Постанова

від 11.11.2013 по справі 18/457/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" листопада 2013 р. Справа № 18/457/12

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В. І. , суддя Терещенко О.І. , суддя Медуниця О.Є.

при секретарі Голозубовій О.І.

за участю:

прокурора - Маматов М.О., посв. №019205 від 31.07.2013 року

представників:

позивача - Ковальчук І.В., дов. №01-52/11 від 10.01.2013 року

відповідача - 1) Саєнко О.В., дов. №01-14/10 від 08.01.2013 року, 2) Кравченко Ю.О., дов. №91 від 26.06.2013 року

третьої особи - не з"явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу другого відповідача (вх. №3037 П/1-18) на рішення господарського суду Полтавської області від 13.08.2013 року у справі № 18/457/12

за позовом Заступника прокурора Полтавської області в інтересах держави в особі Полтавської обласної державної адміністрації, м. Полтава

до 1) Котелевської районної державної адміністрації, смт. Котельва Полтавської області, 2) Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Скіф", с. Більськ Котелевського району Полтавської області,

третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні позивача - Більська сільська рада Котелевського району Полтавської області, с. Більськ Котелевського району Полтавської області,

про визнання розпорядження недійсним, визнання недійсними договорів оренди земельної ділянки та повернення земельних ділянок

ВСТАНОВИЛА:

Заступник прокурора Полтавської області звернувся в інтересах держави в особі Полтавської обласної державної адміністрації до господарського суду Полтавської області з позовом до Котелевської районної державної адміністрації та Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Скіф", першого та другого відповідачів, про : 1) визнання недійсним і скасування розпорядження Котелевської районної державної адміністрації Полтавської області №305 від 28.07.2004 року "Про передачу в користування Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Скіф" на умовах оренди земель лісового фонду"; 2) визнання недійсними укладених між відповідачами 37 договорів оренди землі від 01.04.2010 року та від 04.11.2010 року згідно з переліком, зазначеним у позовній заяві та про зобов"язання Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Скіф" повернути земельні ділянки згідно з переліком, зазначеним у позовній заяві, до земель запасу Більської сільської ради.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 06.07.2012 (суддя Кульбако М.М.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 05.02.2013 (судді: Шепітько І.І., Івакіна В.О., Пелипенко Н.М.), позов задоволено частково. Визнано недійсним і скасовано розпорядження Котелевської районної державної адміністрації Полтавської області №305 від 28.07.2004 "Про передачу в користування сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Скіф" на умовах оренди земель лісового фонду". Визнано недійсними укладені між відповідачами 37 договорів оренди землі від 01.04.2010 та від 04.11.2010 згідно переліку, зазначеного в резолютивній частині рішення. В решті позовних вимог відмовлено у зв'язку з їх необґрунтованістю.

Рішення в частині задоволення позову мотивоване тими обставинами, що в порушення частини 1 статті 123 Земельного кодексу України, статті 16 Закону України "Про оренду землі" та статті 25 Закону України "Про землеустрій" на час прийняття спірного розпорядження відповідні проекти землеустрою не виготовлялися та межі земельних ділянок в натурі не встановлювалися, а позовна давність не поширюється на вимоги про визнання незаконним акта органу державної влади.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.04.2013 року постанову Харківського апеляційного господарського суду від 05.02.2013 року та рішення господарського суду Полтавської області від 06.07.2012 року скасовано в частині задоволених позовних вимог про визнання недійсними розпорядження Котелевської райдержадміністрації №305 від 28.07.2004 року "Про передачу в користування Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Скіф" на умовах оренди земель лісового фонду" та 37 договорів оренди землі від 01.04.2010 року та від 04.11.2010 року, укладених між Котелевською райдержадміністрацією та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Скіф", а справу направлено на новий розгляд до господарського суду Полтавської області.

Скасовуючи судові акти попередніх інстанцій, Вищий господарський суд України вказував на те, що на підставі ст.111 12 ГПК України при новому розгляді справи суду першої інстанції слід звернути увагу на те, що згідно з п.17 установчого договору про створення Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Скіф", його учасниками-громадянами в якості вкладів до статутного фонду товариства внесено земельні частки (паї), належні учасникам на праві власності, що, в свою чергу, потребує з'ясування того, чи стосуються вказані земельні паї певним чином спірних орендованих земельних ділянок лісового фонду та чи не порушуються у зв'язку з цим права та інтереси громадян як власників земельних паїв.

Водночас, за висновками Вищого господарського суду України, підлягає додатковій перевірці при новому розгляді справи і передчасний висновок апеляційного суду про недоведеність ведення другим відповідачем лісогосподарської діяльності зі створенням спеціалізованого підрозділу, який (висновок) ґрунтується виключно на тому, що Статут Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Скіф" не містить положень з цього приводу, оскільки, по-перше, в оспорюваному розпорядженні чітко зазначено про наявність у Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Скіф" спеціалізованого лісогосподарського підрозділу. По-друге, судами залишено без надання правової оцінки перспективний план організації та ведення лісового господарства Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Скіф" на 2011 року (а.с.22-30 том 10), який після укладення оспорюваних договорів в квітні та листопаді 2010 року був погоджений з начальником Харківської державної лісовпорядної експедиції Глушко Г.М. До того ж, відомості щодо створення другим відповідачем спеціалізованого лісогосподарського підрозділу та існування останнього станом на момент видачі спірного розпорядження та укладення оспорюваних договорів оренди землі можуть бути надані сторонами або витребувані судом від компетентного територіального органу виконавчої влади з питань лісового господарства чи його посадових осіб в порядку, передбаченому ст.ст.30,38,65 ГПК України.

При новому розгляді справи №18/457/12 рішенням господарського суду Полтавської області від 13.08.2013 року (суддя Погрібна С.В.) позов було задоволено частково.

Визнано недійсним і скасовано розпорядження Котелевської районної державної адміністрації Полтавської області №305 від 28.07.2004 року "Про передачу в користування Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Скіф" на умовах оренди земель лісового фонду". Визнано недійсними укладені між відповідачами 37 договорів оренди землі від 01.04.2010 року та від 04.11.2010 року згідно переліку, зазначеного в резолютивній частині рішення.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Другий відповідач - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Скіф" з рішенням місцевого господарського суду не погодився, подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просив це рішення скасувати, та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

В поданій апеляційній скарзі просить рішення та постанову скасувати, прийняти нове рішення про відмову в позові повністю, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права, а саме ст.ст.123,124 Земельного кодексу України (в редакціях від 04.06.2004р. та від 16.03.2010р.), ст.268 ЦК України (в редакції від 15.01.2012р.) та ст.34 ГПК України.

Вважає, що у відповідності до розробленої у 2005 році технічної документації із землеустрою, яка є складовою частиною спірних договорів оренди, межі суміжних земельних ділянок визначені в натурі. Оскільки зміни цільового призначення земельних ділянок не відбулося, тому законодавством, чинним на момент видачі розпорядження від 28.07.2004 року, не вимагалося виготовлення проекту землеустрою щодо відведення спірних земельних ділянок.

Крім того, вказує на підтвердження факту свого правонаступництва стосовно КСП ім. Шевченка наявними у справі статутом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Скіф" та витягами з ЄДРПОУ.

Окрім того, посилається на невиконання місцевим господарським судом в порушення статті 111 12 ГПК України вказівок Вищого господарського суду України, викладених у постанові від 16.04.2013 року.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 07.10.2013 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В.І., суддя Терещенко О.І., суддя Медуниця О.Є.) апеляційну скаргу другого відповідача було прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 23.10.2013 року на 9:30 год.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 23.10.2013 року розгляд справи було відкладено на 07.11.2013 року на 11:30 год. у зв"язку із неявкою в судове засідання представника третьої особи.

Перший відповідач у відзиві на апеляційну скаргу та його представник у судових засіданнях 23.10.2013 року та 07.11.2013 року підтримав апеляційну скаргу, просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Представник позивача -Полтавської обласної державної адміністрації у судових засіданнях 23.10.2013 року та 07.11.2013 року підтримав апеляційну скаргу, просить рішення місцевого господарського суду скасувати, та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Прокурор у відзиві на апеляційну скаргу та у судових засіданнях 23.10.2013 року та 07.11.2013 року проти її доводів заперечував, вважає оскаржуване рішення законним та обгрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Свої заперечення обгрунтовує тим, що межі спірних земельних ділянок, які передавались у користування другому відповідачу відповідно до спірного розпорядження та спірних договорів оренди, не встановлювались, у зв"язку з чим відповідно до частин 1, 2 статті 50 Закону України "Про землеустрій", частини 1 статті 123 Земельного кодексу України, передача спірних земельних ділянок у користування Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Скіф" потребувала виготовлення проекту землеустрою, чого при винесенні спірного розпорядження здійснено не було.

Представник третьої особи в судові засідання 23.10.2013 та 07.11.2013 року не з"явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце їх проведення, про що свідчать наявні в матеріалах справи поштові повідомлення №61022121190626 та №6102212110670 про вручення третій особі копій ухвал, якими було призначено розгляд апеляційної скарги в даних судових засіданнях.

А тому колегія суддів розглядає апеляційну скаргу за відсутності представника третьої особи за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши усні пояснення представників сторін, а також прокурора, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, дослідивши обставини і матеріали справи, в тому числі наявні у ній докази, відповідність викладених в рішенні висновків цим обставинам і доказам, а також перевіривши додержання та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду першої інстанції - скасуванню, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, розпорядженням голови Котелевської районної державної адміністрації Полтавської області від 28.07.2004 року №305 "Про передачу в користування Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Скіф" на умовах оренди земель лісового фонду", після розгляду клопотання Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Скіф" було вирішено передати 331,2 га земель лісового фонду за згодою Більської сільської ради в оренду Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Скіф", терміном на 50 років.

У пункті 2 розпорядження зазначено про необхідність Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Скіф" приступати до використання земельних ділянок після встановлення меж в натурі та заключення договорів оренди та їх державної реєстрації.

На виконання вказаного розпорядження 01.04.2010 року та 04.11.2010 року між Котелевською районною державною адміністрацією, орендодавцем, та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Скіф", орендарем, було укладено 37 договорів оренди землі, за умовами яких орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельні ділянки лісогосподарського призначення, які знаходяться в адміністративних межах Більської сільської ради Котелевського району, строком на 50 років.

У вказаних договорах сторони узгодили розмір орендної плати та строки її сплати, умови використання, передачі та повернення земельних ділянок та інші умови.

Відповідно до пункту 43 зазначених договорів невід"ємними частинами договорів є:

- план або схема земельної ділянки;

- акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

- акт приймання-передачі об"єкта оренди.

Згідно з відміткою на останньому аркуші договорів, вони зареєстровані у Котелевському районному відділі Полтавської регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру" та кожному договору присвоєно відповідний номер.

Відповідно до проведеної державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держкомзему у Полтавській області Державного комітету України з земельних ресурсів на вимогу прокуратури Полтавської області № 05/3-72/12 від 01.03.2012 року позапланової перевірки з питання дотримання вимог земельного законодавства при наданні земельних ділянок Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Скіф" в адміністративних межах Більської сільської ради Котелевського району, було вказано про порушення вимог земельного законодавства.

За результатами зазначеної перевірки 07.03.2012 року було складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства, в якому зазначено про те, що надання в оренду земельних ділянок Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Скіф" лісового фонду загальною площею 331,2 га на підставі розпорядження Котелевської районної державної адміністрації №305 від 28.07.2004 року здійснювалося без розробленого у встановленому законодавством порядку проекту землеустрою.

Тобто, як вказано в акті перевірки, розпорядження Котелевської районної державної адміністрації "Про передачу в користування Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Скіф" на умовах оренди земель лісового фонду" від 28.07.2004 року № 305 прийнято з порушеннями вимог статті 124 Земельного кодексу України, статті 16 Закону України "Про оренду землі", статті 25 Закону України "Про землеустрій" та пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок" № 677 від 26.05.2004 року.

Також, як зазначено у вказаному акті перевірки, договори оренди землі між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Скіф" та Котелевською районною державною адміністрацією укладені з порушенням статті 17 Лісового кодексу України та статей 57, 122 Земельного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно з частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Місцевий господарський суд, задовольняючи позовні вимоги, посилався на положення пункту 7 статті 13, пункту 2 статті 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", частин 1-3 статті 123, статей 57, 124 Земельного кодексу України, частин 1, 2 статті 50 Закону України "Про землеустрій", статті 16 Закону України "Про оренду землі" (у редакції 01.01.2004 року), пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, частин 1, 6 статті 9, статей 10, 17 Лісового кодексу України, статей 203, 215 Цивільного кодексу України, частини 1 статті 207 Господарського кодексу України.

При цьому, місцевий господарський суд зазначив, що нормами земельного законодавства України передбачено, що передача земельної ділянки в оренду без розроблення проекту відведення можлива лише за умови встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та коли її цільове призначення при наданні не змінюється, тоді як зазначені обставини при винесенні спірного розпорядження були відсутні.

А тому, за висновком місцевого господарського суду, в порушення вимог земельного законодавства України при прийнятті оспорюваного розпорядження відповідні проекти землеустрою не виготовлялись.

Також, господарський суд першої інстанції вказував на те, що другий відповідач не надав жодних доказів на підтвердження того, що Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Скіф" є правонаступником Колективного сільськогосподарського товариства імені Шевченка, та що він набуває та здійснює у зв"язку з цим правомочності власника землі та майна , в тому числі - стосовно спірної землі.

До того ж, за висновком господарського суду першої інстанції, у зв'язку з відсутністю ведення товариством лісогосподарської діяльності та нестворенням спеціалізованого підрозділу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Скіф" на час укладання договорів оренди землі в 2010 році не мало право займати земельні ділянки лісового фонду на умовах оренди.

Також господарський суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскільки спірні договори оренди землі були прийняті на підставі незаконного розпорядження, то вони є такими, що суперечать інтересам суспільства та порушують норми чинного законодавства, у зв"язку з чим підлягають визнанню недійсними на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України.

Однак, колегія суддів не може погодитись із такими висновками місцевого господарського суду, зважаючи на таке.

Згідно зі статтею 13 Конституції України від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Статтею 116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

У відповідності до пункту 7 статті 13 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією та законами України, належить вирішення питань використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля. До повноважень місцевих державних адміністрацій в галузі використання та охорони земель, природних ресурсів і охорони довкілля (ст. 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації») віднесено розпорядження землями державної власності відповідно до закону.

Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України передбачено, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Частиною 1 статті 124 Земельного кодексу України ( в редакції від 04.06.2004 - тобто на момент винесення спірного розпорядження) було встановлено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Згідно з частиною 2 статті 58 Конституції України та рішення Конституційного Суду України від 19.04.2000 № 6-рп/2000 у справі № 1-3/2000 ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Крім цього, відповідно до частини 1 статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно з вимогами статей 123-124 Земельного кодексу України (в редакції 16.03.2010 - на момент укладення договорів оренди від 01.04.2010 та від 04.11.2010), виготовлення проектів землеустрою передбачалося лише у випадках :

- зміни цільового призначення земельних ділянок відповідно до закону;

- надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості).

З матеріалів справи вбачається що прокурором не спростовано факту визначення меж спірних земельних ділянок в натурі відповідно до виготовленої у 2005 році технічної документації із землеустрою (в тому числі згідно наявних у справі актів встановлення меж земельної ділянки в натурі), яка є складовою частиною спірних договорів оренди.

Крім того, місцевим господарським судом не було враховано, що такі межі бути виділені в натурі ще в період діяльності правопопередника - Колективного сільськогосподарського товариства ім.Шевченка, а саме: оформленням останньому державного акту на право колективної власності на землю.

З огляду на те, що при передачі спірних земель лісового фонду в оренду Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Скіф" їх цільове (лісогосподарське) призначення не змінилося, вказані обставини відповідно до статті123 Земельного кодексу України (в редакції від 16.03.2010 року) та частини 4 статті 16 Закону України "Про оренду землі" (в редакції від 01.01.2004 р., чинній на момент видачі спірного розпорядження Котелевської райдержадміністрації від 28.07.2004) свідчать про наявність достатніх підстав вважати, що другий відповідач звільнений від обов'язку розробляти проекти землеустрою щодо спірних земельних ділянок, а Котелевська районна державна адміністрація, в свою чергу, не зобов'язана ці проекти затверджувати, чим спростовується висновок місцевого господарського суду про необхідність виготовлення та затвердження проекту землеустрою, покладений в основу оскаржуваного рішення.

Крім того, помилковість висновку суду першої інстанції з цього приводу випливає з положень частин 1,2 статті 14 Цивільного кодексу України, відповідно до якої цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

А тому, в силу приписів частини 2 статті 14 Цивільного кодексу України другий відповідач перед укладенням спірних договорів оренди землі не може бути примушений до вчинення дій по виготовленню проектів землеустрою, оскільки, у разі визначення меж спірних земельних ділянок в натурі та відсутності зміни їх цільового призначення, орендар законодавцем звільняється від вчинення таких дій.

На думку колегії суддів, є безпідставними посилання місцевого господарського суду на норми Земельного та Лісового кодексів України, які регулюють питання надання землі у постійне користування, в той час як в рамках даної справи прокурором оспорюється право оренди Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальнісью "Скіф" на землю, які (постійне користування та оренда) не є тотожними правовими режимами землекористування та регулюються окремо.

При цьому, акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства свідчить про те, що результати зазначеної перевірки ґрунтувалися лише на чинному станом на 07.03.2012 року законодавстві, а не на положеннях законодавства, яке діяло на момент винесення розпорядження, нормами якого не вимагалося виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, зміни цільового призначення яких не відбулося і межі яких вже були встановлені.

А тому колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про порушення спірним розпорядженням вимог земельного законодавства щодо необхідності виготовлення проекту землеустрою при наданні другому відповідачу у користування спірних земельних ділянок та про те, що спірні договори оренди землі порушують норми законодавства та суперечать інтересам суспільства.

До того ж, слід зазначити, що Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Скіф" після прийняття розпорядження розпочало виготовлення технічних документацій із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на спірні земельні ділянки для ведення лісового господарства, які належним чином погоджені відповідними органами. До того ж, в документації із землеустрою містяться акти встановлення меж земельних ділянок в натурі .

При цьому, оскільки земельні ділянки перебували в користуванні господарства, тому проект відведення земельної ділянки не розроблявся згідно з пунктом 2 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 року № 677.

Вказані обставини також свідчать про відсутність факту порушення у зв"язку з укладенням спірних договорів прав та законних інтересів громадян як власників землі.

А оскільки відповідно до частини 1 статті 58 Конституції України нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, то на основі розпорядження голови райдержадміністрації від 28 липня 2004 року № 305 та виготовлених Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Скіф" за період 2005-2010 років документів із землеустрою Котелевська районна державна адміністрація уклала договора оренди землі з Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Скіф".

Крім того, колегія суддів вважає безпідставними посилання місцевого господарського суду на те, що в матеріалах справи відсутні докази того, що Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Скіф" є правонаступником Колективного сільськогосподарського товариства імені Шевченка, зважаючи на таке.

В матеріалах справи наявні статут Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Скіф", витяги з ЄДРПОУ на підтвердження правового статусу цієї юридичної особи та її правопопередника - Колективного сільськогосподарського товариства імені Шевченка, відповідно яких Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Скіф" є правонаступником Колективного сільськогосподарського товариства імені Шевченка.

До того ж, код ЄДРПОУ Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Скіф" є ідентичним коду Колективного сільськогосподарського товариства імені Шевченка.

Окрім цього, слід зазначити, що згідно з частиною 1 статті 4 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції від 27.05.1999р., чинній на момент створення Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Скіф" у березні 2000 року) акціонерне товариство, товариство з обмеженою і товариство з додатковою відповідальністю створюються і діють на підставі установчого договору і статуту, повне і командитне товариство - установчого договору.

Так, в матеріалах справи міститься установчий договір про створення Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Скіф" (а.с. 13-20 том 10), відповідно до пункту 7 якого зазначене товариство є правонаступником Колективного сільськогосподарського товариства імені Шевченка (а.с. 15 том 10).

При цьому, в силу положень частини 1 статті 4 Закону України "Про господарські товариства" незазначення таких відомостей безпосередньо у статуті Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Скіф" не спростовує факт такого правонаступництва, зафіксований в іншому установчому документі - установчому договорі, зареєстрованому у встановленому порядку.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що на виконання пункту 20 чинної на час прийняття спірного розпорядження та спірних договорів оренди постанови Кабінету Міністрів України від 25.05.1998 р. №740, розпорядженням Котелевської районної державної адміністрації від 13.03.2000 року №72 здійснено державну перереєстрацію Колективного сільськогосподарського товариства імені Шевченка на Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Скіф" у зв'язку зі зміною назви та організаційно-правової форми суб'єкта підприємницької діяльності (а.с.21 том 10).

Відповідно до частини 7 статті 34 чинного на час прийняття спірного розпорядження та спірних договорів оренди Закону України "Про підприємства в Україні" та статті 108 Цивільного кодексу України при перетворенні одного підприємства в інше до підприємства, яке щойно виникло, переходять усі майнові права і обов'язки колишнього підприємства.

До того ж, відповідно до частини 1 статті 10 та частини 6 статті 31 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» земля може належати підприємству на праві колективної власності, а також може бути надана у постійне або тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди. При перетворенні одного підприємства в інше до підприємства, яке щойно виникло, переходять усі майнові права і обов'язки колишнього підприємства.

Статтею 7 вказаного Закону до об'єктів права власності колективного сільськогосподарського підприємства віднесено в тому числі і землю.

Згідно з пунктами 1.1, 1.4 статуту Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Скіф" вказана юридична особа заснована на базі та шляхом перетворення Колективного сільськогосподарського підприємства ім. Шевченка, що реорганізується і утвореним на засадах угоди між громадянами шляхом об'єднання їх майна та підприємницької діяльності у сільському господарстві з метою одержання прибутку. Товариство набуває та здійснює правомочності власника землі і майна, необхідні йому для досягнення статутної мети.

Відповідно до статті 28 Земельного кодексу України (в редакції від 13.03.1992р., чинній на момент створення Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Скіф" внаслідок реорганізації Колективного сільськогосподарського товариства ім. Шевченка у березні 2000 року), право колективної та приватної власності на земельну ділянку чи її частину припиняється у разі: 1) добровільної відмови від земельної ділянки; 2) відчуження (продажу) земельної ділянки Раді народних депутатів; 3) викупу земельної ділянки для державних або громадських потреб; 4) припинення у випадках, передбачених пунктами 4,6-8 статті 27 цього Кодексу. Припинення права власності на земельну ділянку у випадках, передбачених пунктами 1-3 частини першої цієї статті, провадиться за рішенням відповідної Ради народних депутатів. В разі незгоди власника земельної ділянки у випадку, передбаченому пунктом 3, а також при вилученні земельної ділянки відповідно до пункту 4 частини першої цієї статті, припинення права власності на землю провадиться в судовому порядку.

Таким чином, припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства, передбачене пунктом 3 статті 27 цього Кодексу, не входить до переліку підстав для припинення право колективної та приватної власності на земельну ділянку, визначених статтею 28 Земельного кодексу України (в редакції від 13.03.1992 року).

За таких обставин, сама по собі реорганізація Колективного сільськогосподарського товариства ім. Шевченка у Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Скіф", яка була проведена у березні 2000р., не є юридичним фактом припинення права колективної власності колективного сільськогосподарського товариства та його правонаступника на землю (в тому числі й на спірні земельні ділянки лісового фонду), оскільки припинення колективного сільськогосподарського товариства як юридичної особи не входить до кола підстав припинення права власності на землю, передбачених як статтями 27,28 чинного на той час Земельного кодексу України (в редакції від 13.03.1992 року), так і статтею 140 чинного Земельного кодексу України (в редакції від 25.10.2001 року).

А оскільки реорганізація Колективного сільськогосподарського товариства ім. Шевченка була здійснена шляхом перетворення, то згідно з вимогами статей 7,10 та частини 6 статті 31 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" заявник (Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Скіф") як правонаступник всіх майнових прав та обов'язків колишнього (реорганізованого) Колективного сільськогосподарського товариства ім. Шевченка, на той час (в березні 2000 року) був законним власником спірної землі.

Тим більше, згідно з пунктом 7 Перехідних положень Земельного кодексу України в редакції від 25.10.2001р., громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше чинним законодавством, зберігають права на ці ділянки.

Зазначеної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові від 15.04.2008 у справі №5/137.

Зважаючи на те, що як положення статей 6,9,10 Лісового кодексу України (в редакції від 17.02.2000р., чинній на момент реорганізації Колективного сільськогосподарського товариства ім. Шевченка), так і чинний Земельний кодекс України (в редакції від 25.10.2001 року) не допускають можливості набуття права власності на земельні ділянки лісового фонду правонаступниками колишніх землевласників, а допускають виключно можливість їх закріплення на праві постійного користування та на праві тимчасового користування - оренди, то другий відповідач мав право і повинен був переоформити право колективної власності на землю на право оренди землі, що власне й було реалізовано шляхом видачі спірного розпорядження та укладення оспорюваних договорів оренди.

Окрім цього, згідно зі статтею 17 Лісового кодексу України (у редакції від 31.07.2009 року) у постійне користування ліси на землях комунальної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створені спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

З матеріалів справи вбачається, що Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Скіф" на виконання зазначеної норми здійснено дії щодо створення спеціалізованого лісогосподарського підрозділу, про що прямо зазначено в оспорюваному розпорядженні та перспективному плані організації та ведення лісового господарства Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Скіф" на 2011 рік.

А отже, на думку колегії суддів, місцевий господарський суд дійшов хибного висновку щодо наявності достатніх правових підстав для задоволення позову.

При цьому, колегія суддів, з"ясувавши питання, викладені у постанові Вищого господарського суду України від 16.04.2013 року, дійшла висновку, що визначенням меж спірних земельних ділянок, які належали на праві користування Колективному сільськогосподарському товариству імені Шевченка, та згодом перейшли до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Скіф", не порушені права та інтереси громадян як власників земельних паїв; Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Скіф" є спеціалізованим лісогосподарським підрозділом та правонаступником Колективного сільськогосподарського товариства імені Шевченка; що у відповідності до розробленої у 2005 році технічної документації із землеустрою, яка є складовою частиною спірних договорів оренди, межі суміжних земельних ділянок визначені в натурі, у зв"язку з чим зміни цільового призначення земельних ділянок не відбулося, тому законодавством, чинним на момент видачі розпорядження від 28.07.2004 року, не вимагалося виготовлення проекту землеустрою щодо відведення спірних земельних ділянок.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, неповністю дослідив обставини, які мають значення для справи, порушив норми матеріального та процесуального права, а тому вказане рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення, яким в позові слід відмовити.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 2 статті 103, пунктами 1, 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Полтавської області від 13.08.2013 року у справі №18/457/12 скасувати.

Прийняти нове рішення.

В позові відмовити.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 12.11.2013 року.

Головуючий суддя Сіверін В. І.

Суддя Терещенко О.І.

Суддя Медуниця О.Є.