Ухвала

від 21.11.2013 по справі 2а-5030/11/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-5030/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О. Суддя-доповідач: Кучма А.Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

21 листопада 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Кучми А.Ю.

суддів: Безименної Н.В., Федотова І.В.

при секретарі: Козловій І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.05.2013 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Зумос» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві за участі Прокуратури м. Києва про стягнення бюджетного відшкодування, -

В С Т А Н О В И Л А:

ТзОВ «Зумос» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС, ГУ ДКС України у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000150702/0 та стягнення суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 5383612 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.10.2011 залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2012, позовні вимоги в частині оскарження спірного податкового повідомлення-рішення задоволені у повному обсязі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.10.2011 адміністративний позов в частині стягнення бюджетної заборгованості в сумі 5383612 грн. залишено без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2012 ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.10.2011 скасовано як таку, що перешкоджає подальшому провадженню у справі та справу направлено для продовження розгляду до того ж суду.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20.02.2013 № К/9991/67068/12 касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби залишено без задоволення. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.10.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2012 залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20.02.2013 № К/9991/67068/12 касаційне провадження за скаргою Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2012 у справі № 2а-5030/11/2670 закрито.

Постановою господарського суду м. Києва від 19.09.2006 по справі № 11/1, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.11.2006 визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової адміністрації в Київській області від 12.12.2005 № 279236/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2004 року у розмірі 382.578,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.05.2013 вищевказаний адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідачі подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог, з чим погоджується колегія суддів з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Зумос» до державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва подали у 2004 році декларації з податку на додану вартість за січень - липень 2004 року разом з розрахунками сум бюджетного відшкодування на загальну суму 11 639 288 грн.

В серпні 2004 року відповідачем проведено перевірку правильності формування заявлених і відшкодування з бюджету сум та складено акт №13/3-23-1/32706781 від 09.08.2004 та винесено податкове повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування у розмірі 5085200 грн.

В іншій частині заявлене позивачем бюджетне відшкодування виплачено з бюджету не було.

24.02.2010 відповідачем проведено виїзну позапланову перевірку з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкові зобов'язань з ПДВ за березень 2004 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт № 18/-7-02/32706781 від 24.02.2010, на підставі якого податковим повідомленням-рішенням форми «ВЗ» № 0000150702 від 26.02.2010, позивачу відмовлено у бюджетному відшкодуванні на суму ПДВ в розмірі 4 925 100,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.10.2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2012, позовні вимоги в частині оскарження спірного податкового повідомлення-рішення задоволені у повному обсязі.

Порядок повернення надміру сплаченого ПДВ було врегульовано Законом України від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон N 168/97-ВР).

З огляду на викладені обставини та положення п. 1.8 ст. 1, п.п. 7.7.1, 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ТОВ «Зумос» має право на отримання бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 5 383 612,00 грн. по податковим деклараціям з ПДВ за січень, лютий, березень, квітень, травень, липень 2004 року.

На вимогу ч. 2 ст. 71 КАС України відповідачами не надано доказів відсутності такого права у позивача, ТОВ «Зумос».

Виходячи з правового аналізу п. 200.13, абз. 2 п. 200.15, п. 200.17, ст. 200 Податкового кодексу України, п.п. 7.7.6 п. 7.6 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а також враховуючи, що позивач виконав всі необхідні дії, передбачені Законом України «Про податок на додану вартість», податкове повідомлення-рішення Державної податкової адміністрації в Київській області № 279236/0 від 12.12.2005 скасовано в судовому порядку, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що з Державного бюджету України на користь ТОВ «Зумос» підлягає відшкодуванню бюджетне відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 5 383 612,00 грн. по податковим деклараціям з ПДВ за січень, лютий, березень, квітень, травень та липень 2004 року.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що позивачем підтверджено право на отримання сум бюджетного відшкодування, а відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладеного на нього обов'язку щодо доказування.

Апелянти в ході розгляду справи не довели неправомірності заявленої позивачем вимоги про стягнення з Державного бюджету України бюджетного відшкодування з ПДВ січень, лютий, березень, квітень, травень та липень 2004 року у розмірі 5383612,00 грн., наведені в обґрунтування апеляційної скарги доводи суперечать положенням Закону, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Доводи апелянта - ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС про порушення строків звернення з посиланням на Закон України № 2181-ІІІ від 21.12.2000 «Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та на Порядок взаємодії органів державної податкової служби України, фінансових органів та органів Державного казначейства України в процесі повернення помилково та/або надміру сплачених податків, зборів (обов`язкових платежів) платникам податків, який розроблено на виконання п. 15.3 ст. 15 Закону України № 2181-ІІІ від 21.12.2000 «Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», затвердженого наказом Державної податкової адміністрації, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України № 58/78/22 від 03.02.2005 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.02.2005 за № 247/10527 є безпідставними з огляду на те, що Порядок повернення надмірно сплаченого ПДВ було врегульовано Законом України № 168/97-ВР від 03.04.1997 «Про податок на додану вартість» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин).

Посилання апелянтів на п.п. 15.3.1 п. 15.3 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» є необґрунтованими та спростовуються приписами, викладеними у п.п. 4.4.1 п. 4.4 ст. 4 цього Закону (в редакції чинній на момент виникнення бюджетної заборгованості).

Посилання відповідача на ст. 257 ЦК України є також безпідставними, тому що згідно ч. 2 ст. 258 цього Кодексу Законом можуть бути встановлені також інші вимоги, на які не поширюється позовна давність.

З приводу заявленого клопотання про застосування строків звернення до суду судом першої інстанції вірно зазначено, що ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2012 ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.10.2011 про залишення позову без розгляду скасовано як таку, що перешкоджає подальшому провадженню. Рішенням суду, що набрало законної сили та є обов'язковим на всій території України встановлено, що позивач строк для звернення до суду не пропустив. Таким чином, підстави для задоволення клопотання відсутні.

Посилання апелянтів на порушення судом першої інстанції вимог, які викладені в листі ВАС України від 02.06.2011 не відповідають нормам чинного законодавства України , з тих мотивів, що норми Податкового кодексу не регулюють правовідносини 2004 року.

З урахуванням вище викладеного та приписів ст. 159 КАС України, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 159, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.05.2013 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали виготовлено: 26.11.2013.

Головуючий-суддя: А.Ю. Кучма

Судді: Н.В. Безименна

І.В. Федотов

.

Головуючий суддя Кучма А.Ю.

Судді: Безименна Н.В.

Федотов І.В.