Постанова

від 28.11.2013 по справі 15/904/243/2013

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.11.2013 року Справа № 15/904/243/2013

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кощеєв І.М. (доповідача),

суддів: Євстегнеєв О.С., Бахмат. Р.М.,

при секретарі судового засідання : Однорог О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Шатунов А.О. представник, довіреність № 53-02/2 від 02.01.13;

від позивача: Ніколенко Є.В. представник, довіреність № 53-02/10 від 02.01.13;

від відповідача: Присяжний Д.М. представник, довіреність № 1 від 02.01.13;

від відповідача: Кавчак Е.Р. директор з безпеки, довіреність № 71 від 20.11.13;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Публічного акціонерного товариства "Промислово - виробниче підприємство "Кривбасвибухпром"

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.10.2013 року,

прийнятого за результатами розгляду справи № 15/904/243/2013

за позовом Публічного акціонерного товариства

"Криворізький залізорудний комбінат",

м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

до Публічного акціонерного товариства

"Промислово - виробниче підприємство "Кривбасвибухпром"

м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15.10.2013 року у справі № 15/904/243/2013 ( суддя Петренко Н. Е. ) позов Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" задоволено в повному обсязі - визнано за Публічним акціонерним товариством "Криворізький залізорудний комбінат" право власності на майно, що знаходиться на земельній ділянці, землекористувачем якої є Публічне акціонерне товариство "Промислово-виробниче підприємство "Кривбасвибухпром", та складається із залізничної колії № 24 ( навантажувально-вивантажувальна маневрового району "Склад ВМ" станції "Колонка", інв. № 20192 ) та стрілочних переводів № № 23, 25, 26, які були частиною демонтованої залізничної колії № 15 ( навантажувально-вивантажувальна маневрового району "Склад ВМ" станції "Колонка", інв. № 20215 ).

Приймаючи рішення, господарський суд виходив з тих обставин, що позивачем надані документи, які підтвер джують право власності на спірне майно, передбачені ст. 67 Статуту залізниць України, а саме: Тех нічний паспорт,Техніко-розпорядчий акт, інструкцію про порядок обслуговування і організацію руху між під'їзною колією ВАТ «Кривбасзалізрудком» та станцією «Шмакове», договір про експлуата цію залізничної колії при станції «Шмакове», довідку ДАК «Укррудпром» від 27.08.2004 р.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить суд оскаржуване рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

В обгрунтування апеляційної скарги заявник посилається на порушення судом норм матеріального права, зокрема, ст. ст. 321, 331 ЦК України. Так, в поданій скарзі Відповідач зазначає на тому, що спірні залізнична колія та стрілочні переводи є його власністю, знаходяться на земельній ділянці, яка надана відповідачу у постійне користування, що підтверджується Державним актом на право постійного користування землею та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, актом інвентаризації основних фондів ГЦ - 5 по базисному складу ВМ Центральний, технічно-розпорядчим актом залізничної колії складу Центральний. Зазначені у позові залізнична колія та стрілочні переводи передані відповідачу в складі іншого майна при формуванні статутного фонду товариства. На момент розгляду справи, як зазначає відповідач, позивач всі належні йому колії та стрілочні переводи демонтував та вивіз, про що свідчить наданий позивачем акт. Відповідач же зареєстрував право власності на спірне майно в комплексі будівель та споруд, але ця обставина судом не врахована. Крім того, проведеною 10.10.2013 р. інвентаризацією з участю незалежного представни ка місцевої сільської ради підтверджено, що фактична кількість та протяжність всіх колій на території складу ВМ з обліковою - співпадають. Тобто залізничних колій, які б належали позивачу на території відповідача немає.

Також відповідач вважає безпідставними висновки суду про відсутність у відповідача повного комплекту документів, передбачених ст. 67 Статуту залізниць, оскільки передбачені документи не є правоустановчими, а під'їзні колії відповідача не були безпосередньо під'єднанні до залізничних колій загального користування, та знаходились тільки на території відповідача і під'єднувались до залізничних колій позивача. Ніяких договірних відносин із залізницею у відповідача не було.

Позивач вважає рішення суду законним та обґрунтованим, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на експлуатацію спірного залізничного господарства, яка здійснювалася Позивачем у суворій відповідності з «Правилами обслуговування залізничних під'їзних колій», затвердженими наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 р., на підставі договору, укладеного з Державним підприємством «Придніпровська залізниця». За твердженням Позивача, останній є власником під'їзної залізничної колії, яка примикає до станції «Шмакове» ДП «Придніпровська залізниця» та включає в себе три промислові станції: «Карл Лібкнехт», «Колонка» та «Комсомольська», що з'єднані між собою, та у взаємодії із залізничним транспортом загального користування призначена для транспортного обслуговування Позивача та його контрагентів, зокрема, й Відповідача до 2009 року. Позивач як власник колії та стрілочних переводів виконував вимоги чинного законодавства України щодо їх утримання в повній справності на рівні, що забезпечує безпеку виконання робіт, ефективне використання рухомого складу, збереження вагонного парку та вантажу, який перевозиться. Також, Позивач зазначає на тому, що позовні вимоги обґрунтовані у відповідності з практикою Вищого господарського суду України у даній категорії справ.

Розпорядженням секретаря судової палати № 1213 від 31.10.2013 року у зв'язку з перебуванням судді Євстигнеєва О.С. - члена постійно діючої колегії суддів, визначеної наказом голови суду № 30 від 19.08.2013 року, у відпустці, та керуючись ст. 4 6 ГПК України, п. п. 3.1.6, 3.1.7 розділу ІІ Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010 року, наказом голови суду № 7 від 17.01.2011 року визначена для розгляду справи колегія суддів у складі: головуючого судді Кощеєва І.М. ( доповідач ), суддів Бахмат Р.М., Павловського П.П.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.10.2013 року у справі № 15/904/243/13, апеляційну скаргу прийнято до розгляду. Розгляд призначено на 21.11.2013 року.

Розпорядженням секретаря судової палати № 1265 від 20.11.2013 року, у зв'язку з виходом на роботу судді Євстигнеєва О. С. - члена постійної діючої колегії суддів, визначеної наказом № 40 від 21.10.2013 року, справа була передана колегії суддів у складі головуючого судді Кощеєва І.М. ( доповідач ), суддів Євстигнеєва О.С. і Бахмат Р.М.

В порядку, встановленому ст.77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошувалася перерва з 21.11.2013 року до 28.11.2013 року.

У судовому засіданні 28.11.2013 року оголошена вступна та резолютивна частини постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного.

Предметом спору у даній справі є вимога Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" до Публічного акціонерного товариства "Промислово-виробниче підприємство "Кривбасвибухпром" про визнання права власності на зазначене у позовній заяві майно.

Захист цивільних прав та інтересів забезпечується застосуванням, передбачених Цивільним і Господарським кодексами України, засобів захисту.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права. Позов про визнання права власності є речово-правовим, вимоги котрого звернені до суду який повинен підтвердити наявність у позивача права власності на спірне майно. Об'єктом такого позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача щодо індивідуально визначеного майна. Підставою ж позову, є обставини, що підтверджують право власності позивача на майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові, згідно з ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України, належать право володіння, користування та розпорядження своїм майном, які здійснюються останнім відповідно до частини 1 статті 319 Цивільного кодексу України на власний розсуд, в тому числі і згідно із частиною 1 статті 320 Цивільного кодексу України, для здійснення підприємницької діяльності.

Ст. 328 Цивільного кодексу України унормовано, що право власності набувається на підставах, не заборонених законом та вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно ст. 64 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року № 457 до залізничних під'їзних колій належать колії, що з'єднані із загальною мережею залізниць безперервною рейковою колією і які належать підприємствам, підприємцям, організаціям та установам незалежно від форм власності, а також громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності. Залізничні під'їзні колії призначено для транспортного обслуговування одного або кількох підприємств у взаємодії із залізничним транспортом загального користування.

Ст. 67 Статуту залізниць України визначає, що на кожну залізничну під'їзну колію складається масштабний план з нанесенням на нього розташування вантажних фронтів і механізмів, а також технічний паспорт, поздовжній профіль і креслення споруд.

Положення Правил обслуговування залізничних під'їзних колій ( статті 12, 64 - 77 Статуту ), затверджених наказом Мінтрансу України від 21.11.2000 року № 644 конкретизують статті Статуту та встановлюють, що відкриття для постійної експлуатації новозбудованої залізничної під'їзної колії і подача на цю колію рухомого складу допускається після прийняття її в експлуатацію комісією за участю представника Міністерства праці та соціальної політики і встановлення залізницею порядку обслуговування під'їзної колії. Відповідність під'їзної колії узгодженому з залізницею проекту засвідчується актом, який складається комісією за участю уповноважених представників залізниці і власника під'їзної колії, яка призначається залізницею відповідно до статті 67 Статуту залізниць. Підписання акта свідчить про прийняття даної під'їзної колії в експлуатацію ( пункт 1.3. ); на кожну під'їзну колію після закінчення її будівництва і здачі в експлуатацію підприємством складається Інструкція про порядок обслуговування і організації руху на під'їзній колії, яка затверджується залізницею відповідно до статті 67 Статуту залізниць ( пункт 1.4 ). Власник під'їзної колії має технічний паспорт, масштабний план під'їзної колії, поздовжній та поперечний профілі залізничних колій і креслення штучних споруд. У технічному паспорті та в додатках до нього вказується характеристика рейок, шпал, баласту, земляного полотна, штучних споруд, вагових приладів, пристроїв і механізмів, призначених для навантаження, вивантаження, очищення, промивання і підготовки для навантаження залізничних вагонів, маневрових пристроїв, лебідок, локомотивного і вагонного господарства, промислових станцій, гірок, напівгірок, витяжних колій, засобів СЦБ і зв'язку, які використовуються у поїзній і маневровій роботі, та інших пристроїв і механізмів, призначених для роботи з вагонами і локомотивами залізниць ( пункт 1.5. ).

Предметом доказування у спорі про визнання права власності на спірне майно є наявність чи відсутність тих підстав, з якими закон пов"язує визнання права власності.

Наведені законодавчі норми містять вичерпний перелік документів, які є належними доказами наявності у особи права власності на залізничну під'їзну колію. Зокрема, такими документами є: Акт введення в експлуатацію та встановлення залізницею Порядку обслуговування залізничної під'їзної колії - для новозбудованої залізничної колії; Масштабний план; Технічний паспорт; Поздовжній та поперечний профілі залізничних колій; Креслення штучних споруд.

Неможливість реєстрації спірного майна у реєстрі прав власності на нерухоме майно прямо випливає з положень Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а також Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 127 від 24 травня 2001 р., оскільки державна реєстрація речових прав на нерухоме майно проводиться тільки після технічної інвентаризації об'єкта, права щодо якого підлягають реєстрації, а вказаними нормативно-правовими актами взагалі не визначено порядку проведення технічної інвентаризації залізничних колій.

Як вбачається з матеріалів справи - відповідно до Переліку нерухомого майна, переданого Державною акціонерною компанією "Укррудпром" ( далі - ДАК "Укррудпром" ) до статутного фонду Відкритого акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Криворізький залізорудний комбінат", згідно додатку до довідки ДАК "Укррудпром" № УР-15/1128 від 27.08.2004 р., останній є власником під'їзної залізничної колії, яка примикає до станції "Шмакове" Державного підприємства "Придніпровська залізниця".

Вказана під'їзна колія включає в себе три промислові станції: "Карл Лібкнехт", "Колонка" та "Комсомольська", що з'єднані між собою та у взаємодії із залізничним транспортом загального користування призначена для транспортного обслуговування позивача та його контрагентів, серед яких до 2009 року було й Відкрите акціонерне товариство "Промислово-виробниче підприємство "Кривбасвибухпром", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Промислово-виробниче підприємство "Кривбасвибухпром".

Господарським судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що частина майна, переданого ДАК "Укррудпром" до статутного фонду позивача, знаходиться на земельній ділянці, землекористувачем якої є відповідач ( арк. № 6 Переліку ). Це майно складається з: колії № 24 ( навантажувально-вивантажувальна маневрового району "Склад ВМ" станції "Колонка", інв. № 20192 ), колії № 5 ( обгінна маневрового району "Склад ВМ" станції "Колонка", інв. № 20213 ), колії № 6 ( навантажувально-вивантажувальна маневрового району "Склад ВМ" станції "Колонка", інв. № 20214 ), колії № 7 ( навантажувально-вивантажувальна маневрового району "Склад ВМ" станції "Колонка", інв. № 20214 ), колії № 15 ( навантажувально-вивантажувальна маневрового району "Склад ВМ" станції "Колонка", інв. № 20215 ), колії № 4 ( з'єднувальна маневровий район " 4 км" - маневровий район "Склад ВМ" станції "Колонка", інв. № 20216 ), колії № 16 (навантажувально-вивантажувальна маневрового району "Склад ВМ" станції "Колонка", інв. № 20217 ) - тобто залізничних колій № № 4, 5, 6, 7, 15, 16, 24 станції "Колонка" під'їзної залізничної колії позивача, яка примикає до станції "Шмакове" Державного підприємства "Придніпровська залізниця", разом зі стрілочними переводами № № 2, 5, 7, 14, 23, 25, 26, що встановлені на вказаних коліях.

Згідно з п. 1.4. "Технічно-розпорядчого акта станції "Колонка" залізничного цеху № 4 управління залізничного транспорту ВАТ "Кривбасзалізрудком" від 31.10.2006 року залізничні колії, власності відповідача, примикають до залізничної колії № 15 через стрілочні переводи № № 25, 26 , власності позивача.

Технічною характеристикою залізничних колій станції "Колонка" ( арк. № 9 Технічного паспорту ) встановлено, що межею залізничної колії № 15 є стрілочний перевід № 14 через стрілочні переводи № № 23, 25, 26 до тупикового упору, залізничної колії № 4 - стрілочний перевід № 4 через стрілочний перевід № 2 до стрілочного переводу № 5, залізничної колії № 5 - стрілочний перевід № 5 до стрілочного переводу № 7, залізничної колії № 6 - стрілочний перевід № 5 до стрілочного переводу № 7, залізничної колії № 7 - стрілочний перевід № 7 до стрілочного переводу № 14, залізничної колії № 16 - стрілочний перевід № 14 до тупикового упору, а залізничної колії №24 - стрілочний перевід № 23 до тупикового упору.

Транспортне обслуговування Відповідача здійснювалося на підставі договорів за № 38/471 від 06.10.2003 року, за № 38/505 від 23.08.2005 року, за № 1199 від 15.08.2006 року та за № 1625/71 від 29.12.2007 року на надання послуг з подавання та забирання вагонів до визначених місць навантаження-вивантаження. Перелік залізничних колій та стрілочних переводів, що належать сторонам, визначено пунктами 4 вказаних договорів.

Так, в пунктах 4 вищевказаних договорів зазначено, що під'їздна колія № 24 та стрілочні переводи № № 23, 25, 26 ст. Колонка належать ВАТ «Криворізький залізорудний комбінат».

З матеріалів справи вбачається, і це встановлено судом першої інстанції, що Публічне акціонерне товариство "Криворізький залізорудний комбінат" на підтвердження своїх позовних вимог та доводів в підтвердження права власності на спірне майно було надано наступні документи: Технічний паспорт з планом залізничних колій, затверджений 28.12.2009 року; Технічно-розпорядчий акт, затверджений 31.10.2006 року; Інструкцію про порядок обслуговування і організації руху між під'їзною колією ВАТ "Кривбасзалізрудком" і станцією "Шмакове" ДП "Придніпровська залізниця" від 16.04.2010 року; Договір про експлуатацію залізничної під'їзної колії ВАТ "Кривбасзалізрудком" при станції Шмакове Придніпровської залізниці від 15.04.2008 року; довідку ДАК "Укррудпром" № УР-15/1128 від 27.08.2004 р.

Господарським судом правомірно встановлено, що умовою задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність у позивача доказів, що підтверджують його право власності на під'їзні колії.

При цьому такими доказами згідно ст. 32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд у визначеному законом порядку встановлює наявність обставин, на яких ґрунтуються вимоги позивача .

Колегія суддів враховує відсутність у ПАТ "ПВП "Кривбасвибухпром" документів, які підтверджують виникнення у останнього права власності на спірне майно в розумінні статті 67 Статуту залізниць України, що також встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, та вважає за необхідне зазначити також про те, що знаходження спірного майна на земельній ділянці, яка належить на праві користування відповідачу не має наслідком виникнення у останнього права власності на таке майно.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 15.12.2010 року у справі № 9/173-10, в якій визначено вичерпний перелік документів, які є належними доказами наявності у особи права власності на залізничну під'їзну колію. Зокрема, такими документами є: масштабний план; технічний паспорт; поздовжній та поперечний профілі залізничних колій; креслення штучних споруд; інструкція про порядок обслуговування і організації руху на під'їзній колії, затверджена залізницею. Більш того, Вищим господарським судом України зазначено, що знаходження спірного майна на земельній ділянці, яка належить на праві користування юридичній особі, не має наслідком виникнення у останнього права власності на таке майно, на чому наполягає ПАТ "ПВП "Кривбасвибухпром" у апеляційній скарзі.

Враховуючи те, що надані ПАТ "Криворізький залізорудний комбінат" документи свідчать про наявність правових підстав для визнання за останнім права власності на спірне майно, колегія суддів вважає, що рішення прийнято місцевим господарським судом за повністю дослідженими обставинами справи з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Відтак, доводи апеляційної скарги ВАТ " ПВП "Кривбасвибухпром" не знайшли своє підтвердження.

Керуючись ст. ст. 101-103, 105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Промислово - виробниче підприємство "Кривбасвибухпром" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.10.2013 року у справі №15/904/243/2013 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Постанова складена у повному обсязі 28.11.2013 року

Головуючий суддя І.М. Кощеєв

Суддя О.С. Євстигнеєв

Суддя Р.М. Бахмат