Постанова

від 14.04.2014 по справі 913/2322/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2014 року Справа № 913/2322/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Ходаківської І.П. суддівФролової Г.М. (доповідача), Яценко О.В. за участю представників: позивачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином) відповідачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "ПОРТАЛІНВЕСТ-2000" на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 15.01.14 у справі№913/2322/13 господарського суду Луганської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ПОРТАЛІНВЕСТ-2000" доФізичної особи-підприємця ОСОБА_4 простягнення заборгованості у сумі 155 400,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПОРТАЛІНВЕСТ-2000" звернулося до господарського суду Луганської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення 155400,00 грн. Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором підряду та обґрунтовано приписами статей 525, 526, 530, 612, 837 Цивільного кодексу України, статей 188, 193 Господарського кодексу України.

Рішенням господарського суду Луганської області від 14.11.2013 у справі №913/2322/13 (суддя Старкова Г.М.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 15.01.2014 (судді: Зубченко І.В. - головуючий, Попков Д.О., Татенко В.М.) у задоволенні позову відмовлено. Суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що позивачем не надано доказів оплати вартості робіт за договором підряду, а відтак вимоги про повернення сплачених коштів та стягнення штрафу є необґрунтованими.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю "ПОРТАЛІНВЕСТ-2000" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 513, 527, 528, 851 Цивільного кодексу України, статті 194 Господарського кодексу України. Заявник вважає, що судами не були досліджені усі обставини справи, що призвело до помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідач надав відзив на касаційну скаргу та просить рішення та постанову у справі залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді Фролової Г.М., перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм чинного законодавства та доводи касаційної скарги, колегія суддів відзначає наступне.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 10.04.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПОРТАЛІНВЕСТ-2000" (замовник) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 (підрядник) було укладено договір підряду №2307-13-1933, за умовами якого підрядник зобов'язався виготовити м'які меблі, а саме: дивани у кількості 28 одиниць з комплектом подушок з 6 шт. до кожного дивану, а замовник зобов'язався здійснити з Підрядником розрахунки в порядку, встановленому цим договором. Сума договору складає 103 600,00 грн (пункт 2.1 договору). Пунктом 2.2 договору підряду сторони визначили наступний порядок здійснення оплати за цим договором: передплата в розмірі 70% від загальної вартості, що складає 72520,00 грн. здійснюється упродовж 3 банківських днів з моменту підписання договору підряду та всіх додатків до нього, остаточний розрахунок в розмірі 30%, що складає 31080,00 грн. здійснюється упродовж 5 банківських днів після підписання сторонами акта приймання - передачі меблі. Строк, до якого мають бути виготовлені та доставлені меблі на об'єкт замовника до 25.04.2013 (пункт 3.1 договору). Відповідно до пункту 7.3, договір може бути припинено достроково за взаємною згодою сторін, або в односторонньому порядку замовником у разі, якщо прострочення виконання підрядником робіт складає більше ніж один місяць. У такому разі підрядник зобов'язується не пізніше трьох банківських днів повернути замовнику усі отримані грошові кошти, а також сплатити штраф у розмірі 50% від отриманих за договором коштів.

З матеріалів справи вбачається, що предметом судового розгляду у даній справі є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОРТАЛІНВЕСТ-2000" про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 103600,00 грн коштів, сплачених за договором підряду, а також 51800,00 грн штрафу за невиконання зобов'язань за договором.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, господарські суди попередніх інстанцій виходили, зокрема, з того, що позивачем не надано належних доказів оплати вартості робіт за договором підряду.

За приписами статті 84 Господарського процесуального кодексу України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин тощо. Відповідно до статті 105 Кодексу за наслідками розгляду апеляційної скарги апеляційний господарський суд приймає постанову. У постанові мають бути зазначені, серед іншого, підстави, з яких порушено питання про перегляд рішення; доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу; обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів; у разі скасування або зміни рішення місцевого господарського суду - доводи, за якими апеляційна інстанція не погодилась з висновками суду першої інстанції.

Однак, судові рішення вказаним вимогам не відповідають.

Відповідно до частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. За змістом частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду (частина 1 статті 846 Кодексу).

Як вбачається з матеріалів справи, спір між сторонами стосується виконання умов договору підряду, а відтак до предмету дослідження у даній справі входить встановлення обставин щодо фактичного виконання робіт за договором, аналіз доказів, поданих на підтвердження виконання цих робіт, відповідність вказаних робіт умовам договору, строки виконання робіт та порядок їх оплати.

За приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. До обставин, на яких сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Отже, предметом доказування є сукупність обставин, що їх необхідно встановити для правильного вирішення спору. Згідно з приписами статті 34 цього ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Належними є докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування. Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, подані позивачем докази не мають для суду заздалегідь встановленої доказової сили і при вирішенні спору суд має з'ясовувати і оцінювати усі обставини у відповідності до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України, за приписами якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Між тим, розглядаючи спір, господарські суди не досліджували усіх обставин, з наданням оцінки усім зібраним у справі доказам та доводам сторін, що є суттєвим для правильного вирішення даного спору.

Зокрема, суди дійшли висновку, що квитанція до прибуткового касового ордеру №15 від 11.04.2013 та квитанція до прибуткового касового ордеру №23 від 30.05.2013, наявні в матеріалах справи, не є належними доказами оплати позивачем вартості робіт за договором. При цьому судами зазначено, що платником, згідно з вказаними квитанціями, є громадянка ОСОБА_7, втім, відповідного договору доручення між позивачем та громадянкою матеріали справи не мітять; оскільки громадянка ОСОБА_7 та Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 не є сторонами зобов'язання, що виникло на підставі договору підряду №2307-13-1933 від 10.04.2013, суди дійшли висновку про відсутність правових підстав для виникнення у ОСОБА_7 обов'язку зі сплати вартості робіт за зазначеним договором.

Однак, як вбачається з виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та Статуту позивача, наявних у матеріалах справи, ОСОБА_8 є директором товариства; повноваження директора, який є виконавчим органом товариства, встановлюються Статутом, зареєстрованим в установленому порядку. Крім того, судами не звернуто уваги на те, що відповідно до пункту 4.1 Статуту, наявного в матеріалах справи, ОСОБА_7 є єдиним учасником Товариства.

Не звернуто судами також уваги на те, що підставою для сплати коштів, згідно з наявними у справі квитанціями є саме договір №2307-13-1933 від 10.04.2013; не надано належної оцінки і розпискам відповідача про отримання спірних коштів.

Поза увагою судів залишились також доводи та заперечення відповідача, зокрема, щодо повного виконання зобов'язань сторонами за договором підряду. Не досліджувались судами і докази, подані відповідачем в підтвердження виконання договору та передання результатів робіт позивачу, чим порушено приписи статей 4 2 , 4 3 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, доводи касаційної скарги частково підтвердженні матеріалами справи. Відповідно до приписів статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні чи постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Разом з цим, до повноважень касаційної інстанції віднесено скерування справи на новий розгляд за результатами розгляду касаційної скарги. Порушення судами процесуальних норм, та не з'ясування обставин від яких залежить законність рішення у спорі є підставою для скасування переглянутих судових актів та скерування справи для нового розгляду.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від установлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 111 7 , 111 9 , 111 10 , 111 11 , 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОРТАЛІНВЕСТ-2000" задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 15.01.14 у справі №913/2322/13 господарського суду Луганської області та рішення господарського суду Луганської області від 14.11.2013 у даній справі скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду Луганської області.

Головуючий І.Ходаківська

Судді Г.Фролова

О.Яценко