Постанова

від 21.11.2013 по справі 922/1393/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2013 року Справа № 922/1393/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В., суддівГоголь Т.Г. (доповідач), Швеця В.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін: позивача: Чуб С.В. - дов. від 06.06.13, відповідача: Болгова О.М. - дов. від 23.01.13, третіх осіб: не з'явились, повідомлені належно, касаційну скаргуДочірнього підприємства "Елластік" Акціонерного товариства закритого типу "Елласт" на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 17.09.13 у справі№922/1393/13 за позовомДочірнього підприємства "Елластік" Акціонерного товариства закритого типу "Елласт" до треті особиКомунального підприємства охорони здоров'я "Центральна районна аптека №30" 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "УБФ" 2. Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області простягнення 81043,83 грн. Розпорядженням Заступника секретаря другої судової палати від 19.11.13 для розгляду касаційної скарги у цій справі призначено колегію суддів у складі: Добролюбової Т.В. - головуючого, Гоголь Т.Г., Швеця В.О.

Дочірнє підприємство "Елластік" Акціонерного товариства закритого типу "Елласт" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом (з урахуванням змін) про стягнення з Комунального підприємства охорони здоров'я "Центральна районна аптека №30" 71626,43 грн. боргу, 254,76 грн. - 3% річних , 7162,64 грн. штрафу. Позивач посилався на те , що він згідно з договором цесії №15 від 07.03.12, укладеним між позивачем і Товариством з обмеженою відповідальністю "УБФ", набув права вимоги до боржника (відповідача) та став кредитором за договором поставки №1382-Х від 01.02.09 (сторонами у якому є відповідач та ТОВ "УБФ"). Позов обґрунтований приписами статей 512, 514, 530, 610, 611, 612, 625, 712 Цивільного кодексу України, статей 193, 265 Господарського кодексу України.

Господарський суд Харківської області рішенням від 22.07.13(судді: Аріт К.В., Доленчук Д.О., Денисюк Т.С.) в позові відмовлено. Господарський суд виходив з недоведеності матеріалами справи факту поставки відповідачеві товару та наявності заборгованості за нього саме за договором поставки №1382-Х від 01.02.09, право вимоги за яким перейшло до позивача на підставі договору цесії від 07.03.12.

Харківський апеляційний господарський суд постановою від 17.09.13 (судді: Істоміна О.А., Барбашова С.В., Плужник О.В.) перевірене рішення господарського суду першої інстанції залишив без змін з тих же підстав.

Дочірнє підприємство "Елластік" Акціонерного товариства закритого типу "Елласт" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову і рішення у справі, а справу направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. Скаржник посилається на порушення господарськими судами приписів статті 10 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", статей 4, 4 2 , 33, 43 Господарського процесуального кодексу України. На думку підприємства, судами невірно встановлені обставини та неналежно оцінені докази у справі. Скаржник вказує на те, що спірний товар поставлявся відповідачу за договором поставки №1382-Х від 01.02.09, котрий недійсним не визнавався. Проте, поставлений товар, як зазначає підприємство, не був повністю оплачений відповідачем.

Від відповідача відзиву на касаційну скаргу судом не отримано.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення представників позивача і відповідача, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій установлено та підтверджено матеріалами справи, що 01.02.09 між Товариством з обмеженою відповідальністю "УБФ" - постачальником та Комунальним підприємством охорони здоров'я "Центральна районна аптека №30" покупцем було укладено договір поставки №1382-Х. За умовами цього договору постачальник зобов'язався передати у власність покупця товар, а покупець, в свою чергу, прийняти та сплатити його вартість. Судами також установлено, що позивач набув права вимоги до Комунального підприємства охорони здоров'я "Центральна районна аптека №30" за договором цесії (уступки права вимоги) №15 від 07.03.12 та став кредитором за договором поставки №1382-Х від 01.02.09. При цьому, до позивача перейшло право вимагати від відповідача сплати 71626 грн. за поставлений за спірним договором поставки товар. Про уступку права вимоги боржник був повідомлений. В процесі розгляду спору судами також було установлено, з підтвердженням матеріалами справи, що між відповідачем і третьою особою-1 існували тривалі господарські відносини, та, окрім іншого, був укладений договір №14 від 02.01.08. Позивач (цесіонарій), як на підставу для задоволення своїх вимог посилався на договір поставки №1382-Х від 01.02.09. Він зазначав, що продукція за цим договором була поставлена на суму 116326,43 грн., а оплачена лише у розмірі 44700 грн. В якості доказів поставки за вказаним договором позивач надав суду видаткові накладні, підписані третьою особою-1 і відповідачем. Оцінивши зазначені накладні, господарські суди попередніх інстанцій установили, що вони не містять посилань на договір №1382-Х від 01.02.09. Загальна сума поставок за цими накладними є більшою, ніж та, яка зазначена позивачем в позовній заяві. Суди також установили, що здійснені відповідачем на підставі платіжних доручень проплати становлять 830700 грн. Сума проплат за наданими платіжними дорученнями значно перевищує вартість товару, який вказаний в спірних видаткових накладних, та суму, зазначену позивачем в позовній заяві як частково сплачену за договором поставки №1382-Х від 01.02.09. Відтак, як установили суди, у відповідача відсутня заборгованість за договором поставки №1382-Х від 01.02.09. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога Дочірнього підприємства "Елластік" Акціонерного товариства закритого типу "Елласт" про стягнення з Комунального підприємства охорони здоров'я "Центральна районна аптека №30" 71626,43 грн. боргу, 254,76 грн. - 3% річних, 7162,64 грн. штрафу. Ухвалюючи судові акти у справі, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог через їх необґрунтованість і недоведеність матеріалами справи. За приписами статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Згідно з приписами статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актом цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Згідно з частиною 1 статті 9 Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для обліку господарської операції є первинний документ, який фіксує факт здійснення операції. За визначенням статті 1 названого Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. У відповідності до пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати обов'язкові реквізити та крім того, залежно від характеру операції та технології обробки даних до них включаються додаткові реквізити, зокрема, ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо. Згідно з частиною 1 пункту 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відступлення права вимоги (цесія) являє собою договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора (цедента) новому кредиторові (цесіонарію). Тобто, відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого старий кредитор передає свої права новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права і зобов'язується або не зобов'язується їх оплатити. Статтею 514 Цивільного кодексу України унормовано обсяг прав, що переходить до нового кредитора у зобов'язанні. Так, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Дослідивши усі обставини справи та надавши оцінку зібраним у справі доказам, господарські суди на підставі повного та всебічного розгляду справи установили, що позивачем не надано та, відповідно матеріали справи не містять належних доказів, котрі б підтверджували факт здійснення господарської операції з поставки спірної продукції саме за договором поставки №1382-Х від 01.02.09, право вимоги за яким було передано позивачеві на підставі договору цесії №15. Надавши оцінку видатковим накладним, наданим позивачем в підтвердження своїх вимог, господарські суди попередніх інстанцій установили, що за зазначеними накладними поставка здійснювалася не на виконання умов спірного договору №1382-Х від 01.02.09. Судами було також установлено і те, що сума проплат згідно зі спірними платіжними дорученнями перевищує вартість товару, зазначеного у вказаних видаткових накладних. Отже, як установили суди, у відповідача відсутня заборгованість за договором поставки №1382-Х від 01.02.09. Відповідно до вимог статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція, виходить з обставин, встановлених у даній справі господарськими судами. Згідно з приписами частини 2 статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Довід скаржника про порушення судами статті 10 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визнається неспроможним, оскільки приписи наведеної норми регулюють питання проведення інвентаризації активів і зобов'язань підприємства та не спростовують встановленого судами і не свідчать про невірне застосування сулами норм матеріального права. Інші доводи касаційної скарги теж не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, позаяк стосуються переоцінки доказів, яка за приписами статі 111 7 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції. Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів визнає, що апеляційним господарським судом правильно застосовані норми матеріального і процесуального права, тому підстави для скасування переглянутої постанови апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги відсутні.

На підставі викладеного та керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.09.13 у справі №922/1393/13 залишити без змін.

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Елластік" Акціонерного товариства закритого типу "Елласт" - без задоволення.

Головуючий суддя Т.Добролюбова

Судді Т.Гоголь

В.Швець