cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 9/344 28.11.13
За позовом Компанії Ле Лаборатуар Сервьє
До Фармацевтичного заводу "Польфарма"С.А.
Третя особа
без самостійних
вимог на стороні
відповідача Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України
Про припинення порушення майнових прав інтелектуальної власності
Суддя Бондаренко Г.П.
Представники:
Від позивача Боровик П.А. (дов. б/н від 11.01.2011р.)
Каракулов М.В. (дов. б/н від 11.01.2011р.)
Від відповідача Олійник К.С. (дов. б/н від 13.09.2010р.)
Кочерга Д.О. (дов. б/н від 28.01.2011 р.)
Від третьої особи Шкурай Д.Б. (дов. б/н від 01.07.2013р.)
Відповідно до ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні 28.11.2013 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення суду.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Компанія Ле Лаборатуар Сервьє (далі по тексту - позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Фармацевтичного заводу "Польфарма" С.А. (далі по тексту -відповідач) про заборону Фармацевтичному заводу "Польфарма" С.А. (Польща), номер у Національному Судовому Реєстрі № 0000127044, та її представництву в Україні (01054, Київ, вул. Тургенівська, 15) вчиняти дії, які становлять порушення виключних прав Позивача як власника патентів України на винаходи № 57187, 57188, 57189, 72040, 73562 та 75070, у вигляді імпорту, зберігання та звернення за державною реєстрацією лікарського засобу "Стопресс" (таблетки по 4 мг, 8 мг у блістерах №30 (10х3)) (МНН ), поданого на державну реєстрацію 08.12.2009р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.08.2010 року позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 08.09.2010 року.
Відповідно до ст. 77 ГПК України судом розгляд справи неодноразово відкладався та в судовому засіданні оголошувались перерви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.12.2010 року суд призначив у даній справі судову експертизу об'єктів інтелектуальної власності, проведення якої доручив Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, зупинив провадження у справі до надання висновків судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності, призначеної у справі, матеріали справи №9/344 направлено до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.
31.01.2011 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва експертом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз направлено клопотання до суду (разом з матеріалами справи) про надання додаткових матеріалів для проведення експертизи, в якому просить суд:
- витребувати у Фармацевтичного заводу "Польфарма" С.А. технологічну документацію з описом процесу виготовлення продукту - лікарського засобу "Стопресс" та, зокрема, синтезу діючої речовини, а саме периндоприлу терт-бутиламіну, і його повну характеристику;
- надати належним чином завірені копії матеріалів заявок, за якими видані патенти №№57187, 57188, 57189, 72040, 73562, 75070;
- надати належним чином засвідчену копію матеріалів всіх заявок, поданих на державну реєстрацію 08.12.2009р. лікарського засобу "Стопресс";
- надати належним чином засвідчені копії перекладів патентів №№ ЕР1268398В1 (WO 01/56353), EP 1268424B1 (WO 01/58868), EP 127245B1 (WO 01/56972);
- надати згоду на залучення до виконання експертизи спеціаліста у галузі рентгеноструктурного аналізу речовин;
- відреагувати або виключити з ухвали про призначення експертизи питання що стосуються новизни продуктів, виготовлених із застосуванням запатентованих способів.
- а також просить суд надати згоду на проведення експертизи у термін більший трьох місяців.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.02.2011 року задоволено клопотання експерта про надання додаткових матеріалів по справі, надано згоду на проведення експертизи у термін понад 3 місяці, а матеріали справи скеровано до експертної установи для подальшого проведення експертизи.
11.10.2011 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва листом №224/11-12 від 14.09.2011р. Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз направлено повідомлення про неможливість дачі висновку №224/11-12 від 14.09.2011р., разом з матеріалами справи №9/344, у зв'язку з ненаданням документів, витребуваних експертом.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.10.2011 року поновлено провадження у даній справі, розгляд справи призначено на 08.11.2011 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.11.2011 року розгляд справи відкладено на 24.11.2011 року, у зв'язку з необхідністю витребування від сторін у справі додаткових матеріалів по справі та необхідністю надання КНДІСЕ письмових пояснень по справі.
В судовому засідання 24.11.2011 року оголошувалась перерва до 08.12.2011 року, у зв'язку з необхідністю надання представниками сторін додаткових матеріалів та пояснень по справі.
30.11.2011 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз направлено лист від 22.11.2011р. №550, в якому повідомлено про те, що експерт ОСОБА_1 був звільнений з інституту за власним бажанням, а отже інститут не має можливості забезпечити надання письмових пояснень та явку експерта в судове засідання.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.12.2011 року у справі 9/344 призначено судову експертизу об'єктів інтелектуальної власності, проведення якої доручено Науково-дослідному центру судових експертиз з питань інтелектуальної власності, провадження у справі зупинено до надання висновків судової експертизи, а матеріали справи скеровано до експертної установи для подальшого проведення експертизи. Цією ж ухвалою від 27.12.2011 року було задоволено клопотання позивача та в порядку ст.. 38 ГПК України витребувано від відповідача та третьої особи додаткові документи у справі, вказані у п. 4 вказаної ухвали.
25.09.2013 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва від Науково-дослідного центру судових експертиз з питань інтелектуальної власності надійшов висновок № 11/12 від 05.09.2013 року судової експертизи у сфері інтелектуальної власності у господарській справі № 9/344 разом з матеріалами справи №9/344.
В зв`язку з усуненням обставин, що зумовили зупинення провадження у справі, суд в порядку ст. 79 ГПК України поновив провадження у справі № 9/344 та призначив її до розгляду на 15.10.2013 року.
15.10.2013 року за розпорядженням В.о. Голови Господарського суду міста Києва справу № 9/344 було передано для розгляду судді Балацу С.В., в зв`язку з знаходженням судді Бондаренко Г.П. у відрядженні.
Ухвалою суду від 15.10.2013 року справу № 9/344 було прийнято до провадження судді Балаца С.В. та призначено до розгляду в судовому засіданні на 26.11.2013 року.
Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 21.10.2013 року справу № 9/344 було передано для розгляду судді Бондаренко Г.П., в зв`язку з її виходом з відпустки та прийнято до провадження судді Бондаренко Г.П.
В судовому засіданні 26.11.2013 року обидві сторони у справі надали письмові пояснення на висновок судової експертизи № 11/12 від 05.09.2013 року у справі № 9/344, відповідно до яких вказували, що висновок зроблено компетентним кваліфікованим експертом та є належним доказом у справі та має оцінюватися відповідно до норм ст.ст. 33, 34 ГПК України. Разом з тим, сторони по різному оцінюють висновки судової експертизи. Так, позивач вважає, що висновки судової експертизи підтверджують заявлені позовні вимоги та просить їх задовольнити. Відповідач у справі, в свою чергу, вказує на те, що висновком судової експертизи не доведено використання відповідачем винаходів позивача, що охороняються за патентами №№ 57187, 57189, 72040, 73562, а отже просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Відповідачем у справі також подано до суду квитанцію про оплату судової експертизи з боку відповідача та відповідач просить віднести ці судові витрати на рахунок позивача, у випадку відмови у задоволенні позовних вимог.
Третя особа письмових пояснень на висновок судової експертизи не надала, однак в усних поясненнях наголосила, що позовні вимоги не підтримує та просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
В порядку ст. 77 ГПК України, в судовому засіданні 26.11.2013 року було оголошено перерву до 28.11.2013 року для надання сторонам можливості ознайомитись з письмовими поясненнями та надати додаткові письмові пояснення.
В судовому засіданні 28.11.2013 року позивачем у справі надано додаткові письмові пояснення.
Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -
ВСТАНОВИВ:
Les Laboratories Servier (Ле Лаборатуар Сервье) (Франція) (позивач) є власником наступних патентів України на винаходи:
- патенту України №57187 на винахід «-Кристалічна форма периндоприлу, спосіб її одержання і фармацевтична композиції, що її містить», дата подання заявки: 06.07.2001р., дата, з якої є чинними права:16.06.2003р.;
- патенту України №57188 на винахід «-Кристалічна форми периндоприлу, спосіб її одержання і фармацевтична композиція, що її містить», дата подання заявки: 06.07.2001р., дата, з якої є чинними права:16.06.2003р.;
- патенту України №57189 на винахід «-Кристалічна форма периндоприлу, спосіб її одержання і фармацевтична композиція, що її містить», дата подання заявки: 06.07.2001р., дата, з якої є чинними права:16.06.2003р.;
- патенту України №72040 на винахід «Спосіб синтезу N-[(S)-1-карбоксибутил]-(S)-аланінових ефірів та їх застосування у синтезі периндоприлу», дата подання заявки: 10.04.2001р., дата, з якої є чинними права:17.01.2005р.;
- патенту України №73562 на винахід «Спосіб синтезу N-[(S)-1-карбоксибутил]-(S)-аланінових ефірів та їх застосування у синтезі периндоприлу», дата подання заявки: 30.03.2001р., дата, з якої є чинними права:15.08.2005р.; та
- патенту України №75070 на винахід «Спосіб промислового синтезу периндоприлу і його фармацевтично прийнятних солей», дата подання заявки: 05.04.2001р., дата, з якої є чинними права:15.03.2006р.
Наведене підтверджується наявними в матеріалах справи витягом з реєстрації компанії «Ле Лаборатуар Сервье» в реєстрі комерсантів і товариств від 11.11.2008р. та копіями відповідних патентів України на винаходи.
Відповідно до п. 4 статті 6 закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» строк дії патенту України на винахід становить 20 років від дати подання заявки до Установи.
Даними патентами правова охорона надана формам хімічної речовини (продуктам) - терт-бутиламінової солі периндоприлу - та способам виробництва (процесам) таких форм хімічної речовини, а також допоміжним речовинам та процесам.
08.12.2009р. Фармацевтичним заводом «Полфарма» С.А. (Pharmaceutical Works "Polpharma" S.A.) до Державного підприємства «Державний фармакологічний центр» МОЗ України подано заяву про державну реєстрацію лікарського засобу «Стопресс» таблетки по 4 мг, 8 мг у блістерах №30, діюча речовина - периндоприл терт-бутиламін.
Згідно зі ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Відповідно до ч. 1 ст. 154 Господарського кодексу України відносини (далі - ГК України), пов'язані з використанням у господарській діяльності та охороною прав інтелектуальної власності, регулюються Господарським кодексом України та іншими законами.
До відносин, пов'язаних з використанням у господарській діяльності прав інтелектуальної власності, застосовуються положення Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України та іншими законами (ч. 2 ст. 154 ГК України).
Частиною 1 ст. 418 Цивільного кодексу України визначено, що право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений Цивільним кодексом України та іншим законом.
Право інтелектуальної власності є непорушним відповідно до ч. 3 ст. 418 Цивільного кодексу України. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у здійсненні, крім випадків, передбачених законом.
До об'єктів права інтелектуальної власності, відповідно до ч. 1 ст. 155 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 420 Цивільного кодексу України, зокрема, належать винаходи.
Об'єктом винаходу може бути продукт (пристрій, речовина тощо) або процес у будь-якій сфері технології (ч. 2 ст. 459 ЦК України).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 462 ЦК України набуття права інтелектуальної власності на винахід, засвідчується патентом. Обсяг правової охорони визначається формулою винаходу.
Суб'єктами права інтелектуальної власності на винахід є винахідник, інші особи, які набули прав на винахід, за договором чи законом (ст. 463 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 464 ЦК України майновими правами інтелектуальної власності на винахід є:
1) право на використання винаходу;
2) виключне право дозволяти використання винаходу (видавати ліцензії);
3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню винаходу, в тому числі забороняти таке використання;
4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
Майнові права інтелектуальної власності на винахід належать володільцю відповідного патенту, якщо інше не встановлено договором чи законом (ч. 2 ст. 464 ЦК України).
Аналогічні за змістом приписи містить стаття 28 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», а саме: патент надає його власнику виключне право використовувати винахід (корисну модель) за своїм розсудом, якщо таке використання не порушує прав інших власників патентів (частина 2 наведеної статті); патент надає його власнику виключне право забороняти іншим особам використовувати винахід (корисну модель) без його дозволу, за винятком випадків, коли таке використання не визнається згідно з цим Законом порушенням прав, що надаються патентом (частина 5 наведеної статті).
Згідно з частиною 2 статті 34 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» будь-яке посягання на права власника патенту, передбачені статтею 28 цього Закону, вважається порушенням прав власника патенту, що тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством України.
Стаття 20 ГК України встановлює, що кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси захищаються шляхом визнання наявності або відсутності прав, визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Стаття 35 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» встановлює способи захисту прав, зокрема, визначає, що захист прав на винахід (корисну модель) здійснюється у судовому та іншому встановленому законом порядку. При цьому юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у зв'язку з застосуванням цього Закону. Суди відповідно до їх компетенції розв'язують, зокрема, спори про: авторство на винахід (корисну модель); встановлення факту використання винаходу (корисної моделі); встановлення власника патенту; порушення прав власника патенту; укладання та виконання ліцензійних договорів; право попереднього користування; компенсації.
Відповідно до ст. 20 Цивільного кодексу України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.
З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.
Позивач як власник патентів України на винаходи №№57187, 57188, 57189, 72040, 73562 та 75070 звернувся до господарського суду з позовом про припинення порушення майнових прав інтелектуальної власності, в якому просить суд заборонити Фармацевтичному заводу «Полфарма» С.А. (Польща), номер у Національному Судовому Реєстрі №000127044, та її представництву в України (01054, Київ, вул. Тургенівська, 15) вчиняти дії, які становлять порушення виключних прав позивача як власника патентів України на винаходи №№57187, 57188, 57189, 72040, 73562 та 75070, у вигляді імпорту, зберігання та звернення за державною реєстрацією лікарського засобу «Стопресс» (таблетки по 4 мг, 8 мг у блістерах №30 (10х3) ММН - Perindopril), поданого на державну реєстрацію 08.12.2009р.
Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Крім цього, у ч. 2 ст. 123 ГПК України зазначено, що іноземні підприємства і організації мають процесуальні права і обов'язки нарівні з підприємствами і організаціями України.
Частиною 1 статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу; способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, припиненні дії, яка порушує право.
З огляду на приписи частини 3 статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якими місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, та на вимоги статей 1, 4-1, 12 ГПК України господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 ГПК України, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.
У вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, слід виходити з визначень, наведених у статті 3 ГК України.
Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов:
- участь у спорі суб'єкта господарювання;
- наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин;
- наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Таким чином, господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб'єктами господарської діяльності, а також спори, пов'язані, зокрема, з використанням у господарському обороті об'єктів інтелектуальної власності.
Вищенаведену правову позицію викладено у п.п. 3.1, 3.2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 року № 10 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам».
Таким чином, наявний спір є спором стосовно захисту прав інтелектуальної власності позивача, який в даному випадку не перебуває у відносинах адміністративного підпорядкування з відповідачем, має цивільний характер та не відноситься до сфери публічно - правових відносин, а тому підвідомчий господарським судам України.
При зверненні до господарського з даним спором позивач обрав спосіб захисту свого порушеного права, який передбачений вищенаведеними нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі».
Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність» встановлено, що всі суб'єкти господарської діяльності, що здійснюють зовнішньоекономічну діяльність на території України, мають право на відкриття, своїх представництв на території України, що підлягають реєстрації Міністерством економіки України. Згідно з Інструкцією про порядок реєстрації представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності в Україні, затвердженої Наказом Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України від 18.01.96 № 30, представництво суб'єкта господарської діяльності не є юридичною особою і не здійснює самостійно господарської діяльності, у всіх випадках воно діє від імені та за дорученням іноземного суб'єкта господарської діяльності, зазначеного у свідоцтві про реєстрацію, і виконує свої функції згідно із законодавством України. Представництво іноземного суб'єкта господарської діяльності в Україні може здійснювати функції, пов'язані із виконанням представницьких послуг, тільки в інтересах іноземного суб'єкта господарської діяльності, зазначеного у Свідоцтві.
В статті 21 ГПК України визначається, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу. Відтак, відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу. Оскільки ГПК України під підприємствами, установами, організаціями розуміє лише юридичні особи, поняття організацій не включає їх відокремлені підрозділи. Таким чином у господарському процесі процесуальною правосуб'єктністю наділені саме іноземні юридичні особи, а їх представництва не здатні виступати у якості позивача/відповідача у справі і діють лише в інтересах іноземної юридичної особи.
Відтак позовні вимоги можуть бути пред'явлені лише відносно Фармацевтичним заводом «Полфарма» С.А., в той час як її представництво не може бути стороною у справі і до нього не можуть пред'являтись позовні вимоги.
Зібрані у справі докази свідчать про наступне:
- позивач є власником патентів України на винаходи №№57187, 57188, 57189, 72040, 73562 та 75070, об'єктами винаходів за якими є форми хімічної речовини (продукти) - терт-бутиламінова сіль периндоприлу - та способи виробництва (процеси) таких форм хімічної речовини, а також допоміжні речовини (продукти) та процеси.
- 08.12.2009р. представництвом Фармацевтичним заводом «Полфарма» С.А. в Україні (Pharmaceutical Works "Polpharma" S.A.) до Державного підприємства «Державний фармакологічний центр» МОЗ України подано заяву про державну реєстрацію лікарського засобу «Стопресс» таблетки по 4 мг, 8 мг у блістерах №30, діюча речовина - периндоприл терт-бутиламін;
- позивач не надавав відповідачеві дозволу (ліцензій) на використання винаходів за патентами України №№ 57187, 57188, 57189, 72040, 73562 та 75070.
Як вбачається зі змісту ч. 1 ст. 464 ЦК України майновими правами інтелектуальної власності на винахід, зокрема, є: право на використання винаходу, а також виключне право перешкоджати неправомірному використанню винаходу, в тому числі забороняти таке використання.
Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 28 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» патент надає його власнику виключне право використовувати винахід за своїм розсудом, якщо таке використання не порушує прав інших власників патентів.
Згідно із частиною другою статті 28 Закону України «Про охорону прав на винаходи та корисні моделі» використанням винаходу (корисної моделі) визнається:
- виготовлення продукту із застосуванням запатентованого винаходу (корисної моделі), застосування такого продукту, пропонування для продажу, в тому числі через Інтернет, продаж, імпорт (ввезення) та інше введення його в цивільний оборот або зберігання такого продукту в зазначених цілях;
- застосування процесу, що охороняється патентом, або пропонування його для застосування в Україні, якщо особа, яка пропонує цей процес, знає про те, що його застосування забороняється без згоди власника патенту або, виходячи з обставин, це і так є очевидним.
Продукт визнається виготовленим із застосуванням запатентованого винаходу (корисної моделі), якщо при цьому використано кожну ознаку, включену до незалежного пункту формули винаходу (корисної моделі), або ознаку, еквівалентну їй.
Процес, що охороняється патентом, визнається застосованим, якщо використано кожну ознаку, включену до незалежного пункту формули винаходу, або ознаку, еквівалентну їй.
Будь-який продукт, процес виготовлення якого охороняється патентом, за відсутністю доказів протилежного вважається виготовленим із застосуванням цього процесу за умови виконання принаймні однієї з двох вимог:
- продукт, виготовлений із застосуванням процесу, що охороняється патентом, є новим;
- існують підстави вважати, що зазначений продукт виготовлено із застосуванням даного процесу і власник патенту не в змозі шляхом прийнятних зусиль визначити процес, що застосовувався при виготовленні цього продукту.
В такому разі обов'язок доведення того, що процес виготовлення продукту, ідентичного тому, що виготовляється із застосуванням процесу, який охороняється патентом, відрізняється від останнього, покладається на особу, щодо якої є достатні підстави вважати, що вона порушує права власника патенту.
Статтею 178 ЦК України передбачено умови оборотоздатності об'єктів цивільних прав. Зокрема, об'єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті або не є невід'ємними від фізичної чи юридичної особи (частина 1 наведеної статті). Види об'єктів цивільних прав, які можуть належати лише певним учасникам обороту або перебування яких у цивільному обороті допускається за спеціальним дозволом (об'єкти обмежено обороноздатні), встановлюються законом (абзац 2 частини 2 наведеної статті).
Одним із випадків обмеження об'єктів цивільних прав в обороті є законодавчо встановлений обов'язок державної реєстрації такого об'єкту.
Відповідно до п. 1 статті 9 «Про лікарські засоби» лікарські засоби допускаються до застосування в Україні після їх державної реєстрації.
Державна реєстрація лікарських засобів проводиться на підставі заяви, поданої до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я.
У заяві про державну реєстрацію лікарського засобу зазначаються: назва та адреса виробника; адреса його місцезнаходження та виробничих потужностей; назва лікарського засобу і його торговельна назва; назва діючої речовини (латинською мовою); синоніми; форма випуску; повний склад лікарського засобу; показання та протипоказання; дозування; умови відпуску; способи застосування; термін та умови зберігання; інформація про упаковку; дані щодо реєстрації лікарського засобу в інших країнах.
До заяви додаються: матеріали доклінічного вивчення, клінічного випробування та їх експертиз; фармакопейна стаття або матеріали щодо методів контролю якості лікарського засобу, проект технологічного регламенту або відомості про технологію виробництва; зразки лікарського засобу; його упаковка; документ, що підтверджує сплату реєстраційного збору.
За результатами розгляду зазначених матеріалів центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я, у місячний термін приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації лікарського засобу.
На зареєстрований лікарський засіб заявнику видається посвідчення, в якому зазначається строк дії, протягом якого лікарський засіб дозволяється до застосування в Україні.
В той же час статтею 9 Закону України «Про лікарські засоби» передбачено, що, серед іншого, у державній реєстрації може бути відмовлено у разі, коли внаслідок такої реєстрації будуть порушені захищені патентом чинні майнові права інтелектуальної власності, в тому числі при виробництві, використанні, продажу лікарських засобів.
Приписи статті 17 Закону України «Про лікарські засоби» передбачають, що на територію України можуть ввозитися лікарські засоби, зареєстровані в Україні, за наявності сертифіката якості серії лікарського засобу, що видається виробником, та ліцензії на імпорт лікарських засобів, що видається імпортеру (виробнику або особі, що представляє виробника лікарських засобів на території України), у порядку, встановленому законодавством. Незареєстровані лікарські засоби можуть ввозитись на митну територію України для, зокрема, проведення доклінічних досліджень, фармацевтичної розробки і клінічних випробувань, реєстрації лікарських засобів в Україні (зразки препаратів у лікарських формах).
Зважаючи на вищенаведене використання в цивільному обороті лікарських засобів на території України можливе лише після проведення їх державної реєстрації. Державна реєстрація лікарських засобів виступає підготовчим етапом для введення їх у цивільний оборот на території України.
Згідно Наказу Міністерства охорони здоров'я України від 17 травня 2001 року N 186 «Про питання Державного фармакологічного центру МОЗ України»,. Державний фармакологічний центр МОЗ України (далі - Центр) визначений органом адміністративно-господарського управління та контролю. Центру делеговано функції управління та контролю в сфері реєстрації лікарських засобів у межах, передбачених Законом України "Про лікарські засоби", без зміни підпорядкування в межах питань заступників Міністра МОЗ України. Відповідно до затвердженого даним наказом Статуту Центру одним із основних напрямків діяльності Центру є здійснення спеціалізованої оцінки матеріалів доклінічного вивчення лікарських засобів, клінічних випробувань, нормативно-аналітичного забезпечення та їх експертиз для надання висновків про можливість державної реєстрації (перереєстрації) лікарських засобів, а також експертизи всіх змін, які передбачається внести до реєстраційних документів протягом дії реєстраційного посвідчення (п. 2.2.1. Статуту).
Відповідно до наявної у матеріалах справи Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України АА №377714, виданої Державним комітетом статистики України Головного управління статистики у м.Києві, відносно третьої особи (ідентифікаційний код 2001579) Центр перейменовано на Державне підприємство «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України».
Відтак функції з проведення експертизи реєстраційних матеріалів на лікарські засоби на момент розгляду справи в господарському суді виконує Державне підприємство «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України».
Приписами частини 2 статті 34 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" визначено, що будь-яке посягання на права власника патенту, передбачені ст. 28 цього закону вважається порушенням прав власника патенту, що тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством України. На вимогу власника патенту таке порушення повинно бути припинено.
Як зазначалося, відповідно до ч. 3 ст. 418 ЦК України право інтелектуальної власності є непорушним; ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності або обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом. Закріплений у ч. 3 ст.4 18 ЦК України обов'язок не допускати порушень прав інтелектуальної власності носить загальний характер і поширюється на усіх суб'єктів правовідносин, включаючи органи державної влади незалежно від предмету їх компетенції.
Відповідно до статті 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Проведення судової експертизи доручається державним спеціалізованим установам чи безпосередньо особам, які відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про судову експертизу».
Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
Крім того, згідно із Рекомендаціями Президії Вищого господарського суду України від 29.03.2005 №04-5/76 «Про деякі питання призначення судових експертиз у справах зі спорів, пов'язаних із захистом права інтелектуальної власності»(далі - «Рекомендації Президії ВГСУ»), що діяли на дату призначення судової експертизи у справі, якщо в процесі вирішення спору між сторонами виникнуть розбіжності стосовно можливого виготовлення продукту із застосуванням запатентованого винаходу, господарський суд залежно від обставин справи має запропонувати судовому експерту роз'яснити питання, чи використано при виготовленні цього продукту кожну ознаку, включену до незалежного пункту формули винаходу, або ознаку, еквівалентну їй.
Відповідно до п. 6.1. Рекомендацій Президії ВГСУ фактичні дані про наявність новизни винаходу на дату подання заявки на видачу патенту або якщо заявлено пріоритет, на дату пріоритету (в порівнянні з протиставленим винаходом (корисною моделлю) або відомим технічним рішенням) та наявність у винаходу винахідницького рівня (тобто чи не випливає він явно з рівня техніки (не є для фахівця очевидним), можуть бути встановлені господарським судом лише за допомогою експертного дослідження.
З метою об'єктивного вирішення спору у справі № 9/344, оскільки питання, щодо порушення відповідачем прав позивача на винаходи, належать до предмету доказування до справі, а для встановлення чи спростування цих фактів необхідні спеціальні знання, господарським судом, відповідно до ст. 41 ГПК України, 27.12.2011р. призначено судову експертизу, проведення якого доручено Науково-дослідному центру судових експертиз з питань інтелектуальної власності.
Відповідно до Рекомендацій Президії ВГСУ та з урахуванням запропонованих сторонами питань на вирішення судового експерта були поставлені наступні питання:
1. Чи використано в лікарському засобі «Стопресс» таблетки по 4 мг, 8 мг в блістерах №ЗО (10х3) (МНН - Рerindopril), поданому на державну реєстрацію Фармацевтичним заводом «Польфарма» С.А. кожну суттєву ознаку зазначену в незалежних пунктах формули винаходу за патентом України № 57187?
2. Чи використано в лікарському засобі «Стопресс» таблетки по 4 мг, 8 мг в блістерах №30 (10х3) (МНН - Рerindopril), поданому на державну реєстрацію Фармацевтичним заводом «Польфарма» С.А. кожному суттєву ознаку зазначену в незалежних пунктах формули винаходу за патентом України № 57188?
3. Чи використано в лікарському засобі «Стопресс» таблетки по 4 мг, 8 мг в блістерах №30 (10х3) (МНН - Рerindopril), поданому на державну реєстрацію Фармацевтичним заводом «Польфарма» С.А. кожну суттєву ознаку зазначену в незалежних пунктах формули винаходу за патентом України № 57189?
4. Чи використано технології виробництва діючої речовини лікарського засобу «Стопресс» таблетки по 4 мг, 8 мг в блістерах №30 (10х3) (МНН - Рerindopril), поданому на державну реєстрацію Фармацевтичним заводом «Польфарма» С.А. кожну суттєву ознаку зазначену в незалежному пункті формули винаходу за патентом України № 75070?
5. Чи містить лікарський засіб «Стопресс» сполуку, одержану способом за винаходом № 73562 ?
6. Чи містить лікарський засіб «Стопресс» сполуку, одержану способом за винаходом № 75070 ?
7. Чи містить лікарський засіб «Стопресс» сполуку, одержану способом за винаходом № 72040 ?
8. Чи є новим продукт, виготовлений із застосуванням способу за патентом № 75070?
9. Чи є новим продукт, виготовлений із застосуванням способу за патентом №72040?
10. Чи є новим продукт, виготовлення із застосуванням способу за патентом №73562?
11. Чи використано у процесі виготовлення лікарського засобу «Стопресс» кожну ознаку винаходу, включену до незалежного пункту формули винаходу за патентом № 72040, або ознаку, еквівалентну їй?
12. Чи використано у процесі виготовлення лікарського засобу «Стопресс» кожну ознаку винаходу, включену до незалежного пункту формули винаходу за патентом № 73562, або ознаку, еквівалентну їй?
25 вересня 2013 року до Господарського суду міста Києва надійшли від експертної установи матеріали господарської справи № 9/344 разом з висновком № 11/12 від 05.09.2013 року судової експертизи у сфері інтелектуальної власності у господарській справі № 9/344.
При наданні відповіді на поставлені питання експерт дійшов наступних висновків:
1. В лікарському засобі «Стопресс» таблетки по 4 мг, 8 мг в блістерах №30 (10х3) (МНН - Рerindopril), поданому на державну реєстрацію Фармацевтичним заводом «Польфарма» С.А. не використано кожну ознаку, зазначену в незалежних пунктах формули винаходу за патентом України № 57187.
2. В лікарському засобі «Стопресс» таблетки по 4 мг, 8 мг в блістерах №30 (10х3) (МНН - Рerindopril), поданому на державну реєстрацію Фармацевтичним заводом «Польфарма» С.А., використано кожну ознаку, зазначену в незалежних пунктах 1 та 9 формули винаходу за патентом України № 57188.
3. В лікарському засобі «Стопресс» таблетки по 4 мг, 8 мг в блістерах №30 (10х3) (МНН - Рerindopril), поданому на державну реєстрацію Фармацевтичним заводом «Польфарма» С.А. не використано кожну ознаку зазначену в незалежних пунктах формули винаходу за патентом України № 57189.
4. Не можливо надати відповідь з причин вказаних у дослідницькій частині.
5. Лікарський засіб «Стопресс» не містить сполуку, одержану способом за винаходом № 73562.
6. Лікарський засіб «Стопресс» містить сполуку, яка описана у описі до патенту на винахід № 75070, але не можливо встановити за яким саме способом вона одержана.
7. Лікарський засіб «Стопресс» не містить сполуку, одержану способом за винаходом № 72040.
8. У матеріалах справи містяться відомості за якими продукт, виготовлений із застосуванням способу за патентом № 75070, став відомий до дати пріоритету 06.04.2000.
9. У матеріалах справи містяться відомості за якими продукт, виготовлений із застосуванням способу за патентом № 72040, став відомий до дати пріоритету 11.04.2000.
10. У матеріалах справи містяться відомості за якими продукт, виготовлений із застосуванням способу за патентом № 73562, став відомий до дати пріоритету 31.03.2000.
11. У процесі виготовлення лікарського засобу «Стопресс» не використано кожну ознаку винаходу, включену до незалежного пункту формули винаходу за патентом № 72040, або ознаку, еквівалентну їй.
12. У процесі виготовлення лікарського засобу «Стопресс» не використано кожну ознаку винаходу, включену до незалежного пункту формули винаходу за патентом № 73562, або ознаку, еквівалентну їй.
Як зазначено у висновку № 11/12 від 05.09.2013 року судової експертизи у сфері інтелектуальної власності у господарській справі № 9/344 висновок судової експертизи складений атестованим судовим експертом ІІ кваліфікаційного класу за спеціальністю 13.3 «Дослідження, пов'язані з винаходами і корисними моделями» (свідоцтво Науково-дослідного центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності № 10 від 12 грудня 2006 року, продовжено 16 грудня 2011 р.), що має стаж експертної роботи з 2006 року та має вищу технічну, юридичну освіту та спеціальну освіту у сфері інтелектуальної власності.
Відтак, судова експертиза проведена компетентним експертом, атестованим за відповідною спеціальністю для проведення експертиз у сфері інтелектуальної власності.
Про кримінальну відповідальність згідно зі ст.ст. 384, 385 Кримінального кодексу України судового експерта було попереджено.
Відповідно до ч. 5 ст. 31 ГПК України судовий експерт має право відмовитися від дачі висновку якщо він не має необхідних знань для виконання покладеного на нього обов'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 42 ГПК України висновок судового експерта повинен містити докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обґрунтовані відповіді на поставлені господарським судом питання.
Судом встановлено, що висновок містить докладний опис проведеного дослідження та обґрунтовані, чіткі висновки з поставлених питань.
З огляду на наведене суд вважає, що висновок № 11/12 від 05.09.2013 року судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності, складений кваліфікованим судовим експертом, відповідно до вимог Закону України «Про судову експертизу», а тому, з урахуванням усіх факторів, що приймаються до уваги судами про оцінці висновків судової експертизи з огляду на приписи пункту 18 Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» №4 від 23.03.2012 р., приймається судом в якості належного та допустимого доказу.
Сторони у наданих суду письмових поясненнях та судовому засіданні 26.11.2013 проти висновку судової експертизи не заперечували.
Судом враховано, що висновком судової експертизи встановлено, що в лікарському засобі «Стопресс» таблетки по 4 мг, 8 мг в блістерах №30 (10х3) (МНН - Рerindopril), поданому на державну реєстрацію Фармацевтичним заводом «Польфарма» С.А., використано кожну ознаку, зазначену в незалежних пунктах 1 та 9 формули винаходу за патентом України № 57188.
Відтак, із посиланням на цитовані вище норми статті 28 Закону України «Про охорону прав на винаході і корисні моделі» висновком судового експерта підтверджується виготовлення продукту - лікарського засобу «Стопресс» - із використанням винаходів, захищених пунктом 1 та 9 формули винаходу за патентом України на винахід №57188.
В той же час судом встановлено, що патент України на винахід №57188 визнаний недійсним через невідповідність умовам надання правової охорони заявленої групи винаходів за рішенням суду, що підтверджується належними доказами, наявними у матеріалах справи, а саме: випискою з Державного реєстру патентів України на винаходи відносно патенту України на винахід №57188 №8871/п-1 від 18.09.2013 р. та рішенням Господарського суду міста Києва №7/565 від 23.02.2012 р., що було залишене без змін судами апеляційної та касаційної інстанцій в частині визнання недійсним патенту України на винахід №57188.
Відповідно до ст. 469 ЦК України права інтелектуальної власності на винахід визнаються недійсними з підстав та в порядку, встановлених законом. За змістом ст. ст. 462, 464 ЦК України права інтелектуальної власності на винахід засвідчуються патентом, зважаючи на що визнанню недійсним підлягає саме патент.
Відповідно до п.4 ст. 33 закону України «Про охорону прав на винаходи та корисні моделі», патент або його частина, визнані недійсними, вважаються такими, що не набрали чинності, від дати публікації відомостей про видачу патенту.
За таких обставин, з огляду на визнання патенту України на винахід №57188 недійсним повністю за рішенням суду, у зв'язку із невідповідністю групи винахід умовам надання правової охорони, суд вважає невстановленим факт порушення майнових прав інтелектуальної власності на винаходи за патентом України №57188, оскільки згідно приписів Цивільного кодексу України, Закону України «Про охорону прав на винаходи та корисні моделі» вимагати поновлення порушеного права власника патенту може лише та особа, яка має право власника патенту або має визначені законом або договором права на винахід, у тому числі й право на використання винаходу.
Судом враховано, що висновком судової експертизи встановлюється, що в лікарському засобі «Стопресс» таблетки по 4 мг, 8 мг в блістерах №30 (10х3) (МНН - Рerindopril), поданому на державну реєстрацію Фармацевтичним заводом «Польфарма» С.А., не використані усі ознаки, зазначені в незалежних пунктах формули винаходу за патентами України на винаходи №№ 57187, 57189, 72040 та 73562.
Відповідно до приписів статті 28 Закону України «Про охорону прав на винаходи та корисні моделі» продукт визнається виготовленим із застосуванням запатентованого винаходу (корисної моделі), якщо при цьому використано кожну ознаку, включену до незалежного пункту формули винаходу (корисної моделі), або ознаку, еквівалентну їй. Процес, що охороняється патентом, визнається застосованим, якщо використано кожну ознаку, включену до незалежного пункту формули винаходу, або ознаку, еквівалентну їй.
З урахуванням положень статті 28 Закону України «Про охорону прав на винаходи та корисні моделі» та висновків судової експертизи, суд доходить висновку про те, що факт використання відповідачем винаходів за патентами України №№57187, 57189, 72040, 73562 у лікарському засобі «Стопресс» висновком судової експертизи не встановлюється. Таким чином, висновок судової експертизи спростовує ту обставину, що відповідачем порушуються права позивача на винаходи, що охороняються патентами України № 57187, 57189, 72040 та 73562.
Судом враховано, що висновком судової експертизи встановлюється, що лікарський засіб «Стопресс» містить сполуку, яка описана у описі до патенту на винахід № 75070, але неможливо встановити, за яким саме способом вона одержана. В той же час висновком судової експертизи не встановлюється у який спосіб одержується сполука, яка описана у описі до патенту на винахід № 75070 та яка міститься у лікарському засобі «Стопресс» та чи використано в лікарському засобі «Стопресс» таблетки по 4 мг, 8 мг в блістерах №30 (10х3) (МНН - Рerindopril), поданому на державну реєстрацію Фармацевтичним заводом «Польфарма» С.А., кожну ознаку, зазначену в незалежних пунктах формули винаходу за патентом України на винахід № 57189.
Проте висновком судової експертизи встановлюється, що у матеріалах справи містяться відомості за якими продукт, виготовлений із застосуванням способу за патентом № 75070, став відомий до дати пріоритету 06.04.2000 року.
Судом встановлено, що відповідно до опису патенту України на винахід №75070, як винахід захищено спосіб промислового синтезу периндоприлу та його фармацевтично прийнятних солей, який полягає у чіткій послідовності здійснення визначених дій, що описані в патенті №75070 для отримання речовини периндоприлу та його фармацевтично прийнятних солей.
Особливістю процесу доказування у справах про порушення прав інтелектуальної власності на винахід є правова презумпція, встановлена у частині другій статті 28 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі». Згідно з цією нормою будь-який продукт, процес виготовлення якого охороняється патентом, за відсутності доказів протилежного вважається виготовленим із застосуванням цього процесу за умови виконання принаймні однієї з двох вимог:
- продукт, виготовлений із застосуванням процесу, що охороняється патентом, є новим;
- існують підстави вважати, що зазначений продукт виготовлено із застосуванням даного процесу і власник патенту не в змозі шляхом прийнятних зусиль визначити процес, що застосовувався при виготовленні цього продукту.
В такому разі обов'язок доведення того, що процес виготовлення продукту, ідентичного тому, що виготовляється із застосуванням процесу, який охороняється патентом, відрізняється від останнього, покладається на особу, стосовно якої є достатні підстави вважати, що вона порушує права власника патенту.
З тлумачення даної норми вбачається, що за цією нормою патентовласника звільнено від доказування факту виготовлення нового продукту іншою особою із застосуванням запатентованого процесу. Відповідно до частини п'ятої статті 35 ГПК факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи. Таке припущення може бути спростовано в загальному порядку.
Тому тягар доказування протилежного покладається на іншу особу, яка виготовила цей продукт лише у разі доведення позивачем існування принаймні однієї з двох обставин, передбачених статтею 28 Закону, що зумовлюють перехід первинного тягаря доказування обставин, на які позивач посилається у позовній заяві, до відповідача, який має надати докази протилежного.
Обов'язок сторони довести належними та допустимими доказами обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, також передбачений статтею 33 ГПК України. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтується вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).
Ґрунтуючись на цитованих вище законодавчих приписах суд доходить висновку, що позивачем не виконано первинної умови доведення тих обставин, на які посилається позивач на підставу своїх вимог і заперечень, передбаченої статтею ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, статтею 28 Закону України «Про охорону прав на винаходи та корисні моделі». Даний висновок суду підтверджується наступним.
Згідно приписів статті 28 Закону України «Про охорону прав на винаходи та корисні моделі» патентовласника звільнено від доказування факту виготовлення нового продукту іншою особою із застосуванням запатентованого процесу.
Відповідно до пунктів 3, 4 статті 7 Закону України «Про охорону прав на винаходи та корисні моделі» «винахід (корисна модель) визнається новим, якщо він не є частиною рівня техніки. Об'єкти, що є частиною рівня техніки, для визначення новизни винаходу повинні враховуватися лише окремо. Рівень техніки включає всі відомості, які стали загальнодоступними у світі до дати подання заявки до Установи або, якщо заявлено пріоритет, до дати її пріоритету.».
Відтак, з урахуванням висновків судового експерта та положень статті 7 Закону України «Про охорону прав на винаходи та корисні моделі», сполука, яка описана у описі до патенту на винахід № 75070 та яка міститься у лікарському засобі «Стопресс», не є новою.
В той же час, оцінивши зібрані докази в сукупності, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд прийшов до висновку, що позивач належними засобами доказування не довів, що у позивача існують достатні підстави вважати, що відповідач здійснював використання винаходу, що належить позивачу та охороняється патентом України № 75070, без відповідного дозволу, способами, встановленими ст. 28 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», таким чином не виконавши вимог статті 33 ГПК України та ст. 28 Закону України «Про охорону прав на винаходи та корисні моделі».
Виходячи з вищевикладеного, висновок № 11/12 від 05.09.2013 року судової експертизи у сфері інтелектуальної власності у господарській справі № 9/344 не підтвердив факт порушення відповідачем прав позивача на винаходи, що охороняються патентами України №№57187, 57188, 57189, 72040, 73562 та 75070, а саме: використання відповідачем в лікарському засобі «Стопресс» всіх ознак незалежних пунктів формул винаходу за патентами України на винаходи №57187, 57188, 57189, 72040, 73562 та 75070.
Закон України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" (ст. 28) встановлює, що патент надає його власнику виключне право використовувати винахід за своїм розсудом, якщо таке використання не порушує прав інших власників патентів.
Використанням винаходу визнається:
виготовлення продукту із застосуванням запатентованого винаходу, застосування такого продукту, пропонування для продажу, в тому числі через Інтернет, продаж, імпорт (ввезення) та інше введення його в цивільний оборот або зберігання такого продукту в зазначених цілях; застосування процесу, що охороняється патентом, або пропонування його для застосування в Україні, якщо особа, яка пропонує цей процес, знає про те, що його застосування забороняється без згоди власника патенту або, виходячи з обставин, це і так є очевидним.
Продукт визнається виготовленим із застосуванням запатентованого винаходу, якщо при цьому використано кожну ознаку, включену до незалежного пункту формули винаходу, або ознаку, еквівалентну їй.
Патент надає його власнику виключне право забороняти іншим особам використовувати винахід без його дозволу, за винятком випадків, коли таке використання не визнається згідно з цим Законом порушенням прав, що надаються патентом.
Стаття 33 ГПК України, передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтується вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 Господарського процесуального кодексу України).
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ч. 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Відтак, суд прийшов до висновку про відсутність порушення майнових прав інтелектуальної власності позивача на винаходи за патентами України №№57187, 57188, 57189, 72040, 73562 та 75070, оскільки позивач в процесі розгляду даного спору належних доказів на доведення обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, не надав.
За таких обставин, позовні вимоги про заборону Фармацевтичному заводу «Полфарма» С.А. (Польща) (відповідачу), номер у Національному Судовому Реєстрі №000127044, та її представництву в України (01054, Київ, вул. Тургенівська, 15) вчиняти дії, які становлять порушення виключних прав позивача як власника патентів України на винаходи №№57187, 57188, 57189, 72040, 73562 та 75070, у вигляді імпорту, зберігання та звернення за державною реєстрацією лікарського засобу «Стопресс» (таблетки по 4 мг, 8 мг у блістерах №30 (10х3) ММН - Perindopril), поданого на державну реєстрацію 08.12.2,009р., є необґрунтованому та не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.12.2011р. у справі № 9/344 було зобов'язано позивача та відповідача порівно провести попередню оплату витрат по проведенню експертизи з наступним віднесенням на винну сторону.
Статтею 49 ГПК України передбачено, що у спорах, які виникають при виконанні договорів та з інших підстав, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу при відмові у позові покладаються на позивача.
Позивач не надав суду докази, що свідчать про здійснення оплати за проведення судової експертизи. Наявні у матеріалах справи докази свідчать, що відповідач здійснив оплату за проведення судової експертизи в розмірі 20304,00 грн., що підтверджується квитанцією № 1545962 від 18.05.2012 року
За таких обставин на позивача як на особу з вини якої виник спір у справі № 9/344, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються витрати на проведення судової експертизи, в розмірі 20000,00 грн.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 418, 420, 462, 464, 469 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 6, 7, 33 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», ст.ст. 1, 21, 33, 34, 41, 42, 43, 49, 82 - 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
2. Стягнути з Ле Лаборатуар Сервьє (Les Laboratoires Servier) (22, рю Гарньє, Ньюі-сюр-Сен, 92200, Франція (22, rue Garnier, Neuilly-sur-Seine 92200, France)) на користь Фармацевтичного заводу „Полфарма" С.А. (Pharmaceutical Works "Polpharma" S.A. (Пельплінська, 19, 83 - 200, м. Старогард - Гданьський, Польща (Pelplinska, 19, 83- 200, Starogard Gdanski, Polska) 20304 (двадцять тисяч триста чотири) грн. 00 коп. витрат на проведення судової експертизи.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 03.12.2013.
Суддя Г.П. Бондаренко
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 28.11.2013 |
Оприлюднено | 03.12.2013 |
Номер документу | 35689103 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Бондаренко Г.П.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні