Ухвала

від 07.11.2013 по справі 2а-11114/10/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" листопада 2013 р. м. Київ К/9991/19693/11

№ К/9991/19693/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Блажівської Н.Є., Сіроша М.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.10.2010

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2011

у справі № 2а-11114/10/2670 Окружного адміністративного суду м. Києва

за позовом Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

до Приватного підприємства «Ведесс-Лайт»

третя особа Печерська районна у м. Києві державна адміністрація

про визнання державної реєстрації недійсною, припинення юридичної особи,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.10.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2011, у задоволенні позову відмовлено з підстав відсутності у податкових органів повноважень звертатись до суду з позовом про припинення юридичної особи з інших підстав, ніж ті, що пов'язані з реалізацією функцій та завдань, які визначені Законом України «Про державну податкову службу в Україні» (Закон № 509-XII).

У касаційній скарзі ДПІ у Печерському районі м. Києва просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Позивач не скористався своїм процесуальним правом надати заперечення на касаційну скаргу.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до пункту 5 частини 2 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єктів владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Статтею 104 цього Кодексу встановлено, що до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Суб'єкт владних повноважень має право звернутися до адміністративного суду у випадках, встановлених законом.

Випадки, коли податковий орган вправі звернутися до суду з адміністративним позовом, до 1 січня 2011 року (дата набрання чинності Податковим кодексом України) були встановлені, зокрема статями 10, 11 і 11-1 Закону № 509-ХІІ. В інших, не передбачених законом випадках, підстави для порушення судового провадження у справі по спору з приводу реалізації податковим органом компетенції, ініційованому цим органом, відсутні.

Так, згідно з пунктом 17 ст. 11 Закону № 509-ХІІ органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право звертатися у передбачених законом випадках до судових органів із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності. Це повноваження з врахуванням норм Закону 755-IV, який є спеціальним законом з питань державної реєстрації, припинення суб'єктів підприємницької діяльності, слід розуміти як повноваження на звернення до адміністративного суду з позовом про припинення юридичної особи чи підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Відповідно до частини 2 ст. 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» (Закон № 755-IV) підставами для постановлення судового рішення про припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, є: визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути; провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом; невідповідність мінімального розміру статутного фонду юридичної особи вимогам закону; неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону; наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.

Норма вказаної статті не містить імперативного застереження щодо кола осіб, які мають право звернутися до суду з позовом про припинення юридичної особи з наведеної вище підстави.

Беручи до уваги законодавчо визначену функцію податкового органу щодо здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), судами попередніх інстанцій зроблено помилковий висновок про відсутність повноважень податкового органу на звернення до суду з позовами про припинення юридичної особи в інших випадках, окрім як у разі неподання фінансової звітності за період більше, ніж 12 місяців та здійснення діяльності, забороненої законом.

Порушення законодавства про здійсненні державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності, які не можна усунути, можуть бути підставою для звернення до суду з позовом про припинення юридичної особи, а висновок щодо правового значення такої реєстрації суд повинен зробити в мотивувальній частині судового рішення.

Як на підставу звернення до суду з позовом про припинення юридичної особи податковий орган посилається на встановлені ГВ ПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва на підставі пояснень засновників ПП «Ведесс-Лайт» обставини здійснення державної реєстрації цього підприємства на осіб, які не мають відношення до державної реєстрації та діяльності вказаного підприємства.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, обмежився виключно висновком про відсутність у ДПІ повноважень звертатись до суду з позовом про припинення юридичної особи з інших підстав, ніж ті, що пов'язані з реалізацією функцій та завдань, які визначені Законом № 509-XII, при цьому, не перевірив та не дав жодної оцінки вказаним вище обставинам, на які податковий орган посилався як на підставу позову.

Обставини щодо порушення законодавства про здійсненні державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності, які не можна усунути, до яких відноситься реєстрація ПП «Ведесс-Лайт» із зазначенням засновниками осіб, які не причетні до державної реєстрації та діяльності вказаного підприємства, відповідно до частини 1 ст. 138 КАС України, входять до предмета доказування при розгляді судом адміністративного позову про припинення юридичної особи.

Відповідно до статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування (частина 1 ст. 70 цього Кодексу).

Частиною 3 ст. 71 цього Кодексу встановлено, що в разі якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов'язку і витребовує необхідні докази. Про витребування доказів або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про відмову у витребуванні доказів окремо не оскаржується. Заперечення проти неї може бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за наслідками розгляду справи.

Частина 5 цієї статті уповноважує суд також збирати докази з власної ініціативи.

Згідно з правилами оцінки доказів, встановлених статтею 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до статті 11 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає (частини четверта, п'ята зазначеної статті).

Ці правила, однак, судами попередніх інстанцій не були дотримані, що і призвело до помилкового висновку про недоведеність в судовому процесі обставин, які відповідно до законодавства можуть бути підставою для припинення юридичної особи за рішенням суду, крім як з підстав банкрутства.

Враховуючи, що допущені судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права унеможливлюють встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а у силу норм частини 1 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішення, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, відповідно до частини 2 ст. 227 КАС України ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, перевірити належним чином доводи сторін, зокрема щодо відношення осіб, вказаних засновниками ПП «Ведесс-Лайт», до державної реєстрації та діяльності вказаного підприємства , для чого, в разі необхідності, зобов'язати сторони надати докази, яких не буде вистачати для з'ясування цієї обставини, або ж витребувати такі докази у інших осіб, в яких вони можуть знаходитися; дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 159 КАС України.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва задовольнити частково, скасувати ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2011 та постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.10.2010, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Головуючий суддя: підписЄ.А. Усенко Судді: підписН.Є. Блажівська підписМ.В. Сірош