КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"21" листопада 2013 р. Справа№ 6/539
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Скрипки І.М.
суддів: Мальченко А.О.
Остапенка О.М.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явились
від відповідача: Костинчук П.М. - дов. № 2823/1 від 02.08.2013р.
Чеботарьов О.Є. - дов. № 2823/1 від 02.08.2013р.
третя особа: не з'явилась
від третьої особи: не з'явились
розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» на рішення господарського суду м. Києва від 08.07.2013р. (повний тескт підписано 29.07.2013р.)
у справі № 6/539 (суддя Ковтун С.А.)
за позовом Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк»
до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія
«Уніка»
третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4
про стягнення 1 641 784, 00 грн.
В судовому засіданні 21.11.2013р. відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
ВСТАНОВИВ:
В листопаді 2011р. Публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» про стягнення 1 641 784, 00 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначав, що 26.11.2008р. під час дії договору добровільного страхування майна, що є предметом застави № 072008/2200/0000340 від 27.06.2008р., укладеного між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Уніка» та ОСОБА_4, застраховане майно - житловий будинок, який знаходиться в Автономній Республіці Крим (АДРЕСА_1), було пошкоджено внаслідок пожежі, що є підставою для виплати відповідачем страхового відшкодування на користь позивача, як вигодонабувача згідно даного договору.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.01.2012р. залучено до участі у справі № 6/539 третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_4.
Рішенням господарського суду міста Києва від 08.07.2013р. у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову.
Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм матеріального та процесуального права, рішення прийнято з неправильним з'ясуванням фактичних обставин справи, оскільки, на думку апелянта, судом першої інстанції не з'ясовано обставини справи, які мають істотне значення для правильного та повного розгляду справи.
Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» передано на розгляд судді Скрипці І.М.
Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2013р. для розгляду справи № 6/539 сформовано колегію суддів у складі: головуючий-суддя Скрипка І.М., судді - Мальченко А.О., Остапенко О.М.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2013р. колегією суддів в зазначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 17.10.2013р.
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача зазначив про відсутність підстав для скасування оскаржуваного рішення, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.10.2013р. у відповідності до ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 21.11.2013р.
Представники відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 21.11.2013р. заперечували проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, просили її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.
Представники позивача, третя особа та представник третьої особи в судове засідання апеляційної інстанції 21.11.2013р. не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили, оскільки явка в судове засідання учасників процесу обов'язковою не визнавалась колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у відсутність вказаних осіб за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Частиною 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення підлягає залишенню без змін виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що 27.06.2008р. між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Уніка» (відповідач, страховик за договором) та ОСОБА_4 (третя особа, страхувальник за договором) укладено договір № 072008/2200/0000340 добровільного страхування майна, що є предметом застави, відповідно до якого Відкрите акціонерне товариство «ВТБ Банк», яке в подальшому перейменоване на Публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк» (позивач), є вигодонабувачем в частині і до моменту погашення заборгованості страхувальника за кредитним договором №24.030/08-ГУ від 23.08.2007р.
Предметом даного договору є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов'язані із володінням, користуванням та розпорядженням майном, що є предметом застави (надалі - застраховане майно), а саме: земельна ділянка площею 0,0710 га, цілий житловий будинок з надвірними будівлями: житловий будинок з масандрою А-а; сарай з балконом Б; огорожа та інші споруди, загальна площа 229, 2 кв. м., житлова площа 87, 8 кв. м.
Застраховане майно знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Строк дії договору з 28.06.2008р. по 27.06.2009р.
Згідно п. 1.3. договору страховик зобов'язується за обумовлену плату (страховий платіж) при настанні зазначених у договорі подій (страхових ризиків) виплатити страхувальнику і/або вигодонабувачу страхове відшкодування в межах страхової суми, зазначеної у договорі.
Пунктом 2.4. договору сторони погодили, що страховиком не відшкодовуються збитки при настанні страхового випадку, якщо безпосередньою причиною його стало порушення встановлених законом чи іншими нормативно-правовими актами, в тому числі відомчими та/або внутрішніми нормативними документами правил і норм безпеки чи інших аналогічних норм, в тому числі техніки безпеки, вимог і мір пожежної безпеки, санітарних норм.
Відповідно до п. п. 4.2.4, 4.2.6 договору страхувальник зобов'язаний використовувати застраховане майно за призначенням, з дотриманням вимог протипожежної безпеки, умов зберігання та правил експлуатації; вживати всіх можливих заходів з метою зменшення ступеню ризику і запобіганню настанням страхових випадків.
При наявності заборгованості страхувальника за договором кредиту страхове відшкодування виплачується: а) вигодонабувачу в сумі фактичної заборгованості страхувальника за договором кредиту, якщо інше не було письмово погоджено з вигодонабувачем; б) решта суми страхового відшкодування виплачується страхувальнику (6.5.2 Договору).
Згідно з пунктами 7.1.3 та 7.1.8 договору, серед інших, причинами відмови у виплаті страхового відшкодування є: подання страхувальником, вигодонабувачем свідомо неправдивих відомостей про майно, що приймається на страхування, причини, обставини настання страхового випадку і розмір збитку; невиконання або неналежне виконання страхувальником своїх обов'язків за договором, якщо він не доведе, що невиконання (або належне виконання) було неможливе внаслідок дії непереборної сили.
З матеріалів справи вбачається, що 26.11.2008р. під час дії договору застраховане майно - житловий будинок, який знаходиться в Автономній Республіці Крим (АДРЕСА_1), було пошкоджено внаслідок пожежі.
02.12.2008р. ОСОБА_4 (страхувальник) звернулась до відповідача (страховика) з заявою щодо виплати страхового відшкодування.
Пунктом 4.3.2. договору передбачено право страховика самостійно з'ясовувати причини та обставини настання страхового випадку, проводити оцінку пошкодженого майна і визначати розмір збитку; за необхідністю направляти запити в компетентні органи про надання інформації, що підтверджує факт та причини настання страхового випадку.
Скориставшись вищезазначеним правом, відповідач замовив СПД ОСОБА_5 проведення експертної оцінки по встановленню причини пожежі, а також визначення вартості ремонтно-будівельних робіт по відновленню пошкодженої будівлі. За результатами експертної оцінки було складено висновок № 11/08/50-01 від 29.12.2008р. та підготовлено звіт № 11/08/50-02 (дата оцінки 01.12.2008р.).
Згідно висновку № 11/08/50-01 від 29.12.2008р. причиною виникнення пожежі в застрахованій житловій будівлі є виникнення горіння від малокалорійних джерел запалювання (недопалок, сірник) внаслідок необережного поводження з відкритим вогнем невстановлених осіб, та встановлено, що застраховане приміщення використовувалось як готель.
На підставі даного висновку відповідачем встановлено, що страхувальником було порушено п. п. 4.2.4., 7.1.3., 7.1.7., 7.1.8. договору, що і стало причиною відмови у виплаті страхового відшкодування.
Звертаючись з даним позовом до суду, позивач зазначав, що відповідно до п. 6.5.2 договору відповідач повинен виплатити йому (вигодонабувачу) страхове відшкодування у розмірі 1 641 784, 00 грн.
Визначаючи розмір страхового відшкодування в сумі 1 641 784, 00 грн., позивач посилався на висновок № 1326 від 21.09.2010р. судової будівельно-технічної експертизи, яка була проведена на підставі ухвали Першотравневого районного суду міста Чернівці у справі № 2-128/2010 за позовом ОСОБА_4 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка», третя особа: Акціонерне товариство «ВТБ Банк» в особі Чернівецької філії про стягнення страхової виплати та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, - Відкритого акціонерного товариства «ВТБ Банк» в особі Чернівецької філії до ОСОБА_4, Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» про стягнення страхового відшкодування.
Вирішуючи питання щодо настання у позивача права на страхове відшкодування та обов'язку у відповідача нести відповідальність, колегія суддів виходить з наступного.
Згідно ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору (ст. 16 Закону України «Про страхування»).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі (ч. 2 ст. 8 Закону України «Про страхування»).
Згідно ст. 26 Закону підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є:
1) навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на дії, пов'язані з виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, в стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації. Кваліфікація дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, встановлюється відповідно до чинного законодавства України;
2) вчинення страхувальником - фізичною особою або іншою особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку;
3) подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування або про факт настання страхового випадку;
4) отримання страхувальником повного відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи, винної у їх заподіянні;
5) несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків;
6) інші випадки, передбачені законом.
Умовами договору страхування можуть бути передбачені інші підстави для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо це не суперечить закону.
У письмовій заяві на страхування (документ, на підставі якого безпосередньо здійснюється укладення договору страхування і який є його невід'ємною частиною), ОСОБА_4, як страхувальник, зазначила що об'єкт страхування забезпечений засобами протипожежної безпеки, а саме - гідрантами, п'ятьма вогнегасниками та протипожежною сигналізацією (а. с. 153-154, т. 2).
Відповідно до п. 5.1. вказаної заяви до складу нерухомого майна не входять офісні, торгівельні приміщення, що використовуються в бізнес цілях, промислово-складська нерухомість, об'єкти рекреаційного призначення, а входить лише житлова нерухомість (будинок, земельна ділянка).
Таким чином, договором страхування було прямо передбачено обов'язок страхувальника використовувати предмет страхування за призначенням.
При цьому відповідач зазначає, що фактором, який визначальним чином впливає на ступінь страхового ризику є порядок використання нерухомого майна, у випадку комерційного використання приміщення, такі ризики для нерухомого майна є набагато вищими, ніж у випадку приватного використання.
З метою встановлення причин пожежі, що сталася 26.11.2008р. в приватній житловій будівлі, що знаходиться за адресою: Автономна Республіка Крим, АДРЕСА_1, встановлення чи були на об'єкті, де виявлена пожежа, дотримані правила протипожежної безпеки, за клопотанням представника відповідача господарським судом міста Києва ухвалою від 15.10.2012р. було призначено судову пожежно-технічну експертизу, проведення якої доручено Науково-дослідному експертно-криміналістичному центру при ГУ МВС України в місті Києві.
Згідно висновку експерта № 1/47-ПТ від 11.04.2013р. встановлено, що :
1. Найбільш ймовірною причиною виникнення пожежі стало потрапляння малокалорійного джерела запалювання (сірник, недопалок і т.п.) на (в) горючі матеріали (постільна білизна, матрац і т.п.).
2. На об'єкті, де виникла пожежа, не бути дотримані правила протипожежної безпеки.
3. Порушення п. 3.3., п. 3.12., п. 7.1.18., ППБУ, ст. 13 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів їх шкідливого впливу на здоров'я населення» мають причинний зв'язок з виникненням пожежі.
Порушення (не виконання) вимог п. 6.1.2. та п. 4.2.6 ППБУ впливало на несвоєчасне виявлення пожежі та розповсюдження пожежі в об'єм горищного приміщення, а порушення вимог п. 2.7., п. 2.8., п. 4.2.2. взагалі забороняють використання даної споруди, як готелю.
Крім того, при розгляді питання щодо дотримання вимог «Правил пожежної безпеки України» (ППБУ) при експлуатації вказаної будівлі, з наданих матеріалів справи експертом встановлено, що:
- допускалось з'єднання електричних проводів методом «скрутки», що є порушенням вимог п. 5.1.7 ППБУ;
- у місцях перетинання огороджувальних конструкцій електричними комунікаціями допускалося прокладання електричних дротів без використання металевих гільз з ущільнення, що є порушенням вимог п. 5.1.9 ППБУ;
- відсутня система пожежної сигналізації, що є порушенням вимог п. 6.1.2. ППБУ.
Отже, згідно висновку експерта, зробленого за наявними у справі матеріалами, страхувальником було порушено Правила пожежної безпеки України, що стало причиною несвоєчасного виявлення пожежі та розповсюдження пожежі в об'єм горищного приміщення, та, зокрема, встановлено використання даної споруди, як готелю.
Таким чином, колегія суддів констатує, що оскільки на момент пожежі застрахована споруда використовувалась страхувальником як готель, про що не було зазначено в заяві на добровільне страхування майна, та об'єкт страхування не був забезпечений засобами протипожежної безпеки, про що страхувальник зазначав в заяві на страхування, то мало місце подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про застраховане майно, що згідно умов договору, а саме п. п. 2.4., 7.1.3, 7.1.8 , є підставою для відмови у виплаті відповідачем страхового відшкодування.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 641 784, 00 грн. страхового відшкодування є необґрунтованими, позивачем належними та допустимими доказами не доведеними, а тому такими, що не підлягають задоволенню.
Доводи апелянта (відповідача) про те, що висновок експерта є неясним, викладений нечітко та носить непевний, неконкретний характер, та експертом не надано обґрунтованої відповіді на поставлені господарським судом питання, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки висновок експерта № 1/47-ПТ від 11.04.2013р. є повним та обґрунтованим, експертом надано чіткі відповіді на поставлені судом питання, процедура призначення та проведення експертизи здійснена у відповідності до чинного законодавства України.
Неоскарження відповідачем висновку експерта щодо встановлення розміру матеріального збитку не є підставою для скасування цілком законного рішення суду.
Згідно ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.
Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, з наданням належної оцінки доказам по справі, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення від 08.07.2013р.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 85, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» на рішення господарського суду міста Києва від 08.07.2013р. у справі № 6/539 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 08.07.2013р. у справі № 6/539 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 6/539 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Повний текст постанови підписано 27.11.2013р.
Головуючий суддя І.М. Скрипка
Судді А.О. Мальченко
О.М. Остапенко
Суд | Київський апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 21.11.2013 |
Оприлюднено | 02.12.2013 |
Номер документу | 35663514 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Київський апеляційний господарський суд
Скрипка І.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні