Ухвала

від 02.12.2013 по справі 41/317

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

02 грудня 2013 року Справа № 41/317

Вищий господарський суд у складі колегії суддів: головуючого суддіПрокопанич Г.К., суддівАлєєвої І.В., Євсікова О.О., розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Джерело 1" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 10.10.2013 р. (головуючий суддя Куксов В.В., судді Авдеєв П.В., Яковлєв М.Л.) на рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2013 р. (головуючий суддя Курдельчук І.Д., судді: Спичак О.М., Цюкало Ю.В.) у справі№ 41/317 Господарського суду міста Києва за позовомГромадської організації "Джерело" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Джерело 1", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Владислав", провизнання недійсною угоди від 04.04.2005 р. та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

Громадська організація "Джерело" звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Джерело 1" та, з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просила визнати недійсною Окрему угоду від 04.04.2005 р. про заміну сторони до Договору про організацію та проведення діяльності з метою створення спільної діяльності від 02.10.2004 р., укладену між Громадською організацією "Джерело" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Джерело-1" та зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Джерело-1" повернути громадській організації "Джерело" за актом приймання - передачі КТП 7057 (6215), проектно-дозвільну документацію на будівництво КТП 7057 (6215) та акт технічної комісії про прийняття закінченого будівництвом об'єкта в експлуатацію.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.05.2013 р. у справі № 41/317, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2013 р., позов задоволено частково, визнано недійсною окрему угоду від 04.04.2005 р. про заміну сторони до договору про організацію та проведення діяльності з метою створення спільної власності від 02.10.2004 р., в решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, скаржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції, передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши касаційну скаргу та додані до неї документи, встановила наступне.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 111-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 р. № 22 затверджено Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, якою встановлено загальні правила, види і стандарти розрахунків клієнтів банків та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків. Нормами інструкції встановлені вимоги щодо заповнення розрахункових документів, у тому числі платіжних доручень.

Відповідно до п. 3.8 вказаної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".

Згідно з п. 2 листа Вищого господарського суду України від 17.09.2012 р. № 01-06/1260/2012 "Про оформлення платіжних документів на перерахування судового збору" платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором.

Скаржником у якості доказу сплати судового збору до касаційної скарги додано платіжне доручення № 524 від 24.10.2013 р., у графі "Призначення платежу" якого зазначено: "22030004; 070; символ звітності 254; судовий збір п. 2.5, до Вищого господарського суду України".

Таким чином, графа "Призначення платежу" вказаного платіжного доручення не містить відомостей про те, в якій саме справі сплачено судовий збір.

З огляду на викладене, додане до касаційної скарги платіжне доручення № 524 від 24.10.2013 р. не можна вважати належним доказом сплати судового збору у встановленому порядку.

Крім того, згідно з пунктом 4 частини першої статті 111 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга за змістом повинна містити вимоги особи, що подала скаргу, із зазначенням суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права.

Тобто, в касаційній скарзі має бути чітко викладено зміст порушення з обґрунтуванням порушених норм законодавчими актами та вказуватися конкретні їх пункти та статті.

Згідно з положеннями частини другої статті 111 5 та частин першої та другої статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція на підставі вже встановлених судом фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду. Касаційна скарга повинна містити дані, які б свідчили, що судом при розгляді спору не застосований Закон, який підлягає застосуванню, або застосований закон, який не підлягає застосуванню, або судами неправильно витлумачена норма Закону.

Скаржник стверджує про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Як вбачається з касаційної скарги, остання містить посилання на ст. 4-2, 12, 35, 43 ГПК України, однак скаржник не зазначає суті порушення або неправильного застосування норм матеріального права судами попередніх інстанцій з урахуванням встановлених попередніми судами фактичних обставин справи. При цьому скаржник в касаційній скарзі посилається на те, що при вирішенні даного спору судами обох інстанції було надано невірну оцінку доказам у справі, зокрема протоколу № 4 від 29.09.2013 р., та фактично просить суд касаційної інстанції додатково перевірити докази.

Судова колегія відзначає, що касаційна інстанція в силу наданих їй повноважень перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в судових актах господарських судів чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх.

За таких обставин подана касаційна скарга та додані до неї документи підлягають поверненню заявнику.

Керуючись статтями 86, 111, пунктами 4, 6 частини 1 статті 111 3 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

У Х В А Л И В:

Повернути Товариства з обмеженою відповідальністю "Джерело 1" касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2013 р.у справі 41/317 та додані до неї документи без розгляду.

Повернути з Державного бюджету України (отримувач: УДКСУ у Печерському районі м. Києва, 22030004, код отримувача: 38004897, код банку отримувача: 820019, банк отримувача: ГУ ДКСУ у м. Києві, рахунок 31211254700007) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Джерело 1" (02088, м. Київ, пров. Інженерний, 17/1, код ЄДРПОУ 32590768) 1605 (одна тисяча шістсот п'ять) грн. 80 коп. судового збору, сплаченого платіжним дорученням № 524 від 24.10.2013 р.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич суддіІ.В. Алєєва О.О. Євсіков