Постанова

від 20.11.2013 по справі 2а-792/09/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2013 року Справа № 876/8891/13 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Старунського Д.М.,

суддів Багрія В.М., Кушнерика М.П.,

за участю секретаря судового засідання Лемцьо І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Державної інспекції контролю за цінами у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2009 року у справі за позовом Державної інспекції контролю за цінами у Львівській області до Міського комунального підприємства «Радехівтеплоенерго» про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

Держінспекція з контролю за цінами у Львівській області 23.01.2009 року звернулася в суд з адміністративним позовом до Міського комунального підприємства «Радехівтеплоенерго», в якому просив стягнути заборгованість в сумі 23 803,56 гривень.

В позовній заяві зазначає, що відповідач в період з 01.01.2008 року по 20.01.2008 року здійснював нарахування плати населенню за послуги з теплопостачання у розмірі 7,70 грн. за м. кв. опалювальної площі, який встановлений рішенням виконавчого комітету Радехівської міської ради № 20 від 15.01.2008 року, яке було офіційно оприлюднено в газеті «Наш Радехів» 21.01.2008 року, а відтак набуло чинності лише з 21.01.2008 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2009 року позов задоволено частково. Стягнуто з Міського комунального підприємства «Радехівтеплоенерго» на користь Держбюджету Радехівського району заборгованість в сумі 13 034,52 гривень. В решті позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог Держінспекція з контролю за цінами у Львівській області оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог скасувати і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Апелянт зазначає, що судом помилково застосовано норми матеріального права, зокрема,які регулюють застосування штрафних санкцій, які застосовуються до суб'єкта господарювання за порушення державної дисципліни цін.

При апеляційному розгляді представник відповідача апеляційну скаргу заперечив, вважаючи прийняте рішення законним та обґрунтованим. Він також доповнив, що рішення виконкому не є регуляторним актом, що повинно оприлюднюватися в друкованих засобах масової інформації.

Представник позивача в судове засідання не прибув, про дату, час і місце апеляційного розгляду був повідомлений належним чином, тому колегія суддів, у відповідності до ст.196 КАС України, вважає за можливе розглядати справу без його участі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представник відповідача, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подану апеляційну скаргу слід задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати з таких підстав.

Відповідно до ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рішення радинормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення.

Порядок офіційного оприлюднення регуляторних актів зазначено в ст. 12 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», а саме регуляторні акти, прийняті органами та посадовими особами місцевого самоврядування, офіційно оприлюднюються у друкованих засобах масової інформації відповідних рад, а у разі їх відсутності у місцевих друкованих ЗМІ, не пізніше, як у десятиденний строк їх прийняття та підписання.

З матеріалів справи видно, що 21.11.2008 року Державною інспекцією з контролю за цінами у Львівській області на підставі посвідчення від 03.11.2008 року за №002682, відповідно до ст. 13 Закону України «Про ціни і ціноутворення» проведена планова перевірка МКП «Радехівтеплоенерго» на предмет формування та застосування цін на продукцію і роботи та послуги, за результатами, якої складено акт № 000979 від 21.11.2008 року.

Перевіркою встановлено, що за 1 кв.м. 2008 року плата за послуги централізованого опалення нараховується по тарифах, які затверджені рішенням виконкому Радехівської міської ради від 15.01.2008 року № 20 і введені з 01.01.2008 року.

Рішення виконкому Радехівської міської ради від 15.01.2008 року № 20 опубліковане в газеті «Наш Радехів» тільки 21.01.2008 року.

27.11.2008 року позивачем винесено рішення № 325 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін, згідно якого вирішено вилучити у відповідача 23803,56 грн.( 7934,52 грн. необґрунтованої виручки +(7934,52 грн.х2 штрафу)

Відповідачем не заперечується застосування тарифів з 01.01.2008 року, які затверджених рішенням виконкому Радехівської міської ради від 15.01.2008 року № 20, яке було публіковано 21.01.2008 року.

Нарахування плати за послуги теплопостачання населенню в період з 01.01.2008 року по 20.01.2008 року (включно) за тарифами, встановленими рішенням виконкому Радехівської міської ради від 15.01.2008 року за № 20, яке не набуло чинності, є порушенням порядку застосування регульованих тарифів та тягне за собою відповідальність передбачену ст. 14 Закону України «Про ціни і ціноутворення».

В результаті вказаного порушення зайво нарахована плата мешканцям за послуги теплопостачання з 01.01.2008 року по 20.01.2008 року (включно).

Враховуючи заборгованість населення за ЖКГ, відповідачем необґрунтовано одержана виручка становить 7934,52 грн.

Не заперечуючи отримання відповідачем необгрунтованої виручки, суд першої інстанції помилково задоволив частково позовні вимоги в сумі 13034,52 грн.( (7934,52грн. необґрунтованої виручки + 5100,00 грн.(300 х17) .

Висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог частково базується на тому, що розмір штрафних санкцій, які застосовуються до суб'єкта господарювання за порушення державної дисципліни цін, регулюється саме Законом України «Про теплопостачання», а не Законом України «Про ціни і ціноутворення», оскільки Закон про теплопостачання прийнятий пізніше в часі, а відтак має пріоритет над Законом про ціноутворення.

Колегія суддів погоджується з апелянтом, що даний висновок суду не ґрунтується на нормах чинного законодавства.

Зазначені вище закони регулюють різні правовідносини, зокрема Закон України «Про ціни і ціноутворення» визначає основні принципи встановлення і застосування цін і тарифів та організацію контролю за їх дотриманням та застосування санкцій за порушення державної дисципліни цін.

Закон України «Про теплопостачання» визначає основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об'єктах сфери теплопостачання та регулює відносини, пов'язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників теплопостачання.

Таким чином, Закон України «Про теплопостачання» не регулює правовідносини в сфері дотримання суб'єктами господарювання державної дисципліни цін та не встановлює відповідальність за її порушення.

Відтак, при визначенні економічних санкцій, які застосовуються до суб'єкта господарювання у разі пopушення державної дисципліни цін за отримання необгрунтовано отриманої виручки внаслідок застосування тарифів, слід керуватися спеціальним законодавством, зокрема, ст.. 14 Закону України «Про ціни і ціноутворення».

Крім цього, згідно із ст. 239 ГК України окремо передбачено застосування виду адміністративно-господарських санкцій як адміністративно-господарський штраф та передбачено можливість застосування інших видів адміністративно-господарських санкцій, встановлених цим Кодексом та іншими законами, до яких і належать економічні санкції згідно із Законом України «Про ціни і ціноутворення».

Частиною 1 ст. 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ст.204 ч.1, 4 КАС України підставами для скасування постанови суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, невірно встановив фактичні обставини справи та ухвалив незаконне рішення з порушенням норм матеріального права, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду і така підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198 п.3, 202 п.4, 205 ч.2, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Державної інспекції контролю за цінами у Львівській області задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2009 року у справі №2а-792/09 скасувати та прийняти нову постанову, якою позов Державної інспекції контролю за цінами у Львівській області задовольнити.

Стягнути з Міського комунального підприємства «Радехівтеплоенерго» на користь Держбюджету Радехівського району заборгованість в сумі 23 803,56 гривень.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.

На постанову може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, а в разі складання постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складання постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя Д.М. Старунський

Судді В.М. Багрій

М.П. Кушнерик

Постанова у повному обсязі складена 25.11.2013 року.