Ухвала

від 15.10.2013 по справі 534/834/13-ц

КОМСОМОЛЬСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 534/834/13

№ 2/534/553/13

У Х В А Л А

15 жовтня 2013 року

Комсомольський міський суд

Полтавської області в складі:

головуючого судді

при секретарі ОСОБА_1

ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Комсомольську заяву ОСОБА_3 про роз’яснення судового рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про відшкодування збитків,

в с т а н о в и в :

Рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 24 липня 2013 року позов ОСОБА_4 задоволено повністю. Ухвалено рішення про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 відшкодування завданих збитків в розмірі 1760000 грн., також стягнуто з відповідача на користь держави судовий збір.

Згадане рішення в апеляційному та касаційному порядку не оскаржувалося.

У вересня 2013 року до Комсомольського міського суду Полтавської області із заявою звернувся ОСОБА_3, в якій прохає надати роз’яснення стосовно законності та обґрунтованості згаданого рішення, а саме:

В мотивувальній частині рішення у відповідності з наступними питаннями:

1. В який спосіб наявне в рішенні застосування ч.2 ст.230 ЦК про відшкодування збитків було обґрунтовано застосуванням пункту 1 ч.2 ст.22 ЦК саме в тій час тині цього пункту, яка встановлює поняття реальних збитків через втрати пози вача від знищення та/або пошкодження суто фізичних речей ЄМК? Наявність яких саме втрат позивача від знищення та/або пошкодження фізичних речей ЄМК було встановлено по справі. Які крім цього втрати позивача від знищення та/або пошкодження фізичних речей було встановлено по справі? Якими дослід женими в судовому засіданні нормами матеріального права і доказами такі об ґрунтування та визначення втрат підтверджуються, і в яких саме аркушах про токолу судового засідання та/або межах цифрового діапазону аудіо-протоколу по справі зафіксовано таке дослідження? А якщо такі обґрунтування і визначення втрат відбуваються за допомогою судових рішень, що мають преюдиціальне значення, то які саме дані цих рішень (рядки, аркуші та т.і.) прямо стосуються означених тут (саме в цьому пункті) питань?

2. В який спосіб наявне в рішенні застосування ч.2 ст.230 ЦК про відшкодування збитків було обґрунтовано застосуванням пункту 1 ч.2 ст.22 ЦК саме в тій час тині цього пункту, яка встановлює поняття реальних збитків через суто витра ти на відновлення порушеного права власності та/або майнових прав позивача на ЄМК? Які саме витрати позивача на відновлення порушеного права власності та/або майнових прав на ЄМК було встановлено по справі? Які крім цього ви трати позивача на відновлення порушених майнових прав було встановлено по справі? Якими дослідженими в судовому засіданні нормами матеріального права і доказами такі обґрунтування та визначення витрат підтверджуються, і в яких саме аркушах протоколу судового засідання та/або межах цифрового діапазону аудіо-протоколу по справі зафіксовано таке дослідження? А якщо такі обґрунту вання і визначення витрат відбуваються за допомогою судових рішень, що ма ють преюдиціальне значення, то які саме дані цих рішень (рядки, аркуші та т.і.) прямо стосуються означених тут (саме в цьому пункті) питань?

3. В який узагальнюючий спосіб наявне в рішенні застосування ч.2 ст.230 ЦК про відшкодування збитків було обґрунтовано застосуванням саме пункту 1 ч.2 ст.22 ЦК стосовно відшкодування суто реальних збитків у цілому? Які, саме визначені матеріальним законом реальні збитки позивача було встановлено по даній справі? Яка, крім цього, зазнана позивачем внаслідок злочину шкода може, від повідно з законом, бути визнана в справі реальними збитками? Якими дослідженими в судовому засіданні нормами матеріального права і доказами такі об ґрунтування та визначення реальних збитків підтверджуються, і в яких саме ар кушах протоколу судового засідання та/або межах цифрового діапазону аудіо-протоколу по справі зафіксовано таке дослідження? А якщо такі обґрунтування і визначення реальних збитків відбуваються за допомогою судових рішень, що мають преюдиціальне значення, то які саме дані цих рішень (рядки, аркуші та прямо стосуються означених тут (саме в цьому пункті) питань?

4. В який спосіб, обминаючи застосування ч.І ст.191 ЦК та ч.2 ст.З ГК при визна ченні звичайних обставин, наявне в рішенні застосування ч.2 ст.230 ЦК про від шкодування збитків було обґрунтовано застосуванням пункту 2 ч.2 ст.22 ЦК саме в тій частині цього пункту, що встановлює поняття збитків у виді упущеної вигоди, як суто тих доходів (прибутку), які позивач не отримав, але реально міг би

отримати з 12.10.2010р. по 07.02.2013р., якби на цей період часу не було порушено його право використовувати ЄМК для підприємницької діяльності? Чи ви значає суд звичайними обставинами по даній справі суто такі, за яких право позивача використовувати ЄМК для підприємницької діяльності залишається непорушним? Які крім цього обставини суд встановив по даній справі як зви чайні для позивача? Якими дослідженими в судовому засіданні нормами матеріа льного права і доказами такі обґрунтування та визначення звичайних обставин підтверджуються, і в яких саме аркушах протоколу судового засідання та/або межах цифрового діапазону аудіо-протоколу по справі зафіксовано таке дослі дження? І якщо встановлена по справі преюдииія не містить жодних даних, сто совних застосування ч.І ст. 191 ЦК та ч.2 ст.З ГК при визначенні звичайних об ставин (а вона їх дійсно не містить), то відносно яких саме звичайних обставин в рішенні було встановлено диспозитивність упущеної вигоди та через застосу вання яких саме норм матеріального права такі звичайні обставини було визна чено?

5. В який спосіб, обминаючи застосування ч.1 ст.8 ЦК і дослідження податкової звітності аналогічного періоду, наявне в рішенні застосування ч.2 ст.230 ЦК про відшкодування збитків суд обґрунтовує через застосування пункту 2 ч,2 ст.22 ЦК саме в тій частині цього пункту, яка встановлює безумовну обов'язковість існу вання у позивача реальної можливості отримати суму в розмірі 1 760000 (один мільйон сімсот шістдесят тисяч) гривень в період з 12.10.2010р. по 07.02.2013р., якби на цей період не було порушено його право використовувати ЄМК для підп риємницької діяльності з метою отримання доходів (прибутку)? Які обставини Справи були встановлені судом для визначення ступеню такої реальності? Які крім цього обставини суд встановлює в якості допустимих, достовірних і достат ніх для визначення ступеню такої реальності? Також незрозуміло, якими дослід женими в судовому засіданні нормами матеріального права і доказами такі об ґрунтування та визначення ступеню реальності підтверджуються, і в яких саме аркушах протоколу судового засідання та/або межах цифрового діапазону аудіо-протоколу по справі зафіксовано таке дослідження? І якщо встановлена по справі преюдииія не містить жодних фактичних даних з цього питання (а вона їх дійсно не містить), то чим доказана саме реальність певних можливостей пози вача?

6. В який узагальнюючий спосіб, при застосуванні в рішенні ч.2 ст.230 ЦК про від шкодування збитків через застосування п.2 ч.2 ст.22 ЦК, збитки у виді упущеної вигоди було встановлено обминаючи застосування ч.І ст.191 ЦК та ч.2 ст.З ГК - без визначення звичайних обставин як можливості позивача використовувати ЄМК для підприємницької діяльності, та обминаючи застосування ч.І ст. 8 ЦК -без доказування податковою звітністю аналогічного періоду реального існування у позивача можливості отримати рівну з позовом суму, а в цілому - без встано влення диспозитивності цієї суми позову відносно саме таких звичайних обста вин і відносно доходів аналогічного періоду в саме таких обставинах? Яку саме визначену матеріальним законом упущену вигоду позивача було встановлено по даній справі? Яку крім цього саме визначену матеріальним законом упущену ви году суд вважає достатньою для застосування п.2 ч.2 ст.22 ЦК? Та якими до слідженими в судовому засіданні нормами матеріального права і доказами такі обґрунтування та визначення упущеної вигоди підтверджуються, і в яких саме аркушах протоколу судового засідання та/або межах цифрового діапазону аудіо-протоколу по справі зафіксовано таке дослідження? А якщо такі обґрунтування і визначення упущеної вигоди відбуваються за допомогою судових рішень, що ма ють преюдиціальне значення, то які саме дані цих рішень (рядки, аркуші та т.і.) прямо стосуються означених тут (саме в цьому пункті) питань?

7. В загальному підсумку, якщо застосування п.1 ч.2 ст.22 ЦК (встановлення реа льних збитків) вступає в пряму колізію із встановленою по справі преюдицією через відсутність втрат від знищення або пошкодження суто фізичних речей ЄМК та витрат на відновлення порушеного права власності та/або майнових прав позивача на ЄМК, якщо застосування п.2 ч.2 ст.22 ЦК (встановлення упу щеної вигоди) не обґрунтовується застосуванням ч.І ст.191 ЦК та ч.2 ст.З ГК для визначення звичайних обставин як можливості власника (позивача) використо вувати ЄМК в підприємницькій діяльності з метою отримання доходу (прибутку) і застосуванням ч.І ст.8 ЦК та п.5.1 ст.5 ЗУ №2181 для доказування через пода ткову звітність аналогічного (попереднього та рівнотривалого) періоду відповід ності суми позову реальній можливості позивача таку ж суму при саме таких обставинах отримати - то в який спосіб наявне в Рішенні стягнення збитків (застосування ч.2 ст.230 ЦК) обґрунтовується без встановлення самого поняття цих збитків у цілому (без застосування ч.2 ст.22 ЦК)? Застосування яких крім цього норм матеріального права суд вважає достатнім підґрунтям для застосу вання ч.2 ст.230 ЦК? Також незрозуміло, якими дослідженими в судовому засі данні нормами матеріального права і доказами такі обґрунтування і застосуван ня правових норм підтверджуються, і в яких саме аркушах протоколу судового засідання та/або межах цифрового діапазону аудіо-протоколу по справі зафіксо вано таке дослідження?

8. За своїм правовим походженням і предметно-правовою природою збитки є та ким різновидом наслідків, які в сукупності із такими наслідками як завдана немайновим правам, моральна та інша шкода лише утворюють більш містке по няття шкоди в цілому. Зміст ч.2 ст.22 ЦК, яка встановлює поняття збитків, є вичерпним і додатковому розширенню не підлягає, а тому - виключає при засто суванні матеріального права допустимість утотожнення поняття збитків з більш містким поняттям шкоди. Адже таке утотожнення штучно розширює поняття збитків, а це в непередбачений законом спосіб звужує майнові права людини і громадянина (відповідача тощо), що суперечить нормам ст.ст.316-319, 321, 325 ЦК, нормам ст.ст.21, 22, 64 Конституції України та нормам ч.І ст.1 Протоколу до Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як наслідок, коли пораховані в попередньому пункті (1.1.7) фактичні дані і умови є вичерпними для встановлення збитків, але рішення ними не обґрунтовується - то іуо є предметом позову, що є предметом цивільного спору і що саме за рішенням суду з мене стягується? Також незрозуміло, якими дослідженими в судовому за сіданні нормами матеріального права та доказами таке визначення предмету цивільного спору (предмету стягнення тощо) підтверджується і в яких саме ар кушах протоколу судового засідання та/або межах цифрового діапазону аудіо-протоколу по справі зафіксовано таке дослідження?

9. Якщо реальні збитки у виді втрат від знищення або пошкодження суто речей ЄМК та витрат на відновлення порушеного права власності та/або майнових прав позивача на ЄМК відсутні згідно із встановленою по справі преюдицією (а вони дійсно відсутні), якщо зміст п.2 ч.2 ст.22 ЦК є вичерпним і не підлягає роз ширенню (а він таким є) та встановлює збитками у виді упущеної вигоди саме реально неотримані позивачем доходи (прибуток), а не суто саму вартість ЄМК) і, якщо інших збитків ч.2 ст.22 ЦК не встановлює (а вона їх не встановлює) - то чи встановив суд предметом позову, предметом цивільного спору і збитками, що стягуються з мене за Рішенням, саме ті доходи (прибуток), які позивач не отри мав, але згідно ч.4 ст.191 ЦК розраховував отримати від сплати мною суми моїх зобов'язань за правочином купівлі-продажу ЄМК? І якщо - ні, то які саме визна чені матеріальним законом збитки позивача встановлено по справі? Яку крім цього саме визначену матеріальним законом шкоду позивача було встановлено по даній справі? Також незрозуміло, якими дослідженими в судовому засіданні нормами матеріального права та доказами такі визначення збитків і шкоди (зок рема - визначення відмінностей між ними) обґрунтовуються і в яких саме арку шах протоколу судового засідання та/або межах цифрового діапазону аудіо-протоколу по справі зафіксовано таке дослідження?

В резолютивній частині рішення у відповідності з наступними питаннями:

1. Чи встановив суд в якості юридично значимого факту, що відповідно із встановленою преюдицією правочин між позивачем і відповідачем є фіктивним правочин купівлі-продажу ЄМК? Якщо ні - встановити цей юридично значимий факт в порядку окремого провадження.

2. Чи встановив суд предметом цивільного спору і збитками, що стягуються з мене за рішенням, саме ті доходи (прибуток) в розмірі 1.760.000 гривень, які позивач не отримав, але згідно ч.4 ст.191 ЦК розраховував отримати від сплати мною суми моїх зобов'язань за правочином купі--продажу ЄМК? Якщо ні - встановити цей юридично значимий факт в порядку окремого провадження.

Будучи належно повідомленими про час і місце розгляду справи, позивач ОСОБА_4, його представник ОСОБА_5, представник відповідача ОСОБА_6 до залу суду не з’явилися. Позивач ОСОБА_4 звернувся до суду із письмовою заявою, в якій прохає розглянути справу у його відсутність і заяву про роз’яснення судового рішення залишити без задоволення. Представники позивача та відповідача причини неявки не повідомили.

Відповідача ОСОБА_3, який утримується у виправній колонії, про час і місце розгляду справи повідомлявся в порядку, визначеному ч.6 ст.76 ЦПК України, і до залу суду не доставлявся.

Неявка в судове засідання представників сторін та відповідача не є перешкодою для роз’яснення судового рішення.

Перевіривши матеріали справи, суд вважає, що заява ОСОБА_3 про роз’яснення судового рішення є необґрунтованою і задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.221 ЦПК України якщо рішення суду є незрозумілим для осіб, які брали участь у справі, або для державного виконавця, суд за їхньою заявою постановляє ухвалу, в якій роз’яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту.

Судом встановлено, що зміст рішення суду від 24 липня 2013 року є повністю зрозумілим і його резолютивна частина не припускає кілька варіантів тлумачення.

Вимагаючи роз’яснити згадане рішення відповідач ОСОБА_3 фактично порушує питання про зміну рішення та внесення до нього нових даних, у тому числі й роз’яснення мотивувальної частини ухваленого рішення, що згідно ч.1 ст.221 ЦПК України є неприпустимим.

На підставі викладеного, керуючись ст.221 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Заяву ОСОБА_3 про роз’яснення судового рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про відшкодування збитків - залишити без задоволення.

Ухвала суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Полтавської області через Комсомольський міський суд. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п’яти днів з дня оголошення ухвали. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час оголошення ухвали, можуть подати апеляційну скаргу протягом п’яти днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Суддя підпис ОСОБА_1

З оригіналом вірно.

Суддя В.В. Крикливий