Рішення

від 09.04.2009 по справі 30/104

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

30/104

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  30/104

09.04.09

За позовом    Відкритого акціонерного товариства «Київський радіозавод»

До                   Приватного підприємства «Єврокоіл»

Про                зобов'язання вчинити дії та стягнення 25 645,07 грн.

                                                                                                                             Суддя  Ващенко Т.М.                                                                                                                                                  

Представники сторін:

Від позивача          Чубук Е.А. –представник за довіреністю № 765/598 від 20.01.09.

Від відповідача      не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Київський радіозавод»до Приватного підприємства «Єврокоіл»про:

-    зобов'язання   відповідача   негайно   повернути   позивачу   орендоване нежитлове  приміщення  загальною  площею   150  кв.  м,  частину  приміщення корпусу АПК за інв. № 11072 за адресою: 02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 9;

-  стягнення з відповідача на користь позивача 25 645,07 грн. (19 440,05 грн. - основний борг з урахуванням індексу інфляції,   1 044,94 грн. - пеня, 1 051,20 грн. - штраф, 130,63 грн. - 3 % річних, 3 978,25 грн. неустойки за несвоєчасне повернення об'єкта оренди) заборгованості.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.02.09. порушено провадження у справі № 30/104, розгляд справи було призначено на 12.03.09. о 15-00.

Представник відповідача в судове засідання 12.03.09. не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі № 30/104 від 19.02.09. не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.  

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.09. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи № 30/104 було відкладено на 09.04.09. на 16-00.

Представник відповідача в судове засідання 09.04.09. не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі № 30/104 від 19.02.09. та ухвалі від 12.03.09. не виконав, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні 09.04.09. за згодою представника позивача було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи, та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -  

                                       ВСТАНОВИВ:

22.09.06. між Відкритим акціонерним товариством «Київський радіозавод»(Орендодавець) та Приватним підприємством «Єврокоіл» (Орендар) було укладено договір оренди індивідуально визначеного майна № 74/98 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення –частина приміщення корпусу АПК за інв. № 11072, загальною площею 150 кв. м. розміщене за адресою м. Київ, вул. Бориспільська, 9, що знаходиться на балансі ВАТ «Київський радіозавод»(далі об'єкт оренди). Орендоване майно передається з метою використання для розташування офісу орендаря.

Згідно з п. 2.1. Договору орендар вступає в строкове платне користування об'єктом оренди у термін, указаний у Договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору та акта прийому-передачі об'єкту оренди.

З акту приймання-передачі приміщення від 23.10.06. вбачається що Орендодавець передав, а Орендар прийняв нежитлове приміщення –частини приміщення корпусу АПК за інв. № 11072 загальною площею 150 кв. м., розташоване за адресою м. Київ, вул. Бориспільська, 9.

Частина 1 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»визначає, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Пунктом 11.1. Договору сторонами визначено, що цей Договір діє з моменту підписання акту прийому-передачі по 30.08.07.

Додатками № 2 від 27.08.06. та № 4 від 27.08.08. строк дії договору оренди № 74/98 від 22.09.06. було продовжено до 31.08.09.

Пунктом 2.3. Договору встановлено, що у випадку розірвання договору оренди, закінчення терміну його дії та відмовою від його подовження, Орендар зобов'язаний у 3-денний строк передати Орендодавцю об'єкт оренди в належному стані, не гіршому ніж на час передачі його в оренду, з урахуванням фізичного зносу  об'єкту оренди згідно з актом приймання-передачі. Об'єкт оренди вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі.

Діючи відповідно до вимог ст. 782 Цивільного кодексу України позивач листом № 74/1168 від 06.10.08. повідомив відповідача про відмову від Договору оренди та вважати його розірваним з 01.11.08.

Як свідчать матеріали справи 10.11.08. сторонами складений акт передачі-прийому, згідно якого Орендар повернув, а Орендодавець прийняв частину нежитлового приміщення корпусу АПК загальною площею 150 кв. м. за інв. № 11072.

Стаття 80 Господарського процесуального кодексу України містить вичерпний перелік підстав з яких господарський суд припиняє провадження у справі.

Припинення провадження у справі –це форма завершення справи, яке зумовлене передбаченими законом обставинами, які повністю відкидають можливість судочинства.

Відповідно до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Надані позивачем докази свідчать про відсутність предмету спору в частині позовних вимог про повернення об'єкта оренди, що у відповідності до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, тягне за собою припинення провадження у справі в цій частині.

У відповідності до приписів ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»орендна плата є істотною умовою договору оренди.

Згідно п. 5. ст. 762 Цивільного кодексу України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Пунктом 4.1.1. Договору встановлено, що загальний розмір орендної плати становить 3762 грн.

Пунктом 4.2. Договору передбачено, що розмір орендної плати може бути переглянуто на вимогу Орендодавця у разі зміни методики розрахунку, змін централізованих цін і тарифів.

Додатком № 3 від 15.10.07. сторонами було внесено зміни до Договору в частині розміру орендної плати, яка встановлена сторонами з 01.09.07. в розмірі 3978 грн.

Додатком № 4 від 27.08.08. сторонами було знову внесено зміни до Договору в частині розміру орендної плати, яка встановлена сторонами з 01.09.08. в розмірі 5 256 грн.

Пунктом 4.5. Договору встановлено, що зобов'язання Орендаря по сплаті орендної плати забезпечується у вигляді авансової оплати за два місяці (перший та останній місяці оренди). Сплата авансової суми за два місяці  проводиться перед началом оренди. Подальша оплата здійснюється у вигляді авансу не менш ніж орендна плата за один місяць сплачуються на початок наступного місяця.

Статтею 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»визначається, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов'язання щодо внесення орендної плати у період з липня по жовтень 2008 року, в результаті чого виникла заборгованість яка за розрахунками позивача з урахуванням індексу інфляції становить 19 440,05 грн.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Як визначено ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд не погоджується з розрахунком позивача в частині нарахування індексу інфляції, оскільки сума боргу з урахуванням індексу інфляції нарахована позивачем за незрозумілими розмірами індексу інфляції (липень, серпень), тоді як згідно таблиці величини індексів інфляції за даними Державного комітету статистики України індекс інфляції (у відсотках до попереднього місяця) становить :

Липень 2008 року - 99,5

Серпень 2008 року –99,9

Вересень 2008 року –101,1

Жовтень 2008 року –101,7

За розрахунками суду розмір боргу за період з липня по жовтень 2008 року з урахуванням індексу інфляції становить 19 412,03 грн.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу з урахуванням індексу інфляції в розмірі 19 412,03 грн. обґрунтовані та  підлягають задоволенню.

Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу з урахуванням індексу інфляції в розмірі 28,02 грн. не обґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Суд не погоджується з розрахунком позивача в частині нарахування 3% річних, оскільки розрахунок здійснений із урахуванням того, що в році 360 днів, що є невірним.

За розрахунками суду сума 3% річних становить:

- липень 2008: 3 762 грн. х 133 дні х 3% : 365 = 41,12 грн.

- серпень 2008: 4 690,30 грн. х 102 дні х 3% : 365 = 39,32 грн.

- вересень 2008: 5 256 грн. х 71 день х 3% : 365 = 30,67 грн.

- жовтень 2008: 5 256 грн. х 41 день х 3% : 365 = 17,71 грн.

Загалом становить –128,82 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення 3% річних в сумі 128,82 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню. В частині ж стягнення суми 3% річних в розмірі 1,81 грн. слід відмовити.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник  вважається  таким,  що  прострочив,  якщо  він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його  у  строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність  за  правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку,  передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п.1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою  господарсько-правової відповідальності учасника господарських  відносин  є  вчинене  ним  правопорушення  у  сфері господарювання.

Згідно з п. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України сторони можуть  відступити від положень  актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Пунктом 4.4. Договору передбачено, що орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується Орендодавцю відповідно до чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за кожен день прострочення, включаючи день оплати. При затримці оплати більш ніж 1 (один) місяць додатково нараховується штраф у розмірі 20% від загальної вартості місячної оплати. Закінчення Договору не звільняє Орендаря від обов'язків сплатити заборгованість, що виникла протягом цього Договору у повному обсязі, враховуючи штрафні санкції, передбачені умовами цього Договору.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

При укладанні договору № 74/98 від 22.09.06. сторони визначили розмір відповідальності за порушення зобов'язання щодо оплати орендної плати у вигляді пені та штрафу.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті орендної плати відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 4.4. Договору та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», розмір якої, за розрахунками суду становить :

- липень 2008: 3 762 грн. х 133 дні х 24 (12%+12%)НБУ : 100 : 365 = 328,99 грн.

- серпень 2008: 4 690,30 грн. х 102 дні х 24 (12%+12%)НБУ : 100 : 365 = 314,57 грн.

- вересень 2008: 5 256 грн. х 71 день х 24 (12%+12%)НБУ : 100 : 365 = 245,37 грн.

- жовтень 2008: 5 256 грн. х 41 день х 24 (12%+12%)НБУ : 100 : 365 = 141,69 грн.

Загалом становить –1 030,62 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 1 030,62 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

В частині стягнення суми пені в розмірі 14,32 грн. позовні вимоги задоволенню не підлягають з огляду на те, що розрахунок суми пені здійснений позивачем з порушенням встановленої формули (зазначено 360 днів в році).

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по своєчасній сплаті орендної плати не виконав, він повинен сплатити позивачу штраф, розмір якого, як вбачається з наданого розрахунку позову, становить 1 051,20 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення штрафу в розмірі 1 051,20 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона бала одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Зважаючи на те, що відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, а тому підтвердженням виконання орендарем свого обов'язку щодо передачі об'єкта оренди позивачу є підписаний обома сторонам акт приймання-передачі орендованого приміщення.

Як зазначалось раніше акт про повернення об'єкту оренди Орендодавцю був складений сторонами 10.11.08.

Відповідно до п. 2. ст. 785 Цивільного кодексу України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Враховуючи те, що договір припинився з 01.11.08., а відповідачем не виконаний обов'язок щодо повернення об'єкту оренди орендодавцю у встановлені Договором строки, відповідно вимога про стягнення неустойки за несвоєчасне повернення об'єкту оренди за розрахунками суду за сім днів прострочення в розмірі  2 452,80 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

В частині стягнення неустойки в розмірі 1 525,45 грн. позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки умовами Договору (п. 2.3.) встановлений 3-денний строк повернення  об'єкта оренди Орендодавцю після закінчення терміну його дії.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Таким чином, позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, п. 1-1 ст. 80, ст.ст. 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги  задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Єврокоіл»(м. Київ, вул. Предславинська, 34Б, код ЄДРПОУ 30264088) на користь Відкритого акціонерного товариства «Київський радіозавод»(м. Київ, вул. Бориспільська, 9, код ЄДРПОУ 30722314)  19 412 (дев'ятнадцять тисяч чотириста дванадцять) грн. 03 коп. основного боргу з урахуванням індексу інфляції, 128 (сто двадцять вісім) грн. 82 коп. –3% річних, 1 030 (одну тисячу тридцять) грн. 62 коп. пені, 1 051 (одну тисячу п'ятдесят одну) грн. 20 коп. штрафу, 2 452 (дві тисячі чотириста п'ятдесят дві) грн. 80 коп. неустойки за несвоєчасне повернення об'єкту оренди, 324 грн. (триста двадцять чотири) грн. 46 коп. витрат по сплаті державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині позовних вимог про зобов'язання повернути об'єкт оренди провадження у справі припинити.

4. В іншій частині в позові відмовити повністю.

5. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

6. Рішення вступає в законну силу після десятиденного терміну з дня його прийняття, оформленого у відповідності до ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                                                                     Т.М. Ващенко

Дата підписання

рішення 15.04.09.