Рішення

від 14.11.2013 по справі 913/2322/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

14 листопада 2013 року Справа № 913/2322/13

Провадження №4/2322/13

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОРТАЛІНВЕСТ - 2000", м. Луганськ

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

про стягнення 155400 грн. 00 коп.

Суддя: Старкова Г.М.

Секретарь судового засідання: Макаренко В.А.

у присутності представників сторін:

від позивача - Гузєв М.В., довіреність № б/н від 24.09.2013;

від відповідача - ОСОБА_4, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю НОМЕР_1 від 16.08.02012; договір про надання правової допомоги № б/н від 13.09.2013; ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_2, виданий Слов'яносербський РВ УМВС України в Луганській області 19.06.1997.

У судовому засіданні 07.11.2013 по справі №913/2322/13, згідно ст. 77 ГПК України, була оголошена перерва до 14.11.2013. Рішення господарського суду Луганської області виноситься 14.11.2013.

Обставини справи: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача на свою користь заборгованості за договором підряду №2307-13-1933 від 10.04.2013 в сумі 155400 грн. 00 коп.

Представник відповідача 19.09.2013 подав суду відзив на позовну заяву, в якому вказав, що вона є необґрунтованою, а обставини, викладені у позові, завідомо ложними з огляду на наступне.

Так, відповідач підтвердив факт укладання 10.04.2013 договору підряду № 2307-13-1933 з ТОВ «ПОРТАЛ ІНВЕСТ- 2000», відповідно до умов якого підрядник зобов'язався виготовити м'які меблі, а саме: дивани білого кольору у кількості 28 одиниць з комплектом подушок з 6 штук до кожного дивану у строк до 25 квітня 2013 року.

Загальна сума Договору підряду становить 103600,00 грн. Умовами вказаного договору передбачена передплата в розмірі 70% від загальної вартості, що складає - 72 520, грн., яка здійснюється протягом 3 банківських днів з моменту підписання договору, остаточний розрахунок в розмірі 30%, що складає 31080,00 грн., здійснюється протягом 5 банківських днів після підписання сторонами акту приймання-передачі меблі. Отже, відповідач зазначає, що сторони у договорі погодили, що кінцевий розрахунок здійснюється після виконання і приймання всіх передбачених договором робіт.

Відповідач стверджує, що зазначений договір було виконано сторонами у повному обсязі. Підрядником було поставлено дивани білого кольору у кількості 28 одиниць з комплектом подушок на об'єкт замовника за адресою: Луганська область, Станично-Луганський район, с. Ольховая, вул. Солнечная, 120. Замовник прийняв меблі та сплатив їх вартість без заяв про недоліки.

Твердження позивача за позовною заявою про те, що до теперішнього часу роботи за договором підряду не виконані, відповідач вважає ложними даними, оскільки меблі, отримані замовником, знаходяться в його користуванні. Позивач фактично визнав та прийняв меблі та оплатив вартість виконаних робіт. Отже, відповідач вказує на припинення договору підряду №2307-13-1933 від 10.04.2013 у зв'язку із його виконанням сторонами, тому предмет спору відсутній.

Що стосується позиції позивача про розірвання договору в односторонньому порядку, то з цього приводу відповідач послався на оглядовий лист Вищого Господарського Суду України "Про практику вирішення спорів, пов'язаних із виконанням договорів підряду" від 18.02.2013 № 01-06/374/2013, а також на ч. 4 ст. 849 ЦК України, ч. 3 ст. 651, ч. 2 ст. 653, ст. 849 ЦК України, та вважає, що договір є припиненим у розумінні ст. 203 ГК України у зв'язку із його виконанням та прийняттям виконання замовником, тому у замовника відсутнє право відмовитись від договору підряду з урахуванням закінчення строку виконання робіт.

У листі про розірвання договору позивач послався на п. 7.3 Договору підряду, відповідно до якого договір може бути припинений в односторонньому порядку у разі, якщо прострочка виконання підряду більш, ніж один місяць. Меблі були поставлені на об'єкт замовника пізніш ніж встановлено п. 3.1 Договору підряду, - до 25.04.2013. Вказану обставину відповідач пояснює неготовністю замовника прийняти меблі, про що свідчить віза керівника замовника на акті виконаних робіт № 420 від 28.05.2013, який відповідач просить вважати актом приймання робіт за договором № 2307-13-1933 від 10.04.2013, оскільки, характеристики найменування, кількості та вартості підряду повністю едентичні предмету договору підряду № 2307-13-1933 від 10.04.2013. Вказані віза керівника замовника на акті виконаних робіт відповідач розцінює як додаткову угоду про подовження строку підряду. За наведених обставин відповідач просить суд відмовити ТОВ «ПОРТАЛІНВЕСТ-2000» у задоволенні позовної заяви до ФОП ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором підряду.

Представник відповідача 03.10.2013 подав суду нормативне обґрунтування відзиву на позовну заяву, в якому вказав, що посилання позивача на положення ст. ст. 525, 526, 530, 612, 837 Цивільного кодексу України, 188, 193 Господарського кодексу України є безпідставним. Позивачем не надано доказів наявності порушення відповідачем істотних умов договору та не надано обґрунтування підстав виникнення пред'явленої до стягнення заборгованості. Що стосується вимоги про стягнення штрафу, її відповідач вважає неправомірною. Зазначений договір було укладено в порядку, встановленому законом. Відповідачем було виконано весь обсяг робіт, передбачений договором підряду, при цьому, позивачем не надано заперечень щодо виконання відповідачем умов договору підряду. Оплата виконаних робіт відповідачем підрядних робіт була здійснена відповідачем добровільно в повному обсязі. Таким чином, представник відповідача зазначає, що зобов'язання за договором підряду виконані сторонами у повному обсязі. Тому відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись також на невизнання позивачем правової природи заявлених позовних вимог, ненадання обґрунтувань заявлених вимог про стягнення суми як заборгованості за правочином, чи як збитків, шкоди тощо.

Представник позивача 06.11.2013 подав суду письмові пояснення до позовної заяви, в якому підтримав заявлені позовні вимоги та пояснив, що відповідач зобов'язався відповідно до умов договору підряду №2307-13-1933 від 10.04.2013 виготовити та доставити на «Об'єкт замовника» м'які меблі, а саме: дивани у кількості 28 одиниць з комплектом подушок з 6 шт. на загальну суму 103 600,00 гривень у строк до 25.04.2013. Однак, в порушення вказаних умов договору роботи за договором відповідачем до теперішнього часу не виконані та грошові кошти, отримані відповідачем від позивача, не повернуті.

Свої вимоги позивач обґрунтовує положеннями ст.ст. 530, 610, 611, 612, 628, 837 ЦК України, ст.ст. 193, 230 ГК України. Також позивач посилається на п. 7.3. Договору підряду, в якому передбачено, що договір може бути розірваний замовником у односторонньому порядку у разі, якщо прострочення виконання підрядником робіт складає більше ніж один місяць, підрядник зобов'язується не пізніше трьох банківських днів повернути замовнику усі отримані грошові кошти, а також сплатити штраф у розмірі 50% від отриманих за договором коштів, та просить стягнути з відповідача штраф за невиконання зобов'язань за договором, сума якого за розрахунком позивача, становить 51 800,00 грн. (103 600,00 грн. х 50% = 51 800,00 грн.). Отже, загальна сума заборгованості за договором становить 155 400,00 грн., яка пред'явлена до стягнення з відповідача за даним позовом.

Представник відповідача 14.11.2013 подав суду додаткові заперечення на позовну заяв, в якому заперечив проти задоволення заявлених позивачем вимог та вказав, що позивачем не надано доказів оплати ФОП ОСОБА_1 будь-яких коштів за договором підряду №2307-13-1933. Крім цього, з урахуванням листа ДПІ щодо відсутності відображення в бухгалтерському та податковому обліку ТОВ «ПОРТАЛІНВЕСТ-2000» договору підряду №2307-13-1933., укладеного 10.04.2013 з ФОП ОСОБА_1, представник відповідача пояснив, що позивачем не була задекларована сума оплати за вказаним договором підряду до органів державної податкової служби. Даний лист судом розглянуто та долучено до матеріалів справи.

За заявою представника позивача, поданою у судовому засіданні 17.10.2013, про продовження строку розгляду справи на 15 днів, відповідно до ст. 69 ГПК України, ухвалою суду від 17.10.2013 строк розгляду справи №913/2322/13 продовжено на 15 днів до 18.11.2013 включно.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд,

в с т а н о в и в:

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що між ТОВ «ПОРТАЛІНВЕСТ-2000» (надалі - Замовник, Позивач) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (надалі - Підрядник, відповідач) 10.04.2013 було укладено договір підряду №2307-13-1933 (надалі - Договір підряду), відповідно до умов якого підрядник зобов'язався виготовити м'які меблі, а саме: дивани у кількості 28 одиниць з комплектом подушок з 6 шт. до кожного дивану у строк до 25 квітня 2013 року на загальну суму 103 600,00 грн.

Позивач зазначає, що 10.04.2013 на підставі п.п. 2.2.1 Договору підряду Підрядником було отримано суму попередньої оплати у розмірі 72 520,00 грн. Даний факт позивач підтверджує квитанцією до прибуткового касового ордеру №15 від 11.04.2013, виданою підрядником.

30 травня 2013 року за квитанцією до прибуткового касового ордеру № 23 від 30.05.2013, виданою Підрядником, Замовником здійснено оплату на виконання договору підряду в сумі 31080,00 грн.

Таким чином, позивач стверджує, що Замовником виконано у повному обсязі зобов'язання за договором щодо сплати послуг Підрядника, однак, останнім до теперішнього часу роботи за Договором підряду не виконані та грошові кошти, отримані від Замовника, не повернуті.

При цьому позивач вказує на п 7.3. Договору підряду, за яким передбачено, що його може бути розірвано замовником у односторонньому порядку у разі, якщо прострочення виконання Підрядником робіт складає більше ніж один місяць. У такому разі Підрядник зобов'язується не пізніше трьох банківських днів повернути Замовнику усі отримані грошові кошти, а також сплатити штраф у розмірі 50% від отриманих за договором коштів.

На підставі вказаного пункту позивачем нараховано штраф за невиконання підрядником зобов'язань за Договором підряду в розмірі 51 800,00 грн.

Замовником на адресу Підрядника 29.08.2013 було направлено лист з вимогою щодо сплати заборгованості за Договором підряду та повідомленням про його розірвання в односторонньому порядку у відповідності до п. 7.3 цього договору через невиконання Підрядником його умов.

Посилаючись на те, що до теперішнього часу грошові кошти, отримані Підрядником за Договором підряду, не повернуто та штраф на користь Замовника не сплачено, позивач звернувся до суду з вимогами стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором підряду № 2307-13-1933 від 10.04.2013 у розмірі 155400,00 грн.

Заявлені вимоги позивач обґрунтовує положеннями ст. ст. 525, 526, 530, 612, 837 Цивільного кодексу України, ст. ст. 188, 193 Господарського кодексу України та ст. ст. 1, 54-57 Господарського процесуального кодексу України та умовами договору підряду №2307-13-1933 від 10.04.2013.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, позовні вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення з огляду на наступне.

У відповідності з приписами ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно ст. 174 ГК України, є господарський договір.

Вказаний вище договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статті 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, а саме: виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо.

Статтею 525 цього ж кодексу передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами статті 530 згаданого кодексу, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі ст. 509 ЦК України (ст. 173 ГК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст.11 ЦК України (ст.174 ГК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання (майнової) матеріальної та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Відповідно до приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 цього ж кодексу передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 610 Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Разом з цим, відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПОРТАЛІНВЕСТ-2000» (надалі - Замовник, позивач) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (надалі - Підрядник, відповідач) 10 квітня 2013 року було укладено договір підряду №2307-13-1933 (надалі - Договір підряду), за пунктом 1.1 якого Підрядник зобов'язався виготовити м'які меблі, а саме: дивани у кількості 28 одиниць з комплектом подушок з 6 шт. до кожного дивану, а Замовник зобов'язався здійснити з Підрядником розрахунки в порядку, встановленому цим договором.

Сума даного договору встановлена у п. 2.1 Договору підряду та складає 103 600,00 грн.

Пунктом 3.1 Договору підряду визначено строк, до якого мають бути виготовлені та доставлені меблі на об'єкт замовника - 25.04.2013.

Пунктом 2.2 Договору підряду сторони визначили наступний порядок здійснення оплати за цим договором: передплата в розмірі 70% від загальної вартості, що складає 72520,00 грн. здійснюється протягом 3 банківських дня з моменту підписання договору підряду та всіх додатків до нього, остаточний розрахунок в розмірі 30%, що складає 31080,00 грн. здійснюється протягом 5 банківських дня після підписання сторонами акту приймання - передачі меблі.

В матеріалах справи містяться квитанції до прибуткового касового ордера №15 від 11.04.2013 на суму 72520,00 грн. (а.с. 9) та № 23 від 30.05.2013 на суму 31080,00 грн. (а.с. 10).

Зазначеними документами позивач підтверджує факт здійснення оплати за виконану підрядником - Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 відповідно до договору підряду №2307-13-1933 від 11.04.2013 в повному обсязі.

Суд оцінив надані позивачем докази, в порядку приписів ст.43 ГПК України, та з урахуванням умов договору підряду №2307-13-1933 від 10.04.2013 дійшов висновку, що надані позивачем документи не є належними підтвердженнями здійснення оплати за виконання робіт Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 з огляду на наступне.

Так, в Постанові правління Національного банку України від 15.12.2004 №637, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року за №40/10320 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні (Із останніми змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку України №210 від 06.06.2013)( далі за текстом - Постанова правління НБУ) вказано, що касовий ордер - це первинний документ (прибутковий або видатковий касовий ордер), що застосовується для оформлення надходжень (видачі готівки з каси).

Квитанція є розрахунковим документом встановленої форми та змісту, що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, тощо, надрукований у випадках, передбачених Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

У п. 2.12 Постанови правління НБУ вказано, що фізичні особи - довірені особи підприємств (юридичних осіб), які відповідно до законодавства України одержали готівку з поточного рахунку із застосуванням корпоративного електронного платіжного засобу або особистого електронного платіжного засобу, використовують її за призначенням без оприбуткування в касі.

Зазначені довірені особи подають до бухгалтерії підприємства звіт про використання коштів разом із підтвердними документами в установлені строки і порядку , що визначені для підзвітних осіб законодавством України, а також документи про одержання готівки з поточного рахунку (чек банкомата, копія видаткового ордера, довідки за встановленими формами, сліп, квитанція торговельного термінала тощо) разом з невитраченим залишком готівки.

За п. 3.1 Постанови правління НБУ, касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів .

Відповідно до п. 3.5. Постанови правління НБУ, у разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред'явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми.

Видача готівки особам, яких немає в штатному розписі підприємства, проводиться за видатковими касовими ордерами, що виписуються окремо на кожну особу або за окремою видатковою відомістю.

В п 4.2. вказаної Постанови правління НБУ зазначено, що усі надходження і видачу готівки в національній валюті підприємства відображають у касовій книзі . Кожне підприємство (юридична особа), що має касу, веде одну касову книгу для обліку операцій з готівкою в національній валюті.

Частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За п. 5 цієї статті, господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

З тексту наданих до позову квитанцій вбачається, що 11.04.2013 та 30.05.2013 громадянка ОСОБА_5 здійснила перерахування грошових коштів в сумі 72520,00 грн. та 31080,00 грн. відповідно до договору №2307-13-1933 від 11.04.2013. Також міститься вказівка про те, що ці квитанції видано Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 На них міститься підпис головного бухгалтера без зазначення його ім'я та прізвища. Однак в матеріалах справи відсутні відомості про наявність головного бухгалтера у Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

Підпису Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 та відбитку його печатки, які б засвідчили отримання вказаних сум саме Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, на поданих квитанціях відсутні. При цьому, матеріалами справи підтверджена наявність у Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 печатки як ознаки статусу фізичної особи - підприємця (а.с. 33-34).

Як було вже зазначено, підставою позовних вимог за даним позовом є договір підряду.

Загальні положення про підряд визначені главою 61 "Підряд" Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України).

Так, у ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За змістом вказаної норми, обов'язок щодо оплати виконаної роботи законодавчо покладено на замовника.

Однак, в п.п. 2.3, 2.4 укладеного Договору підряду сторони погодили, що здійснення обов'язків замовника з оплати можливо за дорученням замовника третіми особами, які не є стороною договору підряду, у томі числі, й фізичними особами. Якщо оплата здійснюється третіми особами готівкою, факт отримання підрядником грошових коштів підтверджується виданою підрядником квитанцією до прибуткового касового ордеру.

З наведеного вбачається, що здійснення оплати за договором підряду можливо третіми особами, які не є стороною договору підряду, у томі числі, й фізичними особами, лише за дорученням замовника.

Суд вважає, що за нормами діючого законодавства України, формою такого доручення є укладання відповідного договору доручення.

Відповідно до ст. 1000 ЦК України, за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

Пунктом 2 названої статті передбачено, що договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором.

Відповідно до ст. 1003 Цивільного кодексу України, у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.

Відповідно до ч. 1 ст. 1004 ЦК України, повірений зобов'язаний вчиняти дії відповідно до змісту.

Статтею 1006 ЦК України встановлено обов'язки повіреного, зокрема, повірений зобов'язаний:

1) повідомляти довірителеві на його вимогу всі відомості про хід виконання його доручення;

2) після виконання доручення або в разі припинення договору доручення до його виконання негайно повернути довірителеві довіреність, строк якої не закінчився, і надати звіт про виконання доручення та виправдні документи, якщо це вимагається за умовами договору та характером доручення;

3) негайно передати довірителеві все одержане у зв'язку з виконанням доручення.

Позивачем не надано до матеріалів справи відповідного договору доручення, укладеного Товариством з обмеженою відповідальністю «ПОРТАЛІНВЕСТ-2000» з громадянкою ОСОБА_5, за яким позивач (замовник за договором) доручив ОСОБА_5 здійснити оплату за виконання робіт Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 на підставі договору підряду №2307-13-1933 від 10.04.2013.

Оскільки громадянка ОСОБА_5 та Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 не є сторонами зобов'язання, що виникло на підставі договору підряду №2307-13-1933 від 10.04.2013, суд не вбачає правових підстав для виникнення у ОСОБА_5 обов'язку зі сплати вартості робіт за зазначеним договором.

Із наданих копій квитанції до прибуткового касового ордера №15 від 11.04.2013 на суму 72520,00 грн. та №23 від 30.05.2013 на суму 31080,00 грн. (а.с. 9, 10) не вбачається, що вказані суми були перераховані громадянкою ОСОБА_5 саме за дорученням замовника - Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОРТАЛІНВЕСТ-2000» саме на виконання договору доручення, який має бути укладений між повіреним - .ОСОБА_5 та довірителем - Товариством з обмеженою відповідальністю «ПОРТАЛІНВЕСТ-2000».

Отже, замовником (позивачем) не додано доказів належного виконання умов п. 2.3 Договору підряду щодо оформлення належним чином доручення на здійснення оплати за даним договором третьою особою - громадянкою ОСОБА_5, яка не є стороною договору підряду.

Відповідно, відсутній в матеріалах справи й звіт повіреного (ОСОБА_5) про використання коштів разом із підтвердними документами в установлені строки і порядку.

Також позивачем не надано до матеріалів справи належних документальних доказів щодо одержання повіреною особою (ОСОБА_5) готівки з поточного рахунку довірителя (ТОВ «ПОРТАЛІНВЕСТ-2000») (чек банкомата, копія видаткового ордера, довідки за встановленими формами, сліп, квитанція торговельного термінала тощо).

Таким чином, суд вважає додані до позовної заяви квитанції до прибуткового касового ордера №15 від 11.04.2013 на суму 72520,00 грн. та №23 від 30.05.2013 на суму 31080,00 грн. неналежними доказами здійснення позивачем (замовником) оплати за виконання робіт Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1

Суд ухвалами неодноразово зобов'язував позивача чітко визначити позовні вимоги та їх правову природу з посиланням на конкретні норми матеріального права, на яких вони ґрунтуються.

Позивачем за позовом заявлено вимогу про стягнення з відповідача на свою користь заборгованості за договором підряду №2307-13-1933 від 10.04.2013 в сумі 155400 грн. 00 коп., однак, суд вважає вказану вимогу необґрунтованою, оскільки, виходячи із суті договору підряду, за цим договором одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Посилання позивача на п. 7.3 Договору підряду є безпідставним, оскільки за умовами вказаного пункту, обов'язок Підрядника щодо повернення Замовнику у строк, не пізніше трьох банківських днів, усіх отриманих грошових коштів, а також сплатити штраф у розмірі 50% від отриманих за договором коштів виникає у разі його припинення достроково за згодою обох сторін, або у односторонньому порядку Замовником у випадку, якщо прострочення виконання підрядником робіт складає більш одного місяця.

Відомостей про припинення дії договору за згодою сторін в матеріалах справи не міститься.

З огляду на недодержання замовником умов п. 2.2.1 Договору підряду щодо здійснення передплати за виконану роботу, посилання позивача на невиконання підрядником умов договору щодо виконання у встановлений строк робіт, є необґрунтованим.

Отже, вимоги замовника про повернення сплачених грошових коштів та сплату штрафу у розмірі 50% від отриманих за договором коштів суд вважає безпідставними.

Відповідно до ст. 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, яка повинна відповідати ст. 201.1 Податкового кодексу України.

Надати податкову накладну покупцю є обов'язком, який передбачений податковим законодавством України. Крім того, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Але, позивач не надав належно оформлені податкові накладні, та відповідач не відобразив їх в податкових зобов'язаннях, та податкової декларації.

На вимогу ухвали суду з Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області надійшов лист №7493/04 від 02.10.2013, в якому повідомлено про те, що підприємством - Товариством з обмеженою відповідальністю "ПОРТАЛІНВЕСТ - 2000" (код ЄДРПОУ 36561601) не задекларовані взаємовідносини з Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3) (а.с. 52).

На підставі вищевикладеного, беручи до уваги відповідь Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області надійшов лист №7493/04 від 02.10.2013, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Суд вважає, що позивачем не надано суду належних доказів здійснення позивачем (замовником) оплати за виконання Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 робіт за договором підряду №2307-13-1933 від 10.04.2013, тому вимоги позову про стягнення з відповідача - Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 заборгованості за договором підряду №2307-13-1933 від 10.04.2013 в сумі 103600,00 грн. та штрафу в розмірі 51 800,00 грн. на загальну суму 155400 грн. 00 коп. слід визнати необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки вони не підтверджені матеріалами справи.

На підставі викладеного, суд робить висновок, що позивач не надав суду безспірних доказів своїх позовних вимог, тому у задоволенні позову слід відмовити.

У судовому засіданні 14.11.2013 оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати зі сплати судового збору в сумі 3108 грн. 00 коп. покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.22, 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОРТАЛІНВЕСТ - 2000" до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення 155400 грн. 00 коп. відмовити.

2. Витрати зі сплати судового збору покласти на позивача.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Відповідно до ст. 92 Господарського процесуального кодексу України рішення може бути оскаржено до апеляційної інстанції протягом десятиденного строку.

Повне рішення складено і підписано - 19.11.2013.

Суддя Г.М. Старкова