Рішення
від 11.11.2013 по справі 919/1054/13
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2013 року справа № 919/1054/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Белизна»,

(99040, м. Севастополь, вул. Промислова,7)

до публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк»,

(03115, м. Київ, пр. Перемоги,107А)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за первісним позовом - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Багрій А.О.

(01004, м. Київ, вул. Басейна,10, кв.29)

про визнання недійсним договору іпотеки та визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню

та за зустрічним позовом публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк»

(03115, м. Київ, пр. Перемоги,107А)

до товариства з обмеженою відповідальністю «Белизна»,

(99040, м. Севастополь, вул. Промислова,7)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за зустрічним позовом - товариство з обмеженою відповідальністю «Промпродсервис»

(99053, м. Севастополь, вул. Промислова,7а)

про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення штрафних санкцій ,

суддя Щербаков С.О .

за участю:

представників позивача за первісним позовом - не з`явились;

представника відповідача за первісним позовом - Трохимчука О.І., довіреність б/н від 07.05.2013,

представників третіх осіб - не з`явились,

Суть спору:

11.09.2013 товариство з обмеженою відповідальністю "Белизна" звернулось до господарського суду міста Севастополя із позовом до публічного акціонерного товариства "ПроКредит Банк" про визнання недійсним укладеного між сторонами договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу Ковальською Л.П. за реєстром №16, а також визнання недійсним та таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису про звернення стягнення на нерухоме майно, належне ТОВ "Белизна", що розташоване за адресою: м. Севастополь, вул. Промишленна,7 вчинений 13.12.2012 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Багрій А.О., за реєстром №946.

Позовні вимоги із посиланням на норми Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закон України «Про іпотеку», Закон України «Про нотаріат», Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5, обґрунтовані тим, що укладений між сторонами договір іпотеки від 05.11.2011, посвідчений приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу Ковальською Л.П. за реєстром №16 підлягає визнанню недійсним оскільки предметом іпотеки не могла бути земельна ділянка, яка не належить іпотекодавцю, в цьому договорі не міститься істотної умови про суму забезпеченого іпотекою зобов'язання та на момент укладення договору, цей договір не забезпечував дійсного зобов'язання. Також щодо вимоги про визнання виконавчого напису нотаріуса недійсним та таким, що не підлягає виконанню вказував, що договір іпотеки є недійсним, виконавчий напис було вчинено за наявності ознак спору (відсутності безпірності). Крім того на думку позивача, що виконавчий напис вчинено з порушенням строку повідомлення іпотекодавця про суму вимоги та його вчинення суперечить забороні на відчуження, встановленій ухвалою суду про накладення арешту на нерухоме майно.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 13.09.2013 було порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 09.10.2013. У судовому засіданні 09.10.2013 розгляд справи відкладався на 22.10.2013. Також, в судовому засіданні 09.10.2013 було прийнято до провадження зустрічну позовну заяву публічного акціонерного товариства "ПроКредит Банк" до товариства з обмеженою відповідальністю "Белизна" про звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 05.01.2011, посвідченим приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу Ковальською Л.П., виселення та зобов'язання вчинити певні дії і стягнення штрафних санкцій за цим договором. Крім того, було залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за зустрічним позовом - ТОВ "Промпродсервис" та на стороні відповідача за первісним позовом - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Багрій А.О.

Вимоги зустрічного позову обґрунтовані тим, що наявність виконавчого напису нотаріуса, вчиненого за невиконання кредитного договору, не позбавляє іпотекодержателя права звернення стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку за відсутності реального виконання боржником свого зобов'язання. Також зазначено, що статтею 39 Закону України «Про іпотеку» встановлена можливість виселення з нежитлових приміщень та наявності обов'язку у відповідача за зустрічним позовом виселитися з спірних приміщень у зв'язку із припиненням права власності відповідача та набуттям права власності на це майно позивачем. Крім того позивач за зустрічним позовом вважає, що у зв'язку із порушенням умов договору іпотеки, відповідач повинен сплатити штраф у відповідному розмірі.

Відповідно до вимог статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи 22.10.2013 відкладався на 07.11.2013.

В судове засідання 07.11.2013 з`явились представники сторін. Треті особи в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені в встановленому законом порядку, від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Багрій А.О. надійшло заперечення на первісний позов (том 2, а.с. 15-18), в якому зокрема вказувала, що подані відповідачем за первісним позовом документи є достатніми для законного вчинення виконавчого напису та повінстю відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про нотаріат», відповідними Порядком та Переліком, тому вважає, що виконавчий напис на договорі іпотеки, який є предметом спору вчинено нею відповідно до вимог чинного законодавства, в зв'язку із чим, підстави для визнання його таким, що не підлягає виконанню, відстутні.

В судовому засіданні 07.11.2013 було вирішено розглядати справу по суті за відстутністю третіх осіб.

Також, в судовому засіданні 07.11.2013 представник позивача за первісним позовом підтримав вимоги первісного позову та просив їх задовольнити в повному обсязі. Представник відповідача за первісним позовом в свою чергу просив у задоволенні вимог первісного позову відмовити повністю.

Ухвалою від 07.1.2013 судом було відмовлено у задоволенні клопотання товариства за обмеженою відповідальністю «БЕЛИЗНА» про припинення провадження у справі №919/1054/13 в частині вимог зустрічного позову щодо звернення стягнення на предмет іпотеки.

В судовому засіданні 07.11.2013 було оголошено перерву до 11.11.2013.

У судове засідання 11.11.2013 представник позивача за первісним позовом не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином під розписку, до початку судового засідання надав через канцелярію суду письмові клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із зайнятістю представників та про продовження строку розгляду спору на 15 днів.

В судовому засіданні 11.11.2013 представник відповідача за первісним позовом просив у задоволенні вимог первісного позову відмовити повністю, а зустрічний позов задовольнити.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 № 01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві").

Відповідно до частини другої статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони, серед іншого, мають право на участь в засіданнях господарського суду.

Частина третя вказаної статті зобов'язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони.

Згідно частини третьої статті 28 Господарського процесуального кодексу України, представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації.

Відповідно до підпункту 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (зі змінами та доповненнями), у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін обо однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою-п`ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами . Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32-34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Дотримання принципу вирішення спору упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом втілено у статті 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" і статті 6 Європейської конвенції з прав людини та є обов'язковим для господарського суду при розгляді кожної справи.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Проте відповідач, посилаючись на поважність відсутності в судовому засіданні 11.11.2013 своїх представників не був позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника та не надав будь-яких належних доказів на підтвердження неможливості забезпечення в судове засідання іншого представника.

З врахуванням вищенаведених норм процесуального закону, на думку суду, матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні, а справа підлягає розгляду у відсутність представника позивача за первісним позовом за наявними у справі матеріалами.

На підставі ст.85 ГПК України в судовому засіданні 11.11.2013 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника відповідача за первісним позовом, суд -

ВСТАНОВИВ:

05.01.2011 між ТОВ "Промпродсервис" (позичальник) та ПАТ "ПроКредит Банк" (кредитор) було укладено Рамкову угоду №FW2201.203 (надалі - Рамкова угода 1), за змістом якої кредитор зобов'язався здійснити кредитування позичальника у межах лімітів умов кредитування у порядку і на умовах, визначених угодою та кредитними договорами, а позичальник зобов'язався належно виконати усі умови, необхідні для отримання кредитів, своєчасно і належно здійснювати погашення грошових зобов'язань, а також належно виконувати усі інші зобов'язання, передбачені угодою та кредитними договорами(том 1, а.с. 22-24).

На підставі цієї угоди були встановлені наступні ліміти умов кредитування позичальника, а саме: ліміт суми кредитування - еквівалент 15000000 грн, ліміт строку кредитування - 120 місяців, максимальний розмір процентів - 40% річних (п. 2.2 Угоди).

Також, 05.01.2011 між ПАТ "ПроКредит Банк" (кредитор) та приватним підприємством «Царь-Риба» було укладено Рамкову угоду №FW2201.205 (надалі - Рамкова угода 2), за змістом якої кредитор на підставі Угоди зобов'язався здійснювати кредитування позичальника у межах лімітів умов кредитування у порядку і на умовах, визначених угодою та кредитними договорами, а позичальник зобов'язався належно виконати усі умови, необхідні для отримання кредитів, своєчасно і належно здійснювати погашення грошових зобов'язань, а також належно виконувати усі інші зобов'язання, передбачені угодою та кредитними договорами(том 1, а.с. 25-30).

На підставі цієї угоди були встановлені наступні ліміти умов кредитування позичальника, а саме: ліміт суми кредитування - еквівалент 10000000 грн, ліміт строку кредитування - 120 місяців, максимальний розмір процентів - 40% річних (п. 2.2 Угоди).

Пункти 4.1.-4.4. цих Рамкових угод встановлюють критерії, які дозволяють встановити розмір вимоги в частині нарахованих процентів та процентів за неправомірне користування на конкретний час, а пункти 10.2. цих угод визначає критерії, які дозволяють встановити розмір вимоги в частині пені на конкертний час.

Критерії визначення розміру вимоги в частині тіла кредиту та процентів за користування кредитом на конкретний час зазначені у кредитних договорах, укладених на підставі однієї з цих Рамкових угод та які є її невід`ємною частиною.

На підставі Рамкової угоди 1, між ПАТ «ПроКредит Банк» та позичальником - ТОВ «Промпродсервис» були укладені наступні договори:

- договір про надання траншу №2201.41680/FW2201.203 від 10.01.2012, згідно якого позичальник отримав грошові кошти у сумі 2000000,00 грн., строком користування 36 місяців зі сплатою 18,0% річних;

- договір про надання траншу №2201.42179/FW2201.203 від 06.01.2012, згідно якого позичальник отримав грошові кошти у сумі 2000000,00 грн., строком користування 24 місяців зі сплатою 23,0% річних;

- договір про відкриття кредитної лінії №2201.41607/FW2201.203 від 06.01.2011 (зі змінами від 06.01.2012), на підставі якого позичальнику було відкрито кредитну лінію в наступних лімітах: з 06.01.2011 по 06.01.2012 - 8000000,00 грн. зі сплатою 19,0% річних; з 07.01.2012 по 08.01.2013 - 600000,00 грн. зі сплатою 22,0% річних.

На забезпечення вимог за обома вищевказаними Рамковими угодами, 05.01.2011 між публічним акціонерним товариством «ПроКредит Банк» (іпотеко держатель) та товариством з обмеженою відповідальністю «БЕЛИЗНА» (іпотекодавець), що є майновим поручителем товариства з обмеженою відповідальністю «Промпродсервис» та товариства з обмеженою відповідальністю «Царь-Риба» було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Севастопольського місткого нотаріального округу Ковальською Л.П. та зареєстрований за №16 (том 1, а.с. 37-42) / далі - Договір іпотеки/.

Відповідно до визначень, які містить пункт 1 Договору іпотеки, Рамкова угода - наступні Рамкові угоди з усіма діючими та наступними змінами та/або доповненнями до них: №FW2201.203 від 05.01.2011, №FW2201.205 від 05.01.2011. Кредитні договори - це усі наступні договори з усіма діючими та наступними змінами та/або доповненнями; Рамкова угода, договори про надання траншу, овердрафту, кредитної лінії, гарантії та усі інші договори, які укладені та/або будуть укладені на підставі та в межах Рамкової угоди як її невід`ємної частини.

Відповідно п. 2.1. Договору іпотеки, для забезпечення повного виконання Основних зобов'язань та вимог Іпотекодержателя, Іпотекодавець передає у іпотеку на умовах, визначених Договором Предмет іпотеки, що вказаний у п. 2.2 Договору.

Згідно п. 2.2 Договору іпотеки, предметом іпотеки є наступне майно: комплекс будинків, будівель та споруд, загальною площею 2909,8 кв.м., реєстраційний номер 5109 у книзі №20 нж стор. 136, що розташований на земельній ділянці, загальною площею 0,6180 га із цільовим призначенням обслуговування адміністаривно-виробничих і складських будівль та споруд, кадастровий номер 8536400000:03:015:0044, що розташовані в м. Севастополі по вул. Промишленна,7, загальною заставною вартістю 6665890,00 грн.

Склад предмету іпотеки визначений у пункті 2.2.2. Договору та складає з:

- адміністративно-виробнича будівля літерою «А» загально площею 890,50 кв.м.; прибудова літерою «а», прибудова літерою «а1»; прибудова прибудова літерою «а2»; прибудова літерою «а3»; прибудова літерою «а4»; прибудова літерою «а5»; ганок; виробнича будівля літерою «Б», загальною площею 580,60 кв.м; прибудова літерою «б»; підвал літерою «б1»; підвал літерою «б2»; прибудова літерою «б4»; прибудова літерою «б5»; прибудова літерою «б7»; навіс літерою «б8»; навіс літерою «б10»; прибудова літерою «б11»; прибудова літерою «б12»; вхід в підвал; вхід і підвал; виробничо-побутова будівля літерою «Б1» загальною площею 402.40 кв.м.; підвал; прохідна літерою «В» загальною площею 15,20 кв.м.; ганок; виробничо-побутова будівля літерою «І» загальною площею 284,40 кв.м; прибудова літерою «г1»; оглядова яма; ганок; нежитлова будівля літерою «К» загальною площею 196,60 кв.м.; сходи; гараж літерою «М» загальною площею 259,80 кв.м.; виробничо-складська будівля літерою «М1»; ганок; ганок; ганок; ганок; адміністаривна будівля літерою «Н» загальною площею 91,30 грн.; будівля холодильнику літерою «Р» загальною площею 189,00 грн.; навіс літерою «р»; ганок; навіс літерою «Л»; навіс літерою «О»; огорожі; споруди.

Право власності на предмет іпотеки належить відповідачу на підставі свідоцтва про право власності на комплекс будівель та споруд, що видане Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради 23.09.2008 на підставі рішення Севастопольської міської Ради №339 від 12.11.2002, Наказу Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради №1071 23.09.2008, зареєстроване в КП «БТІ і ДРОНМ» Севастопольської міської Ради 23.09.2008 в реєстровій книзі 20 нж стор. 136 під реєстровим №5109 та зареєстровано в електроному реєстрі прав власності на нерухоме майно під реєстровим №32364111.

Відповідно до п.3.1. Договору іпотеки, право іпотеки на Предмет іпотеки виникає з моменту нотаріального посвідчення Договору та у повному обсязі діє до моменту припинення Договору.

Пунктом 3.3. Договору іпотеки визначено, що іпотекою забезпечується виконання усіх Основних зобов'язань та вимог Іпотекодержателя, а також вимог, які відповідно до законодавства можуть бути задоволені за рахунок Предмета іпотеки.

У пункті 3.4. Договору іпотеки встановлено, що розмір Основних зобов'язань визначається відповідно до Кредитних договорів. При цьому розмір Основних зобов'язань, які виникають з Рамкової угоди та укладених на її підставі Кредитних договорів, визначається з врахуванням усіх існуючих та майбутніх кредитів, виданих в межах лімітів умов кредитування, що на момент укладення Договору становлять: ліміт суми кредитування - еквівалент 25000000,00 грн., із строком кредитування до 05.01.2021 із розміром процентів - 40% річних.

Договір вступає в силу з моменту його нотаріального посвідчення і діє протягом усього часу дії ліміту строку кредитування та до моменту, який наступить пізніше; припинення дії рамкової угоди, належного виконання Основних зобов'язань, задоволення вимог іпотекодержателя. Протягом усього часу дії ліміту строку кредитування виконання усіх чи частини Основних зобов'язань не тягне за собою припинення Договору (п. 9.1. Договору іпотеки).

13.12.2012 на підставі заяви відповідача за первісним позовом, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Багрій А.О. вчинено виконавчий напис (за реєстром №946) про звернення стягнення на нерухоме майно, яке належить ТОВ «БЕЛИЗНА» та передане в іпотеку ПАТ «ПроКредит Банк», а саме: комплекс будівель та споруд, загальною площею 2909,8 грн., розташований за адресою: м. Севастополь, вул. Промишленна,7 (том 1, а.с. 43 ) .

Також з цього виконавчого напису вбачається, що нотаріусом було здійснено виправлення описки шляхом викреслення частини тексту, що стосується звернення стягнення на земельну ділянку, про що в кінці документа проставлена відмітка нотаріуса та скріплена печаткою (том 1, а.с. 45).

На думку представника позивача за первісним позовом, укладений між сторонами договір іпотеки підлягає визнанню недійсним, оскільки предметом іпотеки не могла бути земельна ділянка, яка не належить іпотекодавцю; в договорі не міститься істотної умови про суму забезпеченого іпотекою зобов'язання та на момент укладення договору, цей договір не забезпечував дійсного зобов'язання. Крім того, вважає, що виконавчий напис нотаріуса підлягає визнанню недійсним та таким, що не підлягає виконанню посилаючись на те, що цей напис було вчинено за наявних ознак наявності спору (відсутності безпірності) та з порушенням строку повідомлення іпотекодавця про суму вимоги. Також вказував, що його вчинення суперечить забороні на відчуження, встановлений ухвалою суду про накладення арешту на нерухоме майно. Зазначені обставини і стали підставою звернення позивача за первісним позовом до суду із даним позовом.

У свою чергу відповідач ПАТ «ПроКредит Банк» у зустрічній позовній заяві вказує на те, що наявність виконавчого напису нотаріуса, вчиненого за невиконання кредитного договору, не позбавляє іпотекодержателя права звернення стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку за відсутності реального виконання боржником свого зобов'язання. Також зазначив, що статтею 39 Закону України «Про іпотеку» встановлена можливість виселення з нежитлових приміщень та наявності в даному випадку такого обов'язку у відповідача за зустрічним позовом виселитися з спірних приміщень, оскільки у останнього припинено право власності на спірне майно, а позивач набув це право на вказане майно. Крім того вказував, що у зв'язку із порушенням умов договору іпотеки, відповідач повинен сплатити штраф у відповідному розмірі, що серед іншого узгоджується з умовами спірного договору.

Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи суд дійшов наступних висновків.

Спірні правовідносини сторін виникли з приводу дійсності чи недійсності правочину (договору іпотеки), тому підпадають під правове регулювання норм Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та спеціального законодавства, зокрема Закону України „Про іпотеку".

Іпотека за правовою природою є заставою, та регулюється нормами параграфа 6 (статті 572-593 ЦК України) глави 49 ЦК України та спеціальним законом (аналогічний висновок міститься у Постанові Верховного Суду України № 3-43гс12 від 16.10.2012).

Згідно зі статтею 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (частина 1 статті 575 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 546 ЦК України, виконання зобов'язання забезпечується, зокрема, заставою. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язань.

Статтею 1 Закону України «Про іпотеку» визначено іпотеку, як вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до частин 4-5 статті 3 Закону України «Про іпотеку» (далі - Закон) іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності. Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Статтею 5 Закону серед іншого визначено, що предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація.

Частиною 2 статті 7 цього Закону, в разі, якщо вимога за основним зобов'язанням підлягає виконанню у грошовій сумі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов'язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов'язання.

Істотні умови договору іпотеки визначені у статті 18 вказаного Закону. Такими умовами є: 1) для іпотекодавця та іпотекодержателя - юридичних осіб відомості про: для резидентів - найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб - підприємців; для нерезидентів - найменування, місцезнаходження та державу, де зареєстровано особу; для іпотекодавця та іпотекодержателя - фізичних осіб відомості про: для громадян України - прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання із зазначенням адреси та індивідуальний ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; для іноземців, осіб без громадянства - прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), адресу постійного місця проживання за межами України; 2) зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов'язання; 3) опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, та/або його реєстраційні дані, у тому числі кадастровий номер. У разі іпотеки земельної ділянки має зазначатися її цільове призначення; 4) посилання на видачу заставної або її відсутність.

У разі відсутності в іпотечному договорі однієї з вказаних вище істотних умов він може бути визнаний недійсним на підставі рішення суду.

Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом (п. 6, 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними").

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Таким чином, у статті 204 ЦК України проголошується презумпція правомірності правочину. Усі інші треті особи, у тому числі державні органи, не можуть нехтувати правами і обов'язками, що виникли в учасників такого правочину, а відтак повинні не порушувати ці права та не перешкоджати здійсненню їх обов'язків. Проте, така презумпція може бути спростована у двох випадках.

По-перше, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

По-друге, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч.3 ст.215 ЦК України).

За приписами статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Положеннями статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Як вже зазначалось, в обґрунтування своїх позовних вимог щодо визнання недійсним спірного договору іпотеки, позивач посилається на те, що предметом іпотеки не могла бути земельна ділянка, яка не належить іпотекодавцю, в договорі не міститься істотної умови про суму забезпеченого іпотекою зобов'язання та на момент укладення договору, цей договір не забезпечував дійсного зобов'язання.

Втім, ці доводи позивача не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються зібраними у справі доказами.

Так, як вже встановлено судом, 05.01.2011 між ТОВ "Промпродсервис" (позичальник) та ПАТ "ПроКредит Банк" (кредитор) серед іншого було укладено Рамкову угоду №FW2201.203, за змістом якої кредитор зобов'язався здійснити кредитування позичальника у межах лімітів умов кредитування у порядку і на умовах, визначених угодою та кредитними договорами, а позичальник зобов'язався належно виконати усі умови, необхідні для отримання кредитів, своєчасно і належно здійснювати погашення грошових зобов'язань, а також належно виконувати усі інші зобов'язання, передбачені угодою та кредитними договорами.

На підставі цієї Рамкової угоди, між ПАТ «ПроКредит Банк» та позичальником - ТОВ «Промпродсервис» були укладені наступні договори: договір про надання траншу №2201.41680/FW2201.203 від 10.01.2012, згідно якого позичальник отримав грошові кошти у сумі 2000000,00 грн., строком користування 36 місяців зі сплатою 18,0% річних; договір про надання траншу №2201.42179/FW2201.203 від 06.01.2012, згідно якого позичальник отримав грошові кошти у сумі 2000000,00 грн., строком користування 24 місяців зі сплатою 23,0% річних; договір про відкриття кредитної лінії №2201.41607/FW2201.203 від 06.01.2011 (зі змінами від 06.01.2012), на підставі якого позичальнику було відкрито кредитну лінію в наступних лімітах: з 06.01.2011 по 06.01.2012 - 8000000,00 грн. зі сплатою 19,0% річних; з 07.01.2012 по 08.01.2013 - 600000,00 грн. зі сплатою 22,0% річних.

Позивач за первісним позовом вказував, що предметом іпотеки є земельна ділянка, яка на його думку не могла бути цим предметом, оскільки не належала іпотекодавцю.

Відповідно до частини 4 статті 6 Закону, якщо будівля (споруда), що передається в іпотеку, розташована на земельній ділянці, яка належить іпотекодавцю на праві власності, така будівля (споруда) підлягає передачі в іпотеку разом із земельною ділянкою, на якій вона розташована. Якщо ця земельна ділянка належить іншій особі та була передана іпотекодавцю в оренду (користування), після звернення стягнення на будівлі (споруди) їх новий власник набуває права і обов'язки, які мав іпотекодавець за правочином, яким встановлено умови оренди цієї земельної ділянки (користування нею).

Згідно пункту 3 частини 1 статті 18 Закону, істотною умовою договору іпотеки серед іншого є опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації , та/або його реєстраційні дані, у тому числі кадастровий номер. У разі іпотеки земельної ділянки має зазначатися її цільове призначення. У частині 3 назхваної статті Закону визначено, що іпотечний договір може містити інші положення, зокрема, визначення вартості предмета іпотеки, посилання на документ, що підтверджує право власності іпотекодавця на предмет іпотеки, відомості про обмеження та обтяження прав іпотекодавця на предмет іпотеки, визначення способу звернення стягнення на предмет іпотеки.

Таким чином, суд не може погодитись з твердженнями позивача з цього приводу, оскільки у пунктах 2.2.1. та 2.3 спірного Договору іпотеки визначено загальний опис та склад предмету іпотеки, а зазначення в описі предмета іпотеки, характеристик та правового статусу земельної ділянки, на якій знаходиться комплекс будинків, будівель і споруд, що визначений у вказаному п.2.3. договору як предмет іпотеки, не може свідчити про недійсність цього договору та невідповідності його діючому законодавству. Помилка нотаріуса під час вчинення виконавчого напису також не може свідчити про передачу в іпотеку земельної ділянки, тому що це не відповідає визначеному сторонами в договорі складу предмету іпотеки та зазначена помилка в подальшому була виправлена цим нотаріусом, що також не суперечить діючим вимогам законодавства, зокрема п. 6.13 Правил ведення нотаріального діловодства, затверджених Наказом Міністерства Юстиції України від 22.10.2010 №3253/5.

Позивач за первісним позовом у своїх вимогах також вказує на те, що підставою для визнання недійсності спірного договору іпотеки є також те, що договір не містить істотної умови про суму забезпеченого іпотекою зобов'язання, а також на те, що на момент укладення цього договору він не забезпечував дійсного зобов'язання.

З цього приводу, суд зазначає наступне.

Як вже зазначалось, істотні умови для договорів іпотеки визначені у статті 18 Закону, серед яких не є умови щодо суми забезпеченного іпотекою зобов'язання, як зазначає позивач у позові, а є розмір основного зобов'язання та/або посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов'язання.

Як вбачається зі змісту Договору іпотеки, зокрема п. 1 Договору, зміст та розмір основних зобов'язань зазначається посиланням на Рамкові угоди №FW2201.203 від 05.01.2011, №FW2201.205 від 05.01.2011 та кредитні договори, укладені на підставі цих угод, що також відповідає приписам статті 18 Закону «Про іпотеку».

Відповідно до ч. 2 статті 7 Закону, якщо вимога за основним зобов'язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов'язання , у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов'язання.

Як вбачається з Договору іпотеки, розмір забезпечених зобов'язань визначається на підставі договорів, що обумовлюють основне зобов'язання, а саме на підставі Рамкових угод №FW2201.203 від 05.01.2011 та №FW2201.205 від 05.01.2011 і кредитних договорів, укладених на підставі цих угод.

У пунктах 4.1.-4.4., 10.2 зазначених угод, встановлені критерії, які дозволяють встановити розмір вимоги в частині нарахованих процентів та процентів за неправомірне користування кредитом на конкретний час, а також розміру вимоги в частині пені на конкретний час.

В той же час, в кредитних договорах, які були укладені на підставі Рамкової угоди №FW2201.203 від 05.01.2011, а саме: договорах про надання траншу №2201.41680/FW2201.203 від 10.01.2012, №2201.42179/FW2201.203 від 06.01.2012, договорі про відкриття кредитної лінії №2201.41607/FW2201.203 від 06.01.2011 (зі змінами від 06.01.2012), визначені критерії розміру вимоги в частині тіла кредиту та процентів за користування кредитом на конкретний час.

З чого можна зробити висновок, що оскаржуваний договір іпотеки повністю відповідає вищезазначеним вимогам щодо наявності у договорі усіх істотних умов, необхідних для таких договорів та щодо зазначення у договорі розміру забезпеченного іпотекою зобов'язання, встановленими статтями 7, 18 Закону України «Про іпотеку».

А отже, твердження позивача з наведених підстав також є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

Положеннями статті 573 Цивільного кодексу України встановлено, що заставою може бути забезпечена вимога, яка може виникнути в майбутньому.

Частина 3 статті 3 Закону України «Про іпотеку» містить аналогічні норми, відповідно до яких іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності.

Крім того, за приписами статті 345 Господарського кодексу України серед іншого визначено, що кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Відповідно до частини 2 статті 180 Господарського кодексу України (далі -ГК України) серед іншого вказано, що господарський договір вважається укладеним ,якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх істотних умов.

З огляду на Рамкову Угоду №FW2201.203 від 05.01.2011, яка укладена у письмовій формі, остання містить усі необхідні умови кредитного договору, такі як: умови та порядок надання кредиту, погашення грошових зобов'язань, види забезпечення зобов'язань, відостокві ставки, порядок плати за кредит, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту, а тому на думку суду є укладеним кредитним договором.

Отже, оспорюваний іпотечний договір містив усі істотні умови, передбачені статтею 18 Закону та забезпечував дійсні зобов'язання за чинною Рамковою угодою №FW2201.203 від 05.01.2011 з урахуванням конкрентних договорів, які є її невід`ємною частиною, що не суперечить вимогам частини 4 статті 3 вказаного Закону.

Крім того, дійсність цієї Рамкової угоди встановлена рішенням господарського суду міста Севастополя в справі №919/193/13-г, яке переглядалось судом апеляційної інстанції та було залишено без змін (том 1, а.с. 81-86).

В обґрунтування своїх позовних вимог щодо визнання виконавчого напису нотаріуса недійсним та таким, що не підлягає виконанню, позивач за первісним позовом посилається на те, що цей виконавчий напис не підлягає виконанню, оскільки був вчинений за наявних ознак наявності спору (відсутності безпірності) та з порушенням строку повідомлення іпотекодавця про суму вимоги. Також вказував, що його вчинення суперечить забороні на відчуження, встановлений ухвалою суду про накладення арешту на нерухоме майно.

Втім, ці доводи позивача за первісним позовом, суд також не може прийняти до уваги, з огляду на наступні обставини.

Згідно зі статтею 20 Закону України «Про заставу» та статтею 33 Закону України «Про іпотеку», реалізація заставленого майна, на яке звернено стягнення, проводиться державним виконавцем на підставі виконавчого листа або наказу господарського суду, або виконавчого напису нотаріусів у встановленому порядку.

Згідно частини 1 статті 18 Цивільного кодексу України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до положень статті 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість; перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 3.2. глави 16 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства Юстиції України №296/5 від 22.02.2012 (далі - Порядок) встановлено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.

Відповідно до п. 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 №1172, до таких документів відносяться нотаріально посвідчені угоди, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно.

Згідно частини 1 статті 88 Закону України «Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджуютьб безпірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Згідно пункту 3.1. розділу 16 вищевказаного Порядку, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

У пунктах 3.5.-3.6 цього Порядку вказано, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172. У разі вчинення виконавчого напису за договором іпотеки нотаріус перевіряє за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно наявність чи відсутність заставної, наявність чи відсутність інших іпотекодержателів.

У пункті 6.13 Правил введення нотаріального діловодства, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 22.12.2010 за №3253/5 визначено, що разі допущення помилки у тексті нотаріально оформлюваного документа, який не потребує підпису особи, що звернулася за вчиненням нотаріальної дії (свідоцтва, виданого нотаріусом, копії документа, дубліката документа тощо), внесення дописок чи виправлень до тексту документа здійснюється за заявою такої особи, зареєстрованою у Журналі реєстрації вхідних документів.

Виправлення помилки застерігається нотаріусом, який вчиняв нотаріальну дію, після посвідчувального напису, із зазначенням дати та проставленням свого підпису і печатки на такому застереженні. При цьому всі виправлення мають бути зроблені таким чином, щоб можна було прочитати як виправлене, так і помилково написане, а потім закреслене.

Таким чином, на думку суду, вказаними приписами законодавства встановлено, що нотаріус при вчиненні виконавчого напису про звернення стягнення на предмет іпотеки не перевіряє безспірність заборгованості, не встановлює права та обов'язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність документів з урахуванням положень Переліку, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, тому посилання позивача на те, що виконавчий напис вчинено за явних ознак наявності спору (відсутності безпірності) є безпідставним, внаслідок чого підстави для визнання його таким, що не підлягає виконанню, відсутні.

Посилання представника позивача за первісним позовом на ухвалу Гагарінського районного суду міста Севастополя про забезпечення позову від 28.11.2012 в цивільній справі №2/2702/10975/12 у вигляді накладення арешту на частину спірного майна як на підставу визнання виконавчого напису нотаріуса недійсним суд також не бере до уваги, з огляду на нижчевикладене.

Відповідно частини 3 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Оскільки зазначена ухвала місцевого суду про забезпечення позову була пред'явлена до виконання лише 03.04.2013, тобто вже після вчинення виконавчого напису нотаріуса (13.12.2012) та відкриття виконавчого провадження, а чинне на момент накладення арешту законодавство передбачало обов'язкову реєстрацію арешту нерухомого майна, при цьому таке обтяження виникає саме з моменту реєстрації, тому на думку суду, відсутність реєстрації такого обтяження у відповідному реєстрі надає можливість нотаріусу вчинювати відповідний виконавчий напис, а отже дії нотаріуса у даному випадку є законними.

Крім цього, звернення стягнення було направлено нотаріусом на предмет іпотеки, визначений у пункті 2.3. Договору іпотеки, а оскільки, як вже встановлено судом, земельна ділянка не була предметом іпотеки, тому твердження позивача щодо вибірковості нотаріусом звернення стягнення є безпідставним та спростовується матеріалами справи та наявними вище обставинами.

Крім того, судом не приймаються твердження позивача за первісним позовом відносно порушення строку повідомлення іпотекодавця про суму вимоги, оскільки чинним законодавством не встановлено вимоги щодо обмеження суми стягнення сумою заборгованості на дату надіслання боржникам повідомлення про усунення порушень, натомість законодавством прямо встановлена можливість стягнення за виконавчим написом нотаріуса суми заборгованості за весь час прострочення на момент вчинення виконавчого напису, що також узгоджується із главою 16 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства Юстиції України №296/5 від 22.02.2012.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що у задоволенні первісного позову необхідно відмовити повністю.

Що стосується вимог зустрічного позову ПАТ «ПроКредит Банк» суд заначає наступне.

Спірні правовідносини сторін є зобов'язальними відносинами, що виникли з кредитного договору (кредитні правовідносини) та договору іпотеки, у зв'язку з чим вони підлягають регулюванню нормами Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Господарського кодексу України (далі - ГК України) та спеціального законодавства - Закону України «Про іпотеку».

Згідно зі статтею 11 Закону України «Про іпотеку» майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Таким чином, нормами Закону України «Про іпотеку» встановлюється особливий порядок задоволення вимог іпотекодержателя, який є кредитором боржника за основним зобов'язанням, забезпеченим іпотекою, наданою іншою особою - майновим поручителем.

З огляду на викладене, враховуючи, що майновий поручитель несе відповідальність в межах вартості предмета іпотеки, іпотекодержатель не позбавлений права звернутись до суду в порядку позовного провадження з вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості боржника за забезпеченим іпотекою зобов'язанням відповідно до Закону України «Про іпотеку».

Як вже зазначалось, між ПАТ «Прокредит Банк» (далі -Банк) та ТОВ "Промпродсервис" (позичальник) була укладена Рамкова угода FW2201.203 від 05.01.2011.

Відповідно до п. 4.4. Рамкової угоди, у випадку прострочення погашення кредиту, позичальник сплачує проценти за неправомірне користування кредитом в розмірі, що дорівнює визначеним відповідними кредитними договорами процентам за користування даним кредитом за кожен календарний день прострочення, які обчислюються за методом «факт/360» від суми залишку кредиту, строк погашення якого настав, з дати виникнення заборгованості до дати повного її погашення.

Пунктом 7.7 Рамкової угоди, у разі недостатності суми проведеного платежу у повному обсязі, ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості незалежно від призначення платежу, вказаного у розрахунковому документі, на підставі якого вносився платіж, якщо інше не встановлено кредитним договором чи кредитором: 1) витрати кредитора, пов'язані з погашення заборгованості; 2) неустойка; 3) проценти за неправомірне користування кредитом; 4) заборгованість про процентах за користування кредитом; 5) заборгованість по кредиту; 6) проценти за користування кредитом; 7) кредит; 8) інші грошові зобов'язання.

Згідно п. 7.8. Рамкової угоди, сторони погодилися, щощо належним і достатнім доказом наявності та розміру заборгованості позичальника, наявності порушень договорів є письмова довідка кредитора.

У пунктах 10.2-10.4 Рамкової угоди передбачено, що при порушенні встановлених договорами строків погашення грошових зобов'язань позичальник сплачує штрафну пеню у розмірі 0,5% від суми непогашеної заборгованості, але не менш ніж 15 грн. у еквіваленті валюти кредиту за ожний календарний день прострочення, включаючи день повного погашення заборгованості.

На підставі цієї Рамкової угоди між Банком та позичальником були укладені наступні кредитні договори:

- договір про надання траншу №2201.41680/FW2201.203 від 10.01.2012; договір про надання траншу №2201.42179/FW2201.203 від 06.01.2012; договір про відкриття кредитної лінії №2201.41607/FW2201.203 від 06.01.2011 (зі змінами від 06.01.2012).

Згідно п. 7 Договору про відкриття кредитної лінії, погашення процентів здійснюється у перший банківський день кожного календарного місяця користування кредитом, а у випадку повного погашення кредиту - в день повного погашення.

Відповідно до п. 8.2., 8.4. Рамкової угоди, кредитор вправі вимагати повного достроковго погашення кредиту у випадку прострочення погашення грошових зобов'язань тривалістю більш ніж 3 банківських дні. Позичальник зобов'язаний достроково погасити весь залишок кредиту протягом п'яти банківських днів з дня відправлення (вручення, якщо кредитор вручив вимогу позичальнику чи поручителям вимоги, якщо інша сума чи строк дострокового погашення не будуть вказані у такій вимозі.

На забезпечення вимог Рамкової угоди, 05.01.2011 між ПАТ «ПроКредит Банк» (іпотекодержатель) та ТОВ «БЕЛИЗНА» (іпотекодавець), що є майновим поручителем ТОВ «Промпродсервис» та ТОВ «Царь-Риба» було укладено договір іпотеки.

Загальний опис та склад предмету іпотеки визначені у п.2.2.1. 2.2.3. Договору іпотеки відповідно.

Згідно п. 6.1. Договору іпотеки, іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки, в тому числі, у випадку порушення позичальником та/або іпотекодавцем умов договорів, укладених з іпотекодержателем.

У пунктах 6.4.-6.5. цього Договору сторони обумовили, звернення стягнення здійснюється за вибором іпотекодержателя на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя, яким є застереження, вказане у Розділі 7 Договору з врахуванням інших умов Договору. Вибір одного із способів звернення стягнення на предмет іпотеки не позбавляє іпотеко держателя права звернути стягнення на предмет іпотеки у будь-який інший спосіб, який не буде суперечити вимогам законодавства, дійсним на момент такого стягнення.

Сторони погодились, що належним та достатнім доказом порушень договору та/чи кредитних договорів, наявності, виду, розміру, строку тощо основних зобов'язань є письмова довідка іпотекодержателя.

Пунктом 9.2. Договору іпотеки передбачено, що що повідомлення один одному, а також повідомлення в ході розгляду спорів між сторонами (у тому числі претензії, вимоги, судові повістки тощо) вважатимуться отриманими адресатом, якщо вони були відправлені на вказану в договорі адресу або іншу адресу, про яку відправник був попередньо письмово повідомлений і якщо з моменту відправлення минуло 5 каленадрних днів; сторони зобов'язані вживати необхідних та достатніх заходів для своєчасного отримання повідомлень одна одної та не вчиняти дій, які можуть призвести до затягування, утруднення чи неможливості їх отримання; ризик настання негативних наслідків у зв'язку із неотриманням письмового повідомлення, що зумовлені зміною адресатом адреси, про що відправник не був своєчасно і належно повідомлений чи невжиття адресатом відповідних дій та/або заходів, необхідних для отримання повідомлення, несе адресат.

Зважаючи на наявність заборгованості із погашення кредиту за договором кредитної лінії, Банком, 07.08.2012 на адресу позичальника - ТОВ «Промпродсервис» була направлена вимога №1-2/12/2234/1 про повне дострокове повернення усіх кредитів, виданих на підставі Рамкової угоди, протягом 5 банківських днів з моменту відправлення даної вимоги - тобто не пізніше як до 15.08.2012, яка була отримана позичальником 17.07.2012, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (том 1, а.с. 119-121). Однак зазначена вимога була залишена без задоволення.

Після чого, Банком на адресу ТОВ «БЕЛИЗНА» було направлено повідомлення про виникнення заборгованості за №1-2/12/2234/9 та необхідності достроково погасити кредит іпотекодавцем , що підтверджується поштовим описом у цінний лист від 08.08.2012 (том 1, а.с. 122-126). Однак, вимога була залишена без задоволення, будь-якого погашення боргу та реалізації предмета іпотеки не відбулось.

За приписами статей 525, 526, 625 ЦК України зобов'язання повинно виконуватись належним чином. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Положеннями частини другої статті 1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Частиною першою статті 193 ГК України та статтею 526 ЦК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною першій статті 530 ЦК України унормовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610, частини третій статті 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 21.05.2013 у справі №919/195/13-г, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 01.07.2013, встановлено факт порушення ТОВ «Промпродсервис» своїх зобов'язань перед ПАТ «ПроКредит Банк» за вищевказаними кредитними договорами та стягнута заборгованість.

Однак, на твердження Банку, зазначена заборгованість на час звернення до суду із вказаними вимогами не погашена та зрозсла, і станом на жовтень 2013 заборгованість складає:

- за договом про надання траншу №2201.41680/FW2201.203 від 10.01.2012 в розмірі 1711689,88 грн.; за договором про надання траншу №2201.42179/FW2201.203 від 06.01.2012 в розмірі 2577943,14 грн.; за договором про відкриття кредитної лінії №2201.41607/FW2201.203 від 06.01.2011 (зі змінами від 06.01.2012) в розмірі 8703551,37 грн.

Згідно статті 7 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобоязанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаюи сплату процентів, неустойки основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Статтею 35 названого Закону визначено, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

При цьому, у цій же статті визначено, що положення зазначеної статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Відповідно до статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

У частині 3 статті 37 Закону України «Про іпотеку» визначено, іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.

Відповідно до висновку про вартість майна майна від 07.10.2013, виконаного суб'єктом оціночної діяльності ТОВ «М Консалтинг». Ринкова вартість вищевказаних комплексу будинків, будівель та споруд становить 6473000,00 грн. (том 1, а.с. 189-190).

У пункті 7.1.1 Договору іпотеки, сторони домовились, що іпотекодержатель у випадку набуття права на звернення стягнення на предмет іпотеки вправі на власний вибір задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки у тому числі шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

Крім того, у пункті 9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ» від 30.03.2012 №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» вказано, що право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості,у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави , одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві (частина перша статті 20 ЦК, статті 3 і 4 ЦПК).

Задоволення позову кредитора про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави не є перешкодою для пред'явлення позову про стягнення заборгованості з поручителя за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду справи заборгованість за кредитом не погашена .

Пунктом 17 цієї Постанови Пленуму серед іншого визначено, що наявність виконавчого напису нотаріуса, вчиненого за невиконання кредитного договору, за відсутності реального виконання боржником свого зобов'язання, не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання процентів за користування кредитом і пені, передбачених договором за несвоєчасну сплату кредиту.

У разі звернення кредитодавця до суду після вчинення виконавчого напису про звернення стягнення на предмет іпотеки з вимогою про стягнення кредитної заборгованості суд має з'ясувати питання про виконання виконавчого напису і з урахуванням цього вирішити спір на підставі чинного законодавства та умов кредитного договору.

Станом на теперішній час відповідачем за зустрічним позовом не представлено доказів, відповідно до статей 32-34 Господарського процесуального кодексу України, фактичного виконання зобов'язань за договорами перед позивачем.

Згідно п. 38-39 цієї Постанови Пленуму, наявність договору про позасудове врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки не позбавляє іпотекодержателя права звернення стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку. З урахуванням положень частини третьої статті 33, статті 36, частини першої статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

У зв'язку з наведеним суди мають виходити з того, що з урахуванням цим норм права не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки в такий спосіб і набуття іпотекодержателем права власності на нього за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо його передбачено договором. Тому в разі встановлення такого способу звернення стягнення на предмет іпотеки в договорі іпотекодержатель на підставі частини другої статті 16 ЦК має право вимагати застосування його судом .

Таким чином, з огляду на вищевикладене, на думку суду позивач за зустрічним позовом, як іпотекодержатель набув право на звернення стягнення на предмет іпотеки та відповідно до рішення іпотекодержателя таке стягнення буде здійснено шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, що також узгоджується з умовами спірного Договору іпотеки та відповідає способам захисту, передбаченим нормами статті 16 Цивільного кодексу України. Однак, оскільки вартість спірного предмету іпотеки згідно вищевказаної оцінки нижче загальної суми заборгованості перед позивачем за зустрічним позовом, то за рахунок набуття у власність позивачем предмета іпотеки в судовому порядку, буде погашена заборгованість на загальну суму - 6473000,00 грн., з яких: 5277775,50 грн. - погашення капіталу за договором про відкриття кредитної лінії №2201.41607/FW2201/203 від 06.01.2011; 1195224,50 грн. - погашення каптіалу за договором про надання траншу №2201.41680/FW2201/203 від 10.01.2012

Що стосується зустрічних вимог в частині виселення відповідача за зустрічним позовом з предмету іпотеки, слід зазначити наступне.

Відповідно до норм ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (стаття 317 ЦК України).

Згідно статтей 319, 321 названого Кодексу, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд; діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно положень статті 39 Закону України «Про іпотеку», одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців.

Відповідно до п. 6.2.2. Договору іпотеки, іпотекодавець зобов'язується у строк, що встановлений іпотекодержателем, але не пізніше 30 календарних днів після припинення права власності іпотекодавця на предмет іпотеки повністю звільнити предмет іпотеки та передати його новому власнику у стані, що існував на момент укладення договору з врахуванням звичайного фізичного зносу.

А отже, чинним законодавством України передбачено право нового власника нежитлового нерухомого майна, в даному випадку позивача за зустрічним позовом звернутися до суду з вимогами про зобов'язання попереднього власника - відповідача, який користується майном, що було предметом іпотеки без правових підстав, виселетися з цього нерухомого майна, та останній зобов'язаний звільнити таке майно з урахуванням правомочностей нового власника.

Тому вимоги зустрічного позову в цій частині є обгрунованими та такими, що підлягають задоволенню.

Посилання відповідача за зустрічним позовом на норми статті 40 Закону України «Про іпотеку» та Житлового кодексу УРСР як на підставу відмови у задоволенні вимог в частині вислення не можуть бути прийняті судом, оскільки ці норми регулюють порядок виселення саме мешканців з житлового будинку чи житлового приміщення та регулюють житлові відносини відповідно.

Щодо вимог про зобов'язання відповідача виконати обов'язок, встановлений у договорі іпотеки в натурі, слід зазначити таке.

Обов`язки відповідача як іпотекодавця передбачені пунктами 5.3.7., 6.2.1., 6.2.2., 6.2.3., 6.2.4., 6.2.5. договору іпотеки.

Право, яке потребує захисту, є право позивача вимагати від відповідача належного виконання умов спірного Договору іпотеки, зокрема пунктів 5.3.7., 6.2.1., 6.2.2., 6.2.3., 6.2.4., 6.2.5. Договору

У статті 10 Закону України «Про іпотеку» серед іншого зазначено, що іпотекодержатель має право у будь-який час протягом строку дії іпотечного договору за умови попереднього письмового повідомлення іпотекодавця перевіряти документально і в натурі наявність, стан, умови збереження та користування предметом іпотеки. Іпотекодавець зобов'язаний не перешкоджати реалізації цього права іпотекодержателем, надавати йому всі документи, необхідні для перевірки наявності, стану, умов збереження та користування предметом іпотеки, а також негайно на вимогу іпотекодержателя забезпечити йому фізичний доступ до предмета іпотеки.

З метою реалізації права позивача на звернення стягнення на предмет іпотеки, останній 27.08.2013 звернувся до відповідача із вимогою вих. №1-2/13/2901), відповідно до якої відповідач був зобов'язаний не пізніше ніж до 06.09.2013 здійснити відповідні дії, що зазначені у вимозі (том 1, а.с. 191-192), яка була отримана відповідачем 30.08.2013, що підтверджується відповідним поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення (том 1, а.с. 193)

Однак, відповідачем не була виконана жодна з вимог позивача, що також підтверджується відповідним актом про невиконання вимоги відповідачем від 30.09.2013 (том 1, а.с. 194).

Як вже було встановлено судом, спірний договір іпотеки є дійсним та таким, що відповідає вимогам Закону, а тому повинен виконуватись належним чином відповідно до умов цього Договору та вимог чинного законодавства, зокрема статті 193 ГК України, статей 525-526 ЦК України.

Крім того, відповідно до приписів частини 2 статті 20 ГК України, кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів; права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються у тому числі шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі.

За таких обставин, відповідач за спірним договором іпотеки зобов'язаний виконати обов`язок, встановлений цим договором в натурі шляхом вчинення певних дій, зазначених у цьому обов'язку.

Також, підлягають задоволенню вимоги зустрічного позову про стягнення з відповідача суми штрафу за невиконання умов договору іпотеки з огляду на таке.

Позивачем був нарахований відповідачу штраф у розмірі 66658,90 грн. за невиконання умов п. 4.2.4 спірного Договору іпотеки та в розмірі 6665890,00 грн. за невиконання умов п. 6.2.1 та 6.2.4. цього Договору.

Пунктом 8.1. договору іпотеки передбачено, що при порушенні умов п. 4.2., 5.3. Договору, іпотекодавець сплачує штраф у розмірі 10 відсотків від загальної заставної вартості предмету іпотеки за кожен випадок такого порушення.

Також, пунктом 8.2. цього Договору передбачено, що при порушенні умов п. 6.2. Договору, недостовірності інформації, яка має значення для Договору, іпотекодавець сплачує штраф у розмірі 50 відсотків від загальної заставної вартості предмету іпотеки за кожен випадок такого порушення.

Стаття 217 ГК України визначає види правових засобів відповідальності у сфері господарювання (господарські санкції) як заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки; такими засобами є: відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

За приписами статті 549 Цивільного кодексу України, статті 230 Господарського кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник (учасник господарських відносин) повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного зобов'язання або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України).

Відповідно до ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), і, у разі його порушення настають правові наслідки встановлені договором або законом.

У разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штраф - господарську санкцію у вигляді грошової суми (частина 1 статті 230 ГК України).

Згідно з частиною четвертою статті 231 ГК України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В якості підстав нарахування штрафу позивач посилається на невиконання відповідачем за зустрічним позовом положень пунктів 4.2.4 щодо можливості вчинення будь-яких дій, що можуть призвести до ускладнення реалізації предмету іпотеки, виникнення спору, неможливості чи утруднення виконання умов договору тільки за письмовою згодою іпотекодержателя, а також пунктів 6.2.1. та 6.2.4. Договору іпотеки щодо ненадання іпотекодержателю усіх правоустновчих, реєстраційних, технічних документів відносно предмету іпотеки та невиконання вимоги іпотекодержателя, пов'язаної із належним виконанням вимог іпотекодержателя, пов'язаних із забезпеченням звернення стягнення на предмет іпотеки у строк, формі та спосіб, визначені іпотеко держателем.

Як вже зазначалось раніше, вищевказані вимоги надсилались листами відповідачу від 07.08.2012 та від 27.08.2012 за №1-2/12/2234/9, №1-2/13/2901, однак не були виконані останнім.

Також, матеріали справи містять акт від 07.10.2013 про факт невиконання відповідачем вимог ПАТ "ПроКредит Банк" (том 1, а.с. 194).

З огляду на викладене, перевіривши розрахунок суми штрафу, суд вважає, що нарахування позивачем штрафу за невиконання вказаних умов договору є обґрунтованим та вимоги позивача за зустрічним позовом в цій частині підлягають задоволенню.

При цьому судом не встановлено жодних фактичних обставин, які б являлись підставою для зменшення розміру штрафу в порядку статті 83 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин, вимоги зустрічного позову є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

За правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу судові витрати позивача за первісним позовом йому не відшкодовуються у зв'язку із відмовою у задоволенні позову, а судові витрати понесені позивачем за зустрічним позовом підлягають стягненню з позивача за первісним позовом.

Керуючись статтями 49, 60, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1 . У задоволенні первісного позову товариства з обмеженою відповідальністю «БЕЛИЗНА» відмовити повністю .

2 . Зустрічний позов публічного акціонерного товариства "ПроКредит Банк" задовольнити повністю.

3 . Звернути стягнення на нерухоме майно, що перебуває в іпотеці публічного акціонерного товариства "ПроКредит Банк" відповідно до Договору іпотеки від 05.01.2011, посвідченого приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу Ковальською Л.П. та зареєстрований за №16 шляхом набуття права власності публічним акціонерним товариством "ПроКредит Банк" (03115, м. Київ, пр. Перемоги,107-А, ідентифікаційний код 21677333) комплекс будинків, будівель та споруд, загальною площею 2909,8 кв.м., реєстраційний номер 5109 у книзі №20 нж стор. 136 , що знаходиться на земельній ділянці, загальною площею 0,6180 га, кадастровий номер 8536400000:03:015:0044, що розташований в м. Севастополі по вул. Промислова,7 та належить товариству з обмеженою відповідальністю «БЕЛИЗНА» (99053, м. Севастополь, вул. Промислова,7, ідентифікаційний код 22251464) на підставі свідоцтва про право власності на на комплекс будівель та споруд, що видане Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради 23.09.2008 на підставі рішення Севастопольської міської Ради №339 від 12.11.2002, Наказу Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради №1071 23.09.2008, зареєстроване в КП «Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об`єктів нерухомого майна» Севастопольської міської Ради 23.09.2008 в реєстровій книзі 20 нж стор. 136 під реєстровим №5109 та зареєстровано в електроному реєстрі прав власності на нерухоме майно під реєстровим №32364111, що складаються з:

- адміністративно-виробнича будівля літерою «А» загально площею 890,50 кв.м.; прибудова літерою «а», прибудова літерою «а1»; прибудова прибудова літерою «а2»; прибудова літерою «а3»; прибудова літерою «а4»; прибудова літерою «а5»; ганок; виробнича будівля літерою «Б», загальною площею 580,60 кв.м; прибудова літерою «б»; підвал літерою «б1»; підвал літерою «б2»; прибудова літерою «б4»; прибудова літерою «б5»; прибудова літерою «б7»; навіс літерою «б8»; навіс літерою «б9»; прибудова літерою "б10", прибудова літерою «б11»; прибудова літерою «б12»; вхід в підвал; вхід в підвал; виробничо-побутова будівля літерою «Б1» загальною площею 402.40 кв.м.; підвал; прохідна літерою «В» загальною площею 15,20 кв.м.; ганок; виробничо-побутова будівля літерою «Г» загальною площею 284,40 кв.м; прибудова літерою «г1»; оглядова яма; ганок; нежитлова будівля літерою «К» загальною площею 196,60 кв.м.; сходи; гараж літерою «М» загальною площею 259,80 кв.м.; виробничо-складська будівля літерою «М1»; ганок; ганок; ганок; ганок; адміністративна будівля літерою «Н» загальною площею 91,30 грн.; будівля холодильнику літерою «Р» загальною площею 189,00 грн.; навіс літерою «р»; ганок; навіс літерою «Л»; навіс літерою «О»; огорожі; споруди за ринковою вартістю 6473000,00 грн. відповідно до висновку про вартість майна від 07.10.2013 виконаного суб'єктом оціночної діяльності ТОВ «М Консалтинг».

За рахунок звернення стягнення на предмет іпотеки погасити наступну заборгованість товариства з обмеженою відповідальністю «Промпродсервис»:

- 5277775,50 грн. - погашення капіталу за договором про відкриття кредитної лінії №2201.41607/FW2201.203 від 06.01.2011,

- 1195224,50 грн. - погашення капіталу за договором про надання траншу №2201.41680/ FW 2201.203 від 10.01.2012.

4. Виселити товариство з обмеженою відповідальністю «БЕЛИЗНА» (99053, м. Севастополь, вул. Промислова,7, ідентифікаційний код 22251464) з комплексу будинків, будівель та споруд, загальною площею загальною площею 2909,8 кв.м., реєстраційний номер 5109 у книзі №20 нж стор. 136, що знаходяться на земельній ділянці, загальною площею 0,6180 га, кадастровий номер 8536400000:03:015:0044, що розташована за адресою: м. Севастополь, вул. Промислова,7 та складаються з: адміністративно-виробнича будівля літерою «А» загально площею 890,50 кв.м.; прибудова літерою «а», прибудова літерою «а1»; прибудова прибудова літерою «а2»; прибудова літерою «а3»; прибудова літерою «а4»; прибудова літерою «а5»; ганок; виробнича будівля літерою «Б», загальною площею 580,60 кв.м; прибудова літерою «б»; підвал літерою «б1»; підвал літерою «б2»; прибудова літерою «б4»; прибудова літерою «б5»; прибудова літерою «б7»; навіс літерою «б8»; навіс літерою «б9»; прибудова літерою "б10", прибудова літерою «б11»; прибудова літерою «б12»; вхід в підвал; вхід в підвал; виробничо-побутова будівля літерою «Б1» загальною площею 402.40 кв.м.; підвал; прохідна літерою «В» загальною площею 15,20 кв.м.; ганок; виробничо-побутова будівля літерою «Г» загальною площею 284,40 кв.м; прибудова літерою «г1»; оглядова яма; ганок; нежитлова будівля літерою «К» загальною площею 196,60 кв.м.; сходи; гараж літерою «М» загальною площею 259,80 кв.м.; виробничо-складська будівля літерою «М1»; ганок; ганок; ганок; ганок; адміністративна будівля літерою «Н» загальною площею 91,30 грн.; будівля холодильнику літерою «Р» загальною площею 189,00 грн.; навіс літерою «р»; ганок; навіс літерою «Л»; навіс літерою «О»; огорожі; споруди.

5. Зобов`язати товариство з обмеженою відповідальністю «БЕЛИЗНА» (99053, м. Севастополь, вул. Промислова,7, ідентифікаційний код 22251464) виконати договірне зобов'язання в натурі, що зазначено у вимозі публічного акціонерного товариства "ПроКредит Банк" (03115, м. Київ, пр. Перемоги,107-А, ідентифікаційний код 21677333) за вих. №1-2/13/2901 від 27.08.2013, а саме:

1) письмово повідомити АТ «ПроКредит'Банк» про наявність чи відсутність:

а. будь-яких прав та обтяжень будь-яких третіх осіб на комплекс будинків, будівель та споруд, загальною площею яких 2909,8 кв.м., реєстраційний номер 5109 у книзі №20 нж стор.136, що знаходиться на земельній ділянці, загальною площею 0,6180 га, кадастровий № 8536400000:03:015:0044, що розташована за адресою м. Севастополь, вул. Промислова,7 (оренда, застава, арешти, сервітути, судові спори тощо);

b. будь-яких змін характеристик комплексу будинків, будівель та споруд, загальною площею 2909,8 кв.м., реєстраційний номер 5109 у книзі №20 нж стор.136, що знаходиться на земельній ділянці, загальною площею 0,6180 га, кадастровий № 8536400000:03:015:0044, що розташована за адресою: Севастополь, вул. Промислова,7 (площа, адреса, статус, цільове призначення тощо);

с. самовільних будівельних робіт, перебудов, добудов, реконструкцій вищезазначеного нерухомого майна тощо;

d. будь-яких загроз знищення, пошкодження, псування чи погіршення стану комплексу будівель та споруд, загальною площею яких 2909,8 кв.м., реєстраційний номер 5109 у книзі №20 нж стор.136, що знаходиться на земельній ділянці, загальною площею 0,6180 га, кадастровий 8536400000:03:015:0044, що розташована за адресою м. Севастополь, вул. Промислова,7;

е. будь-яких обставин, що можуть негативно вплинути на права АТ «ПроКредит Банк» за договором іпотеки від 05.01.2011, посвідченим приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу Ковальською Л.П., зареєстрованим за № 16.

2) письмово повідомити АТ «ПроКредит Банк» про фактичний стан комплексу будинків, будівель та споруд, загальною площею яких 2909,8 кв.м., реєстраційний номер 5109 у книзі №20 нж стор.136, що знаходиться на земельній ділянці, загальною площею, загальною площею 0,6180 га, кадастровий № 8536400000:03:015:0044, що розташована за адресою м. Севастополь, вул. Промислова,7, його балансову вартість, відповідність правоустановчим документам та фактичне використання;

3) передати АТ «ПроКредит Банк» оригінали правоустановчих документів, технічний паспорт на комплекс будинків, будівель та споруд, загальною площею 2909,8 кв.м., реєстраційний номер 5109 у книзі №20 нж стор.136, що знаходиться на земельній ділянці, загальною площею 0,6180 га, кадастровий №8536400000:03:015:0044, що розташована за адресою м. Севастополь, вул. Промислова,7, документи, які підтверджують права на користування земельною ділянкою під предметом іпотеки і розмір плати за користування, а також копії документів, на підставі яких здійснюється обслуговування та утримання Предмета іпотеки (надання послуг з електро-, водопостачання тощо), технічні умови щодо електро та водопостачання тощо шляхом пересилання їх поштовим зв'язком АТ «Прокредит Банк» за адресою м.Київ, пр.Перемоги, 107 «а» цінним листом з описом вкладення;

4) подати відповідну заяву та документи до відповідної реєстраційної служби з метою перенесення даних щодо права власності на комплекс будинків, будівель та споруд, загальною площею яких 2909,8 кв.м, реєстраційний номер 5109 у книзі №20 нж стор.136, що знаходиться на земельній ділянці, загальною площею 0,6180 га, кадастровий №8536400000:03:015:0044, що розташована за адресою м. Севастополь, вул. Промислова,7 до Реєстру речових прав на нерухоме майно та підготовки цього нерухомого майна до реалізації. Не пізніше ніж через 5 банківських днів з моменту отримання відповідного Витягу з Реєстру речових прав надіслати його копію АТ «ПроКредит Банк».

5) подати відповідну заяву до відповідного органу з метою отримання витягу з Державного земельного кадастру для підтвердження правового статусу, розміру та кадастрового номеру земельної ділянки під комплексом будинків, будівель та споруд, загальною площею яких 2909,8 кв.м., реєстраційний номер 5109 у книзі №20 нж стор.136, що розташований за адресою м. Севастополь, вул. Промислова,7.

6) у випадку наявності невідповідностей у документах, що створюють перешкоди для реалізації комплексу будинків, будівель та споруд, загальною площею яких 2909,8 кв.м., реєстраційний номер 5109 у книзі №20 нж стор.136, що знаходиться на земельній ділянці, загальною площею 0,6180 га, кадастровий №8536400000:03:015:0044, що розташована за адресою м. Севастополь, вул. Промислова,7, - здійснити необхідні дії, спрямовані на їх усунення.

7) на першу ж вимогу надати безперешкодний і негайний доступ до комплексу будинків, будівель та споруд, загальною площею яких 2909,8 кв.м., реєстраційний номер 5109 у книзі №20 нж стор.136, що знаходиться на земельній ділянці, загальною площею 0,6180 га, кадастровий №8536400000:03:015:0044, що розташована за адресою м. Севастополь, вул. Промислова,7, АТ «ПроКредит Банк», державним виконавцям, суб'єктам оціночної діяльності та іншим особам, доступ яких здійснюється з метою реалізації (підготовки до реалізації) комплексу будинків, будівель та споруд, загальною площею 2909,8 кв.м., гстраційний номер 5109 у книзі №20 нж стор.136, що знаходиться на земельній ділянці, загальною площею 0,6180 га, кадастровий №8536400000:03:015:0044, що розташована за адресою м. Севастополь, вул. Промислова,7.

6. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «БЕЛИЗНА» (99053, м. Севастополь, вул. Промислова,7, ідентифікаційний код 22251464) на користь публічного акціонерного товариства "ПроКредит Банк" 03115, м. Київ, пр. Перемоги,107-А, ідентифікаційний код 21677333) штраф за невиконання умов підпункту 4.2.4. пункту 4.2., встановлений п.8.1 Договору іпотеки від 05.01.2012, посвідченого приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу Ковальською Л.П. та зареєстрованого за №16 у розмірі 66658,90 грн . (шістдесят шість тисяч шістсот п'ятдесят вісім грн. 90 коп.).

7. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «БЕЛИЗНА» (99053, м. Севастополь, вул. Промислова,7, ідентифікаційний код 22251464) на користь публічного акціонерного товариства "ПроКредит Банк" 03115, м. Київ, пр. Перемоги,107-А, ідентифікаційний код 21677333) штраф за невиконання умов підпункту 6.2.1. та 6.2.4. пункту 6.2., встановлений п.8.2 Договору іпотеки від 05.01.2012, посвідченого приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу Ковальською Л.П. та зареєстрованого за №16 у розмірі 6665890,00 грн . (шість мільйонів шістсот шістдесят п'ять тисяч вісімост дев'яносто грн. 00 коп.).

8. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Промпродсервис" (99053, м. Севастополь, вул. Промислова,7, ідентифікаційний код 31075804) на користь Публічного акціонерного товариства "ПроКредит Банк" (03115, м. Київ, пр. Перемоги,107-А, ідентифікаційний код 21677333) судовий збір у розмірі 71144,00 грн. (сімдесят одна тисяча сто сорок чотири грн. 00 коп.).

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення складено відповідно до вимог

статті 84 Господарського процесуального

кодексу України та підписано 18.11.2013.

Суддя C.О. Щербаков


Суд	Господарський суд м. Севастополя
Дата ухвалення рішення	11.11.2013
Оприлюднено	20.11.2013
Номер документу	35342856
Судочинство	Господарське

Судовий реєстр по справі —919/1054/13

Постанова від 24.04.2014

Господарське

Вищий господарський суд України

Яценко О.В.

Ухвала від 25.03.2014

Господарське

Вищий господарський суд України

Яценко О.В.

Ухвала від 20.02.2014

Господарське

Севастопольський апеляційний господарський суд

Сікорська Наталя Іванівна

Ухвала від 22.01.2014

Господарське

Севастопольський апеляційний господарський суд

Сікорська Наталя Іванівна

Постанова від 13.01.2014

Господарське

Севастопольський апеляційний господарський суд

Сікорська Наталя Іванівна

Ухвала від 06.12.2013

Господарське

Севастопольський апеляційний господарський суд

Латинін Олег Анатолійович

Рішення від 11.11.2013

Господарське

Господарський суд м. Севастополя

Щербаков Сергій Олександрович

Ухвала від 07.11.2013

Господарське

Господарський суд м. Севастополя

Щербаков Сергій Олександрович

Ухвала від 09.10.2013

Господарське

Господарський суд м. Севастополя

Щербаков Сергій Олександрович

Ухвала від 13.09.2013

Господарське

Господарський суд м. Севастополя

Щербаков Сергій Олександрович

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 11.11.2013 по справі 919/1054/13ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

Судовий реєстр по справі —919/1054/13

Рішення від 11.11.2013

Рішення
від 11.11.2013 по справі 919/1054/13
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ