Постанова

від 20.11.2013 по справі 801/314/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 801/314/13-а

20.11.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кондрак Н.Й.,

суддів Щепанської О.А. ,

Горошко Н.П.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Білогірської районної державної адміністрації АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кушнова А.О.) від 11.09.13 у справі № 801/314/13-а

за позовом ОСОБА_3 (АДРЕСА_1 Крим, 97630)

до Білогірської районної державної адміністрації АР Крим (вул. Мира, 1, м. Білогірськ, Автономна Республіка Крим, 97600)

Відділу Держземагенства в Білогірському районі АР Крим (вул. Чабан-заде/Мірошниченко, 24/10, м. Білогірськ, Автономна Республіка Крим, 97600)

про визнання бездіяльності протиправною та спонукання до виконання певних дій.

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11.09.13 у справі №801/314/13-а адміністративний позов ОСОБА_3 до Білогірської районної державної адміністрації АР Крим, Відділу Держземагенства в Білогірському районі АР Крим про визнання бездіяльності протиправною та спонукання до виконання певних дій - задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Білогірської районної державної адміністрації щодо неприйняття рішення по заяві ОСОБА_3 від 09.10.2012 року про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки площею 2,0 га із земель резерву Зуйської селищної ради земель сільськогосподарського призначення, не наданих у власність або постійне користування за межами с. Баланово Білогірського району (контур поля 4,4 га, яке примикає до земельної ділянки ТОВ "Альфа-Беркут") у приватну власність для ведення особистого селянського господарства у порядку, передбаченому Законом.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про судові витрати.

Не погодившись з постановою суду, відповідач - Білогірська районна державна адміністрація АР Крим , звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання 20.11.2013 сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідності до вимог Земельного кодексу України в редакції на час спірних правовідносин, відповідач, отримавши заяву позивача про надання дозволу на розробку проекту відводу, повинен був розглянути її і протягом місяця прийняти рішення у формі розпорядження, що відповідачем не було виконано. Вирішення ж за відповідача питання про надання позивачу такої згоди було б формою втручання у дискреційні повноваження відповідача.

Дослідивши матеріали справи, наявні письмові докази, судова колегія погоджується з даним висновком суду і зазначає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін виходячи із наступного.

Земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним Кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, що передбачено частиною 2 статті 3 Земельного кодексу України.

Згідно ч. 1, 2 ст. 118 Земельного Кодексу України (у редакції, що діяла на момент звернення позивача із заявою до відповідача), громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. Організація, повноваження та порядок діяльності місцевих державних адміністрацій регулюються Законом України "Про місцеві державні адміністрації". З положень вказаних норм вбачається, що відповідач, отримавши заяву громадянина про надання дозволу на складання проекту землеустрою повинен був у місячний строк розглянути її та прийняти за результатом розгляду відповідне рішення, яке викладається у формі розпорядження.

Як вбачається з матеріалів справи, 9 жовтня 2012 року позивач звернувся до відповідача з заявою про надання дозволу на розробку проекту відводу з землеустрою для ведення особистого селянського господарства, долучивши необхідні документи.

З матеріалів справи також вбачається, що 24.10.2012 року Білогірською районною державною адміністрацією АР Крим був надісланий лист до Відділу Держкомзему у Білогірському районі, на який 09.11.2012 року була дана відповідь, згідно якої запитувана земельна ділянка розташована на землях запасу Зуйської селищної ради - ділянка НОМЕР_1 загальною площею 64,46 га. по угіддям - пашня (контур 4,4 га) (а.с. 32-33). 24.10.2012 року Білогірська районна державна адміністрація АР Крим звернулась до Відділу регіонального розвитку, містобудування та архітектури Білогірського району з запитом на отримання висновку щодо заяви ОСОБА_3, (а.с. 28), на який було дано відповідь про неможливість надання висновку про можливість відведення гр. ОСОБА_3 земельної ділянки у зв'язку з вакантністю посади головного архітектора району (а.с. 29). 28.11.2012 року Білогірська районна державна адміністрація АР Крим звернулась до Тайганського міжрайонного управління водного господарства з запитом щодо надання висновку по заяві ОСОБА_3, оскільки запитувана земельна ділянки межує з Балановським водосховищем (а.с. 30). Згідно відповіді від 11.12.2012 року Тайганське міжрайонне управління водного господарства не заперечує проти початку робіт по відведенню ОСОБА_3 земельної ділянки, та повідомляє, що ділянка знаходиться в межах водного фонду 2 групи (а.с. 31). При цьому протягом місяця з моменту отримання заяви позивача розпорядження прийнято не було.

Таким чином, Білогірська районна державна адміністрація АР Крим, отримавши заяву позивача, розпочала перевірку та не прийняла ніякого рішення у місячний термін по суті заявлених ним вимог.

Відповідь за результатами розгляду заяви, яку не можна вважати її належним розглядом, була надана ОСОБА_3 лише у лютому 2013 року, тобто вже після звернення позивача до суду з даною позовною заявою. Такий розгляд заяви позивача не може свідчити про прийняття відповідачем у порядку та спосіб, що встановлені Конституцією та законами України відповідного рішення з розгляду питання про надання земельної ділянки, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_3 про визнання бездіяльності Білогірської райдержадміністрації щодо неприйняття рішення по його заяві протиправною.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що у передбачений Земельним кодексом України місячний строк, доки відповідач ще мав відповідні повноваження в сфері земельних правовідносин, заява позивача Білогірською районною державною адміністрацією в АР Крим за встановленою формою розглянута не була і доводи апеляційної скарги відповідача щодо необхідності проведення перевірки перед прийняттям рішення за заявою позивача правового значення не мають, оскільки не свідчать про відсутність обовязку відповідача розглянути у встановлений строк та прийняти рішення за заявою позивача і не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до положень статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.п. 1,2 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Щодо рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про зобовязання відповідача надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, колегія суддів зазначає, що апеляція не містить доводів щодо невідповідності закону рішення суду в цій частині та його скасування. Рішення суду першої інстанції в цій частині також є законним і обгрунтованим.

Судова колегія дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим й не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

В той же час колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції невірно вирішив питання щодо судових витрат, зазначивши про безспірне списання з рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача судового збору, оскільки у згідно статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) і не передбачено списання цих коштів з рахунку суб'єкта владних повноважень, внаслідок чого судове рішення в цій частині підлягає зміні.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 201, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Білогірської районної державної адміністрації АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11.09.13 у справі № 801/314/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11.09.13 у справі № 801/314/13-а в частині вирішення питання щодо судових витрат змінити.

Викласти п. 4 резолютивної частини в наступній редакції: "Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, паспорт НОМЕР_2) 32,19 грн. (Тридцять дві гривні дев'ятнадцять копійок ) судових витрат".

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Постанову може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис Н.Й. Кондрак

Судді підпис О.А.Щепанська

підпис Н.П.Горошко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Н.Й. Кондрак