Постанова

від 22.10.2008 по справі 11/177

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

11/177

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                       ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  "22" жовтня 2008 р.                                                                   Справа № 11/177

Господарський суд Чернівецької області у складі головуючого судді Гушилик С.М. за участю секретаря судового засідання Єршової А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов

Чернівецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м.Чернівці

до товариства з обмеженою відповідальністю “Берекол” с.Берегомет Кіцманського району Чернівецької області  

про стягнення адміністративно- господарських санкцій та пені в сумі 4183 грн. 14 коп.

за участю представників:

від позивача – Берекета А.О., довіреність від 10.01.2008р.

від відповідача –Олійник М.І., директор

ВСТАНОВИВ:

Чернівецьке обласне відділення Фонду України соціального захисту інвалідів м.Чернівці звернулось з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Берекол” с.Берегомет Кіцманського району Чернівецької області про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в сумі 4183 грн. 14 коп.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач посилається на звітні дані відповідача за підсумками 2007р., де норматив працевлаштування інвалідів склав 1 чол., однак відповідачем в порушення ст.19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991р. № 875-ХІІ зі змінами, внесеними Законом України від 06.10.2005 року (далі –Закон), його не виконано, так як не було працевлаштовано  інваліда, а тому він повинен сплатити штрафні санкції в розмірі 3928,57грн. Крім того, за порушення термінів сплати штрафних санкцій позивач нарахував відповідачу пеню в сумі 254,570 грн.

Ухвалою суду від 29.09.2008 року відкрито провадження у справі та судове засідання призначено на 22.10.2008 року.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Представник відповідача позов визнав.

Заслухавши представників сторін, розглянувши подані документи, з'ясувавши обставини справи, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд встановив таке.

Згідно статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” № 875-ХІ1 від 21.03.1991 року зі змінами і доповненнями (далі – Закон) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2007р. № 2481, що поданий відповідачем 09.09.2008р., середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу у 2007р. становила 14 осіб, відповідно чисельність інвалідів-штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно 4-х відсотковому нормативу, становить 1 робоче місце, проте на підприємстві відповідача у 2007 році не працювало жодного інваліда.

Таким чином, норматив, встановлений Законом, не виконано, а відповідно до частини 1 статті 20 Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Середньорічна заробітна плата штатного працівника на даному підприємстві склала 4928,57 грн., оскільки відповідачем сплачено позивачу 1000 грн., тому з відповідача слід стягнути 3928,57 грн. штрафних санкцій.

Частиною 4 статті 20 Закону передбачено, що адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 20 Закону порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Відповідач самостійно адміністративно-господарські санкції до 15.04.2008 року не сплатив, що зумовило нарахування пені у сумі 254,57 грн. за період з 16.04.2008 року по 24.09.2008 року, яка підлягає стягненню.

Судові витрати, у частині державного мита, покласти на відповідача, з вини якого спір безпідставно доведено до розгляду судом.

Керуючись статтями 159, 160, 161, 162, 163, 167, пунктами 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Берекол” с.Берегомет Кіцманського району Чернівецької області, ідентифікаційний код 32859091 на користь Чернівецького обласного відділення Фонду України соціального захисту інвалідів, м. Чернівці, вул. Червоноармійська, 87-Г, код 23246436,  – 3928,57 грн. штрафних санкцій та 254,57 грн.  пені.

3.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Берекол” с.Берегомет Кіцманського району Чернівецької області, ідентифікаційний код 32859091 на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 41,83 грн.

Суддя                                                             С.М. Гушилик