Постанова

від 01.08.2006 по справі 16/209-на

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

16/209-нА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 79-57-10, факс 79-58-82

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

 "01" серпня 2006 р.                                                            Справа №16/209-нА

За позовом  Приватної фірми "Опус" м. Хмельницький   

до Хмельницької митниці м. Хмельницький

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень №11, №12 від

26.01.06

Суддя  Магера В.В.                    Секретар судового засідання Приступа Д.І.

Представники сторін:

Від позивача –Кушнірук Д.В. –представник за довір. від 12.07.2006 р.

Від відповідача –Богач Л.Л. - представник за довіреністю №10/1-929 від 04.04.2006 р.

                              Клімчук О.М. –представник за довір. №10/1-1988 від 17.07.2006 р.     

За участю –Параскевич О.Г.  –прокурор відділу прокуратури  області

Ухвалою суду від 21.06.2005 р. відкрито провадження в адміністративній справі та призначено попереднє судове засідання по справі на 05.07.2006 р. на 14.30 год., яке було відкладено ухвалою суду на 20.07.2006 р. Ухвалою суду від 20.07.2006 р. судовий розгляд справи призначено на 01.08.2006 р.

01.08.2006 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.  

Суть спору: Позивач у позовній заяві, з урахуванням зменшення позовних вимог  просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення Хмельницької митниці № 5 від 06.04.2006 р., яким позивачу визначена сума податкового зобов'язання по ввізному миту в розмірі             6 879,38 грн., в тому числі 327,59 грн. штрафних санкцій та  № 6 від 06.04.2006 р., яким визначено сума податкового зобов'язання по ПДВ в розмірі   1 375,88 грн., в тому числі 65,52 грн. штрафних санкцій.                     

При цьому позивач зазначає, що Хмельницька митниця помилково зробила висновок про те, що внаслідок неправильної класифікації товарів у вантажно-митних деклараціях приватна фірма “Опус” неправильно нарахувала та сплатила ввізне мито та податок на додану вартість.

На думку позивача такий висновок зроблений всупереч нормам матеріального права, оскільки нарахування ввізного мита здійснюється митним органом, а не декларантом. На підтвердження вимог позивач посилається на норми Митного кодексу України, Наказу Державної митної служби України №828 від 30.12.1998 р., яким затверджена “Типова технологія митного контролю та митного оформлення товарів та інших предметів”.

Крім того, позивач зазначає, що Хмельницька митниця при винесені  податкових повідомлень, взагалі не застосувала положень чинного законодавства –спеціальної норми Закону України “Про єдиний митний тариф”.

Також, на думку позивача відповідач неправомірно застосував до ПФ “Опус” штрафні санкції –339,18 грн. (податкове повідомлення №11 від 26.01.2006 р.) та 67,84 грн. (податкове повідомлення №12 від 26.01.2006 р.), оскільки сума податкового зобов'язання визначалась митницею самостійно.

Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав. Позивачем 20.07.2006 р. подано пояснення по справі, де крім вищевикладеного позивачем зазначається, що адміністративно-господарські санкції до  суб'єкта господарювання можуть бути застосовані протягом 6 місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через 1 рік з дня порушення. При винесені спірних рішень відповідачем не зазначена підстава для нарахування податкового зобов'язання. Позивач вважає, що правильно здійснював класифікацію товару, про що свідчить лист ДМС України, який надійшов на його адресу.

Позивачем на адресу суду  20.07.2006 р. подано заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої позивач відмовляється від позову в частині визнання протиправними та скасування податкових рішень №11,  №12 від 26.01.2006 р., в решті позовних вимог позов підтримує. Вказана заява судом прийнята.

Представник позивача наголошує, що відповідачем, при винесені спірних рішень не враховано вимоги ст. 250 ГК України. Також представник позивача наголошує, що відповідно до п.п. 4.2.1.               п. 4.2 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”  якщо  згідно  з  нормами цього пункту сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобов'язання та має право на оскарження цієї суми у порядку, встановленому цим Законом. При цьому він також наголошує на вимоги п.п.п17.1.5. п.17.1 ст.17 вищевказаного закону, відповідно до якого у  разі  коли  контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, визначеними у підпункті “г” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, штрафні санкції не застосовуються, за винятком випадків, які підпадають під дію підпункту 17.1.7 цього пункту. А тому митницею неправомірно застосовано п.п.17.1.4 п.17.1 ст. 17 Закону. Правова позиція позивача з цих підстав відображена в поясненнях від 20.07.2006 р. За таких обставин позивач наполягає на задоволенні позовних вимог.

Відповідач у відзиві на позов та його представник в судовому засіданні проти пред'явлених позовних вимог заперечує. При цьому пояснює, що згідно п.п. 6.5 ст. 6 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкові повідомлення, що є предметом спору, вважаються відкликаними, тобто такими що не існують, від дня отримання  платником податків нових податкових повідомлень від 10.04.2006 р. Позивач посилається на підтвердження доводів на рішення Державної митної служби України від 24.03.2006 р. №11/4-15/3144 про часткове скасування вказаних податкових повідомлень.

В запереченнях проти позову відповідач проти збільшених позовних вимог заперечує, вказуючи при цьому, що податкові повідомлення відповідача  №11,№12 від 26.01.2006 р., відповідно до вимог законодавства є відкликаними, оскільки винесено  податкові повідомлення№5, №6 від 06.04.2006 р. При здійсненні господарської діяльності позивачем невірно класифікувалися “сайлентблоки” за кодом 8708999890 та “розподільчі вали” за кодом 8483108000. Згідно УКТЗЕД ці товари мають класифікуватися відповідно за кодами 4016995200, обкладатися митом за ставкою 15% та кодом 848310  обкладатися митом за ставкою 2%. За таких обставин відповідач вважає що податкові повідомлення №№5, 6 прийняті обґрунтовано та у відповідності до вимог чинного законодавства. Посилання позивача на ст. 250 ГК України, що до строку застосування штрафних санкцій на думку відповідача є безпідставним, оскільки донарахування податкових зобов'язань та відповідних штрафних санкцій проведено у відповідності до вимог Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Враховуючи вищевикладене, просить в  задоволенні позову відмовити.

Прокурор  вважає позовні вимоги позивача безпідставними та зазначає, що позов заявлено всупереч вимогам чинного законодавства, оскільки обов'язок по декларуванню та кодуванню товару, що ввозиться на митну територію України покладається саме на позивача. В задоволені позову просить відмовити.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення  представників  сторін,  з'ясувавши  фактичні  обставини, на  яких  ґрунтується позовна  вимога  і  заперечення проти позову, дослідивши докази,  встановлено     наступне:

В червні 2005 р., на підставі наказу Подільської регіональної митниці від 06.06.2005 р. №379, правонаступником якої є Хмельницька митниця, проведено службову перевірку стану усунення порушень при митному оформленні запасних частин та аксесуарів до автомобілів в частині правильності декларування, визначення кодів товарів та їх митної вартості, оформлених протягом  2002-2004 р.

За наслідками службової перевірки складено відповідний акт, в якому зазначено, що сайлентблоки необхідно класифікувати за товарним кодом 4016995200 (п.2.2 акту), різниця в оподаткуванні складає 8 831,34 грн., вали розподільчі необхідно класифікувати у товарній під позиції 848310 (п.2.3 акту), різниця в оподаткуванні складає 1 581,90 грн. За наслідками перевірки комісією запропоновано начальнику відділу митних платежів спільно з начальниками юридичного та вантажного відділів вирішити питання щодо стягнення сум податкового боргу.

На підставі висновків перевірки, відповідачем було прийнято податкове повідомлення №11 від 26.01.2006 р., яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за ввізним митом на загальну суму 7 122,76 грн., в т.ч. штрафні санкції 339,18 грн. та податкове повідомлення №12 від 26.01.2006 р.,  яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 1 424,56 грн., в т.ч. штрафні санкції 67,84 грн.

Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями позивач оскаржив їх в порядку адміністративного оскарження, направивши на адресу митниці та Державної митної служби України скарги. Відповідачем повторно переглянуто скарги платника та первинні податкові повідомлення частково скасовані, про що заявника повідомлено (лист від 24.03.2006 р. №11/4-15/3144). В цьому листі зазначено, що сайлентблоки класифікуються у товарній позиції 4016 99 52 00, а вали трансмісійні (включаючи кулачкові та колінчасті) у товарній позиції 8483.

За наслідками адміністративного оскарження відповідачем прийнято нові податкові повідомлення №5 від 06.04.2006 р., яким позивачу визначено податкове зобов'язання за ввізним митом на загальну суму 6 879,38 грн., в т.ч. штрафні санкції в сумі 327,59 грн. та №6 від  06.04.2006 р., яким позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 1 375,88 грн., в т.ч. штрафні санкції на суму 65,52 грн.

В період 2002-2003 р.р. позивач здійснювався ввіз на митну територію України запасних частин до автомобіля, а саме сайлентблоків та розподільчих валів по вантажно-митних деклараціях типу ІМ-40 (далі ВМД) №400002005905 від 09.09.2002р., №400002006776 від 22.10.2002р.,  №400002007500 від 25.11.2002р., №400003001763 від 07.04.2003р., №400003001143 від 11.03.2003р., №400003000930 від 26.02.2003р., №400003001951 від 15.04.2003р.,  №400003005464 від 11.09.2003р., №400003007091 від 10.11.2003р., №400003003331 від 17.06.2003р., №400003007095 від 10.11.2003р., №400003002518 від 12.05.2003р., №400003006176 від 06.10.2003р.,  №400003005838 від 23.09.2003р.,

№400003005465 від 11.09.2003р., №400003004260 від 24.07.2003р., №400003003326 від 17.06.2003р., №400003002871 від 26.05.2003р., №400003003326 від 17.06.2003р., №400003007095 від 10.11.2003р., №400003001951 від 15.04.2003р., №400002007499 від 25.11.2002р., №400002005905 від 09.09.2002р., №400002005216 від 12.08.2002р., №400002005215 від 12.08.2002р, №400003000931 від 26.02.2003р., №400003002871 від 26.05.2003р.

Як вбачається із наданих в матеріали справи ВМД позивачем, в графі 33 зазначався код товару  сайлентблоків –8708999890, розподільчих валів –8409990000.

Листом від 20.09.2005 р. №11/5-15/11758 Державна митна служба України, за результатами розгляду скарги,  повідомила позивача, що сайлентблоки класифікуються в товарній категорії 4016 99 52 00, між тим зазначений товар позивачем класифіковано по коду 8708999890. Розподільчий вал класифікується у відповідній категорії товарної позиції 8409.

Відповідно до листа Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи ДМС України  від 18.10.05 р. №29/2-5/5652-ЕП  товарна позиція 8483 має назву “вали трансмісійні (включаючи кулачкові та колінчасті) і кривошипи. Враховуючи викладене товар “вал розподільчий (кулачковий)” класифікується у відповідній товарній під категорії товарної під позиції 8483 10.   

Листом від 26.01.2006 р. №03/2-161 Хмельницька митниця повідомила позивача що сайлентблок класифікується за кодом 4016995200 та обкладається митом за ставкою 15%, розподільчий вал класифікується у товарній позиції 8483 10 та обкладається митом за ставкою 2%. Аналогічна позиція відповідача відображена у листі, що направлений  на адресу  позивача 01.03.06 р. №10/2-508.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями, позивач оскаржив їх до суду.         

Досліджуючи надані сторонами  докази, аналізуючи наведені  міркування  та  заперечення, оцінюючи  їх  в  сукупності, судом  враховується  наступне:

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого      самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у      спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Згідно Закону України “Про Митний тариф України”, митний тариф України - це   систематизований  згідно  з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності перелік ставок ввізного мита, яке справляється з товарів, що ввозяться на митну територію України.

В основу товарної класифікаційної схеми Митного тарифу України (товарна номенклатура) покладено Українську класифікацію товарів зовнішньоекономічної діяльності, яка базується на Гармонізованій системі опису та кодування товарів.

Ст. ст. 311, 313 Митного кодексу України визначено, що Українська класифікація  товарів     зовнішньоекономічної діяльності (далі - УКТЗЕД) складається на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів. Митні органи класифікують товари, тобто відносять товари до класифікаційних групувань,  зазначених в  УКТЗЕД. Рішення митних органів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов'язковими для підприємств і громадян.

Відповідно до Основних правил інтерпретації класифікації товарів Закону України “Про Митний тариф України” у  разі  коли згідно з Правилом 2 б або з будь-яких інших причин товари на перший погляд можна віднести до двох або більше товарних позицій, класифікація таких товарів проводиться таким чином:

а) перевага надається тій товарній позиції, яка більш конкретно описує товар у порівнянні з найменуваннями товарних позицій, що дають більш загальний опис. Однак, коли кожна з двох або  більше товарних позицій стосується лише частини матеріалів чи речовин, які входять до складу суміші чи багатокомпонентного товару, або лише до окремих частин товарів, що надходять у продаж у наборі, призначеному для роздрібної торгівлі, тоді ці товарні позиції розглядаються рівнозначними щодо цього товару, навіть якщо одна з них має повніший або більш точний опис товару (п.3а).

Вищевказаним Законом передбачено, що частини гумометалеві, куди і відносяться “сайлентблоки”  класифікуються в підпозиції 4016 99 52 00, зі ставкою мита 15%. Вали трансмісійні (включаючи кулачкові та колінчасті) та кривошипи класифікуються за відповідним кодом 8483 10, зі ставкою мита 2%.

Приписами п.п.2.2.1 п.2.1 ст.2 “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” контролюючі  органи  мають право здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати лише стосовно тих податків і зборів (обов'язкових платежів), які віднесені до їх компетенції цим пунктом. Порядок контролю з боку митних органів за сплатою платниками податків податку на додану вартість та акцизного збору встановлюється спільним рішенням центрального податкового органу та центрального митного органу.

Згідно п. 6.1 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у разі коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до ст. 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань, сума податку чи збору (обов'язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобов'язання (штрафних санкцій за їх наявності).

Відповідно до п.п.2.1., 2.3 Порядку підготовки та направлення митними органами            податкових повідомлень платникам податків, затвердженого наказом Державної митної                                      служби України від 25.04.2005р. № 329, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 21 липня 2005 р. за № 789/11069  митні  органи самостійно  здійснюють  розрахунок  сум податкових зобов'язань платників податків на підставі положень підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону                 ( 2181-14 ) щодо податків та зборів, визначених підпунктом 2.1.1 пункту 2.1 статті 2 цього Закону.

Податкове повідомлення складається структурним підрозділом митного органу, до функцій якого входить контроль за нарахуванням та справлянням податків та зборів (обов'язкових платежів).

Таким чином, митним органом правомірно було надіслано позивачу податкові повідомлення про донарахування податкових зобов'язань по податку на додану вартість та суми ввізного мита.

Відповідно до ст. 46 Митного кодексу України декларування транспортних засобів, товарів та інших предметів, а також предметів міжнародних, іноземних організацій та представництв здійснюється безпосередньо власником або на підставі договору іншими підприємствами, що допущені митницею до декларування.   

П. 1.1-1.4  Інструкції про порядок справляння ввізного  (імпортного) мита, затвердженої                                      наказом Державної митної служби України від 23 липня 1997р. №344,                                  зареєстрованої в Міністерстві  юстиції України 12 вересня 1997 р. за № 397/2201 визначено, що  ввізне   мито   справляється   при здійсненні  митного оформлення товарів та інших предметів (далі - товари), що ввозяться (імпортуються) за вантажною митною декларацією (далі - ВМД) на митну територію України з метою вільного використання на цій  території, з урахуванням винятків, передбачених цією Інструкцією. Платниками ввізного мита є суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності - юридичні особи та громадяни-підприємці відповідно до законодавства України. Митне оформлення та пропуск товарів можуть здійснюватися лише після сплати ввізного мита, якщо інше не передбачено законодавством. Ввізне мито справляється за ставками, встановленими чинним законодавством України.

Сплата податку на додану вартість по імпортованих товарах, проводиться відповідно до вимог чинного законодавства, а саме п.2.4 ст.2, п.6.1 ст.6 Закону України ”Про податок на додану вартість”.      

Згідно розділу 2 Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої  наказом Державної митної служби України від 09.07.97 № 307  графа C ВМД заповнюється посадовою особою відділу митних платежів. До графи основного аркуша ВМД заноситься лише інформація про податки та збори.

П.5 Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого Постановою КМ України  від 09.06.1997 р. №574 передбачено, що достовірність зазначених декларантом відомостей у ВМД, яка заповнена згідно з діючими правилами та засвідчена ним у встановленому порядку, закріплюється одним із видів митного забезпечення. Після завершення цієї процедури декларант несе юридичну відповідальність за відомості, зазначені у ВМД.

Таким чином, декларант самостійно визначає в ВМД назву товару, код товару і відповідно свої податкові зобов'язання.

Позивачем в порушення вимог Закону України “Про митний тариф України” у ВМД , що долучені до матеріалів справи, зазначено відомості в графі 33 такими, що не відповідають графі 31, тобто задекларований товар “сайлентблок” класифікується за кодом 4016 99 52 00 (ставка мита 15%), а не за кодом 8708999890, вказаним декларантом у ВМД, а розподільчий вал відповідно за кодом 848310  (ставка мита 2%) а не за кодом 8409990000, що вказаний декларантом зі ставкою мита 0%. Невірне визначення коду товару у ВМД призвело до виникнення недоборів по ввізному миту та ПДВ.

Судом враховується, що відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього кодексу.

За таких обставин, позовні вимоги позивача щодо  визнання протиправними та скасування податкових повідомлень №5, №6 від 06.04.2006 р. з підстав визначених позивачем,  заявлені безпідставно суперечать вимогам чинного законодавства та наявним матеріалам справи, а тому в їх задоволенні належить відмовити.

Враховуючи, що суд відмовляє в задоволенні позовних вимог позивача, згідно ч. 2 ст. 94 КАСУ судові витрати, здійснені позивачем йому не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст.6, 14, 71, 86, 94, 104,105, 158-163, 162, 167, 254-259, п.п.3,6-7 Розділу 7 „Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, СУД -

ПОСТАНОВИВ:

В позові Приватної фірми “Опус”, м.Хмельницький до Хмельницької митниці, м. Хмельницький про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень №5, №6 від 06.04.2006 р. відмовити.

Згідно   ст.ст. 185-186 КАСУ  сторони та   інші     особи, які   беруть участь у  справі  мають право    оскаржити  в    апеляційному  порядку Постанову повністю або частково. Заява про  апеляційне    оскарження   подається протягом  10 днів дня проголошення,  апеляційна    скарга  подається протягом  20 днів після подання   заяви по апеляційне оскарження. Подаються    до    Житомирського  апеляційного   господарського    суду     через  суд  першої інстанції.

Згідно ст.  254 КАСУ  Постанова , якщо інше не встановлено КАСУ  набирає законної сили  після   закінчення    строку  подання   заяви  про апеляційне   оскарження , якщо таку    заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя                                                                                                                В.В. Магера

Постанова   оформлена  і  підписана   03.08.06р.

Віддрук. 3 прим. :

1 - до справи,

2 - позивачу,

3 - відповідачу.