Постанова

від 04.11.2013 по справі 11/348

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 листопада 2013 року 08:10 № 11/348

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії:

головуючого судді Шулежка В.П., суддів Іщука І.О., Погрібніченка І.М.,

при секретарі Пасічнюк С.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Незалежної профспілки гірників шахти «Ніканор-Нова» до Управління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України, Міністерства юстиції України про визнання недійсним нормативного акту, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась Незалежна профспілка гірників шахти «Ніканор-Нова» в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до Управління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України (далі - відповідач1), Міністерства юстиції України (далі - відповідач2), в якому просить: визнати недійсним п.6.4.2 «Порядку призначення, перерахунку і проведення страхових виплат», затверджений Постановою Правління фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і профзахворювань України від 27 квітня 2007 р. №24 «Про затвердження порядку призначення, перерахунку і проведення страхових виплат» і зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22 червня 2007 р. за №715/13982.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що при ухваленні оскаржуваного порядку відповідач перевищив свої повноваження, порушив вимоги ч. 1 ст.58 Конституції України, а відтак наявні всі підстави для визнання його недійсним.

В наданих суду запереченнях представник відповідача1 повідомив, що постанова правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань від 27.04.2007 року за № 24 «Про затвердження порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат», зареєстрована в Міністерстві юстиції України 22.06.2007 за № 715/13982, прийнята в межах компетенції, відповідно до статей 17, 21 і 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та погоджена з Мінпраці, Держгірпромнаглядом, ГоловКРУ та Держкомпідприємництвом.

Представник відповідача2 проти заявлених позовних вимог заперечував з підстав, викладених в письмових запереченнях, зазначивши про відповідність постанови правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та протоколам до неї, нормам чинного законодавства.

Позивачем на адресу суду надіслано клопотання про здійснення розгляду справи за його відсутності.

Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу в порядку письмового провадження у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на наведене, з урахуванням клопотання позивача та вимог статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи в порядку письмового провадження на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 працював на шахті «Никанор-Нова» у Перевальському районі Луганської області, у тому числі як гірничий робочий з повним робочим днем під землею.

Висновками МСЕК у зв'язку з травмою на виробництві та профзахворюванням йому була встановлена втрата професійної працездатності у розмірі 25% з 01.08.2001 року по 01.04.2010 року, у зв'язку з чим останньому призначені та виплачуються Відділенням виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України у Перевальському районі Луганської області щомісячні виплати.

Пунктом 6.4.2 Порядку призначення, перерахунку і проведення страхових виплат, затвердженого Постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і профзахворювань України від 27 квітня 2007 року №24, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 22 червня 2007 року за №715/13982, встановлюються коефіцієнти підвищення страхових виплат.

Позивач, вважаючи, що коефіцієнти підвищення страхових виплат встановлюються центральним органом виконавчої влади з питань статистики, а не правлінням Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і профзахворювань України, а також те, що пункт 6.4.2 порядку суперечить вимогам частини 2 статті 29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності», звернувся до суду за захистом своїх порушених прав шляхом визнання даного пункту порядку нечинним.

Правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (в редакції, чинній на момент звернення до суду) (далі - Закон №1105-ХІV).

Страхування від нещасного випадку, згідно даного закону, є самостійним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності.

З метою вдосконалення порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат та здійснення робочими органами виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України страхових виплат застрахованим особам (членам їх сімей) у разі настання нещасного випадку на виробництві та/або професійного захворювання, керуючись статтями 17, 21, 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 27 квітня 2007 року № 24 затверджено Порядок призначення, перерахування та проведення страхових виплат (далі - порядок), яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 22 червня 2007 р. за № 715/13982.

Пунктом 6.4.2 порядку визначено порядок перерахування розміру щомісячних страхових виплат у разі зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати у галузях національної економіки.

Щомісячні страхові виплати особам, які мають на це право, перераховуються з 1 березня на коефіцієнт підвищення страхових виплат, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування від нещасних випадків.

Коефіцієнти підвищення страхових виплат у 2002 році - 1,193, у 2003 році - 1,182, у 2004 році - 1,152, у 2005 році - 1,238, у 2006 році - 1,203, у 2007 році - 1,183.

Перевищення повноважень відповідачем1 при прийнятті оскаржуваного пункту порядку позивачем вбачається у тому, що коефіцієнти підвищення страхових виплат встановлюються центральним органом виконавчої влади з питань статистики, а не правлінням Фонду соціального страхування соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і профзахворювань України, однак дані твердження спростовуються наступним.

Відповідно до частини 1 статті 15 Закону №1105-ХІV страхування від нещасного випадку здійснює Фонд соціального страхування під нещасних випадків - некомерційна самоврядна організація, що діє на підставі статуту, який затверджується її правлінням.

Частиною 2 статті 16 Закону №1105-ХІV передбачено, що безпосереднє управління Фондом соціального страхування від нещасних випадків здійснюють його правління та виконавча дирекція.

Згідно з положеннями статті 17 Закону №1105-ХІV правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків, зокрема, спрямовує і контролює діяльність виконавчої дирекції Фонду та її робочих органів, затверджує Інструкцію про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів, погоджену з Національним банком України і спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, інші нормативні документи, що регламентують внутрішню діяльність Фонду.

Рішення правління Фонду, прийняте в межах його компетенції, є обов'язковим для виконання всіма страхувальниками та застрахованими.

Відповідно до частини 1 статті 28 Закону №1105-ХІV страховими виплатами є грошові суми, які згідно із статтею 21 цього Закону Фонд соціального страхування від нещасних випадків виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку. Зазначені грошові суми складаються, зокрема, із щомісячної страхової виплати.

Згідно ч. 2 ст. 29 Закону №1105-ХІV перерахування сум щомісячних страхових виплат провадиться також у разі зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати у галузях національної економіки за даними центрального органу виконавчої влади з питань статистики. Таке перерахування провадиться з 1 березня наступного року. При цьому визначена раніше сума щомісячної страхової виплати зменшенню не підлягає.

Суд звертає увагу, що перерахування сум щомісячних страхових виплат провадиться не на коефіцієнт зростання середньої заробітної плати, а у разі зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати у галузях національної економіки, тобто чинне законодавство у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності лише визначає обставину із настанням якої виникає обов'язок Фонду перераховувати суми щомісячних страхових виплат.

При цьому Закон не визначає, який коефіцієнт повинен застосовуватися при проведені перерахування сум щомісячних страхових виплат у разі зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати.

Органами статистики дана величина зростання доводиться у вигляді двох коефіцієнтів - коефіцієнта середньомісячної номінальної заробітної плати та коефіцієнта середньомісячної реальної заробітної плати.

Застосування коефіцієнту зростання середньомісячної реальної заробітної плати у галузях національної економіки пояснюється тим, що Державний комітет статистики України розраховує та публікує показник зміни (індекс) реальної заробітної плати, яка розраховується шляхом ділення індексу нарахованої номінальної заробітної плати на індекс споживчих цін, тобто індекс реальної заробітної плати враховує вплив змін цін і відображає зростання купівельної спроможності.

Згідно з підпунктами 4.4.2 - 4.4.4 порядку призначення та здійснення страхових виплат потерпілим (членам їх сімей), узгодженого з Міністерством праці та соціальної політики України й затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування під нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 31 січня 2002 року № 7 (діючого на час виникнення спірних відносин щодо визначення коефіцієнтів) при проведенні перерахування щомісячних страхових виплат з 1 березня кожного року середньомісячна заробітна плата підлягає коригуванню. При цьому відкоригована середньомісячна заробітна плата не може перевищувати встановлену на дату настання права на перерахування максимальну величину (граничну суму) заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески до Фонду.

Перерахування щомісячних страхових виплат проводиться з урахуванням вимог абзацу 3 частини 1 статті 34 Закону №1105-ХІV, а саме у разі коли потерпілому одночасно із щомісячною страховою виплатою призначено пенсію по інвалідності у зв'язку з одним і тим самим нещасним випадком, їх сума не повинна перевищувати середньомісячний заробіток, який потерпілий мав до ушкодження здоров'я.

Сума перерахованої щомісячної страхової виплати та пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (станом на 1 березня відповідного року) обмежується відкоригованим середньомісячним заробітком потерпілого.

При перерахуванні щомісячних страхових виплат з 1 березня для коригування середньомісячної заробітної плати застосовується коефіцієнт, на який перераховуються щомісячні страхові виплати потерпілим (членам їх сімей) за рішенням правління Фонду.

Аналогічна норма міститься й у новій редакції порядку призначення та здійснення страхових виплат застрахованим особам (членам їх сімей), затвердженого постановою Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 27 квітня 2007 року № 24, згідно з підпунктами 3.4.4 та 3.8.2 якого розмір щомісячної страхової виплати встановлюється з урахуванням коефіцієнтів перерахування, які встановлюються правлінням Фонду щороку з 1 березня; перерахування розміру щомісячної страхової виплати проводиться виходячи з відкоригованої заробітної плати на коефіцієнт підвищення страхових виплат, затверджений правлінням Фонду соціального страхування від нещасних випадків.

Відповідно до пункту 1.1 Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого постановою правління Фонду встановлено, що дія цього порядку поширюється на потерпілих та осіб, які мають на це право, а також на осіб, право яких на отримання відшкодування шкоди було встановлено раніше згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконання ними трудових обов'язків.

Встановлені в частині 3 пункту 6.4.2 Порядку коефіцієнти перерахування щомісячних страхових виплат відповідають визначеним постановами правління Фонду: від 14 березня 2002 року №5 (на коефіцієнт 1,193), від 4 березня 2003 року № 3 (на коефіцієнт 1,182), від 24 лютого 2004 року № 5 (на коефіцієнт 1,152), від 28 лютого 2005 року № 3 (на коефіцієнт 1,238), від 6 березня 2006 року № 3 (на коефіцієнт 1,203), від 28 лютого 2007 року № 9 (на коефіцієнт 1,183), у кожній з яких зазначено, що такий коефіцієнт взято за даними Державного комітету статистики України.

Таким чином, визначення в частині 3 п. 6.4.2 Порядку коефіцієнтів ґрунтується на вимогах закону.

Постанови правління Фонду від 14 березня 2002 року № 5, від 4 березня 2003 року № 3, від 24 лютого 2004 року № 5, від 28 лютого 2005 року № 3, від 6 березня 2006 року № 3, від 28 лютого 2007 року № 9 носять характер одноразового застосування і в даний час не діють.

Посилання позивача на той факт, що спірною постановою встановлено її зворотну дію в часі, судом не приймається до уваги, оскільки частина 3 пункту 6.4.2 Порядку лише фіксує розміри коефіцієнтів підвищення страхових виплат у 2002-2007 роках, які вже були раніше встановлені постановами правління Фонду та не встановлює обов'язок перерахування страхових виплат за вказаний (минулий) період.

У зв'язку зі змінами в законодавстві з питань соціального страхування, зокрема, внесенням змін до статті 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» на підставі Закону від 23.02.2007 року № 717-V, рішення правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які мають нормативний характер і стосуються прав та обов'язків страхувальників і застрахованих осіб, підлягають обов'язковій державній реєстрації в порядку, встановленому для реєстрації нормативно-правових актів органів виконавчої влади (з 20.03.2007 року, тобто з дня набрання чинності даним законом).

Згідно з пунктом 1 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер №731 від 28.12.1992 року, державна реєстрація нормативно-правового акта полягає у проведенні правової експертизи на відповідність його Конституції та законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практиці Європейського суду з прав людини, прийнятті рішення про державну реєстрацію цього акта, присвоєнні йому реєстраційного номера та занесенні до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів.

Пунктом 13 Положення №731 визначено перелік підстав, за наявності яких у державній реєстрації нормативно-правового акту відмовляється, однак під час перевірки в порядку визначеному законодавством, Міністерством юстиції України існування таких обставин виявлено не було.

З огляду на зазначене, Міністерством юстиції України підготовлено висновок про нормативно-правовий акт, поданий на державну реєстрацію від 22.06.2007 року, що вбачається судом обґрунтованими та правомірними діями з боку відповідача2.

Крім того, суд звертає увагу, що пунктом 17 Положення №731 визначено випадки, в яких рішення про державну реєстрацію нормативно-правового акта може бути скасовано, однак позивачем жодних доказів існування хоча б однієї з таких обставин не зазначено.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України та пункту 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України оцінка законності акта здійснюється шляхом перевірки його відповідності законодавству, чинному на час його прийняття.

Таким чином, підставами визнання нормативно-правового акту таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили є невідповідність його повністю або в окремій його частині вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що оскаржуваний Порядок призначення, перерахунку і проведення страхових виплат, затверджений постановою Правління фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і профзахворювань України від 27 квітня 2007 року №24, в частині п.6.4.2, прийнятий в межах компетенції відповідно до статей 17, 21 і 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Зважаючи на вищенаведене у сукупності, враховуючи, що позивачем факт порушення відповідачами його прав та законних інтересів не доведено, виходячи з наявних матеріалів справи та обґрунтувань позиції представників сторін, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову в повному обсязі.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

З урахуванням вимог даної статті, суд, перевіряючи оскаржуваний пункт порядку на предмет законності та правомірності, прийшов до висновку, що відповідачі діяли на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У відповідності до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Відповідачі як суб'єкти владних повноважень покладений на нього обов'язок щодо доказування виконали повністю.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.69, 70, 71, 158-163,167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні позовних вимог Незалежної профспілки гірників шахти «Ніканор-Нова» відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Головуючий суддя В.П. Шулежко

Суддя І.О. Іщук

Суддя І.М. Погрібніченко