Постанова

від 03.03.2014 по справі 2а-11114/10/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01601, м.  Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ 03 березня 2014 року                      № 2а-11114/10/2670 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Смолія І.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу: за позовомДержавної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндохоів у м. Києві до т-тя особа Приватного підприємства «ВЕДЕСС-ЛАЙТ» Відділ державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців Головного управління юстиції у м. Києві провизнання державної реєстрації недійсною, припинення юридичної особи, На підставі ч.6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні. Обставини справи: Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07.11.13р. скасовано Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 20.10.10р. та Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.03.11р. по справі за позовом Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві до Приватного підприємства "Ведесс-Лайт" за участю третьої особи Печерська районна в м. Києві державна адміністрація  про визнання державної реєстрації недійсною, припинення юридичної особи, та скеровано на новий розгляд до суду першої інстанції. Ухвалою окружного адміністративного суду м. Києва від 10.12.13р. справу прийнято до свого провадження та призначено до судового розгляду. В судових засіданнях за клопотанням позивача здійснено заміну третьої особи що не заявляє самостійних вимог на предмет спору з Печерської районної в м. Києві державної адміністрації на Відділ державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців Головного управління юстиції у м. Києві. В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав, крім того зазначив, що просить суд припинити підприємницьку діяльність відповідача з тих причин, що останнім не подається податкова звітність до податкового органу понад один рік. Представник відповідача та представник третьої особи що не заявляє самостійних вимог на предмет спору в судові засідання не з'явились, про причини неявки суду не повідомили, у зв'язку із чим та у відповідності до вимог ч.6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд протокольно ухвалив перейти до розгляду справи в порядку письмового провадження. Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, - ВСТАНОВИВ: ПП “Ведесс-Лайт”(ідентифікаційний код юридичної особи 35311582) було зареєстровано Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією 08.08.2007 року та згідно Довідки про взяття на облік платника податків від 23.07.2010 року №8648 ПП “Ведесс-Лайт”взяте на облік платника податків 09.08.2007 року за №45760 у ДПІ у Печерському районі м. Києва. Позиція позивача щодо наявності підстави припинення юридичної особи у зв'язку з записом в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням спростовується наступним. Як вбачається з наданого позивачем витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 06.08.2010 року місцезнаходження ПП “Ведесс-Лайт”: 01004, м. Київ, Печерський район, вул. Дарвіна, буд.10 Н/П 37. Крім того, позивач не надав суду доказів, які б підтверджували виїзд працівників ДПІ у Печерському районі м. Києва та фактичне незнаходження ПП “Ведесс-Лайт”за вищезазначеною адресою відповідача. Оскільки до компетенції органів державної податкової служби не віднесено контроль за дотриманням законодавства у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, в тому числі контроль за достовірністю даних, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, звернення до суду з вимогою визнання державної реєстрації недійсною, припинення юридичної особи на підставі її відсутності за вказаним у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням виходить за межі повноважень органів державної податкової служби, що є підставою для відмови у задоволенні позову. Закон України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців” регулює відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб –підприємців і є спеціальним нормативним актом з цих питань. Згідно з частиною другою статті 38 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб–підприємців”, підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, зокрема є: - визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути; - провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом; - невідповідність мінімального розміру статутного фонду юридичної особи вимогам закону; - неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону; - наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.   Суд приходить до висновку, що даний перелік підстав для припинення юридичної особи є виключним та розширеному тлумаченню не підлягає. Однією із підстав для припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, є визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути. Частиною першою ст. 104 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам або в результаті ліквідації. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 110 Цивільного кодексу України, юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням суду про визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом. Вимога про ліквідацію юридичної особи на підставах, зазначених у пункті 2 ч. 1 цієї статті, може бути пред'явлена до суду органом, що здійснює державну реєстрацію, учасником юридичної особи, а щодо акціонерних товариств - також Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку (ч. 2 ст. 110 Цивільного кодексу України). Тобто, саме ці особи мають право звертатися з вимогою про припинення юридичної особи за наявності вищевказаних підстав. Відповідно до п.8 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач –особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду. Частиною третьою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією та законами України. Згідно з ч. 4 ст. 50 Кодексу адміністративного судочинства України громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; 4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, встановлених законом. З системного аналізу вищезазначених норм права вбачається, що суб'єкт владних повноважень може звернутись до адміністративного суду з позовом виключно у випадках та з підстав, передбачених законом. Відповідно до п. 17 ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, що діяв на час звернення до суду із даним позовом, встановлено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право звертатися у передбачених законом випадках до судових органів із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності. Виходячи з положень п. 17 ст. 11, п. 3 ч. 1 ст. 10, ст. 2 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” стосовно функцій податкової служби з контролю за своєчасністю подання платниками податків податкових звітів, декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, в кореспонденції з положеннями ч. 2 ст. 38 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”, органи державної податкової служби можуть звертатися з вимогами про припинення юридичної особи не в усіх випадках, визначених статтею 38 зазначеного закону, а лише в тих, коли податкові органи діють на реалізацію своєї владної компетенції. Тому органи державної податкової служби вправі звертатися з вимогою про припинення суб'єктів господарювання лише в разі, якщо підставою позову є неподання таким суб'єктом протягом року до органів державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності згідно із законодавством. Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”, державний нагляд за дотриманням законодавства у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців здійснює спеціально уповноважений орган з питань державної реєстрації, яким відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.04.2007р. № 667 є Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва. Таким чином, оскільки позивач не вправі виходити за межі наданих йому законом повноважень, до яких не віднесено контроль за дотриманням законодавства у сфері державної реєстрації юридичних осіб, у тому числі щодо дотримання порядку реєстрації, а вимога про визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації може бути пред'явлена до суду органом, що здійснює державну реєстрацію або учасником юридичної особи, суд приходить до висновку, що вимоги позивача виходять за межі повноважень органів державної податкової служби, а, отже, підстав для задоволення позову немає. Разом з тим позивачем у судових засіданнях заявлено, що крім наведених у позовній заяві обставин, відповідачем більше року не подається податкова звітність, а тому також просить суд припинити підприємницьку діяльність підприємства з підстав не подання податкової звітності понад один рік. Так остання декларація була подана відповідачем з податку на додану вартість за січень 2009року. Виходячи із змісту підпункту 16.1.3 пункту 16.1. статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів. Згідно з пунктом 1 статті 59 Господарського кодексу України (далі - ГК України) припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється на підставі рішення суду у випадках, передбачених законом. Відповідно до статті 238 ГК України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Статтею 239 ГК України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання адміністративно-господарські санкції, однією з яких є скасування державної реєстрації та ліквідація суб'єкта господарювання. Згідно зі статтею 247 ГК України у разі здійснення суб'єктом господарювання діяльності, що суперечить закону чи установчим документам, до нього може бути застосовано адміністративно-господарську санкцію у вигляді скасування державної реєстрації цього суб'єкта та його ліквідації. Відповідно до абзацу 4 пункту 2 статті 46 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону є підставою для постановлення судового рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця. За таких обставин судом встановлено, що відповідач протягом понад один рік не подає органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону. Згідно п. 4 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом. Право органу Державної податкової служби звернутися до суду щодо припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб –підприємців передбачене пунктом 67.2. статті 67 Податкового кодексу України. Таким чином, суд приходить до висновку що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. Керуючись ст.ст. 69-71, 94, ст.ст.158-163, 167, 183-2, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд – П О С Т А Н О В И В: 1.Адміністративний позов задовольнити частково. 2.Припинити юридичну особу Приватного підприємства “Ведесс-Лайт”(ідентифікаційний код юридичної особи 35311582, юр. адреса : 01004, м. Київ, Печерський район, вул. Дарвіна, буд.10 Н/П 37). 3. Постанову надіслати сторонам по справі, та державному реєстратору для внесення відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. 4. В решті позовних вимог відмовити. Постанова може бути оскаржена в Київський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Суддя                                                                                                І.В. Смолій