Ухвала

від 11.06.2014 по справі 1016/2285/12

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1016/2285/12 Головуючий у І інстанції Тандир О.В. Провадження № 22-ц/780/2731/14 Доповідач у 2 інстанції Олійник Категорія 44 11.06.2014

УХВАЛА

Іменем України

11 червня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого - судді Олійника В.І.,

суддів: Іванової І.В., Малорода О.І.,

при секретарі Власенко О.В.,

розглянувши матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Макарівського районного суду Київської області від 30 липня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та ОСОБА_3, треті особи: Управління Держкомзему у Макарівському районі Київської області, приватний нотаріус Макарівського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_4, про визнання державних актів на право власності на земельну ділянку недійсними, визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсним,-

в с т а н о в и л а :

У лютому 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про визнання державних актів на право власності на земельну ділянку недійсними та визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсним, посилаючись на те, що після смерті його матері ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, він є єдиним спадкоємцем її майна.

До складу спадкового майна повинна була увійти спірна земельна ділянка, яка належала ОСОБА_5 на підставі Державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №099581 від 29 березня 2007 року.

Проте на момент смерті матері позивача на спірну земельну ділянку були виготовлені державні акти на відповідача ОСОБА_3, а в подальшому на відповідачку ОСОБА_1, у зв'язку з чим спірна земельна ділянка до складу спадкової маси не увійшла, а позивач був позбавлений права на отримання її у спадщину.

Посилаючись на те, що земельна ділянка вибула із власності його матері ОСОБА_5 незаконно, що в подальшому було підтверджено рішенням суду, вважав, що у відповідачів відсутні законні підстави набуття права власності на неї.

Просив визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 415342, виданий 17 березня 2008 року на ім'я відповідача ОСОБА_3, на земельну ділянку площею 6,3792 га, розташовану на території Мостищанської сільської ради Макарівського району Київської області; визнати недійсним договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки, укладений 1 квітня 2008 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1, визнати недійсним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 203898, виданий 8 травня 2008 року на ім'я відповідачки ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку.

Заочним рішенням Макарівського районного суду Київської області від 30 липня 2013 року позов задоволено.

Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 415342, виданий 17 березня 2008 року на ім'я ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 6,3792 га, розташовану на території Мостищанської сільської ради Макарівського району Київської області з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 6,3792 га, розташованої на території Мостищанської сільської ради Макарівського району Київської області з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, укладений 01 квітня 2008 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 і зареєстрований в реєстрі під №2056.

Визнано недійсним Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯЖ №203898, виданий 08 травня 2008 року на ім'я ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 6,3792 га, розташовану на території Мостищанської сільської ради Макарівського району Київської області з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

Ухвалою Макарівського районного суду Київської області від 13 вересня 2013 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення відхилено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права ставиться питання про скасування рішення та ухвалення нового, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Зокрема, вважає, що у позивача відсутні правові підстави для звернення до суду із вказаним позовом, оскільки на момент відкриття спадщини по смерті ОСОБА_5 спірна земельна ділянка до її складу не входила. Також вважає, що судом першої інстанції в порушення вимог процесуального законодавства не взято до уваги ту обставину, що позивач обрав невірний спосіб захисту, зокрема в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, стороною якого він не був. Просила рішення скасувати, ухваливши нове про відмову в задоволенні позову.

Колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно відхилити, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_5

За життя мати позивача ОСОБА_5 набула у власність земельну ділянку площею 6,3792 га. (кадастровий номер 3222784700:700:02:001:0029), розташовану на території Мостищанської сільської ради Макарівського району Київської області на підставі розпорядження Макарівської райдержадміністрації від 22 лютого 2007 року за №134, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №099581, виданого 29 березня 2007 року.

Позивач є єдиним спадкоємцем після смерті його матері ОСОБА_5, який спадщину прийняв у встановленому порядку, що підтверджується рішенням Апеляційного суду Київської області від 14 травня 2013 року.

Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 05 грудня 2007 року по справі №2-2153 за 2007 рік за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про звернення стягнення на земельну ділянку за відповідачем ОСОБА_3 було визнано право власності на спірну земельну ділянку.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі вказаного судового рішення на ім'я ОСОБА_3 Управлінням земельних ресурсів у Макарівському районі Київської області був виданий державний акт на право власності на спірну земельну ділянку серії ЯЖ№415342 від 17 березня 2008 року.

01 квітня 2008 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 був укладений договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки, зареєстрований в реєстрі за №2056 і посвідчений приватним нотаріусом Макарівського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_4 Право продажу ОСОБА_3 підтверджено Державним актом на право власності на спірну земельну ділянку серії ЯЖ№415342, виданим 17 березня 2008 року на підставі рішення Макарівського районного суду Київської області від 05 грудня 2007 року.

На підставі вказаного договору купівлі-продажу земельної ділянки від 01 квітня 2008 року, укладеного між відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_3, Управлінням земельних ресурсів у Макарівському районі Київської області був виданий державний акт серії ЯЖ №203898 від 08 травня 2008 року на право власності на спірну земельну ділянку на ім'я ОСОБА_1

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 12 жовтня 2009 року по справі №22ц-3210/2008 рішення Макарівського районного суду Київської області від 05 грудня 2007 року скасоване, а справа передана на новий розгляд до суду першої інстанції, де ухвалою Макарівського районного суду Київської області від 10 січня 2011 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2, як правонаступника ОСОБА_5, залишений без розгляду.

Суд першої інстанції, враховуючи вищенаведене, вірно встановив, що рішення Макарівського районного суду Київської області від 05 грудня 2007 року, яке було підставою для оформлення державного акту про право власності на спірну земельну ділянку на ім'я відповідача ОСОБА_3 скасоване, а тому відсутня правова підстава видачі вказаного державного акту на право власності на земельну ділянку, а відтак відповідач ОСОБА_3 не набував у власність спірну земельну ділянку на законних підставах.

Право на спадкування виникає в день відкриття спадщини (ч.3 ст.1223 ЦК України).

За ч.1 ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ч.1 ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно зі ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього кодексу.

За з ч.1 ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч.1 ст.1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

За ст.152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків.

Згідно зі ст.125 ЗК України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

За ч.1 ст.126 ЗК України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За ч.2 ст. 373 ЦК України право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Згідно п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» №7 від 16 квітня 2004 року одним із способів захисту порушеного права власності на земельну ділянку є визнання недійсним державних актів на право власності на земельні ділянки.

З досліджених у судовому засіданні доказів вбачається, що оскільки рішення Макарівського районного суду Київської області від 05 грудня 2007 року, як підстава для видачі правовстановлюючого документу - державного акту на право власності на земельну ділянку скасовано, ОСОБА_3 права власності на спірну земельну ділянку не набував, а тому державний акт на право власності на спірну земельну ділянку серії ЯЖ№415342 на ім'я відповідача ОСОБА_3, виданий 17 березня 2008 року, є недійсним з моменту його видачі.

Також, оскільки ОСОБА_3 права власності на спірну земельну ділянку на підставах, визначених законодавством, не набув, то і права розпорядження земельною ділянкою він не мав.

Згідно ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з ч.1 ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

За ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, задовольнивши позовні вимоги у повному обсязі.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального і процесуального права безпідставні, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними в рішенні.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та враховуючи, що обставини справи судом встановлені відповідно до наданих пояснень сторін та письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів приходить до висновку, що рішення постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Заочне рішення Макарівського районного суду Київської області від 30 липня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду Київської області набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: Олійник В.І.

Судді: Іванова І.В.

Малород О.І.