Постанова

від 24.04.2014 по справі 919/1054/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2014 року Справа № 919/1054/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддяХодаківська І.П., суддіФролова Г.М., Яценко О.В. розглянувши матеріали касаційної скаргиПублічного акціонерного товариства "ПроКредит Банк" на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.01.2014 року у справі№ 919/1054/13 господарського судуміста Севастополя за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Белизна" до Публічного акціонерного товариства "ПроКредит Банк" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Приватного нотаріуса Севастопольського міського нотаріального округу ОСОБА_4 провизнання недійсним договору іпотеки та визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню за зустрічним позовомПублічного акціонерного товариства "ПроКредит Банк" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Белизна" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Промпродсервис" прозвернення стягнення на предмет іпотек, виселення, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення штрафних санкцій

В засіданні взяли участь представники:

- позивача за первісним позовом: не з'явився, - відповідача за первісним позовом : Маселко Р.А. дов. б/н від 29.11.2013 року, - приватного нотаріуса ОСОБА_4: не з'явився, - ТОВ "Промпродсервіс:не з'явився ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Белизна" (далі за текстом - ТОВ "Белизна") звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до публічного акціонерного товариства "ПроКредит Банк" (далі за текстом - ПАТ "ПроКредит Банк") про визнання недійсним договору іпотеки та визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

09.10.2013 року ПАТ "ПроКредит Банк" звернулось до місцевого господарського суду із зустрічною позовною заявою до ТОВ "Белизна" про звернення стягнення на предмет іпотек, виселення, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення штрафних санкцій.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 09.10.2013 року вказану зустрічну позовну заяву прийнято до провадження та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача за зустрічним позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Промпродсервис" (далі за текстом - ТОВ "Промпродсервис") і залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача за первісним позовом: приватного нотаріуса Севастопольського міського нотаріального округу ОСОБА_4.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 11.11.2013 року у справі № 919/1054/13 у задоволенні первісного позову ТОВ " Белизна " відмовлено.

Зустрічні позовні вимоги ПАТ "ПроКредит Банк" задоволено: звернуто стягнення на нерухоме майно, що перебуває в іпотеці ПАТ "ПроКредит Банк" відповідно до договору іпотеки від 05.01.2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрований за № 16 шляхом набуття права власності ПАТ "ПроКредит Банк" комплекс будинків, будівель та споруд, загальною площею 2 909, 8 кв. м., реєстраційний номер 5109 у книзі № 20 нж стор. 136, що знаходиться на земельній ділянці, загальною площею 0, 6180 га, кадастровий номер 8536400000:03:015:0044, що розташований в м. Севастополі по вул. Промислова, 7 та належить ТОВ "Белизна" на підставі свідоцтва про право власності на комплекс будівель та споруд, що видане Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради 23.09.2008 року на підставі рішення Севастопольської міської Ради № 339 від 12.11.2002 року, Наказу Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради № 1071 від 23.09.2008 року, зареєстроване в КП "Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об`єктів нерухомого майна" Севастопольської міської Ради 23.09.2008 року в реєстровій книзі 20 нж стор. 136 під реєстровим № 5109 та зареєстровано в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно під реєстровим № 32364111, що складаються з: адміністративно-виробнича будівля літерою "А" загально площею 890, 50 кв. м.; прибудова літерою "а", прибудова літерою "а1"; прибудова літерою "а2"; прибудова літерою "а3"; прибудова літерою "а4"; прибудова літерою "а5"; ганок; виробнича будівля літерою "Б", загальною площею 580,60 кв. м; прибудова літерою "б"; підвал літерою "б1"; підвал літерою "б2"; прибудова літерою "б4"; прибудова літерою "б5"; прибудова літерою "б7"; навіс літерою "б8"; навіс літерою "б9"; прибудова літерою "б10", прибудова літерою "б11"; прибудова літерою "б12"; вхід в підвал; вхід в підвал; виробничо-побутова будівля літерою "Б1" загальною площею 402, 40 кв. м.; підвал; прохідна літерою "В" загальною площею 15, 20 кв. м.; ганок; виробничо-побутова будівля літерою "Г" загальною площею 284, 40 кв. м; прибудова літерою "г1"; оглядова яма; ганок; нежитлова будівля літерою "К" загальною площею 196, 60 кв. м.; сходи; гараж літерою "М" загальною площею 259, 80 кв. м.; виробничо-складська будівля літерою "М1"; ганок; ганок; ганок; ганок; адміністративна будівля літерою "Н" загальною площею 91, 30 грн.; будівля холодильнику літерою "Р" загальною площею 189, 00 грн.; навіс літерою "р"; ганок; навіс літерою "Л"; навіс літерою "О"; огорожі; споруди за ринковою вартістю 6 473 000, 00 грн. відповідно до висновку про вартість майна від 07.10.2013 року виконаного суб'єктом оціночної діяльності ТОВ "М Консалтинг".

За рахунок звернення стягнення на предмет іпотеки вирішено погасити наступну заборгованість ТОВ "Промпродсервис": 5 277 775, 50 грн. - погашення капіталу за договором про відкриття кредитної лінії № 2201.41607/FW2201.203 від 06.01.2011 року, 1 195 224, 50 грн. - погашення капіталу за договором про надання траншу № 2201.41680/ FW 2201.203 від 10.01.2012 року.

Виселено ТОВ "Белизна" з комплексу будинків, будівель та споруд, загальною площею загальною площею 2 909, 8 кв. м., реєстраційний номер 5109 у книзі № 20 нж стор. 136, що знаходяться на земельній ділянці, загальною площею 0, 6180 га, кадастровий номер 8536400000:03:015:0044, що розташована за адресою: м. Севастополь, вул. Промислова, 7 та складаються з: адміністративно-виробнича будівля літерою "А" загально площею 890, 50 кв. м.; прибудова літерою "а", прибудова літерою "а1"; прибудова літерою "а2"; прибудова літерою "а3"; прибудова літерою "а4"; прибудова літерою "а5"; ганок; виробнича будівля літерою "Б", загальною площею 580, 60 кв. м; прибудова літерою "б"; підвал літерою "б1"; підвал літерою "б2"; прибудова літерою "б4"; прибудова літерою "б5"; прибудова літерою "б7"; навіс літерою "б8"; навіс літерою "б9"; прибудова літерою "б10", прибудова літерою "б11"; прибудова літерою "б12"; вхід в підвал; вхід в підвал; виробничо-побутова будівля літерою "Б1" загальною площею 402, 40 кв. м.; підвал; прохідна літерою "В" загальною площею 15, 20 кв. м.; ганок; виробничо-побутова будівля літерою "Г" загальною площею 284, 40 кв. м; прибудова літерою "г1"; оглядова яма; ганок; нежитлова будівля літерою "К" загальною площею 196, 60 кв. м.; сходи; гараж літерою "М" загальною площею 259, 80 кв. м.; виробничо-складська будівля літерою "М1"; ганок; ганок; ганок; ганок; адміністративна будівля літерою "Н" загальною площею 91, 30 грн.; будівля холодильнику літерою "Р" загальною площею 189, 00 грн.; навіс літерою "р"; ганок; навіс літерою "Л"; навіс літерою "О"; огорожі; споруди.

Зобов`язано ТОВ "Белизна" виконати договірне зобов'язання в натурі, що зазначено у вимозі ПАТ "ПроКредит Банк" за вих. №1-2/13/2901 від 27.08.2013 року, а саме:

1) письмово повідомити АТ "ПроКредит'Банк" про наявність чи відсутність:

а. будь-яких прав та обтяжень будь-яких третіх осіб на комплекс будинків, будівель та споруд, загальною площею яких 2 909, 8 кв. м., реєстраційний номер 5109 у книзі № 20 нж стор. 136, що знаходиться на земельній ділянці, загальною площею 0, 6180 га, кадастровий № 8536400000:03:015:0044, що розташована за адресою м. Севастополь, вул. Промислова, 7 (оренда, застава, арешти, сервітути, судові спори тощо);

b. будь-яких змін характеристик комплексу будинків, будівель та споруд, загальною площею 2 909, 8 кв. м., реєстраційний номер 5109 у книзі № 20 нж стор. 136, що знаходиться на земельній ділянці, загальною площею 0, 6180 га, кадастровий № 8536400000:03:015:0044, що розташована за адресою: Севастополь, вул. Промислова, 7 (площа, адреса, статус, цільове призначення тощо);

с. самовільних будівельних робіт, перебудов, добудов, реконструкцій вищезазначеного нерухомого майна тощо;

d. будь-яких загроз знищення, пошкодження, псування чи погіршення стану комплексу будівель та споруд, загальною площею яких 2 909, 8 кв. м., реєстраційний номер 5109 у книзі № 20 нж стор. 136, що знаходиться на земельній ділянці, загальною площею 0, 6180 га, кадастровий 8536400000:03:015:0044, що розташована за адресою м. Севастополь, вул. Промислова, 7;

е. будь-яких обставин, що можуть негативно вплинути на права АТ "ПроКредит Банк" за договором іпотеки від 05.01.2011 року, посвідченим приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрованим за № 16.

2) письмово повідомити АТ "ПроКредит Банк" про фактичний стан комплексу будинків, будівель та споруд, загальною площею яких 2 909, 8 кв. м., реєстраційний номер 5109 у книзі № 20 нж стор. 136, що знаходиться на земельній ділянці, загальною площею, загальною площею 0, 6180 га, кадастровий № 8536400000:03:015:0044, що розташована за адресою м. Севастополь, вул. Промислова, 7, його балансову вартість, відповідність правоустановчим документам та фактичне використання;

3) передати АТ "ПроКредит Банк" оригінали правоустановчих документів, технічний паспорт на комплекс будинків, будівель та споруд, загальною площею 2 909, 8 кв. м., реєстраційний номер 5109 у книзі № 20 нж стор. 136, що знаходиться на земельній ділянці, загальною площею 0, 6180 га, кадастровий № 8536400000:03:015:0044, що розташована за адресою м. Севастополь, вул. Промислова, 7, документи, які підтверджують права на користування земельною ділянкою під предметом іпотеки і розмір плати за користування, а також копії документів, на підставі яких здійснюється обслуговування та утримання Предмета іпотеки (надання послуг з електро-, водопостачання тощо), технічні умови щодо електро та водопостачання тощо шляхом пересилання їх поштовим зв'язком АТ "Прокредит Банк" за адресою м. Київ, пр. Перемоги, 107 "а" цінним листом з описом вкладення;

4) подати відповідну заяву та документи до відповідної реєстраційної служби з метою перенесення даних щодо права власності на комплекс будинків, будівель та споруд, загальною площею яких 2 909, 8 кв. м, реєстраційний номер 5109 у книзі № 20 нж стор. 136, що знаходиться на земельній ділянці, загальною площею 0, 6180 га, кадастровий № 8536400000:03:015:0044, що розташована за адресою м. Севастополь, вул. Промислова, 7 до Реєстру речових прав на нерухоме майно та підготовки цього нерухомого майна до реалізації. Не пізніше ніж через 5 банківських днів з моменту отримання відповідного Витягу з Реєстру речових прав надіслати його копію АТ "ПроКредит Банк".

5) подати відповідну заяву до відповідного органу з метою отримання витягу з Державного земельного кадастру для підтвердження правового статусу, розміру та кадастрового номеру земельної ділянки під комплексом будинків, будівель та споруд, загальною площею яких 2 909, 8 кв. м., реєстраційний номер 5109 у книзі № 20 нж стор. 136, що розташований за адресою м. Севастополь, вул. Промислова, 7.

6) у випадку наявності невідповідностей у документах, що створюють перешкоди для реалізації комплексу будинків, будівель та споруд, загальною площею яких 2 909, 8 кв. м., реєстраційний номер 5109 у книзі № 20 нж стор. 136, що знаходиться на земельній ділянці, загальною площею 0, 6180 га, кадастровий № 8536400000:03:015:0044, що розташована за адресою м. Севастополь, вул. Промислова, 7, - здійснити необхідні дії, спрямовані на їх усунення.

7) на першу ж вимогу надати безперешкодний і негайний доступ до комплексу будинків, будівель та споруд, загальною площею яких 2 909, 8 кв. м., реєстраційний номер 5109 у книзі № 20 нж стор. 136, що знаходиться на земельній ділянці, загальною площею 0, 6180 га, кадастровий № 8536400000:03:015:0044, що розташована за адресою м. Севастополь, вул. Промислова, 7, АТ "ПроКредит Банк", державним виконавцям, суб'єктам оціночної діяльності та іншим особам, доступ яких здійснюється з метою реалізації (підготовки до реалізації) комплексу будинків, будівель та споруд, загальною площею 2 909, 8 кв. м., реєстраційний номер 5109 у книзі № 20 нж стор. 136, що знаходиться на земельній ділянці, загальною площею 0, 6180 га, кадастровий № 8536400000:03:015:0044, що розташована за адресою м. Севастополь, вул. Промислова, 7.

Стягнуто з ТОВ "Белизна" на користь ПАТ "ПроКредит Банк" штраф за невиконання умов підпункту 4.2.4. пункту 4.2., встановлений п. 8.1 договору іпотеки від 05.01.2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрованого за № 16 у розмірі 66 658, 90 грн.

Стягнуто з ТОВ "Белизна" на користь ПАТ "ПроКредит Банк" штраф за невиконання умов підпункту 6.2.1. та 6.2.4. пункту 6.2., встановлений п. 8.2 договору іпотеки від 05.01.2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрованого за № 16 у розмірі 6 665 890, 00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням місцевого господарського суду, ТОВ "Белизна" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення господарського суду міста Севастополя від 11.11.2013 року та прийняти нове, яким задовольнити первісні позовні вимоги ТОВ "Белизна" і відмовити в задоволенні зустрічних позовних вимог ПАТ "ПроКредит Банк".

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.01.2014 року апеляційну скаргу ТОВ "Белизна" задоволено, рішення господарського суду міста Севастополя від 11.11.2013 року у справі № 919/1054/13 - скасовано, прийнято нове рішення, яким первісний позов ТОВ "Белизна" задоволено: визнано недійсним договір іпотеки, укладений між ТОВ "Белизна" та ПАТ "ПроКредит Банк" та посвідчений 05.01.2011 року приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстром № 16, визнано недійсним та таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис про звернення стягнення на нерухоме майно, належне ТОВ "Белизна", що розташоване за адресою: місто Севастополь, вул. Промислова, 7, вчинений 13.12.2012 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстром № 946. У задоволенні зустрічних позовних вимог ПАТ "ПроКредит Банк" відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, ПАТ "ПроКредит Банк" звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.01.2014 року у справі № 919/1054/13, а рішення господарського суду міста Севастополя від 11.11.2013 року залишити без змін, аргументуючи порушення норм права, зокрема, ст. ст. 3, 7, 18 Закону України "Про іпотеку", ст. 87 Закону України "Про нотаріат", ст. ст. 575, 638 Цивільного кодексу України.

17.04.2014 року в судовому засіданні колегією суддів Вищого господарського суду, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 24.04.2014 року, про що повідомлено присутніх представників.

Учасників судового процесу відповідно до статті 111 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Відповідно до вимог статей 107, 108, 111 7 ГПК України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою рішення місцевого господарського суду після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду; ухвали місцевого господарського суду, зазначені в частині першій статті 106 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Підставою для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 05.01.2011 року товариство з обмеженою відповідальністю "Промпродсервис" та ПАТ "ПроКредит Банк" уклали Рамкову угоду № FW2201.203 (далі за текстом - Рамкова угода 1), згідно якої кредитор зобов'язався здійснити кредитування позичальника у межах лімітів умов кредитування у порядку і на умовах, визначених угодою та кредитними договорами, а позичальник зобов'язався належно виконати усі умови, необхідні для отримання кредитів, своєчасно і належно здійснювати погашення грошових зобов'язань, а також належно виконувати усі інші зобов'язання, передбачені угодою та кредитними договорами.

Положеннями п. 2.2 вказаної Угоди були погоджені наступні ліміти умов кредитування позичальника, а саме: ліміт суми кредитування - еквівалент 15 000 000 грн., ліміт строку кредитування - 120 місяців, максимальний розмір процентів - 40 % річних.

Місцевим господарським судом досліджено, що 05.01.2011 року ПАТ "ПроКредит Банк" та приватне підприємство "Царь-Риба" уклали Рамкову угоду № FW2201.205 (далі за текстом - Рамкова угода 2), згідно якої кредитор на підставі Угоди зобов'язався здійснювати кредитування позичальника у межах лімітів умов кредитування у порядку і на умовах, визначених угодою та кредитними договорами, а позичальник зобов'язався належно виконати усі умови, необхідні для отримання кредитів, своєчасно і належно здійснювати погашення грошових зобов'язань, а також належно виконувати усі інші зобов'язання, передбачені угодою та кредитними договорами.

Пунктом 2.2 Рамкової угоди 2 були закріплені наступні ліміти умов кредитування позичальника, а саме: ліміт суми кредитування - еквівалент 10 000 000 грн., ліміт строку кредитування - 120 місяців, максимальний розмір процентів - 40 % річних.

Положеннями п. п. 4.1. - 4.4. вказаних Рамкових угод закріплено критерії, які дозволяють встановити розмір вимоги в частині нарахованих процентів та процентів за неправомірне користування на конкретний час, а п. 10.2. цих угод визначено критерії, які дозволяють встановити розмір вимоги в частині пені на конкретний час.

Критерії визначення розміру вимоги в частині тіла кредиту та процентів за користування кредитом на конкретний час зазначені у кредитних договорах, укладених на підставі однієї з цих Рамкових угод та які є її невід`ємною частиною.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі рамкової угоди 1, між ПАТ "ПроКредит Банк" та ТОВ "Промпродсервис" були укладені наступні договори: договір про надання траншу №2201.41680/FW2201.203 від 10.01.2012 року, згідно якого позичальник отримав грошові кошти у сумі 2 000 000, 00 грн., строком користування 36 місяців зі сплатою 18, 0 % річних; договір про надання траншу № 2201.42179/FW2201.203 від 06.01.2012 року, згідно якого позичальник отримав грошові кошти у сумі 2 000 000, 00 грн., строком користування 24 місяців зі сплатою 23, 0 % річних; договір про відкриття кредитної лінії № 2201.41607/FW2201.203 від 06.01.2011 року (зі змінами від 06.01.2012 року), на підставі якого позичальнику було відкрито кредитну лінію в наступних лімітах: з 06.01.2011 по 06.01.2012 - 8 000 000, 00 грн. зі сплатою 19,0 % річних; з 07.01.2012 по 08.01.2013 - 600 000, 00 грн. зі сплатою 22, 0 % річних.

Як вбачається з матеріалів справи та досліджено судами, на забезпечення вимог за обома вищевказаними рамковими угодами, 05.01.2011 року ПАТ "ПроКредит Банк" та ТОВ "Белизна", що є майновим поручителем ТОВ "Промпродсервис" та ТОВ "Царь-Риба" укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Севастопольського місткого нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрований за № 16 (далі за текстом - Договір іпотеки).

Визначення термінів сторони погодили в п. 1 Договору іпотеки, зокрема, Рамкова угода - наступні Рамкові угоди з усіма діючими та наступними змінами та/або доповненнями до них: № FW2201.203 від 05.01.2011 року, № FW2201.205 від 05.01.2011 року. Кредитні договори - це усі наступні договори з усіма діючими та наступними змінами та/або доповненнями; Рамкова угода, договори про надання траншу, овердрафту, кредитної лінії, гарантії та усі інші договори, які укладені та/або будуть укладені на підставі та в межах Рамкової угоди як її невід`ємної частини.

Згідно п. 2.1. Договору іпотеки для забезпечення повного виконання Основних зобов'язань та вимог Іпотекодержателя, Іпотекодавець передає у іпотеку на умовах, визначених Договором Предмет іпотеки, що вказаний у п. 2.2 Договору.

Пунктом 2.2. Договору іпотеки сторони закріпили, що предметом іпотеки є наступне майно: комплекс будинків, будівель та споруд, загальною площею 2 909, 8 кв. м., реєстраційний номер 5109 у книзі № 20 нж стор. 136, що розташований на земельній ділянці, загальною площею 0, 6180 га із цільовим призначенням обслуговування адміністративно-виробничих і складських будівель та споруд, кадастровий номер 8536400000:03:015:0044, що розташовані в м. Севастополі по вул. Промислова, 7, загальною заставною вартістю 6 665 890, 00 грн.

Відповідно до п. 2.2.2. Договору іпотеки предметом іпотеки є наступне нерухоме майно: адміністративно-виробнича будівля літерою "А" загально площею 890, 50 кв. м.; прибудова літерою "а", прибудова літерою "а1"; прибудова літерою "а2"; прибудова літерою "а3"; прибудова літерою "а4"; прибудова літерою "а5"; ганок; виробнича будівля літерою "Б", загальною площею 580, 60 кв. м; прибудова літерою "б"; підвал літерою "б1"; підвал літерою "б2"; прибудова літерою "б4"; прибудова літерою "б5"; прибудова літерою "б7"; навіс літерою "б8"; навіс літерою "б10"; прибудова літерою "б11"; прибудова літерою "б12"; вхід в підвал; вхід і підвал; виробничо-побутова будівля літерою "Б1" загальною площею 402, 40 кв. м.; підвал; прохідна літерою "В" загальною площею 15, 20 кв. м.; ганок; виробничо-побутова будівля літерою "І" загальною площею 284, 40 кв. м; прибудова літерою "г1"; оглядова яма; ганок; нежитлова будівля літерою "К" загальною площею 196, 60 кв. м.; сходи; гараж літерою "М" загальною площею 259, 80 кв. м.; виробничо-складська будівля літерою "М1"; ганок; ганок; ганок; ганок; адміністративна будівля літерою "Н" загальною площею 91, 30 кв. м.; будівля холодильнику літерою "Р" загальною площею 189, 00 кв. м.; навіс літерою "р"; ганок; навіс літерою "Л"; навіс літерою "О"; огорожі; споруди.

Місцевим та апеляційним господарськими судами досліджено, що право власності на предмет іпотеки належить відповідачу на підставі свідоцтва про право власності на комплекс будівель та споруд, що видане Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради 23.09.2008 року на підставі рішення Севастопольської міської Ради № 339 від 12.11.2002 року, Наказу Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради № 1071 від 23.09.2008 року, зареєстроване в КП "БТІ і ДРОНМ" Севастопольської міської Ради 23.09.2008 року в реєстровій книзі 20 нж стор. 136 під реєстровим № 5109 та зареєстровано в електроному реєстрі прав власності на нерухоме майно під реєстровим № 32364111.

Положеннями п. п. 3.1., 3.3. Договору іпотеки передбачено, що право іпотеки на Предмет іпотеки виникає з моменту нотаріального посвідчення Договору та у повному обсязі діє до моменту припинення Договору. Іпотекою забезпечується виконання усіх Основних зобов'язань та вимог Іпотекодержателя, а також вимог, які відповідно до законодавства можуть бути задоволені за рахунок Предмета іпотеки.

Згідно п. 3.4. Договору іпотеки розмір Основних зобов'язань визначається відповідно до Кредитних договорів. При цьому розмір Основних зобов'язань, які виникають з Рамкової угоди та укладених на її підставі Кредитних договорів, визначається з врахуванням усіх існуючих та майбутніх кредитів, виданих в межах лімітів умов кредитування, що на момент укладення Договору становлять: ліміт суми кредитування - еквівалент 25 000 000, 00 грн., із строком кредитування до 05.01.2021 року із розміром процентів - 40 % річних.

Пунктом 9.1. Договору іпотеки, останній вступає в силу з моменту його нотаріального посвідчення і діє протягом усього часу дії ліміту строку кредитування та до моменту, який наступить пізніше; припинення дії рамкової угоди, належного виконання Основних зобов'язань, задоволення вимог іпотекодержателя. Протягом усього часу дії ліміту строку кредитування виконання усіх чи частини Основних зобов'язань не тягне за собою припинення Договору.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 13.12.2012 року на підставі заяви відповідача за первісним позовом, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 вчинено виконавчий напис (за реєстром № 946) про звернення стягнення на нерухоме майно, яке належить ТОВ "Белизна" та передане в іпотеку ПАТ "ПроКредит Банк", а саме: комплекс будівель та споруд, загальною площею 2 909, 8 грн., розташований за адресою: м. Севастополь, вул. Промислова, 7.

Судами, також, досліджено, що нотаріусом було здійснено виправлення описки шляхом викреслення частини тексту, що стосується звернення стягнення на земельну ділянку, про що в кінці документа проставлена відмітка нотаріуса та скріплена печаткою.

Згідно ч. 1 ст. 905 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Виконання зобов'язання, згідно ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Частиною 1 ст. 575 Цивільного кодексу України передбачено, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Згідно положень ч. ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Положеннями ч. ч. 4, 5 ст. 3 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності. Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Відповідно до п. 1 ч. ст. 5 Закону країни "Про іпотеку" предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація.

Згідно ч. 2 ст. 7 Закону України "Про іпотеку" якщо вимога за основним зобов'язанням підлягає виконанню у грошовій сумі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов'язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Іпотечний договір повинен містити такі істотні умови: для іпотекодавця та іпотекодержателя - юридичних осіб відомості про: для резидентів - найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців; для нерезидентів - найменування, місцезнаходження та державу, де зареєстровано особу; для іпотекодавця та іпотекодержателя - фізичних осіб відомості про: для громадян України - прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання із зазначенням адреси та індивідуальний ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; для іноземців, осіб без громадянства - прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), адресу постійного місця проживання за межами України; зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов'язання; опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, та/або його реєстраційні дані, у тому числі кадастровий номер. У разі іпотеки земельної ділянки має зазначатися її цільове призначення; посилання на видачу заставної або її відсутність.

Частиною 2 ст. 18 Закону України "Про іпотеку" закріплено, що в разі відсутності в іпотечному договорі однієї з вказаних вище істотних умов він може бути визнаний недійсним на підставі рішення суду.

Згідно п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України"Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 року № 9 правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Положеннями ст. 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 1 ст. 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ч. ч. 1 - 5 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частинами 2, 3 ст. 215 Цивільного кодексу встановлено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин), або ж якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Суд апеляційної інстанції задовольняючи первісні позовні вимоги зазначив, що договір іпотеки від 05.01.2011 року фактично не містить умов щодо змісту та розміру Основних зобов'язань, строку і порядку їх виконання, а містить лише відсильну норму щодо визначення Основних зобов'язань у кредитних договорах.

Крім того, Севастопольський апеляційний господарський суд вказав, що договір іпотеки від 05.01.2011 року не забезпечує виконання дійсного зобов'язання (тобто такого, яке вже виникло і ще не припинилося), оскільки договір про відкриття кредитної лінії набрав чинності лише 06.01.2011 року.

Так, суд апеляційної інстанції, враховуючи те, що договір іпотеки від 05.01.2011 року не містить умов щодо змісту та розміру Основних зобов'язань, строку і порядку їх виконання, а також те, що договір іпотеки від 05.01.2011 року не забезпечує виконання дійсного зобов'язання, оскільки договір про відкриття кредитної лінії набрав чинності лише 06.01.2011 року, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо визнання договору іпотеки від 05.01.2011 року недійсним.

Також, апеляційної інстанцією зазначено, що з огляду на те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, а тому первісні позовні вимоги ТОВ "Белизна" в частині визнання недійсним та таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису про звернення стягнення на нерухоме майно також підлягає задоволенню.

Колегія суддів касаційної інстанції на погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції та вважає його помилковим з огляду на наступне.

Так, 05.01.2011 року між ТОВ "Промпродсервис" та ПАТ "ПроКредит Банк" серед іншого було укладено Рамкову угоду № FW2201.203, за змістом якої кредитор зобов'язався здійснити кредитування позичальника у межах лімітів умов кредитування у порядку і на умовах, визначених угодою та кредитними договорами, а позичальник зобов'язався належно виконати усі умови, необхідні для отримання кредитів, своєчасно і належно здійснювати погашення грошових зобов'язань, а також належно виконувати усі інші зобов'язання, передбачені угодою та кредитними договорами.

На підставі вказаної вище Рамкової угоди, між ПАТ "ПроКредит Банк" та ТОВ "Промпродсервис" були укладені наступні договори: договір про надання траншу № 2201.41680/FW2201.203 від 10.01.2012 ркоу, згідно якого позичальник отримав грошові кошти у сумі 2 000 000, 00 грн., строком користування 36 місяців зі сплатою 18, 0 % річних; договір про надання траншу № 2201.42179/FW2201.203 від 06.01.2012 року, згідно якого позичальник отримав грошові кошти у сумі 2 000 000, 00 грн., строком користування 24 місяців зі сплатою 23, 0 % річних; договір про відкриття кредитної лінії № 2201.41607/FW2201.203 від 06.01.2011 року (зі змінами від 06.01.2012), на підставі якого позичальнику було відкрито кредитну лінію в наступних лімітах: з 06.01.2011 року по 06.01.2012 року - 8 000 000, 00 грн. зі сплатою 19, 0 % річних; з 07.01.2012 року по 08.01.2013 року - 600 000, 00 грн. зі сплатою 22, 0 % річних.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що на забезпечення вимог за обома вищевказаними Рамковими угодами, 05.01.2011 року між ПАТ "ПроКредит Банк" та ТОВ "Белизна", що є майновим поручителем ТОВ "Промпродсервис" та ТОВ "Царь-Риба" було укладено договір іпотеки.

Згідно ч. 4 ст. 6 Закону України "Про іпотеку" якщо будівля (споруда), що передається в іпотеку, розташована на земельній ділянці, яка належить іпотекодавцю на праві власності, така будівля (споруда) підлягає передачі в іпотеку разом із земельною ділянкою, на якій вона розташована. Якщо ця земельна ділянка належить іншій особі та була передана іпотекодавцю в оренду (користування), після звернення стягнення на будівлі (споруди) їх новий власник набуває права і обов'язки, які мав іпотекодавець за правочином, яким встановлено умови оренди цієї земельної ділянки (користування нею).

Положеннями п. 3 ч. 1 ст. 18 Закону України закріплено, що істотною умовою договору іпотеки серед іншого є опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, та/або його реєстраційні дані, у тому числі кадастровий номер. У разі іпотеки земельної ділянки має зазначатися її цільове призначення.

Іпотечний договір, згідно ч. 3 ст. 18 Закону України "Про іпотеку", може містити інші положення, зокрема, визначення вартості предмета іпотеки, посилання на документ, що підтверджує право власності іпотекодавця на предмет іпотеки, відомості про обмеження та обтяження прав іпотекодавця на предмет іпотеки, визначення способу звернення стягнення на предмет іпотеки.

Отже, обґрунтованим є висновок місцевого господарського суду про те, що п. п. 2.2.1. та 2.3 спірного Договору іпотеки визначено загальний опис та склад предмету іпотеки, а зазначення в описі предмета іпотеки, характеристик та правового статусу земельної ділянки, на якій знаходиться комплекс будинків, будівель і споруд, що визначений у вказаному п. 2.3. договору як предмет іпотеки, не може свідчити про недійсність цього договору та невідповідності його діючому законодавству.

Також, місцевим судом вірно вказано про те, що помилка нотаріуса під час вчинення виконавчого напису також не може свідчити про передачу в іпотеку земельної ділянки, тому що це не відповідає визначеному сторонами в договорі складу предмету іпотеки та зазначена помилка в подальшому була виправлена цим нотаріусом, що також не суперечить діючим вимогам законодавства, зокрема п. 6.13. Правил ведення нотаріального діловодства, затверджених Наказом Міністерства Юстиції України від 22.10.2010 року № 3253/5.

Безпідставними є посилання суду апеляційної інстанції на те, що договір не містить істотної умови про суму забезпеченого іпотекою зобов'язання, а також на те, що на момент укладення цього договору він не забезпечував дійсного зобов'язання з огляду на наступне.

Так, судами досліджено, що відповідно до п. 1 Договору іпотеки зміст та розмір основних зобов'язань зазначається посиланням на Рамкові угоди № FW2201.203 від 05.01.2011 року, № FW2201.205 від 05.01.2011 року та кредитні договори, укладені на підставі цих угод, що також відповідає приписам ст. 18 Закону "Про іпотеку".

Згідно ч. 2 ст. 7 Закону України "Про іпотеку" якщо вимога за основним зобов'язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов'язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов'язання.

Судами встановлено, що згідно умов Договору іпотеки, розмір забезпечених зобов'язань визначається на підставі договорів, що обумовлюють основне зобов'язання, а саме на підставі Рамкових угод №FW2201.203 від 05.01.2011 року та № FW2201.205 від 05.01.2011 року і кредитних договорів, укладених на підставі цих угод.

Положеннями п. п. 4.1. - 4.4., 10.2 вказаних угод встановлені критерії, які дозволяють встановити розмір вимоги в частині нарахованих процентів та процентів за неправомірне користування кредитом на конкретний час, а також розміру вимоги в частині пені на конкретний час.

В той же час, в кредитних договорах, які були укладені на підставі Рамкової угоди №FW2201.203 від 05.01.2011 року, а саме: договорах про надання траншу № 2201.41680/FW2201.203 від 10.01.2012 року, № 2201.42179/FW2201.203 від 06.01.2012 року, договорі про відкриття кредитної лінії № 2201.41607/FW2201.203 від 06.01.2011 року (зі змінами від 06.01.2012 року), визначені критерії розміру вимоги в частині тіла кредиту та процентів за користування кредитом на конкретний час.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що наведеного слідує, що оскаржуваний договір іпотеки повністю відповідає вищезазначеним вимогам щодо наявності у договорі усіх істотних умов, необхідних для таких договорів та щодо зазначення у договорі розміру забезпеченого іпотекою зобов'язання, встановленими ст. ст. 7, 18 Закону України "Про іпотеку".

Статтею 573 Цивільного кодексу України закріплено, що заставою може бути забезпечена вимога, яка може виникнути в майбутньому.

З наведеною нормою кореспондуються положеннями ч. 3 ст. 3 Закону України "Про іпотеку", відповідно до яких іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності.

Положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 345 Господарського кодексу України серед іншого визначено, що кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Згідно ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Місцевим господарським судом встановлено, що Рамкову Угоду № FW2201.203 від 05.01.2011 року, яка укладена у письмовій формі, містить усі необхідні умови кредитного договору, такі як: умови та порядок надання кредиту, погашення грошових зобов'язань, види забезпечення зобов'язань, відостокві ставки, порядок плати за кредит, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту, а тому на думку суду є укладеним кредитним договором.

Отже, обґрунтованим є висновок місцевого господарського суду про те, що оспорюваний іпотечний договір містив усі істотні умови, передбачені ст. 18 Закону України "Про іпотеку" та забезпечував дійсні зобов'язання за чинною Рамковою угодою № FW2201.203 від 05.01.2011 року з урахуванням конкретних договорів, які є її невід`ємною частиною, що не суперечить вимогам ч. 4 ст. 3 вказаного Закону.

Крім того, господарським судом міста Севастополь досліджено, що дійсність вказаної Рамкової угоди встановлена рішенням господарського суду міста Севастополя у справі № 919/193/13-г, яке переглядалось судом апеляційної інстанції та було залишено без змін.

Згідно положень ст. 20 Закону України "Про заставу" та ст. 33 Закону України "Про іпотеку", реалізація заставленого майна, на яке звернено стягнення, проводиться державним виконавцем на підставі виконавчого листа або наказу господарського суду, або виконавчого напису нотаріусів у встановленому порядку.

Частини 1 ст. 18 Цивільного кодексу України передбачено, що нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Положеннями ст. 87 Закону України "Про нотаріат" закріплено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 3.2. глави 16 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства Юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 року (далі за текстом - Порядок), безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172.

Згідно п. 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року №1172, до таких документів відносяться нотаріально посвідчені угоди, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно.

Частиною 1 ст. 88 Закону України "Про нотаріат" передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Відповідно до п. 3.1. розділу 16 вищевказаного Порядку нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Так, п. п. 3.5., 3.6. Порядку передбачено, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172. У разі вчинення виконавчого напису за договором іпотеки нотаріус перевіряє за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно наявність чи відсутність заставної, наявність чи відсутність інших іпотекодержателів.

Згідно п. 6.13. Правил введення нотаріального діловодства, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 22.12.2010 року за № 3253/5, в разі допущення помилки у тексті нотаріально оформлюваного документа, який не потребує підпису особи, що звернулася за вчиненням нотаріальної дії (свідоцтва, виданого нотаріусом, копії документа, дубліката документа тощо), внесення дописок чи виправлень до тексту документа здійснюється за заявою такої особи, зареєстрованою у Журналі реєстрації вхідних документів.

Виправлення помилки застерігається нотаріусом, який вчиняв нотаріальну дію, після посвідчувального напису, із зазначенням дати та проставленням свого підпису і печатки на такому застереженні. При цьому всі виправлення мають бути зроблені таким чином, щоб можна було прочитати як виправлене, так і помилково написане, а потім закреслене.

Отже, враховуючи наведені норми права, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що нотаріус при вчиненні виконавчого напису про звернення стягнення на предмет іпотеки не перевіряє безспірність заборгованості, не встановлює права та обов'язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність документів з урахуванням положень Переліку, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, а тому підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, відсутні.

Крім того, безпідставним є посилання позивача за первісним позовом на ухвалу Гагарінського районного суду міста Севастополя про забезпечення позову від 28.11.2012 року в цивільній справі № 2/2702/10975/12 у вигляді накладення арешту на частину спірного майна як на підставу визнання виконавчого напису нотаріуса недійсним з огляду на ч. 3 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", згідно якої права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Так, місцевим судом встановлено, що вказана ухвала місцевого суду про забезпечення позову була пред'явлена до виконання лише 03.04.2013 року, тобто вже після вчинення виконавчого напису нотаріуса від 13.12.2012 року та відкриття виконавчого провадження, а чинне на момент накладення арешту законодавство передбачало обов'язкову реєстрацію арешту нерухомого майна, при цьому таке обтяження виникає саме з моменту реєстрації, тому на думку суду, відсутність реєстрації такого обтяження у відповідному реєстрі надає можливість нотаріусу вчинювати відповідний виконавчий напис, а отже дії нотаріуса у даному випадку є законними.

Також, звернення стягнення було направлено нотаріусом на предмет іпотеки, визначений у пункті 2.3. Договору іпотеки, а оскільки земельна ділянка не була предметом іпотеки, то і доводи щодо вибірковості здійсненого нотаріусом звернення стягнення є безпідставним та спростовується матеріалами справи.

Крім того, місцевим господарським судом обґрунтовано відхилено доводи позивача за первісним позовом стосовно порушення строку повідомлення іпотекодавця про суму вимоги, оскільки чинним законодавством не встановлено вимоги щодо обмеження суми стягнення сумою заборгованості на дату надіслання боржникам повідомлення про усунення порушень, натомість законодавством прямо встановлена можливість стягнення за виконавчим написом нотаріуса суми заборгованості за весь час прострочення на момент вчинення виконавчого напису, що також узгоджується із главою 16 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства Юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 року.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України, враховуючи вищевикладене погоджується з висновками місцевого господарського суду про відмову у задоволенні первісних позовних вимог.

Що стосується зустрічних позовних вимог колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ст. 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Частиною 1 ст. 575 Цивільного кодексу України закріплено, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Положеннями ст. 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання забезпечується, зокрема, заставою. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язань.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Положеннями ст. 11 Закону України "Про іпотеку" закріплено, що майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Господарськимис удами встановлено, що між ПАТ "ПроКредит Банк" та ТОВ "Промпродсервис" була укладена Рамкова угода FW2201.203 від 05.01.2011 року, згідно п. 4.4. якої у випадку прострочення погашення кредиту, позичальник сплачує проценти за неправомірне користування кредитом в розмірі, що дорівнює визначеним відповідними кредитними договорами процентам за користування даним кредитом за кожен календарний день прострочення, які обчислюються за методом "факт/360" від суми залишку кредиту, строк погашення якого настав, з дати виникнення заборгованості до дати повного її погашення.

Пунктом 7.7. Рамкової угоди погоджено, що в разі недостатності суми проведеного платежу у повному обсязі, ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості незалежно від призначення платежу, вказаного у розрахунковому документі, на підставі якого вносився платіж, якщо інше не встановлено кредитним договором чи кредитором: 1) витрати кредитора, пов'язані з погашення заборгованості; 2) неустойка; 3) проценти за неправомірне користування кредитом; 4) заборгованість про процентах за користування кредитом; 5) заборгованість по кредиту; 6) проценти за користування кредитом; 7) кредит; 8) інші грошові зобов'язання.

Пунктом 7.8. Рамкової угоди сторони погодили, що належним і достатнім доказом наявності та розміру заборгованості позичальника, наявності порушень договорів є письмова довідка кредитора.

Сторони, п. п. 10.2. - 10.4. Рамкової угоди, передбачили, що при порушенні встановлених договорами строків погашення грошових зобов'язань позичальник сплачує штрафну пеню у розмірі 0,5% від суми непогашеної заборгованості, але не менш ніж 15 грн. у еквіваленті валюти кредиту за кожний календарний день прострочення, включаючи день повного погашення заборгованості.

Так, на підставі цієї Рамкової угоди між Банком та позичальником були укладені наступні кредитні договори: договір про надання траншу № 2201.41680/FW2201.203 від 10.01.2012 року; договір про надання траншу № 2201.42179/FW2201.203 від 06.01.2012 року; договір про відкриття кредитної лінії № 2201.41607/FW2201.203 від 06.01.2011 року (зі змінами від 06.01.2012 року).

Відповідно до п. 7 Договору про відкриття кредитної лінії, погашення процентів здійснюється у перший банківський день кожного календарного місяця користування кредитом, а у випадку повного погашення кредиту - в день повного погашення.

Положеннями п. п. 8.2., 8.4. Рамкової угоди передбачено, що кредитор вправі вимагати повного достроковго погашення кредиту у випадку прострочення погашення грошових зобов'язань тривалістю більш ніж 3 банківських дні. Позичальник зобов'язаний достроково погасити весь залишок кредиту протягом п'яти банківських днів з дня відправлення (вручення, якщо кредитор вручив вимогу позичальнику чи поручителям вимоги, якщо інша сума чи строк дострокового погашення не будуть вказані у такій вимозі.

05.01.2011 року між ПАТ "ПроКредит Банк" та ТОВ "Белизна", що є майновим поручителем ТОВ "Промпродсервис" та ТОВ "Царь-Риба" було укладено договір іпотеки, згідно п. 6.1. якого іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки, в тому числі, у випадку порушення позичальником та/або іпотекодавцем умов договорів, укладених з іпотекодержателем.

Пунктами 6.4. - 6.5. Договору іпотеки сторони погодили, що звернення стягнення здійснюється за вибором іпотекодержателя на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя, яким є застереження, вказане у Розділі 7 Договору з врахуванням інших умов Договору. Вибір одного із способів звернення стягнення на предмет іпотеки не позбавляє іпотеко держателя права звернути стягнення на предмет іпотеки у будь-який інший спосіб, який не буде суперечити вимогам законодавства, дійсним на момент такого стягнення.

Сторони погодились, що належним та достатнім доказом порушень договору та/чи кредитних договорів, наявності, виду, розміру, строку тощо основних зобов'язань є письмова довідка іпотекодержателя.

Положеннями п. 9.2. Договору іпотеки сторони погодили, що повідомлення один одному, а також повідомлення в ході розгляду спорів між сторонами (у тому числі претензії, вимоги, судові повістки тощо) вважатимуться отриманими адресатом, якщо вони були відправлені на вказану в договорі адресу або іншу адресу, про яку відправник був попередньо письмово повідомлений і якщо з моменту відправлення минуло 5 календарних днів; сторони зобов'язані вживати необхідних та достатніх заходів для своєчасного отримання повідомлень одна одної та не вчиняти дій, які можуть призвести до затягування, утруднення чи неможливості їх отримання; ризик настання негативних наслідків у зв'язку із неотриманням письмового повідомлення, що зумовлені зміною адресатом адреси, про що відправник не був своєчасно і належно повідомлений чи невжиття адресатом відповідних дій та/або заходів, необхідних для отримання повідомлення, несе адресат.

Місцевим господарським судом встановлено, що з огляду на наявність заборгованості із погашення кредиту за договором кредитної лінії, Банком, на адресу ТОВ "Промпродсервис" була направлена вимога від 07.08.2012 року № 1-2/12/2234/1 про повне дострокове повернення усіх кредитів, виданих на підставі Рамкової угоди, протягом 5 банківських днів з моменту відправлення даної вимоги - тобто не пізніше як до 15.08.2012 року, що підтверджується поштовим описом у цінний лист від 08.08.2012 року.

Також, місцевим господарським судом встановлено, що Банком на адресу ТОВ "Белизна" було направлено повідомлення про виникнення заборгованості за № 1-2/12/2234/9 та необхідності достроково погасити кредит іпотекодавцем, , яка була отримана іпотекодавцем 17.08.2012 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, проте залишена відповідачем за зустрічним позовом без належного реагування.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, з якими кореспондуються положення ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України закріплено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За приписами ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Положеннями ст. 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610, ч. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України закріплено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Так, місцевим господарським судом досліджено, що рішенням господарського суду міста Севастополя від 21.05.2013 року у справі №919/195/13-г, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 01.07.2013 року, встановлено факт порушення ТОВ "Промпродсервис" своїх зобов'язань перед ПАТ "ПроКредит Банк" за вищевказаними кредитними договорами та стягнута заборгованість.

Частиною 1 ст. 7 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що з а рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Згідно приписів ч. 1 ст. 35 Закону України в разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 Закону України "Про іпотеку" положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Положеннями ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" закріплено, що в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Частиною 3 ст. 37 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов'язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Місцевим господарським судом встановлено, що згідно висновку про вартість майна від 07.10.2013 року, виконаного суб'єктом оціночної діяльності ТОВ "М Консалтинг", ринкова вартість вищевказаних комплексу будинків, будівель та споруд становить 6 473 000, 00 грн.

Положеннями п. 7.1.1. Договору іпотеки сторони погодили, що іпотекодержатель у випадку набуття права на звернення стягнення на предмет іпотеки вправі на власний вибір задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки у тому числі шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо), згідно приписів ч. 1 ст. 20 Цивільного кодексу України, належить позивачеві.

Задоволення позову кредитора про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави не є перешкодою для пред'явлення позову про стягнення заборгованості з поручителя за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду справи заборгованість за кредитом не погашена.

Наявність виконавчого напису нотаріуса, вчиненого за невиконання кредитного договору, за відсутності реального виконання боржником свого зобов'язання, не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання процентів за користування кредитом і пені, передбачених договором за несвоєчасну сплату кредиту.

У разі звернення кредитодавця до суду після вчинення виконавчого напису про звернення стягнення на предмет іпотеки з вимогою про стягнення кредитної заборгованості суд має з'ясувати питання про виконання виконавчого напису і з урахуванням цього вирішити спір на підставі чинного законодавства та умов кредитного договору.

Місцевим господарським судом встановлено, що на момент звернення до суду, відповідачем за зустрічним позовом не надано належних доказів, в порядку ст. ст. 32 - 34 ГПК України, фактичного виконання зобов'язань за договорами перед позивачем.

Отже, не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки в спосіб передбачений Законом і набуття іпотекодержателем права власності на нього за рішенням суду, оскільки вказаними вище нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо його передбачено договором.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позивач за зустрічним позовом, як іпотекодержатель набув право на звернення стягнення на предмет іпотеки та відповідно до рішення іпотекодержателя таке стягнення буде здійснено шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, що також узгоджується з умовами спірного Договору іпотеки та відповідає способам захисту, передбаченим нормами ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України. Однак, оскільки вартість спірного предмету іпотеки згідно вищевказаної оцінки нижче загальної суми заборгованості перед позивачем за зустрічним позовом, то за рахунок набуття у власність позивачем предмета іпотеки в судовому порядку, буде погашена заборгованість на загальну суму - 6 473 000, 00 грн., з яких: 5 277 775, 50 грн. - погашення капіталу за договором про відкриття кредитної лінії № 2201.41607/FW2201/203 від 06.01.2011 року; 1 195 224, 50 грн. - погашення капіталу за договором про надання траншу № 2201.41680/FW2201/203 від 10.01.2012 року.

Крім того, згідно ст. 39 Закону України "Про іпотеку", одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців.

Положеннями п. 6.2.2. Договору іпотеки сторони погодили, що іпотекодавець зобов'язується у строк, що встановлений іпотекодержателем, але не пізніше 30 календарних днів після припинення права власності іпотекодавця на предмет іпотеки повністю звільнити предмет іпотеки та передати його новому власнику у стані, що існував на момент укладення договору з врахуванням звичайного фізичного зносу.

За приписами ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Отже, обґрунтованим є висновок місцевого господарського суду про те, що чинним законодавством України передбачено право нового власника нежитлового нерухомого майна, в даному випадку позивача за зустрічним позовом звернутися до суду з вимогами про зобов'язання попереднього власника - відповідача, який користується майном, що було предметом іпотеки без правових підстав, виселитися з цього нерухомого майна, та останній зобов'язаний звільнити таке майно з урахуванням правомочностей нового власника, у зв'язку з чим вірно задовольнив зустрічні позовні вимог в частині виселення ТОВ "Белизна" з нерухомого майна, що є предметом іпотеки.

Місцевим господарським судом вірно вказано про безпідставність посилань відповідача за зустрічним позовом на норми ст. 40 Закону України "Про іпотеку" та Житлового кодексу УРСР як на підставу відмови у задоволенні вимог в частині виселення, оскільки ці норми регулюють порядок виселення саме мешканців з житлового будинку чи житлового приміщення та регулюють житлові відносини відповідно.

Також господарським судом міста Севастополя досліджено, що обов`язки відповідача за зустрічним позовом як іпотекодавця передбачені пунктами 5.3.7., 6.2.1., 6.2.2., 6.2.3., 6.2.4., 6.2.5. Договору іпотеки.

Згідно ч. 3 ст. 10 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель має право у будь-який час протягом строку дії іпотечного договору за умови попереднього письмового повідомлення іпотекодавця перевіряти документально і в натурі наявність, стан, умови збереження та користування предметом іпотеки. Іпотекодавець зобов'язаний не перешкоджати реалізації цього права іпотекодержателем, надавати йому всі документи, необхідні для перевірки наявності, стану, умов збереження та користування предметом іпотеки, а також негайно на вимогу іпотекодержателя забезпечити йому фізичний доступ до предмета іпотеки. Проведення іпотекодержателем зазначеної перевірки не повинно призупиняти користування предметом іпотеки відповідно до його цільового призначення або іншим чином порушувати права іпотекодавця чи іншої особи, в тимчасовому користуванні якої знаходиться предмет іпотеки.

Так, місцевим господарським судом встановлено, що з метою реалізації права позивача на звернення стягнення на предмет іпотеки, останній 27.08.2013 року звернувся до відповідача із вимогою вих. № 1-2/13/2901, відповідно до якої відповідач був зобов'язаний не пізніше ніж до 06.09.2013 року здійснити відповідні дії, що зазначені у вимозі, яка була отримана відповідачем 30.08.2013, що підтверджується відповідним поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення, однак, жодна з вимог позивача не була виконана відповідачем, що підтверджується відповідним актом про невиконання вимоги відповідачем від 30.09.2013 року.

Згідно положень ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів; права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються у тому числі шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі.

Отже, обґрунтованим є висновок місцевого суду про обов'язок відповідача за спірним договором іпотеки, встановлений цим договором в натурі шляхом вчинення певних дій, зазначених у цьому обов'язку.

Відповідно до п. 8.1. Договору іпотеки при порушенні умов п. 4.2., 5.3. Договору, іпотекодавець сплачує штраф у розмірі 10 відсотків від загальної заставної вартості предмету іпотеки за кожен випадок такого порушення.

Пунктом 8.2. Договору іпотеки сторони погодили, що при порушенні умов п. 6.2. Договору, недостовірності інформації, яка має значення для Договору, іпотекодавець сплачує штраф у розмірі 50 відсотків від загальної заставної вартості предмету іпотеки за кожен випадок такого порушення.

Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України, ст. 230 Господарського кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник (учасник господарських відносин) повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного зобов'язання або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України).

Відповідно до ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), і, у разі його порушення настають правові наслідки встановлені договором або законом.

У разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штраф - господарську санкцію у вигляді грошової суми (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України).

Частиною 4 ст. 231 Господарського кодексу України закріплено, що в разі коли розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Місцевим господарським судом встановлено, що вимоги позивача за зустрічним позовом стосовно виконання положень п. 4.2.4. щодо можливості вчинення будь-яких дій, що можуть призвести до ускладнення реалізації предмету іпотеки, виникнення спору, неможливості чи утруднення виконання умов договору тільки за письмовою згодою іпотекодержателя, а також п. п. 6.2.1. та 6.2.4. Договору іпотеки щодо ненадання іпотекодержателю усіх правоустновчих, реєстраційних, технічних документів відносно предмету іпотеки та невиконання вимоги іпотекодержателя, пов'язаних із забезпеченням звернення стягнення на предмет іпотеки у строк, формі та спосіб, визначені іпотекодержателем надсилались листами відповідачу від 07.08.2012 року та від 27.08.2012 року за № 1-2/12/2234/9, № 1-2/13/2901, однак не були виконані останнім.

Крім того, факт невиконання відповідачем вимог ПАТ "ПроКредит Банк" підтверджується актом від 07.10.2013 року.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволенню вимоги зустрічного позову про стягнення з відповідача суми штрафу за невиконання умов договору іпотеки згідно перевіреного місцевим судо розрахунку в розмірі 66 658, 90 грн. за невиконання умов п. 4.2.4. спірного Договору іпотеки та в розмірі 6 665 890, 00 грн. за невиконання умов п. 6.2.1 та 6.2.4. цього Договору.

За таких обставин, враховуючи наведені положення Законодавства колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, який в порядку ст. 43 ГПК України всебічно, повно та об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи та врахував доводи сторін, натомість апеляційний господарський суд не врахував вказаних обставин.

Згідно з ч. 1 ст. 111 10 ГПК України підставою для скасування або зміни рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За приписами п. 6 ч. 1 ст. 111 9 касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що постанова апеляційного господарського суду від 13.01.2014 року підлягає скасуванню, а рішення господарського суду міста Севастополя від 11.11.2013 року у справі № 919/1054/13 залишенню без змін.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання позивачем за зустрічним позовом касаційної скарги покладаються на відповідача за первісним позовом, при цьому, слід стягнути з останнього на користь Державного бюджету України 4 393, 40 грн. судового збору, недоплаченого ПАТ "ПроКредит Банк" за поданою ним касаційною скаргою.

Отже, судові витрати за розгляд касаційної скарги, відповідно до приписів ст. 49 ГПК України, належить покласти на відповідача за зустрічним позовом.

Керуючись ст. ст. 49, 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "ПроКредит Банк" на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.01.2014 року у справі № 919/1054/13 задовольнити.

2. Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.01.2014 року у справі № 919/1054/13 скасувати.

3. Рішення господарського суду міста Севастополя від 11.11.2013 року у справі № 919/1054/13 залишити без змін.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Белизна" на користь спеціального фонду Державного бюджету України (рахунок № 31211254700007, банк - ГУ ДКСУ у м. Києві, одержувач - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код банку - 820019, код за ЄДРПОУ - 38004897) 4 393 (чотири тисячі триста дев'яносто три) грн. 40 коп. судового збору за розгляд касаційної скарги.

5. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Белизна" на користь публічного акціонерного товариства "ПроКредит Банк" 35 557 (тридцять п'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят сім) грн. 00 коп. судового збору, сплаченого за розгляд касаційної скарги.

6. Видачу наказу доручити господарському суду міста Севастополя.

Головуючий суддяІ.П. Ходаківська СуддіГ.М. Фролова О.В. Яценко