Постанова

від 17.11.2013 по справі 38/335-09

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" листопада 2013 р. Справа № 38/335-09

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В. І. , суддя Терещенко О.І. , суддя Медуниця О.Є.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - Красніков А.В., дов. б/н від 25.07.2012 року

відповідача - Ковальчук М.М., арбітражний керуючий

апелянта - Мегеря А.В., дов. №08-06-66-2/85-Д від 24.02.2013 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" (вх. № 3168 Х/1-18) на рішення господарського суду Харківської області від 18.12.2009 року у справі № 38/335-09

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарватер Інвест", м. Київ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю"Пріоритет-інтер", м. Київ,

про розірвання договору купівлі-продажу

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фарватер Інвест" звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пріоритет-інтер", відповідача, та з урахуванням уточнень позовних вимог, які були прийняті господарським судом Харківської області до провадження, просив суд розірвати укладений сторонами договір купівлі-продажу від 14 серпня 2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рвач Ж.В. 14.08.2007 року за реєстровим № 2980-д. та визнати за позивачем право власності на нежитлові приміщення 1-го, 2-го, 3-го, 4-го, 5-го, 6-го, 7-го поверхів в літ А-6-8, загальною площею 1309,6 кв.м., що знаходяться за адресою: місто Харків, майдан Конституції, будинок № 1, а саме: перший поверх №№ 1-5, № I, № XVII, загальною площею 57,4 кв.м.; другий поверх: №№ 1-8, № I, загальною площею 109,10 кв.м.; третій поверх №№ 1-16, № I, загальною площею 252,70 кв.м.; четвертий поверх №№ 1-20, № I, загальною площею 256,0 кв.м.; п'ятий поверх №№ 1-19, № I, загальною площею 258,1 кв.м.; шостий поверх №№ 1-20, № I, загальною площею 258,5 кв.м.; сьомий поверх №№ 7-15, № III, загальною площею 117,80 кв. м.

Рішенням господарського суду Харківської області від 18 грудня 2009 року у справі № 38/335-09 (колегія суддів у складі : головуючий суддя Жельне С.Ч., суддя Тихий П.В., суддя Лаврова Л.С.) позов було задоволено.

Розірвано договір купівлі -продажу від 14 серпня 2007 року, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фарватер Інвест» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Пріоритет - Інтер» та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рвач Ж.В. 14.08.2007 року за реєстровим № 2980-д.

Визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Фарватер Інвест" право власності на нежитлові приміщення 1-го, 2-го, 3-го, 4-го, 5-го, 6-го, 7-го поверхів в літ А-6-8, загальною площею 1309,6 кв.м., що знаходяться за адресою: місто Харків, майдан Конституції, будинок № 1, а саме: перший поверх №№ 1-5, № I, № XVII, загальною площею 57,4 кв.м.; другий поверх: №№ 1-8, № I, загальною площею 109,10 кв.м.; третій поверх №№ 1-16, № I, загальною площею 252,70 кв.м.; четвертий поверх №№ 1-20, № I, загальною площею 256,0 кв.м.; п'ятий поверх №№ 1-19, № I, загальною площею 258,1 кв.м.; шостий поверх №№ 1-20, № I, загальною площею 258,5 кв.м.; сьомий поверх №№ 7-15, № III, загальною площею 117,80 кв. м.

Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк», яке не є стороною у справі та яке вважає, що його права порушені, 26.05.2011 року звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вказане рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Апеляційну скаргу, з урахуванням доповнень до неї обгрунтовує тим, що приміщення, які є предметом даного спору, є також предметом іпотечного договору № РL 07-464/29-1, укладеного 14.08.2007 р. між Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк», іпотекодержателем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Пріоритет-Інтер», іпотекодавцем, з метою забезпечення виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Пріоритет-Інтер» своїх обов'язків за кредитним договором №СR 07-390/29-1 від 14.08.2007 року.

Таким чином, на думку апелянта, прийняття місцевим господарським судом рішення щодо розірвання договору купівлі - продажу нежитлових приміщень від 14 серпня 2007 року та визнання права власності на ці приміщення за іншим власником порушує право Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» на забезпечення кредитного договору та звернення стягнення на предмет іпотеки.

Крім цього зазначає, що підставою для розірвання договору в силу статті 651 Цивільного кодексу України є істотність порушення договору другою стороною, яка полягає в тому, що особа значною мірою позбавляється у зв"язку із таким порушенням того, на що вона розраховувала при укладенні договору, тоді як відсутні жодні підстави стверджувати, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Фарватер Інвест" значною мірою було позбавлено того, на що воно розраховувало при укладенні договору купівлі-продажу, оскільки фактично воно отримало 99.58 % того, що очікувало отримати за договором.

Також вказує на те, що з урахуванням частини 4 статті 653 Цивільного кодексу України Товариство з обмеженою відповідальністю «Фарватер Інвест» своє право вимагати повернення нежитлових приміщень, які є предметом спірного договору, могло здійснити виключно після набуття рішенням господарського суду Харківської області від 18.12.2009 року у справі №38/335-09 законної сили.

А оскільки право власності на нерухоме майно, яке є предметом договору купівлі-продажу, перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пріоритет-Інтер» відповідно до пункту 4.1 Договору з моменту державної реєстрації такого договору 14.08.2007 року, тобто до моменту прийняття судом оскаржуваного рішення, то Товариство з обмеженою відповідальнісью «Фарватер Інвест», не має підстав для реалізації права сторони договору вимагати повернення вказаних приміщень та визнання за нею права власності на ці приміщення.

Одночасно апелянт звернувся до Харківського апеляційного господарського суду із заявою про відновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Харківської області від 18.12.2009 року по справі № 38/335-09, посилаючись на те, що про оскаржуване рішення йому стало відомо 18.04.2011 року і його копію він отримав лише 16.05.2011 року, а також, що вказане рішення стосується його прав та обов"язків.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 20.06.2011 року у справі №38/335-09 (колегія суддів у складі : головуючий суддя Черленяк М.І., суддя Івакіна В.О., суддя Пелипенко Н.М.) відмовлено Публічному акціонерному товариству "ОТП Банк" в задоволенні заяви про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" залишено без розгляду.

Постановою Вищого господарського суду України від 10.09.2013 у справі №38/335-09 касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" задоволено, ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 20.06.2011 року у справі №38/335-09 скасовано, справу №38/335-09 передано до Харківського апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного провадження.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 21.10.2013 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В.І., суддя Терещенко О.І., суддя Медуниця О.Є.) апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" було прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 07.11.2013 року на 10:30 год.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 07.11.2013 року розгляд справи було відкладено на 14.11.2013 року на 12:45 год. у зв"язку із необхідністю витребувати у апелянта додаткові докази по справі та неявкою в судове засідання представника відповідача.

Представник апелянта у судових засіданнях 07.11.2013 року та 14.11.2013 року підтримав апеляційну скаргу.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу та його представник у судових засіданнях 07.11.2013 року та 14.11.2013 року проти її доводів заперечує, вважає оскаржуване рішення законним та обгрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Свої заперечення обгрунтовує тим, що як мотивувальна, так і резолютивна частина оскаржуваного рішення не містять висновків про права та обов'язки скаржника -Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк». При цьому, скаржник - Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» не є стороною спірного договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 14 серпня 2007 року.

А тому, на думку позивача, оскаржуване рішення не стосується прав та обов'язків скаржника, у зв"язку з чим відповідно до статті 91 ГПК України зазначена юридична особа не мала права подавати апеляційну скаргу на рішення господарського суду Харківської області від 18 грудня 2009 року у справі № 38/335-09 і провадження за її апеляційною скаргою слід припинити на підставі пункту 1 частини першої статті 80 ГПК України.

Відповідач у письмових поясненнях та його представник арбітражний керуючий Ковальчук М.М. у судовому засіданні 14.11.2013 року підтримав апеляційну скаргу, вважає оскаржуване рішення незаконним та необгрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить вказане рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Свою правову позицію обгрунтовує тим, що прийняття місцевим господарським судом рішення щодо розірвання договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 14 серпня 2007 року та визнання права власності на ці приміщення за іншим власником порушує право Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» на забезпечення кредитного договору та звернення стягнення на предмет іпотеки.

Заслухавши усні пояснення представників сторін та апелянта, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, дослідивши обставини і матеріали справи, в тому числі наявні у ній докази, відповідність викладених в рішенні висновків цим обставинам і доказам, а також перевіривши додержання та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду першої інстанції - скасуванню, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 14 серпня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фарватер Інвест", продавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пріоритет -Інтер", покупцем, було підписано договір купівлі -продажу нежитлових приміщень (далі договір купівлі-продажу), відповідно до пункту 1.1 якого продавець передає покупцеві у власність за плату нежитлові приміщення 1-го, 2-го, 3-го, 4-го, 5-го, 6-го, 7-го поверхів в літ А-6-8, загальною площею 1309,6 кв.м., що знаходяться за адресою: місто Харків, майдан Конституції, будинок № 1.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що ціна нежитлових приміщень, що купуються за таким договором становить 25250000 грн., в тому числі ПДВ 4208333,3 грн.

Вказаний договір було посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рвач Ж.В. 14.08.2007 року, та здійснено його державну реєстрацію за № 2281613.

Згідно з пунктом 2.2 договору купівлі-продажу сума, що зазначена в пункті 2.1 договору сплачується відповідачем на користь позивача наступним чином: 15150000 грн. сплачуються в день підписання цього договору власними коштами покупця (відповідача) на рахунок позивача; 10100000 грн. сплачується відповідачем протягом семи календарних днів з дня підписання цього договору на рахунок позивача.

Пунктом 5.2 договору купівлі-продажу передбачено, що покупець (відповідач) зобов'язаний здійснити оплату нежитлових приміщень в строки та у порядку, встановленому цим договором.

Відповідно до пункту 4.1 договору купівлі-продажу право власності на нежитлові приміщення, які є предметом даного договору, виникає у покупця з моменту державної реєстрації цього договору відповідно до умов пункту 4 статті 334 Цивільного кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, що договір купівлі-продажу було посвідчено приватним нотаріусом Київського міського територіального округу Рвач Ж.В. 14.08.2007 року, реєстраційний № 2281613.

При цьому, Товариство з обмеженою відповідальністю «Пріоритет - Інтер» здійснило реєстрацію прав власності на дані приміщення в Харківському міському бюро технічної інвентаризації, що підтверджено витягом про реєстрацію права власності № 16006607 від 20.09.2007, та виконувало всі функції власника нерухомого майна.

Тобто, право власності на нежитлові приміщення, які є предметом спірного договору купівлі-продажу, 14.08.2007 перейшло до Товариство з обмеженою відповідальністю «Пріоритет -Інтер».

У пункті 6.2. договору купівлі-продажу встановлено, що у випадку порушення покупцем строку здійснення оплати нежитлових приміщень згідно з пунктом 2.2 цього договору продавець в тому числі має право вимагати розірвання цього договору.

Відповідно до пункту 6.4. договору, усі спори, пов'язані з підписанням або виконанням цього договору, підлягають розгляду в компетентному суді, в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач в обгрунтування позову посилається на невиконання відповідачем своїх зобов"язань по договору купівлі-продажу в частині своєчасної та повної оплати предмету купівлі-продажу.

Місцевий господарський суд, задовольняючи позовні вимоги посилався на положення статтей 526, 530, 610, 611, 612, 538, частин 1 та 2 статті 651, статей 655, 693 Цивільного кодексу України.

При цьому, місцевий господарський суд зазначив, що станом на 22 серпня 2007 року відповідач не сплатив повну суму за придбання нежитлових приміщень по спірному договору купівлі -продажу, у зв"язку з чим позивач правомірно звернувся до суду з позовною вимогою про розірвання спірного договору купівлі-продажу на підставі частини 1 та 2 статті 651 Цивільного кодексу України.

Крім того, господарський суд першої інстанції посилався і на положення статей 16, 386,392 Цивільного кодексу України.

При цьому, місцевий господарський суд вказував на те, що відповідно до вимог пункту 2.3 спірного договору купівлі -продажу нежитлових приміщень від 14.08.2007 року передача нежитлових приміщень відбудеться шляхом підписання акту прийому -передачі після повного розрахунку.

Однак, як зазначив місцевий господарський суд, на час розгляду справи з боку позивача такий акт приймання передачі складений не був та у відповідності з положеннями спірного договору купівлі -продажу нежитлові приміщення від позивача до відповідача за актом прийому -передачі не передавались, а тому необхідною умовою захисту прав позивача як власника майна, що є предметом спірного договору купівлі -продажу, є відновлення таких прав шляхом визнання за ним права власності на спірне майно.

Однак, колегія суддів не може погодитися із такими висновками місцевого господарського суду, зважаючи на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.08.2007 р. між Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк», іпотекодержателем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Пріоритет-Інтер», іпотекодавцем, було укладено іпотечний договір № РL 07-464/29-1, за яким іпотекодавець передав іпотекодержателю в забезпечення виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Пріоритет-Інтер» своїх обов'язків за кредитним договором №СR 07-390/29-1 від 14.08.2007 року наступне майно: нежитлові приміщення 1-го, 2-го, 3-го, 4-го, 5-го, 6-го, 7-го поверхів в літ А-6-8, загальною площею 1309,6 кв.м., що знаходяться за адресою: місто Харків, майдан Конституції, будинок № 1, а саме: перший поверх №№ 1-5, № I, № XVII, загальною площею 57,4 кв.м.; другий поверх: №№ 1-8, № I, загальною площею 109,10 кв.м.; третій поверх №№ 1-16, № I, загальною площею 252,70 кв.м.; четвертий поверх №№ 1-20, № I, загальною площею 256,0 кв.м.; п'ятий поверх №№ 1-19, № I, загальною площею 258,1 кв.м.; шостий поверх №№ 1-20, № I, загальною площею 258,5 кв.м.; сьомий поверх №№ 7-15, № III, загальною площею 117,80 кв. м.

При цьому, постановою Харківського апеляційного господарського суду від 28.08.2013 р. у справі №5023/10653/11 судом було скасовано рішення господарського суду Харківської області від 26.01.2012 року у справі №5023/10653/11 в частині задоволення позовних вимог щодо визнання недійсним іпотечного договору від 14.08.2007 року №РL 07-464/29-1 та прийнято нове рішення в цій частині, про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до частини З статті 105 ГПК України постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

А тому, жодні сумніви з приводу недійсності іпотечного договору №РL 07-464/29-1, на думку колегії суддів, є безпідставними.

Таким чином, прийняття місцевим господарським судом рішення щодо розірвання договору купівлі - продажу нежитлових приміщень від 14 серпня 2007 року та визнання права власності на ці приміщення за іншим власником порушує право Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» на забезпечення кредитного договору та звернення стягнення на предмет іпотеки.

При цьому, підпунктом "ж" пункту .5.2. договору іпотеки передбачено, що іпотекодавець протягом усього терміну дії договору іпотеки зобов'язаний без зволікань повідомляти іпотекодержателя про претензії будь-якої третьої сторони стосовно будь-якої частини предмету іпотеки, і вчиняти всі такі дії для захисту предмету іпотеки проти таких претензій і для забезпечення чинності і пріоритетності прав іпотекодержателя стосовно предмету іпотеки, які є необхідними чи бажаними в даній ситуації, а також яких може вимагати Іпотекодержатель.

Однак, при розгляді місцевим господарським даної справи, предметом спору по якій є розірвання договору купівлі-продажу та визнання права власності на спірні приміщення за позивачем, відповідач, в порушення умов іпотечного договору, приховав від суду той факт, що спірні приміщення за договором іпотеки передані в забезпечення зобов'язань відповідача перед Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» , у зв"язку з чим свідомо порушив умови договору іпотеки та приховав від суду факти, які мали істотне значення для прийняття правильного рішення по справі.

Отже, господарський суд першої інстанції прийняв рішення про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, що відповідно до пункту 3 частини 3 статті 104 ГПК України є безумовною підставою для скасування рішення місцевого господарського суду.

Господарський суд, в свою чергу, при прийнятті оскаржуваного рішення про визнання права власності на нерухоме майно за позивачем,не в повному обсязі з'ясував обставини справи. Визнаючи право власності на спірні приміщення за позивачем, місцевий господарський суд не здійснив перевірку наявності прав на приміщення у третіх осіб, наявності будь-яких заборон на спірні приміщення шляхом витребування витягів з державного реєстру іпотек, заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

Крім того, частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України передбачено можливість розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

При цьому, відповідно до цієї норми, істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Тобто, визначення поняття "істотності порушення договору", яке міститься у частині 2 статті 651 Цивільного кодексу надано через іншу оціночну категорію- "значна міра". Значна міра позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, має визначатися з посиланням на об"єктивні обставини. При цьому, виходячи зі змісту договору купівлі-продажу, можливо визначити очікування особи, на які вона розраховувала при укладенні договору і які вона визначила, об'єктивно погоджуючи його умови, в даному випадку - це розмір грошових коштів, які продавець очікував отримати від продажу нежитлових приміщень.

Згідно з пунктом 2.1 договору купівлі-продажу ціна нежитлових приміщень, які є предметом договору, становить 25 250 000, 00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Пріоритет-Інтер» було сплачено 25 144 000, 00 грн. , тобто залишок боргу за договором склав 160 000, 00 грн., що становить 0.42 % від загальної суми зобов'язань за договором.

А тому, відсутні жодні підстави стверджувати, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Фарватер Інвест" значною мірою було позбавлено того, на що воно розраховувала при укладенні договору купівлі-продажу , оскільки фактично воно отримало 99.58 % того, що очікувало отримати за договором.

До того ж, умовами договору купівлі-продажу передбачені способи захисту прав продавця у разі невиконання покупцем своїх обов'язків за договором.

Так, пунктом 6.2 договору купівлі-продажу встановлена відповідальність покупця за порушення строку здійснення оплати за договором у вигляді пені, а умови пункту 6.1 цього договору зобов'язують винну сторону відшкодувати іншій стороні усі завдані збитки.

Однак, як свідчать матеріали справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фарватер Інвест" не скористалось жодним з вищенаведених прав.

Окрім цього, у відповідності до пункту 4.1 договору купівлі-продажу право власності на нежитлові приміщення, які є предметом даного договору, виникає у покупця з моменту державної реєстрації цього договору відповідно до умов пункту 4 статті 334 Цивільного кодексу України.

Пунктом 4 статті 334 Цивільного кодексу України, в редакції на час укладення договору купівлі-продажу, встановлено, що якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Згідно статті 657 Цивільного кодексу України, в редакції на час укладення договору купівлі-продажу, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Статтею 210 Цивільного кодексу України визначено, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

З матеріалів справи вбачається, що договір купівлі-продажу було посвідчено приватним нотаріусом Київського міського територіального округу Рвач Ж.В. 14.08.2007 року, реєстраційний № 2281613.

При цьому, Товариство з обмеженою відповідальністю «Пріоритет - Інтер» здійснило реєстрацію прав власності на дані приміщення в Харківському міському бюро технічної інвентаризації, що підтверджено витягом про реєстрацію права власності № 16006607 від 20.09.2007, та виконувало всі функції власника нерухомого майна.

Вказана реєстрація не була оспорена позивачем в суді і відповідне свідоцтво про право власності відповідача на спірне майно не було визнано недійсним або скасованим у встановленому законом порядку.

До того ж, факт того, що на момент укладення іпотечного договору №РL 07-464/29-1 іпотекодавець за договором - Товариство з обмеженою відповідальністю «Пріоритет-Інтер» був власником нежитлових приміщень, встановлений постановою Харківського апеляційного господарського суду від 28.08.2013 року у справі №5023/10653/11.

Крім того, пунктом 2 частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України, встановлено, що надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару, є підтвердженням того, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним.

Отже, на час прийняття судом оскаржуваного рішення Товариство з обмеженою відповідальністю «Пріоритет - Інтер» було законним власником нежитлових приміщень, які є предметом договору купівлі-продажу та фактично здійснювало право користування даними приміщеннями .

А тому правові підстави вимагати повернення майна та визнання за позивачем права власності на це майно у останнього на момент розгляду справи були відсутні.

Тобто, право власності на нежитлові приміщення, які є предметом спірного договору купівлі-продажу, 14.08.2007 перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пріоритет -Інтер».

Крім того, при прийнятті оскаржуваного рішення місцевим господарським судом було порушено вимоги частини 5 статті 653 Цивільного кодексу України.

У відповідності до вищезазначеної норми, якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

У даній справі розірвання договору купівлі-продажу стало наслідком визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю «Фарватер Інвест» права власності на нежитлові приміщення 1-го, 2-го, 3-го, 4-го, 5-го, 6-го, 7-го поверхів в літ А-6-8, загальною площею 1309,6 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Харків, майдан Конституції, будинок № 1, а саме: перший поверх №№ 1-5, № І, № XVII, загальною площею 57,4 кв.м.; другий поверх: №№ 1-8, № І, загальною площею 109,10 кв.м.; третій поверх №№ 1-16, № І, загальною площею 252,70 кв.м.; четвертий поверх №№ 1-20, № І, загальною площею 256,0 кв.м.; п'ятий поверх №№ 1-19, № І, загальною площею 258,1кв.м.; шостий поверх №№ 1-20, № І, загальною площею 258,5 кв.м.; сьомий поверх №№ 7-15, № III, загальною площею 117,80 кв.

Отже, рішенням місцевого господарського суду було розірвано договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, що є порушенням частини 5 статті 653 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів.

Стаття 392 Цивільного кодексу України наділяє власника майна правом пред'являти позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Згідно зі статтею 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

У даній справі між сторонами відсутній спір про визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю «Фарватер Інвест» права власності на нежитлові приміщення 1-го, 2-го, 3-го, 4-го, 5-го, 6-го, 7-го поверхів в літ А-6-8, загальною площею 1309,6 кв.м., що знаходяться за адресою: місто Харків, майдан Конституції, будинок № 1, а саме: перший поверх №№ 1-5, № I, № XVII, загальною площею 57,4 кв.м.; другий поверх: №№ 1-8, № I, загальною площею 109,10 кв.м.; третій поверх №№ 1-16, № I, загальною площею 252,70 кв.м.; четвертий поверх №№ 1-20, № I, загальною площею 256,0 кв.м.; п'ятий поверх №№ 1-19, № I, загальною площею 258,1 кв.м.; шостий поверх №№ 1-20, № I, загальною площею 258,5 кв.м.; сьомий поверх №№ 7-15, № III, загальною площею 117,80 кв. м.

Отже, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку щодо наявності достатніх правових підстав для задоволення позову.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, неповністю дослідив обставини, які мають значення для справи, порушив норми матеріального та процесуального права, а тому вказане рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення, яким в позові слід відмовити.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 2 статті 103, пунктами 1, 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 18 грудня 2009 року у справі № 38/335-09 скасувати.

Прийняти нове рішення .

В позові відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю"Пріоритет-інтер" (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, буд. 12, код ЄДРПОУ 32826967, ІПН 328269626554, свідоцтво №100127600, р/р 26002300001319 в ВАТ "Банк "Демарк" м. Чернігів, МФО 353575) на користь Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 43, код ЄДРПОУ 21685166, І/к 21685166, р/р 29093002900006 в АТ "ОТП Банк", МФО 300528) 12792,50 грн. витрат по сплаті судового збору.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 19.11.2013 року.

Головуючий суддя Сіверін В. І.

Суддя Терещенко О.І.

Суддя Медуниця О.Є.