Рішення

від 14.11.2013 по справі 6-17-22-15/294-05-7905

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" листопада 2013 р.Справа № 6-17-22-15/294-05-7905

За позовом Одеської національної академії харчових технологій

До відповідачів: 1. Савранської селищної ради Одеської області

2. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

3. Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія Гідроенерго"

про визнання права оперативного управління та визнання недійсним договору

За зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія Гідроенерго"

До 1. Одеської національної академії харчових технологій

2. Міністерства освіти і науки України

Про визнання права власності

За позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору:

Міністерства освіти і науки України

До Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія Гідроенерго"

Про визнання права власності, витребування майна та зобов`язання передати майно

За участю прокуратури м.Одеси

Господарський суд Одеської області у складі:

Головуючий суддя Демешин О.А.

Суддя Цісельський О.В.

Суддя Лічман Л.В.

Представники:

від позивача (відповідача за зустрічним позовом) : Романадзе Л.Д -довіреність

від відповідача (позивача за зустрічним позовом): ОСОБА_2-довіреність

від третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Балан І.П. - довіреність

від прокуратури : Вигнанюк Т.П. - посвідчення

Суть спору: Одеська державна академія холоду звернулась до господарського суду Одеської області з позовом із змінами та доповненнями до Савранської селищної ради Одеської області (далі - Відповідач 1), Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - Відповідач 2) та Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія Гідроенерго" (далі - Відповідач 3) про визнання права оперативного управління на будівлю гідро-електростанції, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 та про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 17.11.2004р., укладеного між Савранською селищною радою та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.08.2013р. позивача по справі - Одеську державну академію холоду замінено на правонаступника - Одеська національну академію харчових технологій (далі - Позивач).

Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.04.2012р. прийнято позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Міністерства освіти і науки, молоді та спору України до Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія Гідроенерго" про визнання за державою права власності на будівлю гідроелектростанції загальною площею 358кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1, про витребування у ТОВ „Компанія Гідроенерго" та зобов`язання передати державі в особі Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України вищевказану будівлю гідроелектростанції.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.11.2013р. третю особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України, в порядку ст.25 ГПК України, замінено на правонаступника - Міністерство освіти і науки України.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.04.2012р. прийнято до розгляду зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія Гідроенерго" до Одеської державної академії холоду, яку в подальшому замінено на правонаступника - Одеську національну академію харчових технологій та до Міністерства освіти і науки України про визнання права власності на нежитлову будівлю гідроелектростанції, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 згідно з технічним паспортом від 07.04.2009р., виготовленим КП Савранське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості".

Позивач позовні вимоги підтримує у повному обсязі. Проти зустрічного позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на зустрічний позов.

Відповідач проти позову та позову третьої особи заперечує з підстав, викладених у відзиві та додаткових письмових поясненнях. Зустрічний позов підтримує у повному обсязі.

Третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, свій позов підтримує. Проти зустрічного позову заперечує.

В С Т А Н О В И В :

18.10.1973р. між Савранською райспоживспілкою, яка діяла на підставі постанови Одеської облспоживспілки №543 від 03.10.1973р. та рішення Савранської міжколгоспної ради №12 від 17.10.1973р. та Одеським технологічним інститутом холодильної промисловості (правонаступником якого є позивач по справі - Одеська національна академія харчових технологій) було укладено договір купівлі-продажу відповідно до умов якого інститут купив будівлі піонерського табору Савранської райспоживспілки, розташовані в будівлях і на території Савранської міжколгоспної ГЕС. Серед іншого майна, відповідно до Акту приймання-передачі від 01.11.1973р. та Переліку будівель піонер-табору Савранської РСС (Додаток до договору купівлі-продажу) позивач придбав будівлю ГЕС площею 358кв.м.

28.09.2004р. Савранською селищною радою було прийнято Рішення №379-XXIV „Про включення до складу об`єктів комунальної власності і територіальної громади селища Саврань в особі ради приміщення колишньої ГЕС", яким вказане приміщення прийнято до складу об`єктів комунальної власності і територіальної громади, Савранському районному БТІ доручено видати територіальній громаді селища Саврань в особі Савранської селищної ради свідоцтво на право власності на приміщення колишньої ГЕС і вирішено провести конкурс на право купівлі цього приміщення.

На підставі вищевказаного Рішення на Савранську селищну раду було оформлено Свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 11.11.2004р. на будівлі гідроелектростанції, греблю, А, А1 загальною площею 449,2кв.м., розташовані АДРЕСА_1

По договору купівлі-продажу від 17.11.2004р. Савранська селищна рада продала, а гр.ОСОБА_1 (переможець торгів) купив будівлі гідроелектростанції літ. „А", „А1" і греблю літ."а" загальною площею 449,2кв.м., розташовані на території АДРЕСА_1

Постановою Вищого адміністративного суду України від 13.09.2007р. вищевказане Рішення Савранської селищної ради №379-XXIV від 28.09.2004р. визнано протиправним та скасовано

13.03.2009р. будівлі гідроелектростанції, гребля літ."А", „А1", „а" загальною площею 449,2кв.м. , розташовані за адресою: АДРЕСА_1 були придбані у власність Товариством з обмеженою відповідальністю „Компанія Гідроенерго" по договору купівлі-продажу, укладеному з ТОВ „Енерго-2007".

Право власності на зазначене нерухоме майно зареєстровано Савранським бюро технічної інвентаризації 07.04.2009р. (запис номер 150 в книзі 22-стр.237) за Товариством з обмеженою відповідальністю „Компанія Гідроенерго".

Позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги про визнання права оперативного управління на будівлю гідроелектростанції, посилається на те, що вказане майно належить до державної власності в особі Міністерства освіти і науки України та обліковується з на балансі Одеської національної академії харчових технологій - у оперативному управлінні, а відповідачем 3 це право оспорюється.

Крім того, позивач вважає, що слід визнати недійсним, укладений між Савранською селищною радою та ОСОБА_1, договір купівлі-продажу від 17.11.2004р., оскільки вважає, що Савранська селищна рада не була власником будівлі ГЕС і в порушення вимог чинного законодавства, не мала підстав для відчуження цієї будівлі.

Третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, посилається на те, що будівля ГЕС незаконно вибула з власності держави і привласнена Савранською селищною радою. Укладенням договору купівлі-продажу з гр.ОСОБА_1 та невизнанням Товариством з обмеженою відповідальністю „Компанія Гідроенерго" за державою права власності на цю будівлю, на думку Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, свідчить про те, що це право оспорюється відповідачами. Тому, на підставі ст.392 ЦК України, третя особа з самостійними вимогами на предмет спору просить визнати за державою право власності на будівлю ГЕС, витребувати це майно у відповідача 3, зобов`язавши останнього передати державі в особі Міністерства освіти і науки України спірне нерухоме майно.

Відповідач, заперечуючи проти вищевказаних позовів, посилається на те, що позивачем та третьою особою не доведено, відповідно, право оперативного управління та права власності на будівлю ГЕС. Також, відповідачем заявлено про застосування строків позовної давності.

Крім того, оскільки право власності ТОВ „Компанія Гідроенерго" на вищевказане майно оспорюється, як Міністерством освіти і науки України, так і Одеською національною академією харчових технологій - відповідач у зустрічному позові просить визнати за ним це право, на підставі ст.392 ЦК України.

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що первісний позов підлягає частковому задоволенню, позов третьої особи з самостійними вимогами підлягає задоволенню у повному обсязі, а у задоволенні зустрічного позову слід відмовити, виходячи з наступного :

Частиною першою статті 128 ЦК УРСР в редакції 1963р., що діяв на момент укладення договору купівлі-продажу будівель піонерського табору Савранської райспоживспілки від 18.10.1973р. між Савранською райспоживспілкою та Одеським технологічним інститутом холодильної промисловості, передбачалось, що право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі , якщо інше не передбачено законом або договором.

Абзацом шостим зазначеного договору, також, було встановлено, що вищезазначений табір переходить у власність інституту з моменту передачі та підписання приймально-здавального акту.

Приймаючи до уваги, що відповідний акт між сторонами договору був підписаний 01.11.1973року - то з цієї дати Одеський технологічний інститут холодильної промисловості прийняв на баланс, придбане по договору купівлі-продажу від 18.10.1973р. майно, у тому числі - будівлю ГЕС площею 356кв.м., що входила до складу будівель піонер-табору Савранської райспоживспілки. Зазначене підтверджується інвентарною карткою №11, відкритою для обліку будівлі ГЕС.

В подальшому спірна будівля знаходилась в оперативному управлінні Одеської державної академії холоду та до цього часу балансоутримувачем вказаного нерухомого майна є Одеська національна академія харчових технологій, яка відноситься до вищих навчальних закладів державної форми власності - тобто, державною установою, що фінансується з державного бюджету та підпорядковується відповідному центральному органу виконавчої влади - Міністерству освіти і науки України.

З моменту створення держави Україна - майно, що обліковувалось за Одеським технологічним інститутом холодильної промисловості відноситься до державної форми власності.

Статтею 326 ЦК України встановлено, що у державній власності є майно, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави України право власності здійснюють відповідно органи державної влади.

Міністерство освіти і науки України - відповідно до покладених на нього завдань, серед іншого, виконує в межах повноважень функції з управління об`єктами державної власності, що належать до сфери його управління, згідно з Положенням, затвердженим Указом Президента України від 25.04.2013р. №240\2013.

Статтею 63 Закону України „Про вищу освіту" встановлено, що за вищим навчальним закладом з метою забезпечення діяльності, передбаченої його статутом і відповідно до закону та його організаційно-правової форми власником (власниками) закріплюється на правах оперативного управління або передаються у власність будівлі, споруди, майнові комплекси, обладнання, а також інше необхідне майно. Майно, що закріплене за вищим навчальним закладом державної або комунальної форми власності, а також доходи від використання цього майна належать вищому навчальному закладу на правах оперативного управління.

Як зазначалось вище, Рішенням Савранської селищної ради за №379-XXIV від 28.09.2004р. будівлю ГЕС було включено до складу об`єктів комунальної власності і територіальної громади селища Саврань в особі Савранської селищної ради та по договору купівлі-продажу від 17.11.2004р. - продано гр.ОСОБА_1.

Частинами 1,2,3 статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами.

Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила.

Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

Тобто, Савранська селищна рада незаконно, в односторонньому порядку, вчинила правочин за яким було змінено власника будівлі ГЕС поза волею держави та особи у якої майно знаходилось в оперативному управлінні, оскільки це майно перейшло у володіння територіальної громади селища Саврань.

Незаконність вищевказаного одностороннього правочину встановлено Постановою Вищого адміністративного суду України від 13.09.2007р., яким визнано протиправним та скасовано Рішення Савранської селищної ради за №379-XXIV від 28.09.2004р. „Про включення до складу об`єктів комунальної власності і територіальної громади селища Саврань в особі ради приміщення колишньої ГЕС".

Таким чином, будівля ГЕС ще до незаконного її вилучення Савранською селищною радою, а також, до придбання її Товариством з обмеженою відповідальністю „Компанія Гідроенерго", знаходилась у власності держави та в оперативному управлінні у Одеського технологічного інституту холодильної промисловості (в подальшому - Одеської державної академії холоду, а нині - Одеської національної академії харчових технологій).

Пунктом 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" зазначено, що не підлягають задоволенню позову власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання індикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.

Пунктом 3 частини 1 статті 388 ЦК України встановлено, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Судом встановлено, що волевиявлення держави в особі органу управління державним майном на відчуження будівлі ГЕС не мало місця і це нерухоме майно вибуло з володіння власника внаслідок незаконного одностороннього правочину Савранської селищної ради.

Відповідно до статті 392 глави 29 ЦК України, власник може пред`явити позов про визнання права власності, якщо це право оспорюється чи не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Право володіння майном, як зазначено у п.1 частини 1 статті 395 ЦК України, відноситься до речових прав.

Згідно статті 396 ЦК України - особа, що має речове право на чуже майно має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

На момент звернення позивача до господарського суду з позовом право користування Одеською державною академією холоду спірним майном оспорювалось, як Савранською селищною радою, так і Приватним підприємцем ОСОБА_1.

На цей час право користування будівлею ГЕС Одеською національною академією харчових технологій та право власності держави в особі Міністерства освіти і науки України на це нерухоме майно оспорюється Товариством з обмеженою відповідальністю „Компанія Гідроенерго".

За таких обставин, приймаючи до уваги вимоги статей 392, 395, 396 ЦК України, ст.63 Закону України „Про вищу освіту" - суд вважає, що підлягають задоволенню позовні вимоги позивача та третьої особи, відповідно - про визнання права власності держави в особі Міністерства освіти і науки України та про визнання права оперативного управління Одеської національної академії харчових технологій на будівлю гідроелектростанції загальною площею 358кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1

Стосовно різниць у площах будівлі (358кв.м. в позовних вимогах позивача та третьої особи і 449,2кв.м. - в зустрічних позовних вимогах) суд зазначає, що належних доказів здійснення реконструкції та добудови будівлі ГЕС, в період з 18.10.1973р., коли будівля була придбана Одеським холодильним технологічним інститутом холодильної промисловості у Савранської райспоживспілки, до 28.09.2004р., коли Савранською селищною радою будівля ГЕС була незаконного прийнята до комунальної власності, внаслідок чого загальна площа будівлі збільшилась з 358кв.м. до 449,2кв.м. - до матеріалів справи не додано.

Право власності Савранської селищної ради на будівлю гідроелектростанції площею 449,2кв.м. було визначено у Свідоцтві від 11.11.2004р., виданому на підставі незаконного та скасованого Вищим адміністративним судом рішення Савранської селищної раді від 28.09.2004р.

В подальшому, при наступних продажах будівлі ГЕС, в договорах між Савранською селищною радою та гр.ОСОБА_1, між ТОВ „Енерго-2007" та ТОВ „Компанія Гідроенерго" - безпідставно зазначалась загальна площа будівель в розмірі саме 449,2кв.м.

З Додатку №1 (Технічний стан переданого майна Савранської ГЕС) до Акту передачі комунального майна Савранської селищної ради громадянину ОСОБА_1(т.1, а.с.99-100) вбачається, що загальна площа в розмірі 449,2кв.м. складається із площі забудови будівлі літ."А" (159,1кв.м.) та площі забудови будівлі літ."А1"(290,1кв.м.): 159,1кв.м. + 290,1кв.м. = 449,2кв.м.

При цьому, у вказаному Додатку зазначено і загальні площі будівель „А" (115,2кв.м.) та „А1"(244,7кв.м.). Таким чином, всього розмір загальної площі будівлі ГЕС в Додатку №1 становить 359,9кв.м.(115,2кв.м+244,7кв.м = 359,9кв.м), що практично співпадає з розміром загальної площі будівлі ГЕС, придбаної Одеським технологічним інститутом холодильної промисловості у Савранської райспоживспілки по договору купівлі-продажу від 18.10.1973р.(398 кв.м.).

Таким чином, фактично на цей час між сторонами існує спір щодо однієї і тої ж будівлі ГЕС, яка має загальну площу 398 кв.м. та площу забудови 449,2кв.м.

Також, на думку суду, слід задовольнити вимоги третьої особи про витребування майна та зобов`язання відповідача 3 повернути майно державі в особі Міністерства освіти і науки України, оскільки власник майна, відповідно до ст.391 ЦК України, має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права та розпорядження своїм майном.

Щодо позовних вимог позивача про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 17.11.2004р., укладеного між Савранською селищною радою та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, то з огляду на положення пункту 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" - у задоволенні цих вимог слід відмовити.

Суд вважає, що не підлягає задоволенню, також, зустрічний позов ТОВ „Компанія Гідроенерго" про визнання права власності на нежитлову будівлю гідроелектростанції, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 згідно з технічним паспортом від 07.04.2009р., виготовленим КП Савранське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості", з огляду на наступне:

На момент вирішення спору на одне і теж саме нерухоме майно документально підтверджено:

1. Право власності держави в особі Міністерства освіти і науки України (по договору купівлі-продажу від 18.10.1973р. та акту прийманні-передачі від 01.11.1973р.) і це право, відповідно до діючого на той час Цивільного кодексу УРСР в редакції 1963року, - не підлягало державній реєстрації;

2. Право власності ТОВ „Компанія Гідроенерго" (по договору купівлі-продажу з ТОВ „Енерго-2007) і це право було зареєстровано належним чином в органах БТІ, як передбачено вимогами ЦК України в редакції 2003року).

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія Гідроенерго", суд виходить з того, що у двох чи більше осіб одночасно не може існувати право власності на одне і теж саме нерухоме майно (права спільної часткової або спільної сумісної власності при цьому між сторонами не виникає, оскільки кожна із сторін є власником будівлі гідроелектростанції в цілому).

Головним при вирішенні питання щодо визначення належного власника - є те, що ТОВ „Компанію Гідроенерго" суд визначає як добросовісного набувача, у якого, в порядку ст.388 ЦК України, нерухоме майно може бути витребувано власником цього майна - державою в особі Міністерства освіти і науки України, і який має право на залишення за собою від`ємних поліпшень або на відшкодування понесених витрат на невід`ємні поліпшення, відповідно до ст.390 ЦК України - у разі виникнення спору з цього приводу та в порядку окремого позовного провадження.

Що стосується, наданої Товариством з обмеженою відповідальністю „Компанія Гідроенерго" заяви про застосування наслідків пропуску Міністерством освіти і науки України строку позовної давності на звернення з позовом про визнання за державою права власності на спірну будівлю ГЕС, суд вважає, що третьою особою з самостійними вимогами на предмет спору цей строк не пропущено, виходячи з наступного:

Позовна давність, відповідно до ст.256 ЦК України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права та інтересу.

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Як передбачено частиною 1 статті 261 ЦК України - перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідач 3 стверджує, що про порушення своїх законних прав та інтересів Міністерству освіти і науки України стало відомо 20.05.2004р., оскільки в цей день Савранською селищною радою Одеській державній академії холоду було видано Свідоцтво про право власності на спортивно-оздоровчий табір „Південний Буг" і до складу майна цього табору будівля ГЕС не увійшла.

ТОВ „Компанія Гідроенерго" вважає, що ця обставина свідчить про те, що право власності держави на вказану будівлю з 20.05.2004р. оспорювалось Савранською селищною радою.

Суд не погоджується з таким висновком відповідача 3, оскільки у вказаному Свідоцтві взагалі відсутні посилання на перелік будівель, що входять до Спортивно-оздоровчого табору. Крім того, невключення (якщо таке і мало місце) будівлі ГЕС до складу майна табору не свідчить про оспорювання Савранською селищною радою права власності держави на цю будівлю, оскільки обставини такого невключення могли бути різними і не обов`язково такими, що витікали із невизнання (оспорювання) Савранською селищною радою права власності держави на будівлю ГЕС.

Фактично оспорювання права власності на вказану будівлю виникло з моменту прийняття Савранською селищною радою Рішення від 28.09.2004р.№379-XXIV „Про включення до складу об`єктів комунальної власності і територіальної громади селища Саврань в особі ради приміщення колишньої ГЕС", однак, про наявність такого рішення Міністерству освіти і науки України не було і не могло бути відомо.

Крім того, на момент звернення третьої особи з позовом про визнання права власності обставин оспорювання цього права з боку Савранської селищної ради - вже не існувало, оскільки вищевказане Рішення ради від 28.09.2004р. за №379-XXIV було визнано незаконним та скасовано Вищим адміністративним судом України.

Також, не свідчить про оспорювання права власності лист Міністерства освіти і науки України від 27.10.2005р за № 1/11-6292, адресований Одеській державній академії холоду та господарському суду Одеської області (т.1 а.с.82), на який посилається відповідач 3 в заяві про застосування строків позовної давності, оскільки цим листом міністерство підтверджує обставини придбання Одеським технологічним інститутом холодильної промисловості у Савранської райспоживспілки будівель піонерського табору, у т.ч. - будівлі ГЕС. Щодо того, з якого приводу був написаний цей лист; по якій справі; чи існували у цій справі обставини щодо оспорювання права державної власності на будівлю ГЕС; чи було Міністерство освіти і науки стороною чи учасником цієї справи - будь-які відомості відсутні.

Про оспорювання 06.10.2004р. Савранською селищною радою права власності на будівлю ГЕС свідчило на той час і оголошення у газеті „Сільські новини" про здійснення продажу вказаної будівлі на конкурсних торгах. Однак, зазначена газета є місцевим виданням Саранського району Одеської області і про таке оголошення Міністерству освіти і науки, розташованому у м.Києві, також, не було і не могло бути відомо.

Інші докази того, що право власності на будівлю ГЕС оспорюється Савранською селищною радою, як на момент звернення третьої особи з позов, так і на момент вирішення спору - в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, при вирішенні спору в частині позовних вимог третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору про визнання права власності держави в особі Міністерства освіти і науки України на будівлю ГЕС, з підстав оспорювання цього права, слід виходити тільки з того, що це право оспорюється лише відповідачем 3 по справі - Товариством з обмеженою відповідальністю. „Компанія Гідроенерго".

Про те, що право державної власності оспорюється Міністерству освіти і науки України стало в липні 2009року, після одержання Одеською державною академією холоду ухвали господарського суду Одеської області про порушення провадження у справі №20/127-09-2638 за позовом ТОВ „Команія Гідроенерго" до Одеської державної академії холоду про визнання права власності та усунення перешкод у користуванні майном - будівлею гідроелектростанції, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

За таких обставин у суду відсутні підстави для застосування наслідків пропуску строків позовної давності, оскільки, встановлений статтею 257 ЦК України, трирічний строк на звернення до суду за захистом свого порушеного права, Міністерством освіти і науки України - не пропущений.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що позов Одеської національної академії харчових технологій слід задовольнити частково, позов третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору - Міністерства освіти і науки України - задовольнити у повному обсязі, а у задоволенні зустрічного позову ТОВ „Компанія Гідроенерго" - відмовити.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ :

1. Позов Одеської національної академії харчових технологій задовольнити частково.

2. Визнати за Одеською державною академією харчових технологій (65082, м.Одеса, вул..Дворянська, 1/3, код 02071085) право оперативного управління на будівлю гідроелектростанції загальною площею 358кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1

3. В решті позову відмовити

4. Позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Міністерства освіти і науки України задовольнити повністю.

5. Визнати за державою в особі Міністерства освіти і науки України (01135, м.Київ, проспект Перемоги, 10, код 38621185) право власності на будівлю гідроелектростанції загальною площею 358кв.м , розташовану за адресою: АДРЕСА_1

6. Витребувати з володіння Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія Гідроенерго" (83096, м.Донецьк, вул.Куйбишева, 131, код 36381069) та зобов`язати передати на користь держави в особі Міністерства освіти і науки України (01135, м.Київ, проспект Перемоги, 10, код 38621185) будівлю гідроелектростанції загальною площею 358кв.м , розташовану за адресою: АДРЕСА_1

7. У задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія Гідроенерго" - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 18.11.2013р.

Головуючий Суддя Демешин О.А.

Суддя Цісельський О.В.

Суддя Лічман Л.В.