Постанова

від 28.11.2013 по справі 903/989/13

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2013 року Справа № 903/989/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Василишин А.Р. , суддя Крейбух О.Г.

при секретарі Мулявка М.П.

за участю представників сторін:

позивача: представник Собковський С.С.

відповідача: представник Масич І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Публічного акціонерного товариства "Гнідавський цукровий завод" на рішення господарського суду Волинської області від 22.10.13р. у справі № 903/989/13 (суддя Дем`як Валентина Миколаївна)

за позовом Приватної фірми "Техніка"

до відповідача Публічного акціонерного товариства "Гнідавський цукровий завод"

про стягнення 500 000,00 грн.

ВСТАНОВИВ :

Розпорядженням в.о. голови Рівненського апеляційного господарського суду від 27.11.13 р. у зв'язку із неможливістю прийняти участь в судовому засіданні зі справи №903/989/13 судді Бучинської Г.Б., через участь в судових засіданнях в складі колегій суддів по інших справах та відповідно до затверджених складів колегій, внесено зміни до складу колегії суддів, окрім заміни головуючого судді. У справі №903/989/13 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Василишин А.Р., суддя Крейбух О.Г..

Рішенням господарського суду Волинської області у справі №903/989/13 від 22.10.13р. позовні вимоги задоволено повністю.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що суд дійшов висновку про підставність заявлених позовних вимог та їх задоволення в повному обсязі, у тому числі в частині відшкодування позивачу витрат по сплаті судового збору та витрат по сплаті послуг адвоката в сумі 25000грн.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, Публічне акціонерне товариство "Гнідавський цукровий завод" звернулося до Рівненського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції від 22.10.13р. у справі 903/989/13 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні вимог позивача щодо стягнення з відповідача суми основного боргу та витрат по оплаті послуг адвоката в розмірі 25000,00 грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню. Крім того, апелянт, як на підставу скасування рішення суду першої інстанції, посилається на те, що суд не в повному обсязі з'ясував обставини справи, які мають значення для розгляду справи, неправильно та неповно дослідив докази, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи та із запізненням повідомив відповідача про день та час судового засідання.

Також скаржник зазначає про безпідставно завищену суму, яка задоволена судом, на витрати адвоката, так як вона нічим не підтверджується і не обумовлюється.

У судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримала.

Представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого він просить суд рішення господарського суду Волинської області від 22.10.13р. залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення з підстав, викладених у відзиві.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача заперечив доводи апеляційної скарги. Просить її відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рівненський апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, розглянувши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу скаржника слід задоволити частково, а рішення господарського суду Волинської області від 22.10.13р. у даній справі слід змінити в частині суми повернення витрат по оплаті послуг адвоката, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.07.2013р. між (покупцем) позивачем - підприємством "Техніка" та (постачальником) відповідачем - Публічним акціонерним товариством "Гнідавський цукровий завод" було укладено договір купівлі-продажу автомобіля №29/07(а.с.6).

Відповідно до умов даного договору постачальник зобов'язався поставити RENAULT KERAX 420, № кузова VFG33FV000102609 на загальну суму 500 000грн., а покупець зобов'язався оплатити на банківський рахунок постачальника згідно виписаних видаткових та податкових накладних ( п.2.1. договору).

Згідно пунктів 3.1, 3.2 даного договору, передбачено, що покупець здійснює оплату на банківський рахунок постачальника. Умови поставки - транспортом покупця, протягом 15 днів з дня надходження коштів на р/р продавця.

На виконання умов договору покупець - приватна фірма «Техніка» здійснив попередню оплату в сумі 500000грн. Дана обставина підтверджується платіжним дорученням № 000000003 від 01.08.2013р. (а.с. 7), податковою накладною №8 від 01.08.2013р. та рахунком на оплату №751 від 01.08.2013р.

Крім того факт отримання перерахованих позивачем коштів в рахунок порядку оплати підтверджується довідкою ПАТ «Універсал Банк » за №121/316 від 10.10.2013р. (а.с. 24)

Між тим, в порушення взятих на себе зобов'язань, відповідач - публічне акціонерне товариство "Гнідавський цукровий завод" поставку товару не здійснив.

Відповідно до ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Позивачем на адресу відповідача надсилались вимога за №10 від 29.08.2013р. про повернення коштів і відмову від договору, але останнім залишена без відповіді та задоволення. (а.с. 10).

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, колегією суддів апеляційної інстанції взято до уваги наступне.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Як встановлено, між сторонами виникли цивільні права та обов'язки на підставі договору купівлі-продажу автомобіля №29/07 від 29.07.2013р.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно приписів ст.662, ст.673 цього Кодексу продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений умовами договору придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується .

Як встановлено та підтверджено матеріалами справи, на суму здійсненої позивачем оплати в розмірі 500000 грн. відповідач товару відповідно до умов договору не поставив.

Відповідно до ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

При цьому покупцю, в силу положень частини 1 статті 655 Цивільного кодексу України, предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Як випливає із умов договору купівлі-продажу автомобіля, останній не мав бути придбаний чи набутий у майбутньому, а реалізовувався як майно, що є у власності продавця.

Проте, як було з'ясовано в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, автомобіль RENAULT KERAX 420, № кузова VFG33FV000102609 на праві власності продавцю не належав. У продавця взагалі такого товару ні на момент укладення договору, ні на момент здійснення оплати покупцем, ні через 15 днів (п.3.1. договору) не було.

Станом на день розгляду справи в суді першої інстанції заборгованість відповідача по поставці товару становила 500 000 грн.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього кодексу.

Оскільки відповідач - Публічне акціонерне товариство "Гнідавський цукровий завод" зобов'язання по поставці оплаченого товару відповідно до умов договору не виконав, позовна вимога про стягнення з відповідача оплати в суми 500 000 грн. підтверджена матеріалами справи та правомірно задоволена судом першої інстанції.

Згідно ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не обґрунтував та належними та допустимими доказами не підтвердив правомірність доводів та наявності підстав для звільнення його від цивільно-правової відповідальності.

Виходячи з викладеного, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з позицією місцевого господарського суду, який дійшов висновку про підставність заявлених позовних вимог та їх задоволення в повному обсязі.

В суді апеляційної інстанції з'ясовано, що оскільки розгляд справи до суду доведено з вини відповідача, то судові витрати по справі та 25 000 грн. витрат на оплату послуг адвоката на підставі ст. 44, 49 ГПК України судом першої інстанції покладено на відповідача.

Проте, колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції щодо задоволеної суми у 25 000 грн. за послуги адвоката передчасними та необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України „Про адвокатуру".

Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Відповідно до приписів п.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" та п.5 Листа Вищого господарського суду від 14.07.2004р. № 01-8/1270 "Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2003 р. щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України", у контексті яких до складу судових витрат віднесено оплату послуг адвоката лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами.

Представник позивача - адвокат Собковський С.С. у суді першої інстанції в обгрунтування наданих юридичних послуг надав договір про надання правової допомоги (адвокатських послуг), понесеними витратами по їх оплаті (квитанції до прибуткового касового ордера (а.с.15) - /суду апеляційної інстанції ці докази надані в оригіналі (а.с.54-57)/, актом виконаних робіт.

Витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Саме така правова позиція, викладена у п.6.3 постанови Пленуму №7 від 21.02.2013р. підтримується Вищим господарським судом України.

Матеріали справи (до прийняття судом першої інстанції оспорюваного рішення) не містять ні копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, ні оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням.

Суд першої інстанції не звернув увагу на зазначені обставини.

Відтак у суду першої інстанції узагалі не було правових підстав покладати витрати за оплату послуг адвоката на відповідача.

Як зазначалося вище у даній постанові, в силу частини 2 статті 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

На вимогу суду апеляційної інстанції представник позивача надав суду для огляду оригінал посвідчення адвоката, у якому зазначено номер свідоцтва про зайняття адвокатською діяльністю, а копію цього свідоцтва долучив до матеріалів справи.

Також в судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача обґрунтував співрозмірність понесених витрат у даній справі.

При цьому, колегія суддів враховує абзац 2 п. 6.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р. „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", в якому зазначено, що суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Крім пояснень, щодо підготовки вимоги, позовної заяви, надання на вимогу суду додаткових письмових доказів, які не впливають на складність справи, участь в одному (із двох) засідань, подання відзиву на апеляційну скаргу та участі у судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача - адвокат Собковський С.С. не надав жодних доказів щодо тих обставин, які б охарактеризували справу як дуже складну та таку, що розглядалася тривалий період.

Не надано суду апеляційної інстанції і доказів щодо витрат на відрядження (оскільки позивач географічно поряд не знаходяться із відповідачем) або витрат на економні транспортні послуги.

Приймаючи до уваги наведене вище, виходячи із засад розумності і справедливості, колегія суддів апеляційної інстанції вважає підставним та обґрунтованим стягнення з відповідача на користь позивача витрати по оплаті послуг адвоката в розмірі не більше 8000,00 грн.

З огляду на зазначені правові положення та встановлені обставини справи апеляційний господарський суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Гнідавський цукровий завод " слід задоволити частково, а рішення господарського суду Волинської області від 22.10.13 р. у справі №903/989/13 слід змінити в частині суми повернення витрат по оплаті послуг адвоката, виклавши пункт 2 резолютивної частини в такій редакції: "2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Гнідавський цукровий завод" (43022, м. Луцьк, вул. Ранкова, буд. 1, код ЄДРПОУ 00372658) на користь Приватної фірми "Техніка" (43010, м.Луцьк, пр.Волі, 46, код ЄДРПОУ 13366858) 500000грн. - заборгованості, 10000грн. - витрат по сплаті судового збору, 8000грн. - витрат по оплаті послуг адвоката".

В решті рішення господарського суду Волинської області у даній справі слід залишити без змін та доручити господарському суду Волинської області видати наказ.

Також колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на той факт, що в резолютивній частині рішення суду першої інстанції від 22.10.13 р. у даній справі не зазначено про видачу наказу.

Оскільки відповідач оскаржував рішення господарського суду Волинської області у повному обсязі, і у першу чергу в частині стягнення суми основного боргу та оплачував суму судового збору, виходячи саме із цієї суми, то витрати по сплаті судового збору слід покласти на апелянта.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Гнідавський цукровий завод" від 04.11.13р. задоволити частково.

Рішення господарського суду Волинської області від 22 жовтня 2013 року у справі №903/989/13 змінити в частині суми повернення витрат по оплаті послуг адвоката, виклавши пункт 2 резолютивної частини в такій редакції: "2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Гнідавський цукровий завод" (43022, м. Луцьк, вул. Ранкова, буд. 1, код ЄДРПОУ 00372658) на користь Приватної фірми "Техніка" (43010, м.Луцьк, пр.Волі, 46, код ЄДРПОУ 13366858) 500000грн. - заборгованості, 10000грн. - витрат по сплаті судового збору, 8000грн. - витрат по оплаті послуг адвоката".

В решті рішення господарського суду Волинської області від 22.10.2013 року у справі №903/989/13 - залишити без змін.

Доручити господарському суду Волинської області видати наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу №903/989/13 повернути господарському суду Волинської області.

Головуючий суддя Юрчук М.І.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Крейбух О.Г.