Рішення

від 14.11.2013 по справі 2/1522/10845/11

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 2/1522/10845/11

Провадження номер 2/1522/1588/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2013 року Приморський районний суд м. Одеси, у складі:

головуючого - судді Шенцевої О.П.,

при секретарі Соболевій О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод залізобетонних виробів - 3» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Престиж-ліфт», за участю третьої особи: Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «Середньофонтанський 19-б», про відшкодування шкоди, завданої внаслідок недоліків товарів, робіт, -

ВСТАНОВИВ:

13 вересня 2011 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3, за представництвом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридичної компанії «Віта-лекс», звернулися до суду з позовом до ТОВ «Завод ЗБВ - 3», в якому просили зобов’язати ТОВ «Завод ЗБВ - 3» відшкодувати шкоду, спричинену власникам неподільного майна будинку № 19-б по вул. Середньофонтанській в м. Одесі шляхом встановлення у вказаному будинку замість ліфтів виробництва Приватного підприємства «Ліфтмаркет» ліфтів виробництва фірми «Отіс», передбачених проектом Приватного підприємства «Мастер-АРХ» «Громадсько-жилого комплексу Середньофонтанський. Жила група Б».

Декілька разів судом за заявою позивачів змінювався склад учасників процесу: залучено до участі у справі у якості відповідача - ТОВ «Престиж-ліфт», в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - ОСББ «Середньофонтанський 19-б».

Позивачі декілька разів уточнювали позовні вимоги: 06 грудня 2011 року, 07 лютого 2012 року та 21 жовтня 2013 року. Відповідно до остаточних уточнень: ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 просили стягнути солідарно з ТОВ «Завод ЗБВ - 3» та ТОВ «Престиж-ліфт» на користь позивачів суму в розмірі 6.609.020,00 гривень в якості відшкодування завданої матеріальної шкоди, моральну шкоду в сумі 100.000,00 гривень, понесені судові витрати.

Зі змісту уточненого позову вбачається, що в процесі експлуатації будинку № 19-б по вул. Середньофонтанській в м. Одесі позивачами була виявлена низка недоліків у роботі ліфтів, встановлених у будинку. В якості причин виходу зі строю деталей та вузлів за період експлуатації ліфтів позивачі зазначають: монтаж ліфтів виробництва ПП «Ліфтмаркет», замість ліфтів виробництва фірми «Отіс», низку якість обладнання, низку якість виконання монтажних робіт, низку якість пусконалагоджувальних робіт, відсутність якісного поточного обслуговування.

На підставі пропозиції фірми «Отіс» позивачами було оцінено вартість заміни, постачання та монтажу 11 ліфтів у 6.609.020,00 гривень. Саме таку суму просять позивачі на відшкодування матеріальної шкоди.

Також позивачі вважають, що їм була завдана моральна шкода, яка полягає в душевних та фізичних стражданнях, які виникли у зв’язку з несправністю ліфтів, та яка оцінена у 100.000,00 гривень.

Відповідачі заперечують проти позовних вимог, вказуючи на їх незаконність та необґрунтованість. Аргументуючи свої заперечення відповідачі посилаються на:

- подачу позовної заяви майже через рік після спливу строку позовної давності для пред’явлення такого позову;

- відсутність у позивачів права на звернення до суду з такими вимогами, адже ОСББ «Середньофонтанський 19-В» здійснює управління неподільним майном, у тому числі ліфтовим обладнанням, і саме йому надано право на звернення до суду за захистом прав усіх його співвласників;

- відсутність у ТОВ «Завод ЗБВ - 3» обов’язку по встановленню конкретних ліфтів;

- встановлення ліфтів належної якості, належне обслуговування ліфтового обладнання;

- відсутність договірних відносин з позивачами;

- пред’явлення позову до неналежних відповідачів, так як відшкодування шкоди, завданої внаслідок недоліків товару підлягає відшкодуванню їх виготовлювачем, а недоліків робіт - їх виконавцем;

- неналежність та недопустимість доказів, наданих позивачем, зокрема: висновку експертного дослідження Приватного підприємства «Одеський науково-дослідний центр експертних досліджень ім. Скибинського С.С.» від 27 листопада 2009 року № 021/1/2009 та дефектного акту 05 січня 2009 року № 01-01.

У судовому засіданні представник позивачів позов підтримав, просив його задовольнити. Представники відповідачів у судовому засіданні позовні вимоги не визнали, просили відмовити у їх задоволенні.

Оглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, дослідивши та оцінивши зібрані в сукупності докази по справі, суд дійшов наступних висновків.

11 травня 2007 року розпорядженням Приморської районної адміністрації Одеської міської ради № 937 був затверджений акт державної приймальної комісії по прийняттю в експлуатацію закінченого будівництвом 18-20-22-поверхового житлового будинку з вбудованими офісами, спортивним залом та прибудованим підземним гаражем (житлова група «Б» житлового комплексу «Середньофонтанський») по вул. Середньофонтанській, 19 (будівельний номер).

06 грудня 2007 року на підставі договору про інвестування від 07 листопада 2005 року № 2Б/339 та акту прийому-передачі квартири від 01 листопада 2007 року ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право власності на АДРЕСА_1 (17 січня 2008 року зареєстровано в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно).

24 березня 2008 року на підставі договору про інвестування від 11 липня 2005 року № 3Б/147 та акту прийому-передачі квартири від 20 вересня 2007 року ОСОБА_2 отримав свідоцтво про право власності на АДРЕСА_2 (11 квітня 2008 року зареєстровано в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно).

05 липня 2007 року на підставі договору про інвестування від 17 серпня 2005 року № 1Б/236 та акту прийому-передачі квартири від 04 червня 2007 року ОСОБА_3 отримала свідоцтво про право власності на АДРЕСА_3.

07 вересня 2009 року та 22 вересня 2009 року ОСББ «Середньофонтанський 19-В» зверталося до ТОВ «Завод ЗБВ - 3» з повідомленням про виявлення недоліків в роботі ліфтів.

13 вересня 2011 року подано позовну заяву.

Згідно зі ст. 256 ЦК України , позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

В силу п. 4 ч. 2 ст. 258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог у зв'язку з недоліками проданого товару (стаття 681 цього Кодексу).

Відповідно до ч. 1 ст. 681 ЦК України, до вимог у зв'язку з недоліками проданого товару застосовується позовна давність в один рік, яка обчислюється від дня виявлення недоліків у межах строків, встановлених статтею 680 цього Кодексу, а якщо на товар встановлено гарантійний строк (строк придатності), - від дня виявлення недоліків у межах гарантійного строку (строку придатності).

За ч. 2 ст. 680 ЦК України, якщо на товар не встановлений гарантійний строк або строк придатності, вимога у зв'язку з його недоліками може бути пред'явлена покупцем за умови, що недоліки були виявлені протягом розумного строку, але в межах двох років, а щодо нерухомого майна - в межах трьох років від дня передання товару покупцеві, якщо договором або законом не встановлений більший строк.

Згідно з ч. 1 ст. 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до п. 2 ст. 331 ЦК України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Враховуючи вимоги зазначених положень, початок перебігу строку позовної давності слід відліковувати з моменту державної реєстрації переходу прав на квартири до нових власників.

За таких умов, трирічний строк від дня передання нерухомого майна разом з часткою у спільній сумісній власності на неподільне майно, зокрема ліфтове обладнання, завершується: для ОСОБА_1 - 17 січня 2011 року, для ОСОБА_2 - 11 квітня 2011 року.

Окрім цього, як випливає з матеріалів справи (лист від 07 серпня 2009 року № 719/1, лист від 22 вересня 2009 року № 22/9/1, дефектний акт № 01-01від 05 січня 2009 року) та пояснень представника позивача, недоліки в роботі ліфтового обладнання були виявлені не пізніше 07 серпня 2009 року.

Таким чином, позивачі мали звернутися до суду з вимогою у зв'язку з недоліками ліфтового обладнання не пізніше 07 серпня 2010 року.

Відповідно до ч. 2, 3, 4 ст. 267 ЦК України, заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності; позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

На виконання вимог ст. 267 ЦК України, 28 жовтня 2013 року ТОВ «Завод ЗБВ - 3» звернулося до суду з заявою про застосування наслідків спливу строків позовної давності по вимогам позивача.

На питання про причини пропуску строків позовної давності, представник позивачів повідомив, що йому такі невідомі. Інших пояснень або доказів на обґрунтування поважності причин пропуску строків позовної давності позивачами не надано.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що позивачами не доведена та необґрунтована поважність причин пропущення строку позовної давності звернення до суду з даним позовом, тому немає підстав для поновлення цього строку. Зазначене суд вважає підставою для відмови у позові.

Окрім цього, судом для забезпечення повного та всебічного розгляду справи, були досліджені й інші обставини по справі.

Суд критично ставиться до заперечень відповідачів щодо неналежності позивачів.

Відповідачі посилаючись на статут ОСББ «Середньофонтанський 19-В» та Закон України «Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку», вважають що, з даними позовними вимогами до суду мало звертатися ОСББ «Середньофонтанський 19-В», як представник усіх співвласників багатоквартирного будинку, а ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 не мають права на звернення до суду.

Право на звернення до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів закріплено безпосередньо у Конституції України (ст. 55), ЦК України (ст. 16), Законі України «Про судоустрій і статус суддів» (ст. 7) і в ЦПК України (ст. 3).

Особа має право звернутися до суду за захистом саме своїх прав. Право на позов має особа, права, свободи або інтереси якої порушені. Іншими словами, особа не має права звернутися до суду у разі, якщо права, за захистом яких вона звернулася, їй не належать. Така особа є неналежним позивачем і у позові їй слід відмовити. Тому при зверненні до суду позивач повинен доводити свою юридичну заінтересованість у справі. Завдяки такому підходу реалізується принцип диспозитивності цивільного процесу (ст. 11 ЦПК України), відповідно до якого кожна особа самостійно вирішує: звертатися їй до суду чи ні.

Разом з тим, обґрунтовуючи порушення своїх прав, позивачі посилалися на належність їм частки у спільній сумісній власності на ліфтове обладнання.

У відповідності з ч. 1, 2 ст. 19 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», спільне майно співвласників багатоквартирного будинку складається з неподільного та загального майна; неподільне майно перебуває у спільній сумісній власності співвласників багатоквартирного будинку. Неподільне майно не підлягає відчуженню.

Відповідно до визначення термінів, закріпленого ст. 1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», неподільне майно - неподільна частина житлового комплексу, яка складається з частини допоміжних приміщень, конструктивних елементів будинку, технічного обладнання будинку, що забезпечують належне функціонування жилого будинку. А технічне обладнання багатоквартирного будинку - інженерні комунікації та технічні пристрої, які необхідні для забезпечення санітарно-гігієнічних умов та безпечної експлуатації квартир (загальні будинкові мережі тепло-, водо-, газо-, електропостачання, бойлерні та елеваторні вузли, обладнання протипожежної безпеки, вентиляційні канали та канали для димовидалення, обладнання ліфтів, центральних розподільних щитів електропостачання, елеваторних вузлів, а також елементи благоустрою території).

Аналогічні положення наведені і в самому статуті ОСББ «Середньофонтанський 19-В» в пунктах 3.1., 3.2.

З наведених норм випливає, що обладнання ліфтів, як технічне обладнання багатоквартирного будинку, є неподільним майном, а неподільне майно, в свою чергу, перебуває у спільній сумісній власності співвласників багатоквартирного будинку.

Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦК, співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 386 ЦК України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності; власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позивачі, як співвласники ліфтового обладнання, що перебуває у спільній сумісній власності всіх співвласників багатоквартирного будинку за адресою: м. Одеса, вул. Середньофонтанська, 19-б, мають право на подання даного позову та є належними позивачами.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи; ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

В матеріалах справи наявний висновок експертного дослідження Приватного підприємства «Одеський науково-дослідний центр експертних досліджень ім. Скибинського С.С.» від 27 листопада 2009 року № 021/1/2009, відповідно до якого: за проектом ПП «Мастер-Арх» держліцензія АА № 486821 «Суспільно-житлового комплексу Середньофонтанський. Житлова група Б» були передбачені ліфти виробництва фірми «Отіс», по факту змонтовані ліфти виробництва Приватного підприємства «Ліфтмаркет», при цьому на третій секції була здійснена заміна ліфта вантажністю Q=1000кг на ліфт вантажністю Q=630кг; причинами виходу з ладу деталей та вузлів за період експлуатації ліфтів є: низка якість постановленого обладнання, низка якість виробництва монтажних робіт, низка якість пусконалагоджувальних робіт, відсутність якісного поточного обслуговування обладнання. Також були надані рекомендації щодо припинення експлуатації ліфтів та їх демонтажу.

Відповідачі заперечували проти дослідження судом цього документа через його неналежність та недопустимість: відповідно до підрозділу 11 розділу 2 Науково-методичних рекомендації з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 8 жовтня 1998 року № 53/5, дослідження ліфтового обладнання проводиться в рамках електротехнічної експертизи, тоді як спеціалістом проводилося будівельно-технічне експертне дослідження; відповідно до абзацу 1 пункту 5 Порядку проведення огляду, випробування та експертного обстеження (технічного діагностування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 року № 687, технічний огляд та/або експертне обстеження устатковання проводять атестовані в установленому Держнаглядохоронпраці порядку фахівці спеціалізованої, експертної та уповноваженої організації, а ПП «Одеський науково-дослідний центр експертних досліджень ім. Скибинського С.С.» не атестоване на проведення такого обстеження; спеціаліст, який проводив дослідження, має недостатню кваліфікацію.

Незважаючи на зазначені доводи, суд приймає цей доказ та вважає за доцільне проаналізувати зміст цього документа у сукупності з іншими доказами.

У зазначеному Висновку вказується про встановлення ТОВ «Завод ЗБВ - 3» ліфтів, що не передбачені проектом ПП «Мастер-Арх». Разом з тим, позивачами не доведена наявність обов’язку ТОВ «Завод ЗБВ - 3» по встановленню конкретних ліфтів.

Сам же проект ПП «Мастер-Арх», як і можливі додатки та зміни до нього, незважаючи на дворічний строк розгляду справи так і не був наданий до суду. Окрім цього, відповідно до пункту 6 початкових даних Висновку експертного дослідження, спеціалісту був наданий для дослідження лише аркуш № 30 проекту ПП «Мастер-Арх».

У судовому засіданні, на запитання до представника позивача щодо джерела обов’язку по встановленню певних ліфтів, було надано відповідь, що такий обов’язок встановлений Висновком експертного дослідження від 27 листопада 2009 року № 021/1/2009.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Висновок експертного дослідження від 27 листопада 2009 року № 021/1/2009 не є юридичним фактом, який породжує зазначений обов’язок.

Договори про інвестування від 17 серпня 2005 року № 1Б/236 та від 11 липня 2005 року № 3Б/147, надані представником позивачів, укладені між інвесторами (ОСОБА_3, ОСОБА_2М.) і Приватним підприємством «ЗБВ-РІЄЛТ», не встановлюють обов’язків для ТОВ «Завод ЗБВ - 3». Незважаючи на вимоги суду, договір про інвестування від 07 листопада 2005 року, укладений з ОСОБА_1, так і не був наданий до суду.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що ТОВ «Завод ЗБВ - 3» не мало обов’язку по встановленню ліфтів певної фірми виробництва, а встановлення ліфтів фірми «Ліфтмаркет» відповідає вимогам чинного законодавства України та не є правопорушенням.

Разом з тим, в матеріалах справи наявні докази належної якості встановлених ліфтів. Введення в експлуатацію багатоповерхового житлового будинку супроводжується проведенням дослідження приймальною комісією відповідності збудованого об’єкту вимогам державних будівельних норм та санітарних правил.

08 травня 2007 року 18-20-22-поверховий житловий будинок з вбудованими офісами, спортивним залом та прибудованим підземним гаражем-стоянкою, по вул. Середньофонтанській, 19 (житлова група «Б») був прийнятий в експлуатацію державною приймальною комісією у складі: начальника інспекції держархбудконтролю м. Одеси, першого заступника Голови Приморської райадміністрації, головного санітарного лікаря Одеси, начальника головного управління МНС України в Одеській області, заступника начальника Державного управління екології та природних ресурсів в Одеській області, начальника територіального управління держнаглядохоронпраці, начальника управління енергозбереження в Одеській області.

Розділом 8 акту про прийняття в експлуатацію встановлено, що на об’єкті виконані згідно з державними будівельними нормами всі роботи, передбачені проектною документацією, змонтоване і випробуване обладнання, проведені пусконалагоджувальні роботи згідно з технічним регламентом, створені безпечні умови праці виробничого персоналу та перебування людей відповідно до вимог нормативно-правових актів з охорони праці, пожежної безпеки, екологічних та санітарних норм.

15 листопада 2007 року з балансу ТОВ «Завод ЗБВ - 3» на баланс ОСББ «Середньофонтанський 19-В» був переданий 18-20-22-поверховий житловий будинок з вбудованими підземним гаражем-стоянкою та офісами за адресою: вул. Середньофонтанська, 19б, разом з ліфтами у кількості 11 одиниць.

Відповідно до акту приймання-передачі від 15 листопада 2007 року, результат огляду житлового комплексу позитивний. Сторонами не було виявлено жодних недоліків.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що ТОВ «Завод ЗБВ - 3» передало на баланс ОСББ «Середньофонтанський 19-В» ліфтове обладнання належної якості. Закупка, поставка, встановлення, проведення монтажних та пусконалагоджувальних робіт було проведено належним чином.

Окрім цього, позивачами не надано доказів на підтвердження неякісного обслуговування ліфтового обладнання відповідачем - ТОВ «Престиж ліфт». Сам же відповідач стверджує про надання послуг належної якості.

З пояснень сторін випливає, що до грудня 2008 року включно технічне обслуговування ліфтів здійснювалося ТОВ «Престиж ліфт». З січня 2009 року цю функцію виконувало Приватне підприємство «Юг-ліфт».

ОСББ «Середньофонтанський 19-В» звернулося до ТОВ «Завод ЗБВ - 3» щодо нестабільної роботи ліфтів 07 вересня 2009 року, до ПП «Одеський науково-дослідний центр експертних досліджень ім. Скибинського С.С.» - 12 листопада 2009 року, на адресу ПП «Юг-ліфт» - 09 грудня 2009 року.

У відповідності до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Матеріально-правовий зміст обов'язку подавати докази полягає в тому, що, в випадку його невиконання суб'єктом доказування і неможливості отримання доказів, суд має право визнати факт, на який посилалась зацікавлена сторона, неіснуючим, чи навпаки, як це має місце при використанні презумпції, існуючим, якщо інше не доказано другою стороною.

У зв’язку з тим, що позивачем не надано доказів на підтвердження неякісного технічного обслуговування ліфтів до 2009 року, суд дійшов висновку, що ТОВ «Престиж ліфт» належно здійснював технічне обслуговування ліфтового обладнання.

Також судом в процесі судового розгляду встановлено, що незважаючи на рекомендації ПП «Одеський науково-дослідний центр експертних досліджень ім. Скибинського С.С.», ліфти, встановлені у будинку № 19-б по вул. Середньофонтанській в м. Одесі, продовжують експлуатуватися до теперішнього часу, не були демонтовані та працюють в звичайному режимі.

Правовою підставою для задоволення позовних вимог, позивачі зазначають статті 1166 (загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду), 1190 (відшкодування шкоди, завданої спільно кількома особами), 1192 (способи відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого) та 1209 (підстави відшкодування шкоди, завданої внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг)) ЦК України.

При цьому, позивачем викладено зміст ст. 1209 ЦК України, який вона мала до 17 вересня 2011 року, а саме: «Продавець, виготовлювач товару, виконавець робіт (послуг) зобов'язаний відшкодувати шкоду, завдану фізичній або юридичній особі внаслідок конструктивних, технологічних, рецептурних та інших недоліків товарів, робіт (послуг), а також недостовірної або недостатньої інформації про них. Відшкодування шкоди не залежить від їхньої вини, а також від того, чи перебував потерпілий з ними у договірних відносинах».

Законом України «Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції» від 19 травня 2011 року № 3390-VI, ст. 1209 ЦК України була викладена в новій редакції: « 1. Виготовлювач товару, що є нерухомим майном, виконавець робіт (послуг) зобов'язаний відшкодувати шкоду, завдану фізичній або юридичній особі внаслідок конструктивних, технологічних, рецептурних та інших недоліків товару, робіт (послуг), а також недостовірної або недостатньої інформації про них. Відшкодування шкоди не залежить від вини виготовлювача товару, що є нерухомим майном, виконавця робіт (послуг), а також від того, чи перебував потерпілий з ними у договірних відносинах. 2. Виготовлювач товару, що є нерухомим майном, виконавець робіт (послуг) звільняються від відшкодування шкоди, якщо вони доведуть, що шкода виникла внаслідок непереборної сили або порушення потерпілим правил користування або зберігання товару, результатів робіт (послуг)».

Аналогічної зміни зазнала і ст. 1210 ЦК України, за новою редакцією якої: « 1. Шкода, завдана внаслідок недоліків товару, що є нерухомим майном, підлягає відшкодуванню виготовлювачем товару. Шкода, завдана внаслідок недоліків товару, що є рухомим майном, у тому числі таким, що є складовою частиною іншого рухомого чи нерухомого майна, включаючи електроенергію, підлягає відшкодуванню виготовлювачем товару або іншою особою, визначеною відповідно до закону. 2. Шкода, завдана внаслідок недоліків робіт (послуг), підлягає відшкодуванню їх виконавцем».

Як видно з описаних норм права, з суб'єктного складу осіб, на яких покладається обов'язок відшкодувати шкоду, завдану внаслідок недоліків товару, що є нерухомим майном, робіт (послуг), виключено продавця.

Ст. 5 ЦК України закріплено принципи дії актів цивільного законодавства у часі. Відповідно до ч. 2 цієї статті, акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Внаслідок внесення змін у статті 1209, 1210 ЦК України, цивільна відповідальність продавця нерухомого майна була скасована, у зв’язку з чим Закон України «Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції» від 19 травня 2011 року № 3390-VI має зворотну дію у часі в цій частині.

Як зазначається представником ТОВ «Завод ЗБВ - 3» й не заперечується іншими учасниками процесу, ТОВ «Завод ЗБВ - 3» є замовником будівництва багатоквартирного будинку за адресою: м. Одеса, вул. Середньофонтанська, 19-б, що відповідає інформації, зазначеній в акті про прийняття в експлуатацію від 08 травня 2007 року.

Відповідно до розділу 2 акту про прийняття в експлуатацію від 08 травня 2007 року, будівництво багатоквартирного будинку за адресою: м. Одеса, вул. Середньофонтанська, 19-б, здійснено генеральним підрядником ТОВ «СМіКО». Монтаж ліфтів здійснено субпідрядною організацією ТОВ «Промуніверсал».

В процесі судового розгляду суд встановив, що виготовлювачем ліфтів є приватне підприємство «Ліфтмаркет», яке було ліквідоване ухвалою господарського суду Київської області від 25 серпня 2010 року по справі Б14/343-07/11.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що ТОВ «Завод ЗБВ - 3» не відповідає за недоліки, які можуть бути виявлені у багатоквартирному будинку за адресою: м. Одеса, вул. Середньофонтанська, 19-б, адже не є ані виготовлювачем такого нерухомого майна, ані виконавцем робіт щодо нього.

Суд вважає, що позовні вимоги позивачів в частині відшкодування моральної шкоди також не підлягають задоволенню, оскільки вимоги про стягнення моральної шкоди мають похідний характер і пов'язані з встановленням факту порушення прав позивачів незаконними діями або бездіяльністю інших осіб: ТОВ «Завод ЗБВ - 3» та ТОВ «Престижліфт», однак, судом не було встановлено фактів такого порушення.

На підставі усього вищевикладеного та враховуючи звернення до суду після спливу строків позовної давності, суд вважає, що позовні вимоги позивачів не підлягають задоволенню.

На підставі ст.ст. 3, 5, 11, 256, 258, 267, 509, 680, 681 ЦК України та ст.ст. 10, 11, 57, 58, 60, 88, 154, 209, 212-215, 223 ЦПК України суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 - відмовити у повному обсязі.

Скасувати заходи забезпечення позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, які були вжиті ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 09 лютого 2012 року, знявши арешт на будь-яке рухоме та нерухоме майно, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Завод залізобетонних виробів - 3» (65039, м. Одеса, вул. Середньофонтанська, буд. 19, ідентифікаційний код юридичної особи: 32509291) та Товариству з обмеженою відповідальністю «Престиж-ліфт» (місце реєстрації: 65010, м. Одеса, вул. Мачтова, буд. 22, оф. 13, фактичне місцезнаходження: 65014, м. Одеса, вул. Троїцька, 7, ідентифікаційний код юридичної особи: 32224639) в межах суми позову: 6.609.020,00 (шість мільйонів шістсот дев’ять тисяч двадцять) гривень.

Рішення в частині скасування заходу забезпечення позову направити для виконання до Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Приморський районний суд м. Одеси шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення.

Суддя

14.11.2013