Рішення

від 26.11.2013 по справі 1016/2285/12

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1016/2285/12 Головуючий у І інстанції Тандир О.В. Провадження № 22-ц/780/6038/13 Доповідач у 2 інстанції Таргоній Категорія 19 26.11.2013

РІШЕННЯ

Іменем України

20 листопада 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді: Таргоній Д.О.,

суддів: Приходька К.П., Голуб С.А.,

за участю секретаря: Дмитренко Ю.О.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Макарівського районного суду Київської області від 30 липня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, треті особи: Управління Держкомзему у Макарівському районі Київської області, приватний нотаріус Макарівського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_4, про визнання державних актів на право власності на земельну ділянку недійсними, визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсним.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, поясненя сторін - учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

ВСТАНОВИЛА :

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому, з урахуванням поданих пізніше уточнень, просив визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 415342, виданий 17.03.2008 року на ім'я відповідача ОСОБА_3, на земельну ділянку площею 6,3792 га, розташовану на території Мостищанської сільської ради Макарівського району Київської області; визнати недійсним договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки, укладений 01.04.2008 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1, визнати недійсним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 203898, виданий 08.05.2008 року на ім'я відповідачки ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку.

В обгрунтування позовних вимог зазначив, що після смерті його матері ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, він є єдиним спадкоємцем її майна. До складу спадкової маси повинна була увійти спірна земельна ділянка, яка належала ОСОБА_5 на підставі державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №099581 від 29.03.2007 року. Однак, на момент смерті матері позивача, на спірну земельну ділянку були виготовлені державні акти на відповідача ОСОБА_3, а в подальшому на відповідачку ОСОБА_1, у зв'язку з чим спірна земельна ділянка до складу спадкової маси не увійшла, а позивач був позбавлений права на отримання її у спадщину. Посилаючись на те, що земельна ділянка вибула із власності його матері ОСОБА_5 незаконно, що в подальшому було підтверджено рішенням суду, вважає, що у відповідачів відсутні законні підстави набуття права власності на неї.

Заочним рішенням Макарівського районного суду Київської області від 30 липня 2013 року позов задоволено. Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 415342, виданий 17.03.2008 року на ім'я ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 6,3792 га, розташовану на території Мостищанської сільської ради Макарівського району Київської області з цільовим призначення для ведення особистого селянського господарства. Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 6,3792 га, розташовану на території Мостищанської сільської ради Макарівського району Київської області з цільовим призначення для ведення особистого селянського господарства, укладений 01.04.2008 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1, зареєстрований в реєстрі під № 2056. Визнано недійсним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 203898, виданий 08.05.2008 року на ім'я ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 6,3792 га, розташовану на території Мостищанської сільської ради Макарівського району Київської області з цільовим призначення для ведення особистого селянського господарства. Стягнуто з відповідачів на користь позивача судовий збір по 160,95 грн. з кожного.

Ухвалою Макарівського районного суду Київської області від 13 вересня 2013 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення відхилено.

У своїй апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зокрема, вважає, що у позивача відсутні правові підстави для звернення до суду із вказаним позовом, оскільки на момент відкриття спадщини по смерті ОСОБА_5 спірна земельна ділянка до її складу не входила. Вважає, що судом першої інстанції, в порушення вимог процесуального законодаства, не взято до уваги ту обставину, що позивач обрав невірний спосіб захисту, зокрема в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, стороною якого він не був. Просила рішення скасувати, ухваливши нове про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача - ОСОБА_5, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_1. (а.с. 108)

За життя мати позитвача - ОСОБА_5 набула у власність земельну ділянку площею 6,3792 га, кадастровий номер 3222784700:700:02:001:0029, розташовану на території Мостищанської сільської ради Макарівського району Київської області, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 099581, виданого 29.03.2007 року на підставі розпорядження Макарівської райдержадміністрації від 22.02.2007 року№ 134. (а.с. 125)

Позивач ОСОБА_2 є єдиним спадкоємцем після смерті матері - ОСОБА_5, який прийняв спадщину у встановленому законом порядку, що підтверджено рішенням Апеляційного суду Київської області від 14 травня 2013 року. (а.с. 101-103)

Судом також встановлено, що рішенням Макарівського районного суду Київської області від 05 грудня 2007 року по справі № 2-2153 за 2007 рік за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_6 про звернення стягнення на земельну ділянку, за ОСОБА_3 було визнано право власності на земельну ділянку площею 6,3792 га, кадастровий номер 3222784700:700:02:001:0029, розташовану на території Мостищанської сільської ради Макарівського району Київської області, яка належала ОСОБА_5 (а.с. 62)

На підставі вказаного судового рішення на ім'я ОСОБА_3 Управлінням земельних ресурсів у Макарівському районі Київської області був виданий державний акт про право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 415342 від 17.03.2008 р.

01.04.2008 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 був укладений договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки, який зареєстровано в реєстрі під № 2056 та посвідчено приватним нотаріусом Макарівського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_4 (а.с. 35)

Як вбачається з матеріалів справи, вказаний договір купівлі-продажу був укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 ще за життя ОСОБА_5 - матері позивача.

При цьому, рішення Макарівського районного суду Київської області від 05 грудня 2007 року, на підставі якого ОСОБА_3 отримав у власність спірну земельну ділянку, було оскаржено ОСОБА_5 в апеляційному порядку.

Апеляційний суд Київської області 12 жовтня 2009 року, розглянувши матеріали справи за апеляційною скаргою ОСОБА_5, своєю ухвалою скасував рішення Макарівського районного суду Київської області від 05 грудня 2007 року, а справу направив до суду першої інстанції на новий розгляд. (а.с. 62-63)

Ухвалою Макарівського районного суду Київської області від 20 січня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 (як правонаступника після смерті ОСОБА_5І.) про звернення стягнення на земельну ділянку, позовну заяву ОСОБА_3 залишено без розгляду. (а.с. 61)

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 в частині визнання недійсним державного акту серії ЯЖ № 415342 від 17.03.2008 р., виходив з того, що рішення суду, на підставі якого ОСОБА_3 набув право власності на спірну земельну ділянку, скасоване, тобто відпала правова підстава для видачі Державного акту про право приватної власності на земельну ділянку на ім'я ОСОБА_3

Колегія суддів апеляційного суду з таким висновком погоджується, оскільки він відповідає обставинам справи та грунтується на вимогах чинного законодавства.

При цьому, судом вірно застосовані положення ст. ст. 1216, 1217, 1261 ЦК України.

Доводи апеляційної скарги стосовно відсутності у позивача ОСОБА_2 правових підстав для звернення до суду із даним позовом у зв'язку з тим, що спірна земельна ділянка не увійшла до складу спадщини, є необгрунтованими та спростовуються дослідженими по справі доказами.

В той же час, суд першої інстанці, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу від 01.04.2008 року, не взяв до уваги тієї обставини, що права позивача не підлягають захисту шляхом задоволення позову з використанням правового механізму, встановленого статтями 203, 215 ЦК України. Такий захист можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо є підстави, передбачені статтею 388 цього Кодексу, які дають право витребувати майно від добросовісного набувача.

Відповідно до частини третьої статті 215 ЦК України одна із сторін договору або інша заінтересована особа вправі заперечити його дійсність, якщо недійсність правочину прямо не встановлена.

Частиною першою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, частиною першою статті 203 ЦК України, за якою зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Стаття 216 ЦК України передбачає загальні наслідки недійсності правочину, відповідно до яких недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, а згідно зі статтею 236 ЦК України правочин є недійсним з моменту його вчинення та не породжує тих юридичних наслідків, задля яких укладався, у тому числі не породжує переходу права власності до набувача.

За загальним правилом наслідком недійсності угоди є застосування двосторонньої реституції, яка не ставиться в залежність від добросовісності сторін угоди.

Разом із тим частиною третьою статті 216 ЦК України передбачено, що загальні наслідки недійсності угоди застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Цивільним кодексом України передбачені засади захисту права власності. Зокрема, стаття 387 ЦК України надає власнику право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Згідно із частиною першою статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Оскільки добросовісне набуття в розумінні статті 388 ЦК України можливе лише тоді, коли майно придбано не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є не двостороння реституція, а повернення майна з незаконного володіння.

Права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захистові шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, установленого статтями 215, 216 ЦК України. При встановленні наявності речово-правових відносин, до таких відносин не застосовується зобов'язальний спосіб захисту. У зобов'язальних відносинах захист прав особи, яка вважає себе власником майна, можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо є підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, які дають право витребувати майно у добросовісного набувача.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги в частині неправильного застосування судом першої інстанції правил ст. ст. 203, 215 ЦК України до правовідносин, що виникли між сторонами, є обгрунтованими. Згідно ст. 309 ЦПК України, рішення в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу від 01.04.2008 року та, відповідно, визнання недійсним державного акту, виданого на ім'я ОСОБА_1, підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Макарівського районного суду Київської області від 30 липня 2013 року - скасувати в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 01 квітня 2008 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 та зареєстрованим в реєстрі під № 2056, а також в частині визнання недійсним державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 203898, виданого 08.05.2008 року на ім'я ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 6,3792 га, розташовану на території Мостищанської сільської ради Макарівського району Київської області . Ухвалити в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів .

Головуючий:

Судді: