Рішення

від 19.01.2009 по справі 37/132

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

37/132

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  37/132

19.01.09

За позовом       

Відкритого акціонерного товариства «Херсонський бавовняний комбінат»

ДоПідприєимства «Еліт-Дізайн»Громадської організації «Фонд інвалідів Чорнобиля»

Простягнення  156 724,15 грн.

Суддя Кондратова І.Д.

В судових засіданнях брали участь представники сторін:

Від позивача  Данченко Ю.М. –представник за довіреністю № 5-05/166 від 08.04.2008 року;

Від відповідача : Бичихін В.М.- директор;

Обставини справи :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Херсонський бавовняний комбінат» до Підприєимства «Еліт-Дізайн» Громадської організації «Фонд інвалідів Чорнобиля» про стягнення  156 724,15 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.03.2008 року порушено провадження у справі № 37/132, розгляд справи було призначено на 14.04.2008 року о 10-30.

У відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи неодноразово відкладався.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від  20.05.2008 року було продовжено строк вирішення спору за клопотанням сторін.

Відповідач 20.05.2008 року через канцелярію Господарського суду міста Києва подав клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи по даній справі. В судовому засіданні представник відповідача підтримав подане клопотання. Клопотання відповідача мотивоване тим, що накладна № 1936 від 20.05.2005 року є підробкою, оскільки не містить підписи уповноваженої особи відповідача, а підписана неустановленою особою.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.06.2008 року було призначено по даній судову комплексну експертизу, а саме почеркознавчу  та  технічну експертизу документів, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

У зв'язку з призначенням судової експертизи, провадження у справі було зупинено до проведення експертизи та отримання висновку експертів у відповідності до статті 79 Господарського процесуального Кодексу України.

23.09.2008 року експертом Куликовською В.С. був складений висновок № 6036 судово-технічної експертизи документів, а також 30.09.2008 року експертом був складений висновок судово-почеркознавчої експертизи № 6035. Матеріали справи повернуто на адресу Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від  31.10.2008 року було поновлено провадження у справі, розгляд справи призначено на 24.11.2008 року.

Представник відповідача 24.11.2008 р. в судове засідання не з'явився, проте через канцелярію Господарського суду міста Києва директор відповідача подав клопотання про відкладення розгляду справи, в зв'язку з тим, що на підприємстві згідно штатного розкладу працює лише директор, проте він не може приймати участь в судовому засіданні, оскільки перебуває у відрядженні.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від  24.11.2008 року розгляд справи було відкладено у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Представник відповідача 09.12.2008 року в судове засідання не з'явився, проте через канцелярію Господарського суду міста Києва директор відповідача подав клопотання про відкладення розгляду справи, в зв'язку з тим, що на підприємстві згідно штатного розкладу працює лише директор, проте він не може приймати участь в судовому засіданні, оскільки перебуває у відрядженні.

Представник позивача в судовому засіданні 09.12.2008 року позивач подав заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути 197586,02 грн. суму основного боргу, враховуючи індекс інфляції, 10890,76 –грн.. 3 % річних від простроченої суми, 28199,43 грн. –пені. Судом встановлено, що подана заява про збільшення позовних вимог не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, а тому приймається до розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від  09.12.2008 року розгляд справи було відкладено у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 19.01.2009 року за згодою представників сторін оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

                                      ВСТАНОВИВ:

19 грудня 2005 року  між Відкритим акціонерним товариством «Херсонський бавовняний комбінат»(постачальник) та Підприємством «Еліт-Дізайн»Громадської організації «Фонд інвалідів Чорнобиля» (покупець) було укладено договір поставки № 2378 (надалі –договір), відповідно до умов якого (п. 1.1 договору) постачальник зобов'язувався поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язувався прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.

Умови договору свідчать про те, що за своєю правовою природою вищевказаний договір є договором поставки.

У відповідності до статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

19 грудня 2005 року сторони також підписали специфікацію № 1 договору, відповідно до якої визначили вартість, кількість та асортимент поставленого товару.

Згідно п. 5.2 договору сторони погодили, що поставка товару здійснюється протягм 3-х банківських днів з момнту отримання письмової заявки від покупця. Поставка товару здійснюється автомобільним транспортом постачальника, за рахунок покупця.

19 грудня 2005 року директор відповідача звернувся до позивача з листом № 31, в якому просив поставити тканину згідно договору за адресою : м. Біла Церква, 16, Білоцерківська виправна колонія № 35.

За твердженням позивача, останній поставив відповідачу товар на суму 128147,30 грн., проте відповідач покладені на нього зобов'язання щодо оплати поставленого товару по договору не виконав, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем, яка за розрахунком позивача становить 128147,30 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до  статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих Відкритим акціонерним товариством «Херсонський бавовняний комбінат»доказів вбачається, що позивач виконав свої зобов'язання в повному обсязі, покладені на нього договором.

Відповідач не визнає позовні вимоги, посилаючись на те, що товар згідно видаткової накладної № 1936 від 20.12.2005 року він отримував, оскільки підпис від імені відповідача на видатковій накладній вчинено невідомою особою.

Дослідивши та оцінивши заперечення відповідача суд встановив наступне.

Підприємство «Еліт-Дізайн»Громадської організації «Фонд інвалідів Чорнобиля»визнає та не спростовує факт укладання та підписання договору № 2378 від 19.12.2005 року, специфікації № 1 від від 19.12.2005 року, а також направлення позивачу листа № 31 від 19.12.2005 року про поставку товару за адресою: м. Біла Церква, 16, Білоцерківська виправна колонія № 35.

З наданого позивачем подорожнього листа № 074031 від 20.12.2005 року вбачається, що позивач виконав свої зобов'язання та здійснити поставку товару в м. Біла Церква, при цьому факт поставки товару підтверджується печаткою відповідача, яка проставлена на подорожньому листі перевізника № 074031 від 20.12.2005 року (стор. 32).

Відповідно до пункту 2 статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріпляється печаткою.

Згідно статті 41 Господарського процесуального кодексу України  для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Частиною другою статті 22 Господарського процесуального кодексу України  передбачено, що сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання тощо. Обґрунтовувати свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ч. 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України ), якими, в силу ст. 32 Господарського процесуального кодексу України , є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Засоби, якими встановлюються ці дані, наведені у ч. 2 вказаної статті, зокрема, є висновки судових експертів.

Враховуючи висновок судово-почеркознавчої експертизи, судом встановлено, що спірна видаткова накладна № 1936 від 20.12.2005 року підписана від імені відповідача не  Бичихіним В.М., а іншою особою, а також підписана іншою невідомою особою, при цьому виконано підпис Бичихіним В.М. чи якоючь іншою особою встановити не виявилось можливо, оскільки не було встановлено такого комплексу збіжних чи розбіжних ознак, які б давали підставу для кого-навіть ймовірного, висновку про вионання цього досліджувального підпису Бичихіним В.М. чи іншою особою. Тобто в розумінні статті 32 Господарського процесуального кодексу України відповідач належними засобами доказування не довів, що підпис на спірній видатковій накладній виконано неуповноваженою особою.

В свою чергу, судом встановлено, що на спірній накладній № 1936 від 20.12.2005 року відтиск печатки від імені Підприємства «Еліт-Дізайн»Громадської організації «Фонд інвалідів Чорнобиля»нанесений печаткою Підприємства «Еліт-Дізайн»Громадської організації «Фонд інвалідів Чорнобиля».

При цьому судом враховано, що відповідно до вимог п. 3.1.12 Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, та затвердження Умов і правил провадження діяльності з відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.99 N 17, у разі крадіжки, втрати печаток чи штампів керівники підприємств, установ і організацій, господарських об'єднань або громадяни зобов'язані вжити заходів задля їх розшуку, а також негайно повідомити про це органи внутрішніх справ. Дозвіл на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів замість викрадених, загублених видається на загальних підставах після подання заяви про крадіжку, втрату, а також після опублікування в пресі повідомлення про недійсність викрадених, загублених печаток і штампів.

Відповідач не надав суду належнимх доказів, які б підтверджували крадіжку чи втрату печатки Підприємства «Еліт-Дізайн»Громадської організації «Фонд інвалідів Чорнобиля», а тому суд дійшов висновку, що печатка відповідача на спірній накладінй є підтвердженням повноважень зособи на підпис такого роду документів.

Крім того, судом встановлено, що 19 грудня 2005 року відповідачем була видана довіреність на одержання цінностей серія ЯИЦ № 610108 від 19.12.2005 року від ВАТ «Херсонський бавовняний комбінат»згідно рахунку-фактури від 19.12.2005 року.

Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Довіреність на одержання цінностей є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначені перелік та кількість цінностей. Без довіреності не може бути створено інший первинний документ - накладну-вимогу, товарно-транспортну накладну, який є дозволом для здійснення господарської операції з відпуску цінностей і відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для її бухгалтерського обліку.

Порядок видачі, реєстрації довіреностей на одержання товарно-метаріальних цінностей регулюється Інструкцією про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей (надалі –Інструкція), яка затверджена наказом Міністерства фінансів України від 16.05.96 р. за N 99, та зареєстрована в Мін'юсті України 12.06.96 р. за N 293/1318.

Пунктом 2 Інструкції визначено, що сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безоплатно тільки за довіреністю одержувача.

Згідно п. 3 Інструкції бланки довіреностей є документами суворої звітності.

Відповідно до п. 6 Інструкції довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, рахунком, договором, замовленням, угодою або іншим документом, що їх замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей.

Відповідно до п. 10 Інструкції особа, якій видана довіреність, зобов'язана не пізніше наступного дня після кожного випадку доставки на підприємство одержаних за довіреністю цінностей, незалежно від того, одержані цінності за довіреністю повністю або частково, подати працівнику підприємства, який здійснює виписування та реєстрацію довіреностей, документ про одержання нею цінностей та їх здачу на склад (комору) або матеріально відповідальній особі.

Невикористані довіреності повинні бути повернуті працівнику підприємства, який здійснює виписування і реєстрацію довіреностей, не пізніше наступного дня після закінчення строку дії довіреності.

Про використання довіреності або повернення невикористаної довіреності у журналі реєстрації довіреностей робиться відмітка про номери документів (накладних, актів тощо) на одержані цінності або про дату повернення довіреності. Повернуті невикористані довіреності гасяться надписом «невикористана»і зберігаються протягом строку, встановленого для зберігання первинних документів.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Відповідачем не надано жодного доказу того, що ним позивачу у встановленому Інструкцією порядку направлено повідомлення про анулювання ним довіреності серія ЯИЦ № 610108 від 19.12.2005 року, а також доказів того, що видана довіреність у встановленому порядку повернута як не використана.

В свою чергу позивачем в судовому засіданні наданий для огляду оригінал довіреності серія ЯИЦ № 610108 від 19.12.2005 року, який підтверджує факт отримання товару уповноваженою особою відповідача.

З урахуванням вищевикладеного, судом встановлено, що позивач належним чином виконав свої зобов'язання щодо поставки товару на суму 128147,30 грн.

Як визначено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

При цьому, суд зазначив, що в силу ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що сторони погодили строк виконання зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару (п. 3.2 договору), проте відповідач в порушення вимог чинного законодавства та умов договору  за отриманий товар не розрахувався, а тому позовні вимоги щодо стягнення суми заборгованості в розмірі 128147,30 визнаються судом обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відкрите акціонерне товариство «Херсонський бавовняний комбінат»також просить суд стягнути з відповідача інфляційні витрати в розмірі 69438,72 грн. та 3 % річних від простроченої суми в розмірі 10890,76 грн. за період прострочення з 01.01.2006 року по 01.12.2008 року.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи 3% річних та інфляційні витрати, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов'язання, з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу  України, підлягають стягненню три проценти річних від простроченої суми та інфляційні витрати.

В свою чергу, відповідно до обґрунтовано розрахунку суду, розмір 3 % річних за заявлений позивачем період  становить 11217,28 грн. та інфляційних витрат –71634,34 грн.

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції

02.01.2006 - 01.12.2008128147.301.55971634.34199781.64

Розрахунок процентів

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів

128147.3002.01.2006 - 01.12.200810653 %11217.28

Проте, частиною 1 п. 2 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право: виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Тобто, виходячи зі змісту зазначеної вище норми права, суд може реалізувати своє право лише при наявності двох умов одночасно, а саме, коли це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів та, коли про це є відповідне клопотання.

Враховуючи те, що суд не може виходити за межі позовних без відповідного клопотання позивача, а дії відповідача є порушенням вимог чинного законодавства, що є підставою для стягнення суму боргу з урахуванням 3 % річних від простроченої суми та з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних  та інфляційних витрат підлягають задоволенню у  заявленому позивачем розмірі, а  саме у сумі  10890,76 грн. та  69438,72 грн. відповідно.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 28199,43 грн., яка нарахована позивачем відповідачу за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 01.12.2007 року по 01.12.2008 року. Суд відзначає, що позовні вимоги в частині стягнення пені не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

За змістом ст. ст. 546, 547 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою якою, в силу ст. 549 Цивільного кодексу України, є штраф, пеня; провочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі; провочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Судом встановлено, що умови укладеного між сторонами договору не містять домовленості сторін щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов'язання.

Оскільки сторони при укладанні договору не дійшли згоди про забезпечення виконання зобов'язання у вигляді пені, то позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України,  покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 32, 33, 41, 42, 43, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,  -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Підприємства «Еліт-Дізайн»громадської організації «Фонд інвалідів Чорнобиля»(02222, м. Київ, Деснянський район, вул. Оноре Бальзака, 52-Б, код 32913771) на користь Відкритого акціонерного товариства «Херсонський бавовняний комбінат»(73008, м. Херсон, пл. 50-річчя СРСР, код 00306710)  128147,30 грн. основного боргу, 10890,76 грн. - 3 % річних,   69438,72  грн. - інфляційні витрати, 2084,77 грн.   витрат по сплаті державного мита, 103,94 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині в позові відмовити.

4.          Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5.          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

СуддяІ.Д. Кондратова

Дата підписання

рішення 27.04.2009 року