Ухвала

від 14.11.2013 по справі 15/5005/14401/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

14.11.13р. Справа № 15/5005/14401/2011

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Гетьман", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейнфорд", м. Дніпропетровськ

про стягнення 643 497,28 грн.

Суддя Петренко Н.Е.

без участі представників сторін

СУТЬ СПОРУ:

14.11.13р. до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Гетьман" (далі-позивач) надійшло клопотання про винесення відповідно до вимог ч. 2 ст. 88 ГПК України ухвалу про повернення витрачених коштів за поїздку повноважного представника позивача на судові засідання та зобов'язати відділ ДВС Новомосковського РУЮ погасити суми цим витрат.

Господарський суд вважає вищезазначене клопотання необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 88 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд має право за заявою сторони, прокурора, який брав участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою прийняти додаткове рішення, ухвалу, якщо не вирішено питання про розподіл господарських витрат або про повернення судового збору з бюджету.

В п. 4.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України"

від 21 лютого 2013 року N 7 зазначено про те, що у разі коли вимоги стосовно розподілу інших судових витрат під час розгляду справи не заявлялися та докази на підтвердження цих витрат суду не подавалися, то додаткове рішення (ухвала, постанова) щодо розподілу цих судових витрат не приймається та в задоволенні заяви відмовляється .

Суд звертає увагу на той факт, що при розгляді скарги на дії відділу ДВС Новомосковського РУЮ, тобто станом на 12.11.13р., скаржником не заявлялося клопотання про стягнення господарських витрат та суду не подобалися докази на підтвердження цих витрат .

Крім того, господарський суд вважає за необхідне зазначити про те, що статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. В контексті цієї норми судові витрати за участь при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, котра є адвокатом, наводиться в статті 2 Закону України "Про адвокатуру", котра зазначає, що адвокатом може бути особа, яка має вищу юридичну освіту, підтверджену дипломом України або відповідно до міжнародних договорів України дипломом іншої країни, стаж роботи у галузі права не менше двох років, володіє державною мовою, склала кваліфікаційні іспити, одержала в Україні свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняла Присягу адвоката України.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про адвокатуру" адвокат має право займатись адвокатською діяльністю індивідуально, відкрити своє адвокатське бюро, об'єднуватися з іншими адвокатами в колегії, адвокатські фірми, контори та інші адвокатські об'єднання, які діють відповідно до цього Закону та статутів адвокатських об'єднань. Адвокатські об'єднання діють на засадах добровільності, самоврядування, колегіальності та гласності. Реєстрація адвокатських об'єднань провадиться у Міністерстві юстиції України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом (ст. 12 Закону України "Про адвокатуру").

Таким чином, стаття 44 Господарського процесуального кодексу України передбачає відшкодування сум як судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг, лише адвокатам, а не будь-яким представникам .

Скаржник не надав суду жодного доказу того, що представником останнього був адвокат, який має свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та ці витрати були сплачені скаржником за отримання послуг адвоката.

Керуючись ст. ст. 44, 48 86, 88 Господарського процесуального кодексу України, Законом України "Про адвокатуру", господарський суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Гетьман" - відмовити.

Суддя Н.Е. Петренко