Ухвала

від 29.11.2013 по справі 2а/0570/7698/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Крилова М.М.

Суддя-доповідач - Губська Л.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2013 року справа №2а/0570/7698/2012

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Губської Л.В.,

суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В.,

при секретарі: Борисовій А.А.,

за участю: представника позивача Нечитайленка О.В. (довіреність від 01.07.2013 р.),

представника третьої особи Смолякової Н.В. (довіреність від 04.04.2013 р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 06 листопада 2013 року в адміністративній справі за позовом Адвокатського об'єднання «Донецька обласна колегія адвокатів» до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області, третя особа ОСОБА_4, про скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

Адвокатське об'єднання «Донецька обласна колегія адвокатів» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду із заявою про виправлення помилки у виконавчому листі від 11.07.2013 р. в адміністративній справі за їх позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області про скасування постанови № 60 від 13.06.2012 року, а саме просили замість боржника «Державний бюджет України» зазначити «Державний бюджет України в особі Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області».

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 06 листопада 2013 року заяву задоволено.

Не погодившись з таким рішенням, третя особа ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню. На обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що відсутність даних, які намагається внести позивач до виконавчого листа, не є виправленням описки, оскільки фактично відбулась заміна сторони виконавчого провадження. Крім того, зазначає, що виконавчий лист не може бути виправлений, тому що не відповідає вимогам ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», а саме: у ньому не вказані резолютивна частина рішення, немає усіх необхідних даних стягувача та боржника, при цьому, відсутні дані стягувача, який є позивачем по справі. Також наголошує на тому, що доцільно було б відстрочити виконання стягування судових витрат з Державного бюджету до вирішення справи у Вищому адміністративному суді України.

В судовому засіданні представник третьої особи доводи апеляційної скарги підтримала і просила її задовольнити, в той час, як представник позивача проти цього заперечував, просив залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Належним чином повідомлений про дату, час і місце апеляційного розгляду представник відповідача до суду не прибув, що, відповідно до ч.4 ст.196 КАС України, не є перешкодою для судового розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст.259 КАС України суд, який видав виконавчий лист, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, або визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за виконавчим листом.

Згідно ч.4 вказаної статті суд ухвалою вносить виправлення до виконавчого листа, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Якщо стягнення за таким виконавчим листом уже відбулося повністю або частково, суд одночасно на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за виконавчим листом.

Таким чином, наведена процесуальна норма пов'язує можливість визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, наслідком чого є втрата цим виконавчим документом ознак виконуваності, з помилковістю його видачі або з відсутністю у боржника обов'язку з виконання рішення з будь-яких причин.

З матеріалів справи вбачається, що 11.07.2013 року судом першої інстанції видано виконавчий лист за постановою Донецького окружного адміністративного суду від 19.04.2013 р., яка набрала законної сили 07.06.2013 року, в частині стягнення з Державного бюджету України на користь Адвокатського об'єднання "Донецька обласна колегія адвокатів" витрат по сплаті судового збору у розмірі 984, 60 грн. та витрат, пов'язаних із проведенням судової експертизи у розмірі 2 206, 80 грн., при цьому, боржником у зазначеному виконавчому листі визначений - Державний бюджет України, як зазначено у резолютивній частині постанови суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Застосування частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України, Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року N 845, з питання про порядок стягнення судових витрат з Державного бюджету України роз»яснює Вищий адміністративний суд України в Листі від 21.11.2011 р. N 2135/11/13-11, вказуючи, що відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 Кодексу адміністративного судочинства України).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами судам у резолютивній частині такого судового рішення слід зазначати обов'язок органу Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача. Відповідно, у виконавчому листі за таким судовим рішенням як боржника слід вказувати Державний бюджет України в особі суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи і ухвалу прийнято у відповідності до норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись ст.ст.195,196,199,200,205,206,211,212,254,259 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - залишити без задоволення.

Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 06 листопада 2013 року в адміністративній справі № 2а/0570/7698/2012 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини ухвали, ухвала в повному обсязі складена 04 грудня 2013 року.

Головуючий: Л.В. Губська

Судді: Т.Г. Арабей

І.В. Геращенко