Рішення

від 19.11.2013 по справі 8/35/2012/5003

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19 листопада 2013 р. Справа № 8/35/2012/5003

за позовом :Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

до : Могилів-Подільського районного споживчого товариства (24000, м. Могилів-Подільський, вул. Ринкова, 56/1)

третя особа на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору: Могилів-Подільська міська рада (м. Могилів-Подільський, пл. Шевченка, 6/16)

про визнання недійсними договорів бронювання

Головуючий суддя Кожухар М.С.

Судді Банасько О.О.

Маслій І.В.

Cекретар судового засідання Матущак О.В.

Представники :

позивач: ОСОБА_1;

позивача: ОСОБА_3 - за дорученням;

відповідача: Нарольська С.Д. - за дорученням;

третьої особи на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору: не з"явився;

представник Управління Держземагенства у Могилів-Подільському районі викликаний на підставі ст. 30 ГПК України: Ткач В.В. - за дорученням

ВСТАНОВИВ :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Вінницької області з позовом про визнання недійсними договорів бронювання торгових місць № 45 від 01.01.2008р. та № 89 від 01.01.2011р. Відповідач - Могилів-Подільське районне споживче товариство.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 11.09.2012 року у справі №8/35/2012/5003 позов задоволено. Визнано недійсними договори бронювання № 45 від 01.01.2008р. та № 89 від 01.01.2011р., укладені між Могилів-Подільським районним споживчим товариством та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 21.02.2013 року рішення господарського суду Вінницької області від 11.09.2012 року скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 21.02.2013 р. та рішення господарського суду Вінницької області від 11.09.2012 р. скасовано; справу № 8/35/2012/5003 передано на новий розгляд до господарського суду Вінницької області.

Відповідно до п. 3.1.13 Положення про автоматизовану систему документообігу суду за розпорядженням керівника апарату суду від 18.06.2013р. здійснено повторний автоматичний розподіл справи № 8/35/2012/5003, яким справу розподілено судді господарського суду Вінницької області Кожухар М.С.

Ухвалою від 19.06.2013р. суддею Кожухар М.С. справу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 11.07.2013р.

Ухвалою суду від 11.07.2013 р., у зв'язку з неявкою позивача та ненаданням сторонами усіх необхідних для вирішення спору документів, розгляд справи відкладено на 29.07.2013 р. В судовому засіданні 29.07.2013 р. за клопотанням позивача оголошено перерву до 01.08.2013 р. для надання додаткових доказів по справі.

31.07.2013р. суддею Кожухар М.С. подано заяву на ім'я голови суду щодо створення судової колегії для розгляду даної справи, яка, виходячи з поданих сторонами документів, виявилась значно складною.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду Вінницької області від 31.07.2013 року за вказаною заявою створено колегію для розгляду даної справи у складі головуючого судді Кожухар М.С., членів колегії - суддів: Банаська О.О. та Яремчука Ю.О.

Ухвалою від 31.07.2013р. судова колегія прийняла дану справу до провадження та призначила її до розгляду на 23.09.2013р.

Ухвалою суду від 23.09.2013р. розгляд справи відкладено на 14.10.2013р., залучено до участі у справі в якості третьої особи на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору - Могилів-Подільську міську раду.

14.10.2013 р. суддя Яремчук Ю.О. перебував у відрядженні. У зв»язку з цим за заявою головуючого судді розпорядженням керівника апарату суду було створено судову колегію у складі головуючого судді Кожухар М.С., суддів: Банаська О.О., Маслія І.В.

Ухвалою від 14.10.2013 р. судова колегія прийняла справу до провадження та призначила розгляд на 31.10.2013 р.

Ухвалою суду від 31.10.2013 р. розгляд справи відкладено на 19.11.2013 р., у зв»язку з ненаданням учасниками процесу усіх необхідних для вирішення спору документів.

Позовні вимоги ОСОБА_1 (позовна заява, письмові та усні пояснення по суті спору) мотивовані наступним.

01.01.2008 р. між приватним підприємцем ОСОБА_1 та Могилів-Подільським районним споживчим товариством укладено договір № 45 про бронювання торгових місць НОМЕР_1,НОМЕР_2,НОМЕР_3 під торговими кіосками з оплатою послуги 120 грн. в місяць за всі торгові кіоски строком на 12 (дванадцять) місяців до 01.01.2009 р.

01.01.2011 р. між тими ж сторонами укладено договір №89 про бронювання торгових місць НОМЕР_1,НОМЕР_2 під торговими кіосками з оплатою послуги 60 грн. в місяць за всі торгові кіоски строком на 12 (дванадцять) місяців до 01.01.2012 р.

Проте, зазначені правочини-договори бронювання торгового місця підлягають визнанню недійсними з наступних підстав:

1) Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, Могилів-Подільське РСТ створено засновниками - фізичними особами в кількості 7-ми осіб, зареєстровано лише 07.06. 2002 року та не є правонаступником жодної юридичної особи, а тому не могло користуватися земельною ділянкою по АДРЕСА_2 з 1986 року.

2) Могилів-Подільська міська рада не давала дозволу Могилів-Подільському РСТ на організацію ринку на земельній ділянці по АДРЕСА_2 та не могла затверджувати відповідну технічну землевпорядну документацію.

3) Могилів-Подільське районне споживче товариство не надало суду та не зможе надати документи, які є невід»ємною частиною договору оренди від 11 лютого 2011 р., а саме: кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використані та встановлених земельних сервітутів; проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, так як їх не існує.

4) Могилів-Подільське районне споживче товариство не надало суду та не зможе надати: «Технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельні ділянки Могилів-подільського районного споживчого товариства №1 площею 0,9935 га та №2 площею 0,0234 га по АДРЕСА_2 для комерційного використання», а також рішення Могилів-подільської міської ради про надання дозволу на виготовлення «Технічної документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельні ділянки Могилів-подільського районного споживчого товариства №1 площею 0,9935 га та №2 площею 0,0234 га по АДРЕСА_2 для комерційного використання», так як таких документів не існує.

5) ОСОБА_1 правомірно користується земельною ділянкою по АДРЕСА_2. Торгові кіоски, які розташовані на цій земельній ділянці, придбані позивачем у 1998 році у інших підприємців, які пояснили, що земельна ділянка під торговими кіосками належить міській раді і місцеве керівництво дало усну згоду на їх розміщення. 21.12.1998 р. позивачем було укладено договір оренди земельної ділянки під його торговими кіосками із директором СП "Райринок" Бровком В.П. із оплатою послуги 20 грн. за один місяць. 01.01.2001 р. позивачем було укладено договір оренди земельної ділянки під його торговими кіосками із директором СП "Районий ринок" Кузнецовим В.М. із оплатою послуги 20 грн. за один місяць. 01.01.2007 р. позивачем було укладено договір оренди торгового місця під його торговими кіосками із директором підприємства "Районий ринок" Кузнецовим В.М. із оплатою послуги по 30 грн. в місяць за кожен торговий кіоск грн. 22.03.2007р. укладено договір №44 про використання встановлених малих архітектурних форм (торгових металевих конструкцій "ракушок") з Могилів-Подільским комунальним підприємством "Фінансист" в особі директора Ануфрієва Є.О із оплатою послуги за обидва торгові кіоски в сумі 99 грн. 98 коп. за рік. При цьому Ануфрієв Є.О пояснив, що земельна ділянка знаходиться в комунальній власності, а тому лише комунальне підприємство "Фінансист", згідно рішення міської ради має право укладати такі угоди.

На даний час позивач подав заяву до Могилів-подільської міської ради про передачу земельної ділянки під торговими кіосками йому в довгострокову оренду та виготовляє відповідну землевпорядну документацію.

6) Керівництвом Могилів-Подільського РСТ у підтвердження правомірності володіння земельною ділянкою під торговими кіосками позивача в АДРЕСА_2 використовуються фіктивні документи, зокрема: в рішенні Могилів-Подільської міської ради № 93 від 01.02.2011р., яким затверджено «Технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельні ділянки Могилів-Подільського районного споживчого товариства №1 площею 0,9935 га та №2 площею 0,0234 га по АДРЕСА_2 для комерційного використання» та в договорі оренди земельної ділянки без номера від 11 лютого 2011 р., який було зареєстровано у Відділі Держкомзему у місті Могилеві- Подільському 30 вересня 2011р. за № 0510040004000027 не вказано межі земельних ділянок, що передається Могилів-Подільському РСТ. В п. 40 договору оренди земельної ділянки від 11.02.2011 р. зазначено, що невід'ємною частиною цього договору є землевпорядна документація, а саме: кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використані та встановлених земельних сервітутів; акт приймання передачі об'єкта оренди; проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Проте, технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельні ділянки Могилів-подільського районного споживчого товариства №1 площею 0,9935 га та №2 площею 0,0234 га по АДРЕСА_2 для комерційного використання, ніколи не виготовлялась.

7) Згідно зі ст.ст. 4,10,203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦКУ, міжнародним договорам та іншим нормативним актам.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК, підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК на момент вчинення правочину.

Як зазначено в п. 17. Постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» (Постанова) перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК, в т.ч. правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Як зазначено в п.19 Постанови, відповідно до статей 229 - 233 ЦК правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним.

Рішенням Вінницького господарського суду у справі № 11/92/2011/5003 за позовом Могилів-Подільського РСТ до ФОП ОСОБА_1 про звільнення приватним підприємцем ОСОБА_1 торгових місць НОМЕР_1, НОМЕР_2 на території ринку в м. Могилів-Подільський шляхом демонтажу малих архітектурних форм за власні кошти, встановлено, що «укладаючи договір бронювання торгового місця № 89, позивач не мав правових підстав для користування та розпорядження земельною ділянкою у АДРЕСА_2».

Таким чином, оспорюванні правочини є такими, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави. Зазначені правочини спрямовані на використання всупереч закону земельної ділянки державної власності, на незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, а тому підлягають визнанню недійсними.

8) Під час укладання зазначених правочинів Відповідач не повідомив Позивачу, що земельна ділянка по АДРЕСА_2 не перебуває у його оренді чи власності, а навпаки, його посадові особи запевнили Позивача та інших власників торгових кіосків, що нібито мають законне право на користування зазначеною земельною ділянкою.

Договори були виготовлені Відповідачем, якому на той час було відомо про відсутність правових підстав для укладання таких договорів, але він навмисно вводив в оману Позивача, запевняючи що такі правові підстави в нього є.

На момент укладання оспорюванних договорів в місті Могилеві-Подільському не існувало ринків.

Крім того, представники Відповідача вчиняли моральний тиск на Позивача та інших підприємців, погрожуючи їм знищенням майна та виселенням з торгового місця у випадку відмови укладання договору оренди торгового місця.

Факти вчинення зазначених правочинів під впливом обману та насильства з боку Відповідача підтверджуються: матеріалами справи № 11/92/2011/5003 господарського суду Вінницької області; матеріалами перевірки заяв Позивача та інших підприємців правоохоронними органами; претензією Могилів-Подільського РСТ № 694 від 12 грудня 2011 р. до ФОП ОСОБА_1, в якій вимагається звільнити його власні торгові місця під страхом примусового звільнення торгових місць та стягнення суми заборгованості; матеріалами перевірки правоохоронними органами заяви підприємця ОСОБА_10 щодо пограбування його працівниками Могилів-Подільського РСТ за відмову виконувати умови оспорюванних правочинів; матеріалами перевірки правоохоронними органами заяви Позивача про здійснення на нього нападу та пошкодження майна посадовими особами Могилів-Подільського РСТ період з 09.2011р. по 11.11.2011 р. за невиконання оспорюваних правочинів; матеріалами заяви ОСОБА_1 на дії посадових осіб Могилів-Подільського РСТ від 09.04.2012р.; матеріалами заяви Позивача на дії посадових осіб Могилів-Подільського РСТ від 11.04.2012 р.

9) Як зазначено в п.28 Постанови перебіг позовної давності щодо вимог про визнання правочинів недійсними обчислюється не з моменту вчинення правочину, а відповідно до частини першої статті 261 ЦК - від дня коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позивач довідався про недійсність оспорюваних правочинів лише 20 жовтня 2011 р. в судовому засіданні під час розгляду справи № 11/92/2011/5003 та з листів-відповідей Могилів-Подільської міської ради на інформаційні запити Позивача, тому терміни позовної давності не порушено і позов підлягає розгляду.

10) У період з 2004 по 2007 рр. позивач проводив оплату за користування електроосвітленням у своїх торгових точках по АДРЕСА_2 до СО Могилів-Подільські ЄМ, що підтверджується договором на постачання електричної енергії № 637 від 11.05.2004 р.; додатковою угодою про зміну договору про постачання електричної енергії 11.05.2004 р. № 637; договором на користування електричною енергією № 17845 від 28.02.2007р.; нарядом на зняття, установку електролічильника від 11.04.2005 р.; документами про оплату за електроенергію. В період з 2008 по 2011 рр. позивач проводив оплату за користування електроосвітленням у своїх торгових точках по АДРЕСА_2 підприємству "ІНКООП" та Могилів-Поділському РСТ, що підтверджується: копією Журналу обліку оплати за електроенергію; копіями фіскальних чеків. Охорона торгових місць позивача здійснювались ним особисто. Послуги з прибирання та вивезення сміття надавались комунальними підприємствами "Фінансист" та «Шляховик», що підтверджується: договором № 44 від 22.03.2007 р.; платіжними документами (а.с. 2 т. 6).

11) Відповідачем визнано відсутність ринку в м. Могилів-Подільському як суб'єкта господарювання на час укладення договорів бронювання № 45 від 01.01.2008 р. та №89 від 01.01.2011, фактично ним передавались не обладнані торгівельні місця, а земельна ділянка під торговими кіосками -«ракушками», що належать позивачу.

12) Рішення Могилів-Подільської міської ради № 161 від 22.03.2011 р. про передачу в оренду Могилів-Подільському РСТ земельної ділянки комунальної власності за адресою АДРЕСА_2, на якій розташовані торгівельні кіоски «ракушки», що належать Позивачеві, після звернення позивача з заявою до прокуратури Вінницької області, було опротестовано прокурором та скасовано, що підтверджується листом прокуратури №24-10 від 24.02.12 р. Договір оренди земельної ділянки № 3 від 12.04.2011 р., укладений на підставі вказаного рішення, припинений.

13) Технічна документація на земельну ділянку під ринком (том. 4 с.с. 114-142,168-211) не відповідає нормам чинного законодавства та іншим нормативним актам (а.с. 201-203 т.6).

Відповідач проти позову заперечує (відзив на позов від 26.07.2012 р. № 307 (а.с. 9-13 т. 2) та додаткові письмові (зокрема листи № 184 від 03.07.2013р., № 208 від 22.07.2013р., № 257 від 18.09.2013р.) і усні пояснення його представників по суті спору), посилаючись на наступне:

1) Система споживчої кооперації Могилів-Подільського району отримала ринок як цілісний майновий комплекс згідно Постанови ЦК Компартії України і Ради Міністрів Української РСР від 14 квітня 1987 року за № 124 «Про заходи по поліпшенню роботи колгоспних ринків», рішення Вінницької обласної ради від 15.05.87 року № 186, акту приймання-передачі від 30.06.1987 року, акту приймання-передачі від 21 грудня 1988 року.

Могилів-Подільська райспоживспілка отримала Могилів-Подільський колгоспний ринок 21 грудня 1988 року від управління ринками Вінницької облспоживспілки згідно акту приймання-передачі разом з організаційною та функціональною структурами їх управління. На цьому зокрема наголошено в рішенні Конституційного суду України від 11.11.2004 року у справі № 16-рп/2004, Постановах Вищого господарського суду України: у справі № 17401-08 від 22.07.2009 р., у справі № 259\16-2005\5 від 09.12.2010 р., у справі № 18/144 від 23.06.2011 року.

Відповідно до Постанови правління Укоопспілки № 203 від 25.06.2008 року «Про паспортизацію ринків», Могилів-Подільським районним споживчим товариством оформлений паспорт ринку.

Могилів-Подільське районне споживче товариство є юридичною особою з організаційно-правовою формою «товариство», зареєстрованою відповідно до ст. 89 ЦК України. Одним із видів діяльності товариства є згідно КВЕД 2005 року 70.20.1 «Здавання під найм власної та державної нерухомості виробничо-технічного та культурного призначення». Даний вид діяльності передбачає в тому числі і ринкову діяльність. Діяльність споживчої кооперації в Україні регулюється ст. 111 «Споживча кооперація. Підприємства споживчої кооперації» ГК України, Законом України «Про споживчу кооперацію» № 2265-ХІІ від 10.04.1992 року (а.с. 154-155 т.4).

Передача ринків відбулася в період дії Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах та селищах міського типу Української РСР (затверджена 31.01.1966р. Міністерством комунального господарства УРСР), пунктом 3 Додатку № 1 (Перелік правовстановлюючих документів), якою визначено в якості правовстановлюючих документів урядові і відомчі акти (постанови і розпорядження) про передачу будівель і споруд, тобто і Постанова ЦК КПУ і Ради Міністрів УРСР від 14.04.1987 р, № 124 Про заходи щодо поліпшення роботи колгоспних ринків».

У зв'язку з передачею колгоспних ринків споживчій кооперації у центральному апараті Міністерства торгівлі Української РСР ліквідовано Управління колгоспними ринками і плодоовочевої торгівлі та вилучені функції управління колгоспними ринками із положень про управління торгівлі виконавчих комітетів відповідних місцевих рад (пункт 2 Постанови Ради Міністрів УРСР від 3 травня 1988 року № і 9).

Таким чином колгоспні ринки передані як майновий об'єкт разом з організаційною та функціональною структурами їх управління.

2) 30 серпня 1991р. Могилів-Подільська міська рада додатково прийняла рішення за № 227, яким Могилів-Подільському колгоспному ринку виділено земельну ділянку для реконструкції ринку по АДРЕСА_2 відповідно до довідки МБТІ № 738 від 16.07.2007р) площею 0,9 га. 12 вересня 1991 року комісією був здійснений вибір цієї земельної ділянки. Територію ринку також виділено на генеральному плані м. Могилів-Подільський.

3) Правила торгівлі на ринках міста Могилева-Подільського, затверджені рішенням № 281 від 04.05.2007 року 15 сесії 5 скликання Могилів-Подільської міської ради. На час прийняття цього рішення, ринок Могилів-Подільського районного споживчого товариства був створений і діяв багато років. Стаття 5 Цивільного кодексу України передбачає, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії.

4) 01.07.2002р. за рішенням конференції Могилів-Подільської райспоживспілки було створене районне споживче товариство шляхом реорганізації (злиття) Могилів-Подільської районної спілки споживчих товариств, Бронницького, Вендичанського, Кукавського, Яружського, Яришівського сільських споживчих товариств та спільних підприємств «Комбінат кооперативної промисловості», «Комбінат громадського харчування «Кооператор», «Райкоопунівермаг», «Автотранспортне підприємство», «Районний ринок» з переходом всіх прав та обов'язків ліквідованих товариств та підприємств (правонаступництво) до новоствореного товариства.

Могилів-Подільське районне споживче товариство отримало від спільного підприємства «Районний ринок» основні засоби на ринку відповідно до актів приймання-передачі та передаточного балансу.

Право власності на об'єкти нерухомого майна, розташовані на території ринку, належать Могилів-Подільському районному споживчому товариству відповідно до Рішень третейського суду від 10.06.2002 року, 10.02.2005 року.

Земельна ділянка під ринок виділялась Могилів-Подільській райспоживспілці відповідно до рішення № 227 від 30.08.1991 року. Могилів-Подільське районне споживче товариство, як правонаступник райспоживспілки, споживчих товариств та спільних підприємств району (Постанова Вінницького окружного адміністративного суду від 26.09.2012 р. у справі № 2а\0270\4151\12, Статут товариства) отримала право на користування земельною ділянкою, як частиною майнового комплексу ринку (а.с. 1-6 т. 5).

5) Власником всього майнового комплексу ринку була Могилів-Подільська райспоживспілка, що отримала майно у 1988 році, правонаступником якої з 2002 року є Могилів-Подільське районне споживче товариство. Спільне підприємство «Районний ринок» і підприємство «Районний ринок», які здійснювали господарську діяльність на території ринку, отримували майно тимчасово в оперативне управління чи господарське відання від власника. При проведенні реконструкції ринку у 1991 році був здійснений комісією вибір земельної ділянки відповідно до акту від 12.09.1991 року, отримано заключення головного державного санітарного лікаря № 23 від 08.08.1991 року. Рішенням міськвиконкому № 198 від 29.05.2012р. затверджено схему розміщення тимчасових споруд на території ринку (а.с. 153-154 т.6).

Також відповідач просить застосувати позовну давність стосовно вимог про визнання недійсним договору бронювання торгових місць № 45 від 01.01.2008 р.

Позивач вважає, що строк позовної давності ним не пропущено, оскільки про недійсність договору він взнав 20 жовтня 2011 р. в судовому засіданні під час розгляду справи № 11/92/2011/5003.

11.10.2013р. на адресу суду від третьої особи на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору - Мог-Подільської міської ради надійшло пояснення № 01-36/4767 від 08.10.2013р., де зазначено, що станом на 01.01.2008 року, 01.01.2011 року та на даний час, земельна ділянка, на якій розташовані кіоски ФОП ОСОБА_1, перебуває у власності територіальної громади міста. Кіоски розташовані на тротуарі по АДРЕСА_2. Розташування зазначених кіосків на тротуарі підтверджується рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 24.12.2012 року, яке набрало законної сили, внаслідок перегляду його Вінницьким апеляційним адміністративним судом. Протягом вказаного часу на території міста Могилів-Подільського не зареєстровано ринку в контексті дефініції, визначеної в наказі Міністерства економіки та європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України № N 57/188/84/105 від 26.02.2002 «Про затвердження правил торгівлі на ринках». З 2011 року користування вищезазначеною земельною ділянкою здійснює Могилів-Подільське районне споживче товариство на підставі договорів оренди земельної ділянки.

Дослідивши матеріали справи № 8/35/2012/5003 та інвентаризаційної справи на будівлі, що знаходяться за адресою АДРЕСА_2, суд встановив наступне.

01.01.2008р. між Могилів-Подільським районним споживчим товариством та Приватним підприємцем ОСОБА_1 укладено договір бронювання торгового місця № 45 (далі - договір № 45), відповідно до якого, Могилів-Подільське РСТ бронює торгове місце під ракушками НОМЕР_1, НОМЕР_2, № НОМЕР_3 для ПП ОСОБА_1 на території продовольчого ринку за адресою: АДРЕСА_2 - для торгівлі товарами.

Відповідно до п. 1.2. Договору № 45, торгове місце, яке бронюється займає площу 8,0 кв.м.

Вступ у користування броньованого торгового місця настає з моменту підписання Акту прийому-передачі (п. 2.1. Договору № 45).

Приймання-передача торгового місця, що бронюється, здійснюється двосторонньою комісією, що складається з представників сторін (п. 2.2. Договору № 45).

Відповідно до п.п. 3.2., 3.5., 3.6. Договору № 45, суб'єкт підприємницької діяльності зобов»язується: використовувати броньоване торгове місце для торгівлі товарами; своєчасно і в повному обсязі вносити плату, не пізніше 15 числа поточного місяця; зверх плати за бронювання СПД відшкодовує товариству фактичні затрати за: електроенергію по факту використання; воду; вивіз сміття.

Щомісячна плата за бронювання згідно Договору, складає 120,0 грн. без ПДВ (п. 4.1. Договору № 45).

Плата вноситься в касу споживчого товариства чи на його розрахунковий рахунок не пізніше 15-го числа місяця, за який проводиться плата (п. 4.2. Договору № 45).

Цей договір діє з 01.01.2008р. до 01.01.2009р. строком на 12 місяців (п. 5.1. Договору № 45).

Відповідно до п. 5.2. Договору № 45, СПД при повному виконанні своїх зобов'язань згідно даного договору, має переважне право на продовження договору.

У випадку згоди сторін на продовження договору, сторони складають письмову угоду, додаючи діючий Договір. В договорі вказуються нові строки початку і закінчення дії угоди, розмір і строки платежів (п. 5.3. Договору № 45) (а.с. 17 т.1).

На виконання умов договору бронювання торгового місця від 01.01.2008р. Споживче товариство за актом прийому-передачі торгового місця № 45 від 01.01.2008р. передало позивачу торгове місце на території продовольчого ринку площею 8,0 кв.м., АДРЕСА_2 (а.с. 18 т. 1).

01.01.2011р. між Могилів-Подільським районним споживчим товариством та Приватним підприємцем ОСОБА_1 укладено договір бронювання торгового місця № 89 (далі - договір № 89), відповідно до якого, Могилів-Подільське РСТ бронює торгове місце під ракушками НОМЕР_1 та НОМЕР_2 ПП ОСОБА_1 на території продовольчого ринку за адресою: АДРЕСА_2 - для торгівлі товарами.

На виконання умов договору бронювання торгового місця від 01.01.2011р. Споживче товариство за актом прийому-передачі торгового місця № 89 від 01.01.2011р. передало позивачу торгове місце на території продовольчого ринку площею 4,0 кв.м., АДРЕСА_2 (а.с. 20 т. 1).

Відповідно до п. 1.2. Договору № 89, торгове місце, яке бронюється займає площу 4,0 кв.м.

Вступ у користування броньованого торгового місця настає з моменту підписання Акту прийому-передачі (п. 2.1. Договору № 89).

Приймання-передача торгового місця, що бронюється, здійснюється двосторонньою комісією, що складається з представників сторін (п. 2.2. Договору № 89).

Відповідно до п.п. 3.2., 3.6., 3.7. Договору № 89, суб'єкт підприємницької діяльності зобов»язується: використовувати броньоване торгове місце для торгівлі товарами; своєчасно і в повному обсязі вносити плату, не пізніше 15 числа поточного місяця; зверх плати за бронювання СПД відшкодовує товариству фактичні затрати за: електроенергію по факту використання; воду; вивіз сміття; інші послуги незалежно від мети використання (торгівля, склад).

Щомісячна плата за бронювання згідно Договору, складає 2х30,00 з ПДВ = 60,00 грн. (п. 4.1. Договору № 89).

Плата вноситься в касу чи на розрахунковий рахунок РСТ не пізніше 15-го числа місяця, за який проводиться плата (п. 4.2. Договору № 89).

Цей договір діє з 01.01.2011р. до 01.10.2011р. строком на 9 місяців (п. 5.1. Договору № 89).

Відповідно до п. 5.2. Договору № 89, СПД при повному виконанні своїх зобов'язань згідно даного договору, має переважне право на продовження договору.

У випадку згоди сторін на продовження договору, сторони складають письмову угоду, додаючи діючий Договір. В договорі вказуються нові строки початку і закінчення дії угоди, розмір і строки платежів (п. 5.3. Договору № 89) (а.с. 19 т.1).

Даний договір сторонами не продовжено та дія його закінчилась 01.10.2011 р.

З матеріалів справи також встановлено наступне.

Виконкомом Могилів-Подільської міської ради депутатів трудящих м. Могилів-Подільського 06.12.1948р. (протокол №44) вирішено зокрема розширити територію колгоспного базару до 2-х гектарів за рахунок прирізки до існуючої території площ, розташованих в південно-східному напрямку по АДРЕСА_2 (територія Укрплодоовочі) та в північно-східному напрямку (пекарня харчокомбінату), просити виконком Віноблради депутатів трудящих дати вказівку облвідділу в справах архітектури прискорити складання схеми планування колгоспного базару (т.3 а.с. 18-21).

За актом прийому-передачі від 21.12.1988 р. Могилів-Подільський центральний колгоспний ринок переданий управлінням ринками Вінницької облспоживспілки безкоштовно у ведення Могилів-Подільській райспоживспілці (т.2 а.с.30-31).

Рішенням виконавчого комітету Могилів-Подільської міської ради народних депутатів Вінницької області від 30.08.1991 р. №227 "Про часткову зміну рішень міськвиконкому від 11.06.87 р. №195 та від 27.05.88 р. №103" передбачено наступне:

Пункт I та 2 рішення виконкому від 11.06.87 р. №195 викласти у слідуючій редакції:

І. Виділити Могилів-Подільському колгоспному ринку земельну ділянку, за рахунок існуючої території для реконструкції ринку з будівництвом комплексу підприємств торгівельно-побутового обслуговування по АДРЕСА_2, площею 0,9 га із знесенням існуючих малоцінних приміщень та споруд (п.1);

І.І. Пункт I рішення міськвиконкому від 27.05.88 р. викласти в наступній редакції: "Провести додаткову прирізку земельної ділянки Могилів-Подільському колгоспному ринку для реконструкції за рахунок земельних ділянок домоволодінь по вул.. 50 років СРСР №39 та №40 площею 0,4 га.(п.2). (т. 2 а.с. 25).

Згідно висновків, що містяться в акті вибору земельної ділянки для реконструкції ринку від 12.09.1991р., рекомендовано винести рішення про відведення земельної ділянки для будівництва типового критого ринку на існуючій території колгоспного ринку по АДРЕСА_2 (т.2 а.с.32).

Рішенням арбітражного суду Вінницької області від 02.12.1996р. у справі №207/5-1599 частково задоволено позов Могилів-Подільського СП "Райкоопзаготпромторг" до Могилів-Подільського міськвиконкому, зокрема, зобов"язано відповідача видати на протязі місячного строку державний акт на право постійного користування на землю загальною площею 20 090м.кв. (т.2 а.с.26-27).

На зборах засновників спільних підприємств споживчої кооперації Могилів-Подільського району від 5 травня 1997року, протокол №5, вирішено: роз'єднати СП "Райкоопзаготпромторг" і на його базі створити СП "Районний ринок" та СП "Райкоопзаготпром" (т.2 а.с.28).

Відповідно до листа-повідомлення начальника КП МБТІ, адресованого голові правління Власову В.В., за №738 від 16.07.1997 р. районний ринок згідно нумерації був розташований за адресою АДРЕСА_2; на підставі рішення 6 сесії 22 скликання від 08.12.1995 р. АДРЕСА_2 перейменована на АДРЕСА_2 і на сьогоднішній день районний ринок знаходиться за адресою АДРЕСА_2, 40/45 . (т.2 а .с. 29).

19.07.2001р. в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України зареєстровано Могилів-Подільську районну спілку споживчих, ідент.код 01742755, запис №20 (т.2 а.с.24).

Рішенням конференції Могилів-подільської Райспоживспілки від 01.07.2002 р. створено районне споживче товариство шляхом реорганізації (злиття) Могилів-Подільської районної спілки споживчих товариств, Бронницького, Вендичанського, Кукавського, Яружського, Яришівського сільських споживчих товариств та спільних підприємств: "Комбінат кооперативної промисловості", "Комбінат громадського харчування", "Кооператор", "Райкоопунівермаг", "Автотранспортне підприємство", "Районний ринок" з переходом всіх прав та обов'язків ліквідованих товариств та підприємств (правонаступництво) до новоствореного товариства (т.2 а.с.42).

Статутом Могилів-Подільського районного споживчого товариства, затвердженим загальними зборами споживчого товариства (протокол №1 від 16.06.2009р.), зареєстрованим Могилів-Подільською районною державною адміністрацією у червні 2002р. за №21 (з подальшими змінами) передбачено наступне: Могилів-Подільське районне споживче товариство створене шляхом реорганізації (злиття) Могилів-Подільської райспоживспілки, Бронницького, Вендичанського, Кукавського, Яружського, Яришівського сільських споживчих товариств та спільних підприємств "Комбінат кооперативної промисловості", "Райкоопунівермаг", "Районний ринок", Автотранспортне підприємство та є правонаступником цих організацій (п.3) (т.2 а.с.14,а.с.88).

Рішенням виконкому Могилів-Подільської міської ради №339 від 29.08.2003р. надано дозвіл Могилів-Подільському споживчому товариству на виготовлення технічної документації по інвентаризації на земельну ділянку площею 2000 кв.м. по АДРЕСА_2 - районний ринок (п.2) (т.3 а.с. 14).

Рішенням виконкому Могилів-Подільської міської ради №206 від 28.05.2004р. пункт 2 рішення №339 від 29.08.2003р. викладено в наступній редакції: "Могилів-Подільському районному споживчому товариству надати дозвіл на виготовлення технічної документації по інвентаризації земельних ділянок: - районний ринок по АДРЕСА_2 ..." (т.3 а.с.16-17).

Рішенням виконкому Могилів-Подільської міської ради №205 від 30.05.2008р. внесено зміни в рішення міськвиконкому від 28.05.2004р. №206" , а саамі: в п.1.17 слова "районний ринок по АДРЕСА_2" замінено словами "районний ринок по АДРЕСА_2" , в зв"язку з технічною помилкою (т.3 а.с.15).

У 2006 році ТОВ «Подільський центр землі» виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо виготовлення документів, що посвідчують право на земельну ділянку Могилів-Подільського районного споживчого товариства для комерційного використання (ринкова інфраструктура) Вінницька область, Могилів-Подільський р-н, на території Могилів-Подільської міської ради м. Могилів-Подільський АДРЕСА_2 (а.с. 54-113 т.7).

У пояснювальній записці технічної документації зазначено, що враховуючи те що використання земельної ділянки за цільовим призначенням не змінюється і знаходиться в користуванні Могилів-Подільською РСТ для комерційного використання, межі визначені та встановлені за фактичним користуванням відповідно земельно-облікових документів Могилів-Подільської міської ради . Земельна ділянка розміщена на території Могилів-Подільської міської ради в межах міста Могилів-Подільський (центральній частині) по АДРЕСА_2; має конфігурацію - неправильний багатокутник, рельєф - рівнинний, експозиція схилу - в західну сторону, під»їзди - вул.Стависька, вул.Ринкова; згідно Українського класифікатора цільового призначення - відноситься до земель комерційного використання код УКЦВЗ-1.11.4 (а.с. 56 т. 7).

Дана технічна документація містить позитивні висновки відповідних служб стосовно посвідчення права оренди Могилів-Подільської РСТ на земельні ділянки під ринком по АДРЕСА_2 (а.с.84-87 т. 7).

10.10.2008р. Могилів-Подільським районним споживчим товариством оформлено паспорт ринку за адресою АДРЕСА_2 площею 10 169 м.кв. ( 0,9935 + 0,0234 = 10 169) (т.3 а.с.6-9).

Рішенням № 93 Мог-Подільської міської ради від 01.02.2011 р. затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельні ділянки Мог-Подільського РСТ № 1 площею 0,9935 га та № 2 площею 0,0234 га по АДРЕСА_2 для комерційного використання, та вирішено передати товариству ці земельні ділянки в оренду на 1 рік. Укладені на підставі цього рішення договори від 11.02.2011 р. зареєстровані відділом Держкомзему у м. Могилів-Подільському 30.09.2011 р за № 051040004000026 та № 051040004000027 (а.с. 34-47 т. 7).

05.07.2012 р. та 07.09.2012 р. Могилів-Подільською міською радою прийнято рішення № 565 та №583, відповідно, про поновлення цих договорів терміном на 10 років (а.с. 8, 21 т.7).

17.07.2012 р. Могилів-Подільською міською радою та Могилів-Подільським РСТ підписано договір оренди земельної ділянки площею 0,0234 га по АДРЕСА_2 для комерційного використання на 10 років; зареєстрований у відділі Держкомзему у місті Могилів-Подільському 14.08.2012 р. за № 051040004000108 (а.с.24-28 т. 7).

10.09.2012 р. Могилів-Подільською міською радою та Могилів-Подільським РСТ підписано договір оренди земельної ділянки площею 0,9935 га по АДРЕСА_2 для комерційного використання на 10 років; зареєстрований у відділі Держкомзему у місті Могилів-Подільському 28.09.2012 р. за № 051040004000113 (а.с.12-16 т. 7).

Право власності на об'єкти нерухомого майна, розташовані на території ринку, належать Могилів-Подільському районному споживчому товариству відповідно до Рішень третейського суду від 10.06.2002 року та 10.02.2005 року.

Наведене стверджується вказаними вище матеріалами справи та поясненнями учасників судового процесу.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши і оцінивши обставини та докази по справі, суд дійшов такого висновку.

В силу ст. ст. 4-3, 33 ГПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В силу ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Стосовно застосування строку позовної давності до спірних правовідносин, що стосуються договору бронювання торгових місць № 45, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Договір № 45 укладено між сторонами 01.01.2008 р. До суду позивач звернувся 16.07.2012 р. При цьому він стверджує, що про порушення його прав цим договором він довідався під час розгляду справи у суді у 2011 р. Разом з тим, у позовній заяві позивач посилається на те, 01.01.2007 р. ним було укладено договір оренди торгового місця під його торговими кіосками із директором підприємства "Районий ринок" Кузнецовим В.М. із оплатою послуги по 30 грн. в місяць за кожен торговий кіоск грн.; 22.03.2007р. укладено договір №44 про використання встановлених малих архітектурних форм (торгових металевих конструкцій "ракушок") з Могилів-Подільським комунальним підприємством "Фінансист" в особі директора Ануфрієва Є.О із оплатою послуги за обидва торгові кіоски в сумі 99 грн. 98 коп. за рік; при цьому Ануфрієв Є.О пояснив, що земельна ділянка знаходиться в комунальній власності, а тому лише комунальне підприємство "Фінансист", згідно рішення міської ради має право укладати такі угоди.

Отже, позивач вже під час укладення спірного договору № 45 повинен був знати про порушення прав, які, на його думку, порушені вказаним договором.

Тому суд приходить до висновку, що позивачем пропущено строк позовної давності з вимог про визнання недійсним договору № 45 бронювання торгового місця від 01.11.2008 р.

Разом з тим, виходячи зі змісту ст.ст. 256, 261 (ч. 1), 267 (ч. 4) ЦК України, суд може відмовити у позові за спливом позовної давності, лише встановивши, що права або законні інтереси позивача порушені відповідачем.

У п. 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» зазначено: «За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення».

Строк позовної давності у даній справі судом не застосовується, оскільки не встановлено порушення прав чи законних інтересів позивача, з огляду на нижченаведене.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Статтею 174 Господарського кодексу України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини щодо бронювання, тобто надання послуг по користуванню торговими місцями.

Позивач вважає ці договори недійсними, посилаючись на те, що оспорюванні правочини посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, оскільки відповідач не мав права на користування земельною ділянкою, на якій розміщені кіоски позивача, та не є ринком у розумінні Правил торгівлі на ринках, затверджених Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 26 лютого 2002 року N 57/188/84/105, а також на те, що дані договори укладені позивачем внаслідок введення його в оману та під впливом насильства.

Статтею 228 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Правочинами, що порушують публічний порядок є правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); щодо відчуження викраденого майна; що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

На цьому наголошено зокрема у Постанові № 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».

Позивачем не надано доказів наміру відповідача порушити публічний порядок. Натомість він стверджує, що відповідач посягнув на публічний порядок, уклавши договори бронювання торгових місць на земельній ділянці, яка не була у його користуванні. При цьому він також посилається на Правила торгівлі на ринках та на те, що рішенням господарського суду Вінницької області у справі 11/92/2011/5003 встановлено відсутність у Мог-Подільського районного споживчого товариства права на укладення вказаних договорів бронювання торгових місць до укладення договору оренди земельної ділянки під ними.

Разом з тим, спір, що розглядається у справі № 8/35/2012/5003, виник не з земельних правовідносин, а з правовідносин щодо надання послуг по користуванню торговим місцем.

Згідно з ч. 2 ст. 35 ГПК України, преюдиціальне значення надається фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не їх правовій оцінці, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір (п. 2.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р.).

В рішенні господарського суду у справі №11/92/2011/5003 не встановлено преюдиційного в розумінні ч. 2 ст. 35 ГПК України для справи № 8/35/2012/5003 факту. Висновок щодо права відповідача на укладення оскаржуваних договорів бронювання має бути зроблено судом у даній справі.

На час укладення оскаржуваних договорів бронювання діяли Правила торгівлі на ринках, затверджені наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 26 лютого 2002 року № 57\188\84\105, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 22 березня 2002 року за № 288\6576 (далі - Правила).

Правила зокрема містять наступні положення;

- Ринок - це суб'єкт господарювання, створений на відведеній за рішенням місцевого органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування земельній ділянці і зареєстрований в установленному порядку, функціональними обов'язками якого є надання послуг та створення для продавців і покупців належних умов у процесі купівлі-продажу товарів за цінами, що складаються залежно від попиту і пропозицій (п. 2 Правил).

- Ринок незалежно від форми власності та організаційно-правової форми керується у своїй діяльності законодавством України (п. 3 Правил).

- Територія ринку повинна мати відокремлену та відгороджену від проїжджої частини, житлового та комунального секторів ділянку землі, зручне сполучення громадського транспорту загального користування, підземні чи наземні переходи для пішоходів, стоянки для транспортних засобів відвідувачів, безпечні для руху пішоходів входи і виходи, штучне освітлення території ринку, автостоянок та під'їздів, телефонний зв'язок, радіовузол або гучномовець на ринках з кількістю торговельних місць більше 250, електро- та водопостачання, водовідведення, туалет, облаштовані контейнерами майданчики для збирання відходів і сміття тощо (п. 6 Правил).

- Торговельне місце на ринку це площа, відведена для розміщення необхідного для торгівлі інвентарю (вагів, лотків тощо) та здійснення продажу продукції з прилавків (столів), транспортних засобів, причепів, візків (у тому числі ручних), у контейнерах, кіосках, палатках тощо. Розмір торговельного місця визначається в правилах торгівлі на ринках, що затверджуються відповідно до законодавства (п. 13 Правил).

За право займання торговельного місця на ринку справляється ринковий збір у порядку, визначеному законодавством (п. 18 Правил).

За окрему плату продавцям можуть надаватися такі послуги: бронювання торговельних місць, прокат торговельного інвентарю, обладнання, засобів вимірювальної техніки, санітарного одягу, зберігання особистих речей і продукції в камерах схову, на складах і в холодильниках, зважування на товарних вагах, розрубка м'яса (рубачами м'яса ринку), утримання торговельного місця в належному стані, інформаційні оголошення рекламного та довідкового характеру, забезпечення місцями в готелях і на автостоянках за наявності їх на ринку, консультації спеціалістів, вантажно-розвантажувальні роботи і транспортні послуги, приймання для подальшого продажу сільгосппродуктів та інших товарів у бюро торгових послуг тощо.

Тарифи на послуги ринку, що пов'язані із забезпеченням діяльності ринкового господарства, установлюються адміністрацією ринку відповідно до чинного законодавства (п. 19 Правил).

Адміністрація ринку при наданні продавцям торговельних місць на визначений термін укладає з ними письмову угоду, в якій рекомендується зазначати термін дії угоди, асортимент (вид) товарів, що реалізуються, розташування торговельного місця, умови оренди торговельного місця, розмір та порядок оплати за оренду майна, перелік послуг, які надає ринок, та їх вартість (Пункт 20 Правил).

Відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотньої дії в часі, крім випадків, коли вони пом»якшують або скасовують відповідальність особи.

Отже, положення вищезазначених Правил щодо створення ринків не можуть застосовуватись до ринків, які існували на час набрання Правилами законної сили.

Як свідчать матеріали справи, відомості про розширення території центрального колгоспного базару у м. Могилів-Подільському відносяться ще до 1948 року ((т.3 а.с. 18-21).

Відповідно до рішень виконавчого комітету Могилів-Подільської міської ради народних депутатів Вінницької області від 11.06.87 р. №195, від 27.05.88 р. №103", у які внесено зміни рішенням від 30.08.1991 р. №227, Могилів-Подільському колгоспному ринку виділено земельну ділянку за рахунок існуючої території для реконструкції ринку з будівництвом комплексу підприємств торгівельно-побутового обслуговування по АДРЕСА_2, площею 0,9 га із знесенням існуючих малоцінних приміщень та споруд (п.1 рішення № 227); вирішено також "Провести додаткову прирізку земельної ділянки Могилів-Подільському колгоспному ринку для реконструкції за рахунок земельних ділянок домоволодінь по вул. 50 років СРСР №39 та №40 площею 0,4 га.(п.2 рішення № 227) (т. 2 а.с. 25, т. 5 а.с.81).

В матеріалах справи міститься план території ринку по АДРЕСА_2 від 15.04.1988 р. (а.с. 85 т. 5).

На підставі Постанови ЦК КПУ та Ради Міністрів УРСР «Про заходи щодо поліпшення роботи колгоспних ринків» від 14.04.1987 р. № 124, прийнятої на виконання однойменної Постанови ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 26 лютого 1987 року № 265, Постанови Вінницького обкому Компартії та Виконкому обласної Ради народних депутатів № 186 від 15.05.87 р., постанови Вінницької облспоживспілки від 14.10.1988 р. за № 250 «Про вдосконалення структури управління колгоспними ринками» за актом приймання-передачі від 21.12.1988 р. управління ринками передало у власність Могилів-Подільській райспоживспілці Могилів-Подільський колгоспний ринок як цілісний майновий комплекс. Даний факт зокрема встановлений рішенням арбітражного суду Вінницької області від 02.12.1996 р. у справі № 207/5-1599 (а.с. 26-31 т. 2, а.с. 7-72 т.5).

Згідно зі статтею 91 Цивільного кодексу УРСР, чинною на момент передачі майна, порядок передачі державних підприємств, будівель, споруд, які належать до основних засобів державних організацій, кооперативним організаціям визначається законодавством Союзу РСР і Української РСР.

Так, пунктом 2 Постанови ЦК КПУ та Ради Міністрів УРСР «Про заходи щодо поліпшення роботи колгоспних ринків» від 14.04.1987 р. № 124 було передбачено безоплатну передачу колгоспних ринків кооперативним організаціям.

Передача ринків відбулась в період дії Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах та селищах міського типу Української РСР (затверджена 31.01.1966 р. Міністерством комунального господарства УРСР), пунктом 3 Додатку № 1 (Перелік правовстановлюючих документів), до якої визначено в якості правовстановлюючих документів урядові і відомчі акти (постанови і розпорядження) про передачу будівель і споруд, до яких відноситься і Постанова ЦК КПУ і Ради Міністрів УРСР від 14.04.1987 р. № 124 Про заходи щодо поліпшення роботи колгоспних ринків».

Відповідно до чинного у 1987 році законодавства, держава та її уповноважені органи мали право передавати державне майно у власність кооперативним організаціям як за плату, так і безоплатно. І саме це право на безоплатну передачу у власність реалізувала держава під час передачі у 1987 році системи державних колгоспних ринків організаціям споживчої кооперації.

Це зокрема встановлено рішенням Конституційного суду України від 11.11.2004 року у справі № 16-рп/2004, де зазначено, що «безоплатна передача колгоспних ринків організаціям споживчої кооперації не суперечила чинному на той час законодавству, внаслідок чого ці ринки, як цілісні майнові об'єкти перейшли у володіння і користування організацій споживчої кооперації , які відповідно до положень Закону України «Про власність» набули права власності на передане їм майно на підставі правовстановлюючих документів».

Конституційний суд України вирішив, що «власністю споживчої кооперації є будь-яке майно, набуте у відповідності з цілями, які випливають зі статутної діяльності організацій споживчої кооперації, на підставі норм законодавства, чинного на час придбання цього майна; недоторканність власності споживчої кооперації передбачає забезпечення здійснення власником володіння, користування та розпорядження майном, заборони будь-яких порушень права на його майно, неприпустимості вчинення інших дій всупереч законним інтересам власника. Примусове відчуження об'єктів власності може бути застосоване лише за умов і в порядку, визначених Конституцією та законами України» .

У зв'язку з передачею колгоспних ринків споживчій кооперації відповідно до Постанов у центральному апараті Міністерства торгівлі Української РСР було ліквідовано управління колгоспними ринками і плодоовочевої торгівлі, зменшено граничні асигнування на його утримання. Також були вилучені функції управління колгоспними ринками із положень про управління торгівлі виконавчих комітетів відповідних місцевих рад (пункт 2 Постанови Ради Міністрів УРСР від 3 травня 1988 року N 119).

Тобто колгоспні ринки передавалися не лише як майновий об'єкт, а разом з організаційною та функціональною структурами їх управління.

Наведене також зазначено у вищевказаному рішенні Конституційного суду України.

Відповідно до ст. 69 Закону України «Про Конституційний Суд України», рішення Конституційного Суду України є остаточним та обов'язковим до виконання на території України.

Висновки щодо передачі споживчій кооперації колгоспних ринків як цілісних майнових об'єктів разом з нерухомістю, територією ринків та з організаційною і функціональною структурами управління ринками містяться також в Постановах Вищого господарського суду України: у справі № 17\101-08 від 22.07.2009 р., у справі № 259\16-2005\5 від 09.12.2010 р., у справі № 18\144 від 23.06.2011.

Відповідачем надано у справу копію заключення № 23 по відводу земельної ділянки під реконструкцію ринку площею 0,9 га та акт вибору земельної ділянки для реконструкції ринку від 12.09.1991 р. по АДРЕСА_2 (а.с. 82-84 т. 5).

Згідно листа-повідомлення начальника КП МБТІ, адресованого голові правління Власову В.В., за №738 від 16.07.1997 р. районний ринок згідно нумерації був розташований за адресою АДРЕСА_2; на підставі рішення 6 сесії 22 скликання від 08.12.1995 р. АДРЕСА_2 перейменована на АДРЕСА_2 і на сьогоднішній день районний ринок знаходиться за адресою АДРЕСА_2, 40/45 (т.2 а .с. 29).

Отже, Мог-Подільський ринок як цілісний майновий комплекс разом з територією, що визначена на кадастровому плані м. Могилева-Подільського (а.с. 9 т.7), з усіма будівлями і спорудами на ній, був переданий споживчій кооперації в особі Мог-Подільської райспожиспілки. Саме стосовно районного ринку по вул. Ставиській, у Мог-Подільському виконкомом Могилів-Подільської міської ради, зокрема, прийнято рішення № 339 від 29.08.2003 «Про надання дозволу на виготовлення проектів відведення», та № 286 від 28.05.2004 р. «Про внесення змін в рішення міськвиконкому» (а.с. 78-79 т. 7).

Рішенням конференції Могилів-Подільської райспоживспілки від 01.07.2002 р. створено районне споживче товариство шляхом реорганізації (злиття) Могилів-Подільської районної спілки споживчих товариств, Бронницького, Вендичанського, Кукавського, Яружського, Яришівського сільських споживчих товариств та спільних підприємств: "Комбінат кооперативної промисловості", "Комбінат громадського харчування", "Кооператор", "Райкоопунівермаг", "Автотранспортне підприємство", "Районний ринок" з переходом всіх прав та обов'язків ліквідованих товариств та підприємств (правонаступництво) до новоствореного товариства (т.2 а.с.42).

Могилів-Подільське районне споживче товариство отримало від спільного підприємства «Районний ринок» основні засоби на ринку відповідно до актів приймання-передачі та передаточного балансу і є правонаступником усіх прав і обов»язків цього ринку, що стверджується Статутом товариства та встановлено також Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 26.09.2012 р. у справі № 2а\0270\4151\12.

Могилів-Подільське районне споживче товариство являється юридичною особою з організаційно-правовою формою «товариство», зареєстрованою відповідно до ст. 89 ЦК України (Витяг з ЄДРПОУ). Одним із видів діяльності товариства є згідно КВЕД 2005 року 70.20.1 «Здавання під найм власної та державної нерухомості виробничо-технічного та культурного призначення». Даний вид діяльності передбачає в тому числі і ринкову діяльність. Діяльність споживчої кооперації в Україні регулюється ст. 111 «Споживча кооперація. Підприємства споживчої кооперації» Господарського кодексу України, Законом України «Про споживчу кооперацію» № 2265-ХІІ від 10.04.1992 року. У складі даного товариства є ринок, який розташований на земельній ділянці, що виділена рішенням виконавчого комітету міської ради № 227 від 30.08.1991 року.

Рішенням виконкому Могилів-Подільської міської ради №339 від 29.08.2003р. надано дозвіл Могилів-Подільському споживчому товариству на виготовлення технічної документації по інвентаризації земельної ділянки площею 2000 кв.м. по АДРЕСА_2 - районний ринок (п.2) (т.3 а.с. 14).

Рішенням виконкому Могилів-Подільської міської ради №206 від 28.05.2004р. пункт 2 рішення №339 від 29.08.2003р. викладено в наступній редакції: "Могилів-Подільському районному споживчому товариству надати дозвіл на виготовлення технічної документації по інвентаризації земельних ділянок: - районний ринок по АДРЕСА_2 ..." (т.7 а.с.78-79).

Рішенням виконкому Могилів-Подільської міської ради №205 від 30.05.2008р. внесено зміни в рішення міськвиконкому від 28.05.2004р. №206" , а саме: в п.1.17 слова "районний ринок по АДРЕСА_2" замінено словами "районний ринок по АДРЕСА_2", в зв"язку з технічною помилкою (т.7 а.с.108).

20.10.2006 р. складено акт про встановлення меж земельної ділянки на місцевості (т. 7, а.с. 81).

У 2006 році ТОВ «Подільський центр землі» виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо виготовлення документів, що посвідчують право на земельну ділянку Могилів-Подільського районного споживчого товариства для комерційного використання (ринкова інфраструктура) Вінницька область, Могилів-Подільський р-н, на території Могилів-Подільської міської ради АДРЕСА_2 (а.с. 54-113 т.7).

У пояснювальній записці технічної документації зазначено, що враховуючи те що використання земельної ділянки за цільовим призначенням не змінюється і знаходиться в користуванні Могилів-Подільською РСТ для комерційного використання, межі визначенні та встановленні за фактичним користуванням відповідно земельно-облікових документів Могилів-Подільської міської ради. Земельна ділянка розміщена на території Могилів-Подільської міської ради в межах міста АДРЕСА_2; має конфігурацію - неправильний багатокутник, рельєф - рівнинний, експозиція схилу - в західну сторону, під»їзди - вул.Стависька, вул.Ринкова; згідно Українського класифікатора цільового призначення - відноситься до земель комерційного використання код УКЦВЗ-1.11.4 (а.с. 56 т. 7).

Дана технічна документація містить позитивні висновки відповідних служб стосовно посвідчення права оренди Могилів-Подільської РСТ на земельні ділянки під ринком по АДРЕСА_2. Вказані висновки стосуються саме ринку (а.с.84-87 т. 7).

Рішенням № 281 від 04.05.2007 року 15 сесії 5 скликання Могилів-Подільської міської ради затверджено Правила торгівлі на ринках міста Могилева-Подільського (а.с. 120-131 т.5).

На виконання Постанови правління Укоопспілки № 203 від 25.08.2008 року «Про паспортизацію ринків», 10.10.2008р. Могилів-Подільським районним споживчим товариством оформлено паспорт ринку за адресою АДРЕСА_2 площею 10 169 м.кв. ( 0,9935 + 0,0234 = 10 169) (т.3 а.с.6-9).

Право власності на об'єкти нерухомого майна, розташованих на території ринку, належать Могилів-Подільському районному споживчому товариству відповідно до Рішень третейського суду від 10.06.2002 року, 10.02.2005 року (а.с. 124-131 т.2).

Товариством у 2008 році було перераховано до місцевого бюджету 148704,01 грн. ринкового збору із діяльності ринку по АДРЕСА_2 . У 2011 році товариством сплачено 6825,5 грн. земельного податку та 240571,08 грн. орендної плати за користування земельною ділянкою, що становить територію ринку (лист Могилів-Подільської ОДПІ та акти звірки , т. 2 а.с. 33-35, т. 7, а.с. 248, т. 8 а.с. 1-11).

В Рішенні Конституційного Суду України від 11.11.2004 року № 16-рп\2004 (п. 2) зазначено, що за повідомленням Державного комітету статистики України, ринки, у тому числі колгоспні, як суб'єкт господарювання, створюються в будь-якій організаційно-правовій формі і за діючими класифікаціями не виділяються; згідно з інформацією Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України щодо суб'єктів підприємницької діяльності, серед 1048 суб'єктів права власності на зазначені ринки до Укоопспілки належать 378 ринків, а до споживчих товариств - 43 ринки».

Стаття 64 ГК України передбачає, що підприємство може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо), а також функціональних структурних підрозділів апарату управління (управлінь, відділів, бюро, служб тощо).

У розділі 1-му Постанови Кабінету Міністрів України від 13.12.2001 р. № 1662 «Про схвалення Концепції вдосконалення функціонування ринків з продажу продовольчих та непродовольчих товарів» зокрема наведено визначення ринку, яким, відповідно до даного положення законодавства, є створений в установленому порядку на відведеній земельній ділянці суб'єкт підприємницької діяльності або його відокремлений підрозділ , функціональними обов'язками якого є надання послуг та створення продавцям і покупцям належних умов для купівлі-продажу товарів за цінами, що складаються залежно від попиту і пропозиції.

Могилів-Подільський ринок переданий споживчій кооперації як діючий цілісний майновий комплекс - ринок, відносно якого у подальшому приймались рішення виконкомом Могилів-Подільської міської ради.

Отже, ринок діє у складі Могилів-Подільського РСТ, для роботи якого у штатному розкладі РСТ введені відповідні посади (т. 7 а.с. 122-243).

Відповідно до п. 2. Правил торгівлі на ринках, затверджених Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 26 лютого 2002 року N 57/188/84/105 «Про затвердження Правил торгівлі на ринках» (в редакціях, що діяли на момент укладення спірних договорів, далі - Правила), ринок - це суб'єкт господарювання, створений на відведеній за рішенням місцевого органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування земельній ділянці і зареєстрований в установленому порядку, функціональними обов'язками якого є надання послуг та створення для продавців і покупців належних умов у процесі купівлі-продажу товарів за цінами, що складаються залежно від попиту і пропозицій.

При цьому, ринки, як суб'єкти господарювання, створюються в будь-якій організаційно-правовій формі і за діючими класифікаціями не виділяються, що зазначено зокрема в Рішенні Конституційного Суду України від 11.11.2004 року № 16-рп\2004 (п. 2).

Отже діяльність ринку у складі районного споживчого товариства не суперечить законодавству. Крім того, на час набуття чинності вказаними Правилами, Мог-Подільський ринок був створений і діяв відповідно до раніше діючого законодавства.

Наявність на час укладення спірних логоворів деяких недоліків у організації та роботі ринку не позбавляє його цього статусу.

Виходячи з аналізу положень вищенаведеного законодавства та встановлених обставин справи, суд приходить до висновку, що Мог-Подільське РСТ, мало право укладати договори бронювання торгових місць з СПД ОСОБА_1

Так, відповідно до п. 19 Правил, в редакціях, що діяли на момент укладення спірних договорів, за окрему плату продавцям можуть надаватися такі послуги: бронювання торговельних місць, прокат торговельного інвентарю, обладнання, засобів вимірювальної техніки, санітарного одягу, зберігання особистих речей і продукції в камерах схову, на складах і в холодильниках, зважування на товарних вагах, розрубка м'яса (рубачами м'яса ринку), утримання торговельного місця в належному стані, інформаційні оголошення рекламного та довідкового характеру, забезпечення місцями в готелях і на автостоянках за наявності їх на ринку, консультації спеціалістів, вантажно-розвантажувальні роботи і транспортні послуги, приймання для подальшого продажу сільгосппродуктів та інших товарів у бюро торгових послуг тощо. Тарифи на послуги ринку, що пов'язані із забезпеченням діяльності ринкового господарства, установлюються адміністрацією ринку відповідно до чинного законодавства.

Бронювання тобто послуга з користування торговим місцем, зокрема надає можливість продавцю користуватися усіма зручностями, що організовані ринком, та збільшувати свій дохід вже внаслідок розташування торгового місця саме на території ринку, куди ціленаправлено йдуть покупці.

Доводи позивача щодо встановлення електролічильника та оплати ним електроенергії у кіосках не спростовують фактів користування організованими ринком зручностями.

Придбання позивачем кіосків у інших осіб та укладення договорів з комунальними підприємствами «Фінансист» і "Шляховик" та СП "Райринок" не призвело до набуття позивачем права користування земельною ділянкою під кіосками та не спростовує права відповідача на укладення договорів бронювання.

Посилання позивача на те, що листи Мог-Подільського міського голови, на думку позивача, підтверджують відсутність ринку Мог-Подільського РСТ у м. Могилів-Подільському, судом не приймаються, оскільки вони (доводи) спростовуються вищенаведеним та не свідчать про відсутність ринку у складі Мог-Подільського РСТ.

Так, у листі № 01-36/2543 від 13.08.2012 р. Мог-Подільський міський голова Бровко П.П. повідомив, що територія ринку має відокремлену та відгорожену від проїжджої частини, житлового та комунального секторів ділянку землі, стоянки для транспортних засобів відвідувачів, безпечні для руху пішоходів входи і виходи, штучне освітлення території ринку, автостоянок та під»їздів, телефонний зв»язок, радіовузол або гучномовець, електро- та водопостачання, водовідведення, протипожежне постачання, туалет, облаштовані контейнерами майданчики для збирання відходів і сміття тощо. (а.а. 1-2 т. 3).

Також судом не приймаються доводи позивача щодо підробки документів (рішень міської ради, технічної документації на земельну ділянку, яка становить територію ринку), оскільки не підтверджені відповідними доказами. Звернення позивача до правоохоронних органів та інша переписка з державними органами, а також постанови про відмову у порушенні кримінальних справ та рішення судів про їх скасування, на які посилається позивач, не є доказами підробки документів.

Вищезазначені рішення Мог-Подільської міської ради, її виконавчого органу та договори оренди землі під ринком не скасовані, не визнані недійсними та діють на даний час.

Посилання на задоволення протеста прокурора та скасування відповідного рішення міської ради не стосуються зазначених вище чинних рішень Мог-Подільської міської ради та договорів оренди земельних ділянок під ринком.

З огляду на вищенаведене, відсутні також підстави для визнання недійсними оскаржуваних договорів на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України.

Позивач також просить визнати договір недійсним на підставі ст.ст. 229-233 ЦК України, якими передбачено правові наслідки вчинення правочину під впливом помилки, під впливом обману, під впливом насильства, у результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою, під впливом тяжкої обставини. При цьому посилається на те, що відповідач навмисно ввів його в оману, уклавши оскаржувані договори, не маючи на те права.

Однак ці доводи спростовуються вищенаведеним.

Крім того:

Для кваліфікації правочину як вчиненого під впливом помилки відповідно до ч. 1 ст. 229 ЦК України, має бути встановлено, що особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов»язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

У п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" (далі - Постанова № 9) зокрема зазначено, що обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення.

Не є помилкою щодо якості речі неможливість її використання або виникнення труднощів у її використанні, що сталося після виконання хоча б однією зі сторін зобов'язань, які виникли з правочину, і не пов'язане з поведінкою іншої сторони правочину. Не має правового значення помилка щодо розрахунку одержання користі від вчиненого правочину. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

У п. 3.9 Постанови Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» (далі - Постанова № 11) зазначено, що під помилкою слід розуміти таке неправильне сприйняття стороною правочину предмета чи інших істотних умов останнього, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутності якого можна вважати, що правочин не було б вчинено. Помилка повинна мати істотне значення, зачіпати природу правочину або такі якості його предмета, які значно знижують можливість його використання за призначенням. При цьому істотною вважається така помилка, наслідки якої неможливо усунути або їх усунення вимагає значних витрат від особи, що помилилася, - з урахуванням її майнового становища, характеру діяльності тощо. Обставини, з приводу яких помилилася особа, мають бути наявними на час вчинення правочину. Обов'язок доведення відповідних обставин покладається на позивача. Не вважається помилкою щодо якості продукції (товару, іншого майна) неможливість її використання або утруднення в її використанні, які сталися після виконання хоча б однією з сторін зобов'язань, що виникли з правочину, і не пов'язані з поведінкою іншої сторони правочину. Не має правового значення помилка у мотивах правочину (тобто в обставинах, у зв'язку з якими особа вчиняє правочин) або незнання стороною правочину норм законодавства».

Вимоги про визнання правочинів недійсними на підставі статей 230-233 ЦК України можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем фактів обману, насильства, погрози, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, тяжких обставин і наявності їх безпосереднього зв'язку з волевиявленням другої сторони щодо вчинення правочину.

Під обманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації або фізичної особи, що вчинила правочин, шляхом повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності, або замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину.

Під насильством розуміється фізичний або психологічний вплив на особу, представника сторони правочину або його близьких з метою спонукання його до вчинення правочину.

Зловмисна домовленість - це умисна змова представника однієї сторони правочину з другою стороною, внаслідок чого настають несприятливі наслідки для особи, від імені якої вчинено правочин. У визнанні правочину недійсним з відповідної підстави доведенню підлягає не наявність волі довірителя на вчинення правочину, а існування умислу представника, який усвідомлює факт вчинення правочину всупереч інтересам довірителя, передбачає настання невигідних для останнього наслідків та бажає чи свідомо допускає їх настання. Наслідком такого визнання, крім загальних наслідків, визначених статтею 216 ЦК України, є виникнення у довірителя права вимагати від свого представника і другої сторони, зокрема, солідарного відшкодування збитків. При цьому представником не може вважатися орган юридичної особи, в тому числі її керівник, навіть якщо він діяв всупереч інтересам цієї особи: представництво в даному разі визначається за правилами глави 17 названого Кодексу.

Ознаками правочину, що підпадає під дію статті 233 ЦК України, є вчинення особою правочину на вкрай невигідних для себе умовах (зокрема, реалізації за низьку оплату майна, що має значну цінність), під впливом тяжкої для неї обставини (наприклад, під загрозою банкрутства) і добровільно, тобто за відсутності насильства, обману чи помилки, можливо, навіть з ініціативи самого позивача. Доведення того, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено або було б вчинено на інших умовах, покладається на позивача (п. 3.10 Постанови № 11, п. 20 Постанови N 9).

Наведені позивачем обставини не є такими, що визначені у ст.ст. 229-233 ЦК України і з якими законодавець пов"язує визнання договору недійсним, як укладеного внаслідок помилки,обману, насильства, під впливом тяжкої обставини чи в результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою.

Позивачем не надано доказів щодо умисного введення його в оману та застосування до нього насильства. Посилання на звернення до правоохоронних органів та розслідування кримінальних справ не є такими доказами.

В судовому засіданні 19.11.2013 р. позивач в обґрунтування позовних вимог посилався також на те, що його кіоски розташовані не на території ринку, а за її межами. Разом з тим, зміна підстав позову допускається лише до початку розгляду справи по суті. Крім того, ці доводи спростовуються наданою позивачем копією викопіровки з план-схеми ринку (а.с. 3-5 т. 6), поясненнями учасників процесу в судовому засіданні стосовно демонтажу та перенесення кіосків позивача на тротуар за межі ринку та постановою Мог-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 24.12.2012 р.у справі № 2-а-72/12, якою встановлено, що демонтаж і перенесення кіосків ОСОБА_1 за межі торговельного ринку здійснено в червні 2012 року (а.с. 67-72 т.8).

Відповідно до ст. 16 ЦК України, ст. 20 Господарського кодексу України, ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, захисту у господарських судах підлягають права та охоронювані законом інтереси суб»єктів господарювання і громадян (останніх у визначених законом випадках).

Частиною третьою статті 207 ГК України передбачено, що якщо зі змісту господарського договору випливає, що зобов'язання за цим договором може бути припинено лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути усе одержане за ним (наприклад, вже здійснене користування за договором майнового найму (оренди), користування електроенергією, спожиті послуги, зберігання, здійснене за відповідним договором, тощо), то господарський суд одночасно з визнанням господарського договору недійсним (за наявності підстав для цього) зазначає в резолютивній частині рішення, що зобов'язання за договором припиняється лише на майбутнє.

При цьому слід враховувати, що зобов'язання припиняються на майбутнє не на підставі відповідної вказівки в рішенні суду, а в силу закону, тому при визнанні недійсним правочину (господарського договору) зобов'язання його сторін припиняються на майбутнє з моменту набрання чинності рішення суду про визнання правочину (договору) недійсним, хоча б у судовому рішенні й не було зазначено про таке припинення. Якщо господарське зобов'язання припиняється лише на майбутнє, господарським судам слід виходити з того, що у відповідних випадках і неможливості повернення одержаного за зобов'язанням у натурі правові наслідки такої недійсності визначаються відповідно до статті 216 ЦК України та частини другої статті 208 ГК України. Разом з тим якщо за правочином, визнаним недійсним, права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, то наслідки у вигляді реституції застосовані бути не можуть, але згідно з частиною другою статті 236 ЦК України можливість настання таких прав та обов'язків у майбутньому припиняються (п. 2.7 Постанови № 11).

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувані договори припинили свою дію до звернення позивача до суду. При цьому, зобов»язання за цими договорами про надання послуг з бронювання торгівельних місць могли б бути припинені лише на майбутнє, у разі визнання їх недійсними. Отже, на час звернення позивача до суду, було відсутнє порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача.

З урахуванням наведеного, обставин та доказів у справі у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає.

19.11.2013 року позивачем до суду було подано також заяву про вчинення кримінального правопорушення, у якій він просить суд вжити заходів реагування по даній заяві та направити матеріали до правоохоронних органів. В судовому засіданні позивач та його представник уточнили, що заява подана на підставі ст. 90 ГПК України. Разом з тим, судом не виявлено ознаків кримінального правопорушення у діяльності посадових осіб Мог-Подільського РСТ чи інших організацій, на що посилається позивач у заяві, а це виключає направлення господарським судом повідомлення у правоохоронні органи на підставі ст. 90 ГПК України.

Судові витрати з розгляду даної справи, відповідно до положень ст. 49 ГПК України, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 4-3, 33, 43, 49, 82, 84, 115 ГПК України, -

ВИРІШИВ :

В позові відмовити.

Повне рішення складено 25 листопада 2013 р.

Головуючий суддя Кожухар М.С.

Судді Банасько О.О.

Маслій І.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - третій особі на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору: Могилів-Подільській міській раді (м. Могилів-Подільський, пл. Шевченка, 6/16)