Ухвала

від 05.11.2013 по справі 15/5025/2097/11

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

05 листопада 2013 року Справа № 15/5025/2097/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіМалетича М.М., суддів:Козир Т.П., Кота О.В., Панової І.Ю., Плюшка І.А., розглянувши заяву Хмельницької районної державної адміністрації про перегляд Верховним Судом України постановиВищого господарського суду України від 28.05.2013 у справі№ 15/5025/2097/11 за позовом Прокурора Хмельницького району в інтересах держави в особі 1. Хмельницької обласної державної адміністрації; 2. Хмельницької районної державної адміністрації; 3. Головного управління Держкомзему у Хмельницькій області до 1. Розсошанської сільської ради; 2. Агрофірми "Проскурів" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державної сільськогосподарської інспекції у Хмельницькій області провизнання недійсним державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, скасування реєстрації державного акта та вилучення землі

В С Т А Н О В И В:

Прокурор Хмельницького району в інтересах держави в особі Хмельницької обласної державної адміністрації, Хмельницької районної державної адміністрації, Головного управління Держкомзему у Хмельницькій області звернувся до господарського суду Хмельницької області із позовом до Розсошанської сільської ради, Агрофірми "Проскурів" про визнання недійсним державного акта на право постійного користування земельною ділянкою площею 699,5 га, виданого Розсошанською сільською радою народних депутатів 20.02.1996; скасування державної реєстрації державного акта на право постійного користування земельною ділянкою площею 699,5 га, виданого Розсошанською сільською радою народних депутатів 20.02.1996; вилучення з незаконного користування Агрофірми "Проскурів" земельної ділянки, наданої на підставі державного акта на право постійного користування земельною ділянкою площею 699,5 га, виданого Розсошанською сільською радою народних депутатів 20.02.1996.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 26.03.2012 у справі № 15/5025/2097/11 позов задоволено частково; визнано недійсним державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 699,5 га, виданий Розсошанською сільською радою народних депутатів 20.02.1996; в іншій частині позову відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 03.07.2012 у справі № 15/5025/2097/11 рішення місцевого господарського суду скасовано в частині задоволення позову про визнання недійсним державного акта на право постійного користування земельною ділянкою площею 699,5 га, виданого Розсошанською сільською радою народних депутатів 20.02.1996; прийнято в цій частині нове рішення, яким у позові відмовлено; в решті рішення залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 28.05.2013 у справі № 15/5025/2097/11 постанову суду апеляційної інстанції залишено без змін.

Хмельницькою районною державною адміністрацією подано заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 28.05.2013 у справі № 15/5025/2097/11, в якій заявник просить вказану постанову скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Заяву, з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 27.12.2010 у справі № 63/176-10, від 21.05.2013 у справі № 5010/648/2012-з-16/25, від 21.03.2013 у справі № 5028/6/46/2012, від 10.04.2013 у справі № 15/5025/541/12, від 31.01.2013 у справі № 5019/975/12, мотивовано неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, Вищий господарський суд України не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України з огляду на таке.

Відповідно до статті 111 16 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно на таких підставах: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 цієї статті) матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета та підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

У постанові від 28.05.2013 у справі № 15/5025/2097/11, про перегляд якої подано заяву, суд касаційної інстанції погодився з висновками суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову в частині визнання недійсним державного акта на право постійного користування земельною ділянкою (в частині, що стосується доводів заявника), виходячи при цьому із встановлених апеляційним судом обставин справи про те, що: відповідна сільська рада, видаючи оскаржуваний державний акт, діяла в межах визначеної законодавством компетенції; передача земель у постійне користування відбувалась в процесі роздержавлення земель, а не виділення земель в загальному порядку; спірна земельна ділянка не входить до складу земель, які передані у колективну власність; при наданні спірної земельної ділянки у постійне користування було дотримано встановленого законодавством порядку.

Водночас у постановах від 21.05.2013 у справі № 5010/648/2012-з-16/25, від 21.03.2013 у справі № 5028/6/46/2012, від 10.04.2013 у справі № 15/5025/541/12 суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для визнання недійсним державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, виходячи із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи про:

- відсутність рішення органу місцевого самоврядування про виділення відповідачу відповідної земельної ділянки; відповідач є новоствореним підприємством і не є правонаступником кооперативу, якому рішенням ради було виділено зазначену земельну ділянку (справа № 5010/648/2012-з-16/25);

- визнання протиправним та скасування відповідного абзацу розпорядження районної державної адміністрації, на підставі якого було видано оспорюваний державний акт (справа № 5028/6/46/2012);

- невідповідність вимогам земельного законодавства перебування земельних ділянок у постійному користуванні третьої особи-2 на підставі визнаного у судовому порядку недійсним рішення органу місцевого самоврядування (справа № 15/5025/541/12).

У постанові від 27.12.2010 у справі № 63/176-10 суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову: про визнати незаконними дії відповідної сільської ради щодо прийняття рішення про надання земельних ділянок за рахунок земель, наданих в постійне користування позивачу без письмової згоди останнього про зміни і розширення меж с. Вільховатка за рахунок землі, наданої в постійне землекористування позивачу без узгодження з постійним землекористувачем; про припинення будь-яких дії сільською радою, які порушують право постійного землекористувача позивача та про відновлення становища, яке існувало до порушення права постійного користування землею; про визнання за позивачем права постійного користування земельною ділянкою згідно Державного акту на право постійного користування землею, виданого відповідною районною радою та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею. При цьому, суд касаційної інстанції виходив із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи про те, що спірним рішенням ради було затверджено проект роздержавлення земель, а не проект відведення спірної земельної ділянки та надання її у постійне користування; позивач не довів факту порушення свого права з боку відповідача.

Таким чином, зазначені судові рішення не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування норм матеріального права в подібних правовідносинах, а свідчать лише про наявність у згаданих справах різних обставин, залежно від яких суд касаційної інстанції дійшов відповідних правових висновків.

Постанова від 31.01.2013 у справі № 5019/975/12 також не може бути врахована судом, як доказ неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, оскільки у вказаній постанові суд касаційної інстанції дійшов того самого висновку щодо відсутності підстав для визнання недійсним державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, що і у постанові, про перегляд якої подано заяву.

З огляду на викладене Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 86, 111 16 , 111 21 ГПК України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В :

Відмовити Хмельницькій районній державній адміністрації у допуску справи № 15/5025/2097/11 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддя М. Малетич Судді: Т. Козир О. Кот І. Панова І. Плюшко