Рішення

від 26.11.2013 по справі 30/344

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 30/344 26.11.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоінтернешнл Метрополіс»

До Казенного підприємства спеціального приладобудування «Арсенал»

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1. Національне космічне агентство України

2. Фонд державного майна України

3. Державне підприємство завод «Арсенал»

4. Державна судова адміністрація України

Про виселення

Суддя Ващенко Т.М.

Представники учасників судового процесу:

Від позивача: Мухіна Ю.С. представник за довіреністю № б/н від 19.07.13.

Від відповідача: Щиголь Є.В. представник за довіреністю № 04-07/13 від 01.11.13.

Від третьої особи-1: не з'явився

Від третьої особи-2: Погорілко Н.М. представник за довіреністю № 405 від 13.12.12.

Від третьої особи-3: не з'явився

Від третьої особи-4: Кравченко О.М. представник за довіреністю № 10-5085/13 від 17.09.13.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія ММК» (далі - позивач) до Казенного підприємства «Центральне конструкторське бюро «Арсенал» (далі - відповідач) про виселення відповідача з орендованого майна, яке розташоване у корпусі № 3А по вул. Московській, 8 в м. Києві, а саме: з приміщення четвертого поверху корпусу № 3А площею 2 191,30 кв. м (3-й етап за Договором оренди).

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач зазначає, що внаслідок незвільнення відповідачем приміщення четвертого поверху корпусу № 3А, площею 2 191,30 кв. м, позивач позбавлений права як орендар користуватись вказаним майном на підставі Договору оренди № 628 від 31.10.07., укладеного між позивачем та Фондом державного майна України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.09.08. порушено провадження у справі № 30/344, на підставі ст. 27 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у розгляді справи № 30/344 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Національне космічне агентство України (далі - третя особа-1); розгляд справи призначено на 21.10.08.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.08. на підставі ст. 27 Господарського процесуального кодексу України було залучено до участі у розгляді справи № 30/344 в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Фонд державного майна України (далі - третя особа-2) та Державне підприємство завод «Арсенал» (далі - третя особа-3); розгляд справи було відкладено на 20.11.08.

20.11.08. від третьої особи-2 через відділ діловодства надійшли письмові пояснення по справі.

В зв'язку з перебуванням судді Ващенко Т.М. на лікарняному справу № 30/344 призначено до розгляду на 04.12.08., про що учасників судового процесу було повідомлено під розписку.

03.12.08. представник третьої особи-1 через відділ діловодства суду подав клопотання, відповідно до якого Національне космічне агентство України просить суд на підставі ст. 27 Господарського процесуального кодексу України залучити до участі у розгляді справи № 30/344 в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Кабінет Міністрів України та Державну судову адміністрацію.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.12.08. на підставі ст. 27 Господарського процесуального кодексу України до участі у розгляді справи № 30/344 було залучено в якості третьої особи-4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державну судову адміністрацію України; продовжено строк вирішення спору у справі № 30/344; розгляд справи відкладено на 13.01.09.

22.12.08. представником третьої особи-3 через відділ діловодства суду було подано письмові пояснення по справі.

В судовому засіданні 13.01.09. представником третьої особи-4 було подано письмові пояснення по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.01.09. розгляд справи № 30/344 на підставі ст. 77 ГПК України було відкладено на 10.02.09.

В судовому засіданні 10.02.09. судом на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 12.03.09.

11.03.09. представником Національного космічного агентства України через відділ діловодства суду було подано письмові пояснення по справі.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 12.03.09. та 28.04.09. розгляд справи № 30/344 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було відкладено на 28.04.09. та 22.09.09. відповідно.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.09. за клопотанням позивача на підставі ст. 79 ГПК України зупинено провадження у справі № 30/344 до моменту завершення реорганізації Казенного підприємства «Центральне конструкторське бюро «Арсенал» та Державного підприємства завод «Арсенал».

На численні судові звернення до учасників судового процесу в даній справі та судових запитів про видачу витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, жодної належної інформації стосовно завершення реорганізації Казенного підприємства «Центральне конструкторське бюро «Арсенал» та Державного підприємства завод «Арсенал» до суду не надійшло.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.09.13. на підставі ст. 79 ГПК України поновлено провадження у справі № 30/344 та призначено її до розгляду на 17.09.13.

17.09.13. третьою особою-3 через відділ діловодства суду подано письмові пояснення по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.13. здійснено процесуальне правонаступництво позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія ММК», та замінено його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю «Автоінтернешнл Метрополіс» та відкладено розгляд справи на 15.10.13.

15.10.13. представником позивача через відділ діловодства суду подано письмові пояснення у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.10.13. здійснено процесуальне правонаступництво відповідача - Казенного підприємства «Центральне конструкторське бюро «Арсенал» та замінено його правонаступником - Казенним підприємством спеціального приладобудування «Арсенал», розгляд справи відкладено на 24.10.13.

В зв'язку з перебуванням судді Ващенко Т.М. у відпустці, справу № 30/344 призначено до розгляду на 26.11.13.

29.10.13. від третьої особи-2 через відділ діловодства суду надійшли письмові пояснення по справі.

26.11.13. представником відповідача через відділ діловодства суду подано письмові пояснення по справі.

В судовому засіданні 26.11.13. представником позивача підтримано свої позовні вимоги в повному обсязі.

Представники відповідача та третіх осіб-2, 4 проти позову заперечували.

Представники третіх осіб-1, 3 в судове засідання 26.11.13. не з'явились, заяв чи клопотань не подали і не надіслали, про поважні причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 30/344.

В судовому засіданні 26.11.13. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третіх осіб-2, 4 всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій). Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір. (п. 2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Оскільки, на момент розгляду даної справи набрало законної сили та діє рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.08. у справі № 5/55, то встановлені у ньому факти мають обов'язкову силу для вирішення даної справи.

Так, зокрема, вказаним рішенням встановлено наступне.

31.10.07. між Фондом державного майна України (далі - Орендодавець) та позивачем (далі - Орендар) був укладений Договір оренди № 628 нерухомого майна, що належить до державної власності (далі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1 Договору в оренду передавалося державне нерухоме майно, площею 25 102,3 кв.м., розміщене в корпусах № 3 (15 692,8 кв.м.) та № 3а (9 409.5 кв.м.) за адресою м. Київ, вул. Московська, 8, яке перебувало на балансі ДП „Завод „АРСЕНАЛ".

Відповідно до пункту 2.1 Договору, Орендар вступає у користування майном поетапно -після звільнення балансоутримувачем відповідних частин майна в строки, передбачені пунктом 2.2 Договору, але не пізніше 30.03.08.

08.11.07. між Фондом державного майна України, позивачем та ДП „Завод „Арсенал" було складено акт № 901 приймання-передачі в оренду нерухомого майна, що належить до державної власності та розташоване за адресою: м. Київ, вул. Московська, 8, згідно з яким орендарю було передано нерухоме майно площею 2286,8 кв.м. - 2-й поверх корпусу № 3а.

16.11.07. між третьою особою-2, позивачем та третьою особою-3 було складено акт № 919 приймання-передачі в оренду нерухомого майна, що належить до державної власності та розташоване за адресою: м. Київ, вул. Московська, 8, згідно з яким Орендарю було передано нерухоме майно площею 2 246,3 кв.м 3-й поверх корпусу № 3а.

03.12. 07. між третьою особою-2, позивачем та третьою особою-3 було складено акт № 957 приймання-передачі в оренду нерухомого майна, що належить до державної власності та розташоване за адресою: м. Київ, вул. Московська, 8, згідно з яким орендарю було передано нерухоме майно площею 2191,3 кв.м 4-й поверх корпусу № 3а.

24.12.07. між третьою особою-2, позивачем та третьою особою-3 було складено акт № 1092 приймання-передачі в оренду нерухомого майна, що належить до державної власності та розташоване за адресою: м. Київ, вул. Московська, 8, згідно з яким орендарю було передано нерухоме майно площею 458, 2 кв.м 1-й поверх корпусу № 3а.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач зазначає, що внаслідок незвільнення відповідачем приміщення четвертого поверху корпусу № 3А, площею 2 191,30 кв. м, позивач позбавлений права як орендар користуватись вказаним майном на підставі Договору оренди № 628 від 31.10.07., укладеного між позивачем та Фондом державного майна України.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, суд дає самостійну оцінку доказам на підставі чинного законодавства і не зв'язаний позицією сторін.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Тобто, згідно із положеннями чинного законодавства України, правовою підставою користування певним майном є відповідний договір оренди.

Згідно до ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", відносини щодо оренди майна, що перебуває у комунальній власності регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Приписами п. 10.1 Договору сторонами погоджено, що строк оренди майна становить 35 місяців та починає спливати з дати підписання акту приймання-передачі першої частини майна, що передається на першому етапі (тобто з 08.11.07. по 08.10.10.)

Частиною 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той де самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Вищевказана стаття також кореспондується зі статтею 764 ЦК України, в якій зазначено, що у разі, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку дії договору найму, то за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Згідно з п. 10.4 Договору, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну Договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, Договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором. Зазначені дії оформляються додатковим договором, який є невід'ємною частиною Договору при обов'язковій наявності дозволу органу, уповноваженого управляти об'єктом оренди.

Як вбачається з матеріалів справи, Фондом державного майна України на адресу позивача 08.10.10. (що підтверджується реєстром поштових відправлені та фіскальним чеком № 7220 від 08.10.10.) було направлено лист № 10-16-13637 від 07.10.10. (отримано позивачем 11.10.10. згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення) з повідомленням про відмову Орендарю у продовженні дії Договору оренди від 31.10.07. № 628.

Статтею 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено місячний термін, протягом якого орендодавець або орендар можуть заявити про припинення або зміну умов договору після закінчення його строку.

З даної статті вбачається, що строк звернення з такою заявою не обмежений місяцем саме після закінчення дії договору , а заінтересована сторона може подати заяву і до закінчення строку дії договору оренди, оскільки такі дії не суперечать вказаному закону та узгоджується з іншими нормативно-правовими актами (правова позиція викладена в постанові ВГСУ від 27.01.09. у справі № 51/17)

При цьому, пункт 12 роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 25.05.00. № 02-5/237 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про оренду державного та комунального майна", із змінами і доповненнями, внесеними роз'ясненням президії Вищого господарського суду України від 31.05.02. № 04-5/609, передбачає, що у разі закінчення строку, на який було укладено договір оренди, за відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору він вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Частиною другою статті 17 Закону встановлено місячний термін, протягом якого орендодавець або орендар можуть заявити про припинення або зміну умов договору після закінчення його строку. Таку заяву заінтересована сторона може також подати і до закінчення строку дії договору оренди.

Частиною 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачає вимогу щодо змісту такої заяви, а саме, що така заява повинна містити вимогу щодо припинення договору після закінчення його строку.

Суд дає оцінку листу третьої особи-2 № 10-16-13637 від 07.10.10. та відзначає, що ними Фонд державного майна України повідомив позивача про закінчення терміну дії Договору та неможливість його продовження. А отже листи Орендаря цілком можуть розглядатись як така заява.

Таким чином, суд дійшов висновку, що Фонд державного майна України відповідно до вимог чинного законодавства звернувся до позивача з відповідними заявами про закінчення строку дії Договору.

Крім того, як зазначалось раніше, стаття 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачає, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Стаття 764 ЦК України встановлює, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Вказана стаття може бути застосована тільки до договорів найму з визначеним строком користування майном. ЦК України передбачає можливість автоматичної пролонгації договору найму в разі відсутності заперечень як зі сторони наймодавця, так і зі сторони наймача.

При цьому пріоритетним критерієм при вирішенні питання пролонгації договору оренди є перш за все відсутність заперечення орендодавця.

Проте, означеним вище листом Орендодавець заперечив проти пролонгації Договору. Вказане, в свою чергу, спростовує посилання позивача на те, що Орендодавець не висловлював своєї позиції щодо припинення Договору.

Посилання позивача на фактичну сплату ним орендних платежів не приймається судом, оскільки вказане не є предметом розгляду даної справи.

Далі, позивач посилається на неможливість одностороннього розірвання спірного Договору, на те, що матеріали справи не містять доказів розірвання Договору.

Проте, вказані доводи не можуть бути прийняті судом як належні з огляду на викладене нижче.

Договір припиняється після спливу строку його дії (ст. 763 ЦК України).

Частиною 2 статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що договір оренди припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; приватизації об'єкта оренди орендарем (за участю орендаря); банкрутства орендаря; загибелі об'єкта оренди.

Пунктом 10.6 Договору сторонами погоджено, що чинність договору припиняється внаслідок, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

Як встановлено судом, строк дії спірного договору закінчився 08.10.10. На противагу твердженням позивача його не було розірвано. При цьому, посилання позивача на «призупинення строку дії Договору» нічим не обґрунтовані.

Стосовно ж посилання позивача на встановлений рішенням Господарського суду міста Києва від 10.06.08. у справі № 4/202 факт того, що Орендодавцем не надіслано Орендарю пропозицію про розірвання Договору в порядку, передбаченому Договором та нормами чинного законодавства України, то, як відзначалось, строк дії Договору закінчився в жовтні 2010 року і його не було розірвано, а лист № 10-16-13637 від 07.10.10. не є листом про розірвання Договору, а є листом, яким Орендодавець заявив про припинення Договору після закінчення його строку.

Далі, суд критично ставиться до доводів позивача про те, що доказів підписання між сторонами акту приймання-передачі (повернення) спірного майна за Договором матеріали справи не містять.

Разом з тим, згідно з ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" в разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутств орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Пунктом 10.9 Договору встановлено, що у разі припинення або розірвання Договору майно повертається Орендарем Балансоутримувачу.

Сторонами в п. 10.10 Договору погоджено, що майно вважається поверненим з моменту підписання акту приймання-передачі. Обов'язок щодо складання акту приймання-передачі про повернення майна покладається на Орендаря .

Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється (ч. 2 ст. 795 ЦК України).

Тобто саме Орендар (позивач) мав повернути майно за актом, а не відповідач чи Орендодавець.

Згідно з ст. 1 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Враховуючи вищевикладене, з наведеного вбачається, що до господарського суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється.

Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Отже, необхідною умовою для звернення до суду із відповідним позовом є порушення права та охоронюваних законом інтересів позивача, в даному випадку - Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоінтернешнл Метрополіс».

Разом з тим, вимагаючи зобов'язати Казенне підприємство спеціального приладобудування «Арсенал» звільнити орендоване майно, яке розташоване у корпусі № 3А по вул. Московській, 8 в м. Києві, а саме: з приміщення четвертого поверху корпусу № 3А площею 2 191,30 кв. м, позивач не довів порушення відповідачем своїх прав і охоронюваних законом інтересів.

Враховуючи все викладене вище в сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

З урахуванням зазначеного, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на позивача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 02.12.13.

Суддя Т.М. Ващенко