Ухвала

від 17.11.2014 по справі 534/834/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 534/834/13-ц

Номер провадження 22-ц/786/3261/14 Головуючий у 1-й інстанції Крикливий В. В.

Доповідач Бутенко С. Б.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2014 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді: Бутенко С.Б.

Суддів: Карпушина Г.Л., Панченка О.О.

при секретарі: Кальник А.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 24 липня 2013 року

по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування збитків.

Заслухавши суддю-доповідача апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, колегія суддів,-

В С Т А Н О В И Л А:

В березні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь 1760000 грн. в рахунок відшкодування збитків, завданих внаслідок вчинення правочину під впливом обману.

Рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 24 липня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено повністю.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 відшкодування завданих збитків в розмірі 1760000 грн..

Вирішено питання судових витрат. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 3441 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить вказане рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити повністю.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. 308 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи повністю позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що факт вчинення правочину під впливом обману та розмір спричинених внаслідок цього збитків позивачеві доводиться судовими рішеннями, що набрали законної сили, висновки яких відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 61 ЦПК України мають преюдиційне значення при вирішенні даної справи.

Колегія суддів не може не погодитись з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарський або адміністративній справі, що набрало законної соли, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Так, вироком Кременчуцького районного суду Полтавської області від 20 квітня 2012 року, залишеним в цій частині без змін вироком Апеляційного суду Полтавської області від 06 липня 2012 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 листопада 2012 року, встановлено, що ОСОБА_3 не маючи наміру сплатити кошти за майно, зловживаючи довірою потерпілого ОСОБА_2, при наданні послуг з реалізації нерухомості, шляхом обману заволодів Приватним підприємством «Горнотехсервіс», що належало останньому, перереєструвавши на себе корпоративні права, чим спричинив потерпілому збитків на суму 1 760 000 грн.

Рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 18 грудня 2012 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 07 лютого 2013 року, з підстав, передбачених ч. 1 ст. 230 ЦК України, визнано недійсним рішення власника ПП «Горнотехсервіс» від 04 жовтня 2010 року про включення до складу власників підприємства ОСОБА_1 та про виключення ОСОБА_2 з складу власників (засновників) Приватного підприємства «Горнотехсервіс»; визнано недійсним правочин у вигляді заяви від 12 жовтня 2010 року про вихід з складу засновників ПП «Горнотехсервіс» у зв'язку з передачею прав власності на всі активи на користь ОСОБА_1; визнано недійсним рішення власника підприємства ОСОБА_1 від 12 жовтня 2010 року про внесення змін до п.п. 1.3., 3.1., 3.4. Статуту підприємства, прийняте ОСОБА_1; визнано недійсним та скасовано зміни до статуту ПП «Горнотехсервіс», затверджені рішенням власника підприємства ОСОБА_1 від 12 жовтня 2010 року, якими змінено засновника (учасника) та власника ПП «Горнотехсервіс» з ОСОБА_2 на ОСОБА_1, зокрема, зміни, внесені в п.п. 1.3., 3.1., 3.4. Статуту.

Зобов'язано ОСОБА_1 повернути ОСОБА_2 єдиний майновий комплекс Приватного підприємства «Горнотехсервіс», місцезнаходження: Полтавська область, м. Комсомольськ, вул. Будівельників, 3 та усю одержану документацію щодо діяльності підприємства.

Відповідно до ч. 2 ст. 230 ЦК України правовими наслідками вчинення правочину під впливом обману є обов'язок сторони, яка застосувала обман, відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.

Присуджуючи до стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1 760 000 грн. - вартості ПП «Горнотехсервіс», яке позивач був втратив внаслідок переходу прав на підприємство та майно підприємства до ОСОБА_1 за недійсним правочином, вчиненим під впливом обману, суд першої інстанції підставно застосував додаткові майнові наслідки до винної сторони, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 230, ч. 2 ст. 22 ЦК України.

Доводи апеляційної скарги відповідача щодо притягнення його до подвійної юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення є надуманими, оскільки обов'язок сторони, яка застосувала обман, відшкодувати потерпілому збитки у подвійному розмірі визначений законом, а зобов'язання повернути майно в порядку реституції за недійсним правочином не є негативною відповідальністю в розумінні ст. 61 Конституції України.

Вирішення спору про визнання недійсним правочину, який було вчинено під впливом обману, не позбавляє позивача права на відшкодування завданих внаслідок цього збитків.

За змістом статей 15, 16 ЦК України, ст. 3 ЦПК України кожна особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду.

Згідно ст. 214 ЦПК України вирішуючи спір суд встановлює обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення сторін, та відповідні їм правовідносини, визначає яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Звертаючись до суду з вимогою про відшкодування ОСОБА_1 завданої шкоди у розмірі вартості ПП «Горнотехсервіс», позивач ОСОБА_2 посилався на факт застосування до нього шахрайства з боку відповідача при вчиненні правочину та втрату внаслідок цього підприємства вартістю 1 760 000 грн., що підтверджено наявними у справі доказами та є підставою застосування до спірних правовідносин правил ч. 2 ст. 230 ЦК України, отже, відповідає вимогам ст.ст. 11, 214 ЦПК України.

Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо порушення місцевим судом принципу диспозитивності цивільного судочинства не ґрунтуються на фактичних обставинах справи та нормах процесуального права.

Колегія суддів також не находить обґрунтованими доводи апеляційної скарги і в частині розподілу судом витрат по справі.

Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільнені позивачі - за подання позовів про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Отже, оскільки позивач ОСОБА_2, як потерпілий від злочину звільнений від сплати судового збору, присудження до стягнення з відповідача в дохід держави судового збору в розмірі 3441 грн. - встановленої Законом ставки відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги та зміст оскаржуваного рішення суду не дають підстав для висновку про невірне або неповне встановлення місцевим судом обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення, тому судова колегія вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - відхилити.

Рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 24 липня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: С.Б. Бутенко

Судді: /підписи/ Г.Л. Карпушин

О.О. Панченко

З ОРИГІНАЛОМ ЗГІДНО:

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області С.Б. Бутенко