Ухвала

від 05.08.2014 по справі 2а-11114/10/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-11114/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Смолій І.В. Суддя-доповідач: Файдюк В.В.

У Х В А Л А

Іменем України

05 серпня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Чаку Є.І.

Мєзєнцева Є.І.

При секретарі: Ковтун І.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві до Приватного підприємства "Ведесс-Лайт", третя особа Відділ державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ГУ юстиції у м. Києві про визнання державної реєстрації недійсною, припинення юридичної особи, -

В С Т А Н О В И В :

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07 листопада 2013 року скасовано Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 жовтня 2010 року та Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2011 року у справі за позовом ДПІ у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві до ПП "Ведесс-Лайт" за участю третьої особи Печерська районна в м. Києві державна адміністрація про визнання державної реєстрації недійсною, припинення юридичної особи, та скеровано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 березня 2014 року адміністративний позов ДПІ у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві до ПП "Ведесс-Лайт", третя особа Відділ державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ГУ юстиції у м. Києві про визнання державної реєстрації недійсною, припинення юридичної особи - задоволено частково.

Своїм рішенням суд, зокрема, постановив припинити юридичну особу ПП "Ведесс-Лайт" (ідентифікаційний код юридичної особи 35311582, юр. адреса: 01004, м. Київ, Печерський район, вул. Дарвіна, буд.10 Н/П 37).

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ПП "Ведесс-Лайт зареєстровано Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією 08 серпня 2007 року.

Відповідача взято на податковий облік в ДПІ у Печерському районі м. Києва 09 серпня 2007 року за № 45760, згідно Довідки про взяття на облік платника податків від 23 липня 2010 року №8648.

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 06 серпня 2010 року місцезнаходженням ПП "Ведесс-Лайт" є: 01004, м. Київ, Печерський район, вул. Дарвіна, буд.10 Н/П 37.

Відповідно до пп. 20.1.12 п. 20.1 статті 20 Податкового кодексу України - органи державної податкової служби наділені повноваженням у випадках, встановлених законом, звертатися до суду щодо припинення юридичної особи та підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів суб'єктів господарювання.

Викладені положення ПК України наділили орган державної служби повноваженнями на звернення до суду з вимогами щодо припинення юридичної особи та підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів суб'єктів господарювання. Водночас, підстави для визнання недійсними установчих (засновницьких) документів суб'єктів господарювання і припинення юридичної особи та підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця встановлені законодавством.

Підстави для визнання недійсними установчих (засновницьких) документів передбачені статтею 55-1 Господарського кодексу України, яка набрала чинності з дня набрання чинності ПК України.

Згідно зі статтею 55-1 ГК України - ознаки фіктивності, що дають підстави для звернення до суду про припинення юридичної особи або припинення діяльності фізичною особою-підприємцем, в тому числі визнання реєстраційних документів недійсними: зареєстровано (перереєстровано) на недійсні (втрачені, загублені) та підроблені документи; незареєстровано у державних органах, якщо обов'язок реєстрації передбачено законодавством; зареєстровано (перереєстровано) у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження; зареєстровано (перереєстровано) та проваджено фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників.

Отже, наявність вищеперерахованих ознак фіктивності є підставою для звернення органу державної податкової служби до суду з вимогою про визнання недійсними реєстраційних документів юридичної особи.

В силу ч. 1 статті 110 Цивільного кодексу України - юридична особа ліквідується, зокрема за рішенням суду про визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом.

Згідно ч. 2 статті 110 ЦК України вимога про ліквідацію юридичної особи на підставах, зазначених у пункті 2 ч. 1 цієї статті, може бути пред'явлена до суду органом, що здійснює державну реєстрацію, учасником юридичної особи, а щодо акціонерних товариств - також Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Тобто, саме ці особи мають право звертатися з вимогою про припинення юридичної особи за наявності вищевказаних підстав.

Згідно з ч. 1 статті 59 ГК України - припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації - за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб - засновників суб'єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених законами, - за рішенням суду.

Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15 травня 2003 року № 755-IV регулює відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб - підприємців і є спеціальним нормативним актом з цих питань.

Відповідно до ч. 2 статті 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» - підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, зокрема є: визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом; провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом; невідповідність мінімального розміру статутного капіталу юридичної особи вимогам закону; неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону; наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.

Відповідно до п. 17 статті 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", що діяв на час звернення до суду з позовом, встановлено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право звертатися у передбачених законом випадках до судових органів із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності.

З аналізу положень Закону України "Про державну податкову службу в Україні" вбачається, що органи державної податкової служби можуть звертатися з вимогами про припинення юридичної особи не в усіх випадках, визначених статтею 38 зазначеного закону, а лише в тих, коли податкові органи діють на реалізацію своєї владної компетенції.

Таким чином, органи державної податкової служби вправі звертатися з вимогою про припинення суб'єктів господарювання лише в разі, якщо підставою позову є неподання таким суб'єктом протягом року до органів державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності згідно із законодавством.

Разом з тим, позивачем зазначено, що остання декларація була подана відповідачем з податку на додану вартість за січень 2009 року. Позов поданий до суду в липня 2010 року.

Згідно п.п. 16.1.3 п. 16.1. статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Статтею 239 Господарського кодексу України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання адміністративно-господарські санкції, однією з яких є скасування державної реєстрації та ліквідація суб'єкта господарювання.

Згідно зі статтею 247 ГК України у разі здійснення суб'єктом господарювання діяльності, що суперечить закону чи установчим документам, до нього може бути застосовано адміністративно-господарську санкцію у вигляді скасування державної реєстрації цього суб'єкта та його ліквідації.

Відповідно до аб. 4 п. 2 статті 46 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону є підставою для постановлення судового рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідач протягом понад один рік не подає органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону, що, як зазначалося вище, є підставою для постановлення судового рішення щодо припинення підприємницької діяльності.

З огляду на те, що позивач не вправі виходити за межі наданих йому законом повноважень, до яких не віднесено контроль за дотриманням законодавства у сфері державної реєстрації юридичних осіб, у тому числі щодо дотримання порядку реєстрації, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги позивача виходять за межі повноважень органів державної податкової служби, а, отже, підстави для визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації від 08 серпня 2007 року та анулювання свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість відповідача від 30 серпня 2007 року відсутні.

Таким чином правомірним є висновок суду першої інстанції про часткове задоволення даного адміністративного позову.

З наведеного вище колегія суддів приходить до висновку, що при винесенні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

Відповідно до статті 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 березня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Файдюк В.В.

Судді: Чаку Є.В.

Мєзєнцев Є.І.