робіт від 03.10.2011, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газпромпроект» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПХТ», правонаступником якого є ТОВ «Кайрос ХХІ Століття».

Дана заява мотивована наступним.

В процесі здійснення ліквідаційної процедури ліквідатору стало відомо, що в провадженні господарського суду м. Києва знаходилась справа № 5011-55/4230- 2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газпромпроект" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПХТ" , правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "КАЙРОС XXI СТОЛІТТЯ", про звернення стягнення на предмет іпотеки, спір за якою пов'язаний з даним договором.

Так, після ознайомлення з матеріалами вищевказаної справи, ліквідатору стало відомо, що 03 жовтня 2011 року між ТОВ «Газпромпроект» (боржник) та ТОВ «ПХТ» , правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "КАЙРОС XXI СТОЛІТТЯ" було укладено договір № 1003 (надалі - Договір).

Відповідно до умов даного договору (п. 3.2.) ТОВ «Газпромпроект» зробило попередню оплату 90% вартості робіт, що становить 315 360,00 грн.

25.10.2011 року в забезпечення виконання зобов'язань за договором був укладений Іпотечний договір за реєстраційним номером 4582.

Відповідно умов оспорюваного договору ТОВ «ПХТ» взяло на себе зобов'язання виконати роботи по обробці зібраних геодезичних даних по магістральних газопроводах в Черкаській області та створенню електронних таблиць даних (п. 1.1. Договору).

Роботи на підставі Договору виконуються протягом місяця з дати підписання Договору та надання Замовником відповідних даних (п. 2.1. Договору № 1003 про виконання робіт від 03.10.2011 року).

Проте, листом від 08.11.2011 року Директор ТОВ «ПХТ» Бужениця С. М. повідомив, що у зв'язку із ситуацією, яка склалась на підприємстві і відсутністю фахових спеціалістів які би змогли виконати роботи визначені Договором № 1003 від 03.10.2011 року, ТОВ «ПХТ» не може виконати обсяг робіт визначених вищевказаним договором.

Вимогами п. 11 ч. 2 ст. 42 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» ліквідатор з дня свого призначення, зокрема, подає до суду заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника.

Згідно п. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до п. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Таким чином, укладення договору № 1003 на виконання робіт від 03 жовтня 2011 року є правочином.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 ЦК України).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Вимогами ч. З ст. 203 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 230 Цивільного кодексу України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Під обманом слід розуміти навмисне введення в оману однією стороною правочину іншої сторони з метою вчинення правочину. Обман - це певні винні, навмисні дії сторони, яка намагається запевнити іншу сторону про такі властивості й наслідки правочину, які насправді наступити не можуть. Помилка є результатом невірного уявлення про обставини правочину. При обмані наслідки правочину, що вчиняється, є відомими й бажаними для однієї зі сторін.

Як зазначає ліквідатор, той факт, що через місяць після укладання Договору ТОВ «ПХТ» не міг виконати роботи визначені Договором, свідчить про те, що даний Договір було укладено за допомогою введення керівництва ТОВ «Газпромпроект» в оману. В даному випадку обман мав місце в приховуванні ТОВ «ПХТ» факту відсутності фахових спеціалістів на підприємстві, які б змогли виконати роботи визначені договором.

Таким чином, ліквідатор вважає, що у разі наданні ТОВ «ПХТ» інформації щодо відсутності фахових спеціалістів, ТОВ «Газпромпроект» не уклало б оспорюваний договір, що б перешкодило вчиненню даного правочину.

Як зазначалось вище, відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Згідно із ч.і і 2 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства,

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину, як це, зокрема, зазначено в постанові Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року, за № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними".

Отже, виходячи з вищенаведеного, ліквідатор ТОВ «Газпромпроект» арбітражний керуючий Петченко І.В. вважає, що є достатньо обставин, для визнання даного Договору недійсним.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши присутніх учасників провадження у справі, суд приходить до висновку про необґрунтованість вимог ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Газпромпроект» арбітражного керуючого Петченко І.В., виходячи з наступного.

Як вбачається із поданої заяви, в обгрунтування своїх вимог ліквідатор посилається на те, що оспорюваний Договір було укладено за допомогою введення керівництва ТОВ «Газпромпроект» в оману.

Відповідно до п. 3.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними №11 від 29 травня 2013 р. у вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі ст. 230 ЦК України, потрібно зазначити, що відповідні вимоги можуть бути задоволенні за умови доведеності позивачем фактів обману,насильства, погрози, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, тяжких обставин і наявності їх безпосереднього зв'язку з волевиявленням другої сторони щодо вчинення правочину.

Під обманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації або фізичної особи, що вчинила правочин, шляхом повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності, або замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину (наприклад, ненадання технічної чи іншої документації, в якій описуються властивості речі).

Під насильством розуміється фізичний або психологічний вплив на особу, представника сторони правочину або його близьких з метою спонукання його до вчинення правочину.

Зловмисна домовленість - це умисна змова представника однієї сторони правочину з другою стороною, внаслідок чого настають несприятливі наслідки для особи, від імені якої вчинено правочин. У визнанні правочину недійсним з відповідної підстави доведенню підлягає не наявність волі довірителя на вчинення правочину, а існування умислу представника, який усвідомлює факт вчинення правочину всупереч інтересам довірителя, передбачає настання невигідних для останнього наслідків та бажає чи свідомо допускає їх настання.

Цієї ж позиції Вищий господарський суд України дотримується в п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними". Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману.

Зазначене дає підстави для висновку, що обман може стосуватись тільки обставин, що мають істотне значення.

Згідно із ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Окрім того, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України України встановлені вимоги до доказів - вони повинні бути належними та допустимими.

Ліквідатором не доведено суду належними та допустимими доказами, що при укладенні Договору № 1003 від 03.10.2011, керівництво ТОВ «Газпромпроект» введено в оману.

З огляду на викладене, суд відмовляє ліквідатору Товариства з обмеженою відповідальністю «Газпромпроект» арбітражному керуючому Петченко І.В. у задоволенні заяви про визнання недійним договору №1003 на виконання робіт від 03.10.2011, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газпромпроект» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПХТ», правонаступником якого є ТОВ «Кайрос ХХІ Століття».

Керуючись ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1.Відмовити ліквідатору Товариства з обмеженою відповідальністю «Газпромпроект» арбітражному керуючому Петченко І.В. у задоволенні заяви про визнання недійним договору №1003 на виконання робіт від 03.10.2011, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газпромпроект» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПХТ», правонаступником якого є ТОВ «Кайрос ХХІ Століття».

2. Копію ухвали направити учасникам провадження у справі та ТОВ «Кайрос ХХІ Століття».

Суддя Д.В. Мандичев