Ухвала

від 26.11.2013 по справі 2а-444/10/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2013 року м. Київ К/800/20359/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби на постанову та ухвалуОкружного адміністративного суду міста Києва від 22.11.2012 року Київського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2013 року у справі№ 2а-444/10/2670 за позовом доТовариства з обмеженою відповідальністю «Фітеко» Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби третя особа за участюТовариство з обмеженою відповідальністю «Ойл Трейдінг» Прокуратури Подільського району міста Києва проскасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.11.2012 року у справі № 2а-444/10/2670, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2013 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському району м. Києва № 0000332330/1 від 16.06.2009 року.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове про відмову в позові. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, пп. 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2, пп. пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної Державною податковою адміністрацією у м. Києві невиїзної документальної перевірки ТОВ «Фітеко» з питань правильності нарахування та сплати ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «Ойл Трейдінг» за період з 01.09.2008 року по 31.12.2008 року складено акт від 26.03.2009 року № 2/23-40/21594570, яким зафіксовано порушення пп. пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у зв'язку з віднесенням позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ по нікчемним правочинам.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято перше податкове повідомлення-рішення № 0000332330/0 від 08.04.2009 року.

За результатами розгляду скарги позивача, відповідачем скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000332330/0 від 08.04.2009 року в частині 586,66 грн. ПДВ та 293,16 грн. штрафних санкцій, а в іншій частині залишено без змін. На підставі цього рішення податковим органом прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000332330/1 від 16.06.2009 року.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з відсутності підстав для прийняття оскаржуваного повідомлення-рішення, оскільки формування податкового кредиту здійснено платником у відповідності до вимог чинного на той час законодавства.

Колегія суддів погоджується з таким висновком судів першої та апеляційної інстанцій, враховуючи наступне.

У відповідності до абз.1 пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (пп. 7.5.1 п. 7.5 ст.7 цього Закону).

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту, що і було зроблено позивачем (пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 зазначеного Закону).

Враховуючи вказані положення, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

При цьому, для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що реальність господарських операцій по виконанню договору № 410908 від 09.09.2008 року на постачання дизельного пального, укладеного між ТОВ «Фітеко» (покупець) та ТОВ «Ойл Трейдінг» (продавець), підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, відповідними первинними документами, які відповідають вимогам, передбаченим ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88.

Фактична передача пального від ТОВ «Ойл Трейдінг» до ТОВ «Фітеко» відбувалась в резервуарах ДП «ПрикарпатЗахідтранс». В журналі реєстрації актів прийому-передачі клієнтів ДП «ПрикарпатЗахідтранс» відображено надання актів від постачальників ТОВ «Ойл Трейдінг».

Відвантаження вказаних нафтопродуктів підтверджується добовими актами прийому-передачі нафтопродуктів на АНП (наливний пункт). Зберігання дизельного пального відбулось на наливній станції «Новоград-Волинський» згідно договору від 05.07.2001 року, укладеного з ДП «ПрикарпатЗахідтранс». В контексті відносин зберігання пального позивачем також надано договір № 5/ПР від 12.03.2008 року, укладений з ТОВ «НВФ «Порт» щодо зберігання пального в у м. Києві.

Посилання податкового органу на показання ОСОБА_4, як засновника ТОВ «Ойл Трейдінг», щодо якого прокуратурою Печерського району м. Києва 19.09.2008 року було порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ст. 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємство), підлягають відхиленню, оскільки судами встановлено, що останній не був директором ТОВ «Ойл Трейдінг» під час здійснення спірних господарських операцій у вересні-грудні 2008 року.

Крім того, відповідно до постанови Печерського районного суду м. Києва від 07.11.2008 року, яка залишена без змін згідно з ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 24.12.2008 року та набрала законної сили 24.12.2008 року, тобто ще до того, як було складено акт перевірки від 26.03.2009 року, скасовано вищезгадану постанову прокурора Печерського району м. Києва від 19.09.2008 року про порушення кримінальної справи за фактом створення фіктивного підприємства ТОВ «Ойл Трейдінг» за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України та в порушенні кримінальної справи відмолено.

Оскільки в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не доведено висновки акта перевірки щодо неправомірного формування платником податного кредиту за спірний період, колегія суддів погоджується з висновком судів про часткове задоволення позову.

Також обґрунтованим є висновок про відмову в позові про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000332330/0 від 08.04.2009 року, оскільки в силу пп. 6.4.1 п. 6.4 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами» воно вважається відкликаним.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують та підлягають відхиленню, оскільки зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції. .

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.11.2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2013року у справі № 2а-444/10/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак