Рішення

від 13.05.2009 по справі 14/220

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

14/220

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

13.05.09 р.                                                                                                       Справа № 14/220                               

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Мобінет”, ЄДРПОУ 24314542,

                     м.Макіївка

до відповідача Відкритого акціонерного товариства комерційного банку з іноземним

                           капіталом „Промекономбанк”, ЄДРПОУ 20058668, м.Донецьк

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

Товариство з обмеженою відповідальністю „Луганськпродсервіс”, м.Луганськ

про стягнення  1 805 137 грн. 91 коп.

за зустрічним позовом Відкритого акціонерного товариства комерційного банку з

                                       іноземним капіталом „Промекономбанк”, ЄДРПОУ 20058668,

                                       м.Донецьк

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Мобінет”, ЄДРПОУ 24314542,

     м.Макіївка

про визнання недійсною гарантії

Головуючий суддя Г.В. Левшина

Суддя                        В.В. Джарти

Суддя                        Д.О. Попков

Представники:

від позивача: Мазуренко М.В.-по дов.

від відповідача: Юсупов О.В.-нач. юр. упр.

від третьої особи: не з'явився

В засіданні суду брали участь

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Мобінет”, м.Макіївка, позивач, звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача, Відкрите акціонерне товариство комерційний банк з іноземним капіталом „Промекономбанк”, м.Донецьк, про стягнення заборгованості в сумі 1805137,91 грн., у тому числі основний борг в сумі 1799959,94 грн. та три проценти річних в сумі 5177,97 грн.

Згідно із ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач заявою №613 від 12.12.2008р. збільшив предмет позову, заявивши вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 1834652,32 грн., у тому числі основний борг в сумі 1799959,94 грн., інфляція в сумі 26999,40 грн. та три проценти річних в сумі 7692,98 грн.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на договір постачання №06/81 від 25.10.2006р. з урахуванням додаткових угод до нього, видаткові накладні, рахунки-фактури, акт звірки взаємних розрахунків за період з 17.04.2008р. по 19.10.2008р., гарантію платіжних зобов'язань від 16.04.2008р. №И1604/1КЮ, вимогу про отримання виплати за банківською гарантією від 15.10.2008р. №443,  розрахунок суми позову.

Відповідач у відзиві на позовну заяву №И0912/7Ю від 09.12.2008р., доповненнях до відзиву №И1112/1Ю від 11.12.2008р., проти позовних вимог заперечує, посилаючись на відсутність доказів звернення позивача з вимогою про сплату заборгованості до основного боржника – Товариства з обмеженою відповідальністю „Луганськпродсервіс”. Крім цього, як вказує відповідач, на момент видачі гарантії платіжних зобов'язань договір постачання №06/81 від 25.10.2006р. припинив свою дію внаслідок його виконання сторонами – постачання позивачем товару Товариству з обмеженою відповідальністю „Луганськпродсервіс” на 40000000,00 грн. та оплати цього товару Товариством з обмеженою відповідальністю „Луганськпродсервіс”.

25.12.2008р. відповідач звернувся до господарського суду Донецької області з зустрічною позовною заявою до позивача про визнання недійсною гарантії платіжних зобов'язань від 16.04.2008р. №И1604/1КЮ.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог відповідач посилається на ті обставини, що  гарантія платіжних зобов'язань від 16.04.2008р. №И1604/1КЮ видавалась ним для забезпечення неіснуючого зобов'язання, що суперечить вимогам ст.ст.560, 565 Цивільного кодексу України, ст.200 Господарського кодексу України.

Позивач надав відзив на зустрічну позовну заяву від 12.01.2009р. №27, в якому зустрічні позовні вимоги не визнав. Обгрунтовуючи свої заперечення проти зустрічних позовних вимог позивач посилається на безпідставність тверджень відповідача щодо припинення договору постачання №06/81 від 25.10.2006р.

Ухвалою від 24.12.2008р. господарським судом Донецької області до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача було залучено Товариство з обмеженою відповідальністю „Луганськпродсервіс”, м.Луганськ.

Третя особа пояснень по суті спору на надала, в судові засідання не з'явилась. Поважних причин невиконання вимог суду не встановлено. Про час та місце розгляду справи третя особа була належним чином повідомлена, що підтверджується наданими до справи повідомленнями про вручення поштових відправлень від 22.12.2008р., 25.12.2008р., 09.04.2009р., 16.04.2009р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

25.10.2006р. між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю „Луганськпродсервіс” був підписаний договір постачання №06/81.

Як встановлено судом, в забезпечення виконання Товариством з обмеженою відповідальністю „Луганськпродсервіс” своїх зобов'язань перед позивачем, 16.04.2008р. відповідачем було видано гарантію №И1604/1Кю платіжних зобов'язань, згідно з якою, відповідач гарантує виконання умов цієї гарантії до договору постачання №06/81 від 25.10.2006р., додаткової угоди №1 від 25.10.2006р. та додаткової угоди №2 від 05.10.2007р., в сумі 2000000,00 грн.

Зокрема, виходячи зі змісту вказаної гарантії, відповідач безвідклично зобов'язався сплатити позивачу суму, що не перевищує 2000000,00 грн., згідно першої вимоги позивача.

У зв'язку з невиконанням Товариством з обмеженою відповідальністю „Луганськпродсервіс” своїх зобов'язань за договором №06/81 від 25.10.2006р. щодо повної та своєчасної оплати вартості отриманого товару в сумі 1999959,94 грн., позивач 15.10.2008р. звернувся до відповідача з вимогою №443 від 15.10.2008р. про отримання виплати за банківською гарантією.

Внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань з виплати позивачу грошових коштів за банківською гарантією, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 1799959,94 грн.

Крім цього, на підставі ст.625 Цивільного кодексу України позивачем за листопад 2008р. нараховано та пред'явлено до стягнення інфляцію в сумі 26999,40 грн. та три проценти річних в сумі 7692,98 грн. за період з 22.10.2008р. по 12.12.2008р.

Відповідач проти позовних вимог заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву №И0912/7Ю від 09.12.2008р., доповненнях до відзиву №И1112/1Ю від 11.12.2008р.

Зокрема, як вказує відповідач, видана ним банківська гарантія є недійсною, враховуючи, що на момент її видачі зобов'язання сторін за договором постачання №06/81 від 25.10.2006р. були повністю виконаними.

За таких обставин, відповідачем заявлені зустрічні позовні вимоги про визнання недійсною гарантії платіжних зобов'язань від 16.04.2008р. №И1604/1КЮ.

Позивач проти зустрічних позовних вимог заперечує, посилаючись на ті обставини, що сума договору постачання №06/81 від 25.10.2006р. орієнтовно склала 40000000,00 грн., внаслідок чого постачання товару та його оплату на вказану суму не можна вважати повним виконанням сторонами зобов'язань за договором.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає первісні позовні вимоги неправомірними, а зустрічний позов таким, що підлягає задоволенню, враховуючи наступне:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

За приписом ст.638 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Як встановлено судом, 25.10.2006р. між позивачем та ТОВ „Луганськпродсервіс” був підписаний договір постачання №06/81.

Згідно з п.1.1 вказаного договору предметом постачання є продукція Pre-Paid, а саме:

- стартові пакети SIM-SIM, Джинс та ваучери встановлених номіналів оператора мобільного зв'язку ЗАТ „УМС”;

- стартові пакети ACE&BASE, Djuise та скретч-карти і карточки СтарТайм оператора мобільного зв'язку ЗАТ „КиївСтар Дж.Эс.Эм”;

- стартові пакети Life та скретч-карти оператора мобільного зв'язку ТОВ „Астеліт”;

- стартові пакети Билайн та скретч-карти оператора мобільного зв'язку ЗАТ „Українські радіосистеми” (далі по тексту „Продукція”).

Відповідно до ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона -  постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписом п.1.2 договору постачання №06/81 від 25.10.2006р. позивач прийняв на себе зобов'язання поставити Товариству з обмеженою відповідальністю „Луганськпродсервіс”, а Товариство з обмеженою відповідальністю „Луганськпродсервіс” зобов'язалось прийняти та сплатити продукцію.

Згідно із ст.628 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписом ст.638 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

При цьому, за змістом п.3 ст.180 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно із ст.180 Господарського кодексу України ціна у господарському договорі  визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України.

Відповідно до ст.632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Ціна (тариф) у відповідності із ст.189 Господарського кодексу України є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб'єкти господарювання. Ціна є істотною умовою господарського договору.

Таким чином, з урахуванням викладеного, залежно від ціни за одиницю товару та обсягу (кількості) товарів, що мають бути передані за договором, визначається загальна сума договору.

Як встановлено судом, у розділі 5 договору постачання №06/81 від 25.10.2006р. сторонами було визначено ціну та умови продажу.

Зокрема, відповідно до п.5.1 договору №06/81 від 25.10.2006р. Товариство з обмеженою відповідальністю „Луганськпродсервіс” покупає продукцію за ціною позивача, що діє в момент виписки рахунку, яка встановлюється у прайс-листі, затвердженому позивачем.

Згідно з додатком №1 до договору №06/81 від 25.10.2006р. (а.с.16, т.1) сторонами було визначено рознічні ціни на певні види продукції, а в додатку №3 до договору №06/81 від 25.10.2006р. (а.с.18, т.1) також передбачено оптові ціни, ціни для дистрибуції та для кінцевих споживачів продукії SIM-SIM та Джинс SIM-SIM, „Єдиних ваучерів”.

25.10.2006р. сторонами було підписано додаткову угоду №1 до договору постачання №06/81 від 25.10.2006р., згідно з якою було доповнено договір, зокрема, п.4.5 наступного змісту: загальна сума договору складається із сум вартості партій товарів, поставлених позивачем протягом строку дії договору, та орієнтовно дорівнює 40000000,00 грн.

За таких обставин, за висновками суду, згідно з умовами підписаного між сторонами договору №06/81 від 25.10.2006р. (з урахуванням додаткової угоди №1 від 25.10.2006р.) орієнтовно ціну вказаного договору сторонами було узгоджено в сумі 40000000,00 грн.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо  виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до п.4.1 договору №06/81 від 25.10.2006р. оплата продукції здійснюється виключно шляхом 100% передоплати.

При цьому, згідно п.4.2 договору підставою для оплати продукції є рахунок, який виставляється на підставі заявки на закупку Товариства з обмеженою відповідальністю „Луганськпродсервіс”, прийнятої та затвердженої позивачем, при наявності у позивача продукції для продажу.

Додатковою угодою №1 від 25.10.2006р. до договору №06/81 від 25.10.2006р. сторонами було викладено п.4.1 договору в наступній редакції: оплата продукції здійснюється з відстрочкою платежу на строк до 18 календарних днів.

Одночасно, згідно з вказаною додатковою угодою сторонами договір було доповнено п.4.3 наступного змісту: Товариство з обмеженою відповідальністю „Луганськпродсервіс” зобов'язано сплатити рахунок позивача не пізніше 18 календарного дня з моменту виписки позивачем рахунку на таку партію продукції, якщо позивачем не встановлена інша, більш раніша, дата оплати. Дата виписки рахунку визначається безпосередньо на рахунку. Датою оплати рахунку є дата перерахування грошових коштів на рахунок позивача.

Виходячи зі змісту позовної заяви та доданого до матеріалів справи акту звірки взаємних розрахунків (а.с.29-31, т.1) за період з 17.04.2008р. по 19.10.2008р. позивачем було поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю „Луганськпродсервіс” продукцію на суму 22226836,03 грн.

В свою чергу, Товариством з обмеженою відповідальністю „Луганськпродсервіс” було сплачено позивачу грошові кошти в сумі 20226855,73 грн., внаслідок чого решта заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю „Луганськпродсервіс” перед позивачем згідно вказаного вище акту звірки взаємних розрахунків дорівнює 1999959,94 грн.

Згідно з позовною заявою, 05.11.2008р. Товариство з обмеженою відповідальністю „Луганськпродсервіс” здійснило часткове погашення заборгованості за договором постачання №06/81 від 25.10.2006р. в сумі 200000,00 грн., у зв'язку з чим, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю „Луганськпродсервіс” складає 1799959,94 грн.

Відповідач у відзиві на позов від 09.12.2008р. №И0912/7Ю проти наявності заборгованості третьої особи перед позивачем заперечував, посилаючись на ті обставини, що надані позивачем до позовної заяви документи підтверджують повну сплату третьою особою вартості поставленої позивачем продукції.

Виходячи з того, що розрахунки між сторонами за договором №06/81 від 25.10.2006р. здійснювались через Донбаську філію Відкритого акціонерного товариства „Родовід банк”, ухвалою від 24.12.2008р. господарським судом Донецької області було зобов'язано останню надати інформацію щодо проведення Товариством з обмеженою відповідальністю „Луганськпродсервіс” оплат на користь позивача за договором постачання №06/81 від 25.10.2006р., починаючи з моменту укладання договору.

26.01.2009р. на адресу господарського суду Донецької області надійшла відповідь на запит від 15.01.2009р. №7/165 Донбаської філії Відкритого акціонерного товариства „Родовід банк” щодо наданні інформації про рух коштів на рахунку позивача згідно договору №06/81 від 25.10.2006р.

Відповідно до ст.41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

З метою повного та всебічного розгляду всіх обставин справи, враховуючи тривалість проведення розрахунків між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю „Луганськпродсервіс”, ухвалою від 30.01.2009р. судом було призначено судову економічну експертизу по вказаній справі для встановлення факту виконання (невиконання) сторонами договору постачання №06/81 від 25.10.2006р.

Проведення експертизи було доручено судовому експерту Машиніченко Олександру Анатолійовичу (свідоцтво №907, дійсне до 25.03.2011р.).

27.03.2009р. до господарського суду надійшов висновок судової економічної експертизи №212/24.

Виходячи зі змісту вказаного висновку дослідження здійснювалось експертом на підставі договору постачання №06/81 від 25.10.2006р., додаткових угод до договору постачання №1 від 25.10.2006р., №2 від 05.10.2007р. та №3 від 01.10.2008р., гарантії платіжних зобов'язань від 16.04.2008р. №И1604/1КЮ, договору від 16.04.2008р., акту звірки взаємних розрахунків за період з  17.04.2008р. по 19.10.2008р. (без зазначення договору, за яким проводилась звірка), журналу-ордеру по рахунку 36 „Розрахунки з покупцями та замовниками”.

Згідно з таблицею №1 експертом було визначено видаткові накладні, найменування та суму товару, який постачався позивачем Товариству з обмеженою відповідальністю „Луганськпродсервіс”.

Зокрема, як встановлено експертом, за період з 31.10.2006р. по 17.09.2008р. позивачем Товариству з обмеженою відповідальністю „Луганськпродсервіс” було поставлено продукції на суму 81475826,89 грн.

При цьому, виходячи зі змісту таблиці №1, складеної експертом, згідно з видатковими накладними №№РН-3110/41 від 31.10.2006р., РН-0111/33 від 01.11.2006р., РН-1311-10 від 13.11.2006р., РН-1411/42 від 14.11.2006р., РН-1511/37 від 15.11.2006р., РН-1611/36 від 17.11.2006р., РН-1711/38 від 17.11.2006р., РН-2011/38 від 20.11.2006р., РН-2811/38 від 28.11.2006р., РН-0112/39 від 01.12.2006р., РН-0812/39 від 08.12.2006р., РН-1212/39 від 12.12.2006р., РН-2212/39 від 21.12.2006р., РН-2212/32 від 22.12.2006р., РН-2812/32 від 28.12.2006р., РН-0501/31 від 05.01.2007р., РН-0901/32 від 09.01.2007р., РН-1701/36 від 17.01.2007р., РН-1901/34 від 19.01.2007р., РН-2201/33 від 22.01.2007р., РН-2601/32 від 26.01.2007р., РН-3001/40 від 30.01.2007р., РН-3101/36 від 31.01.2007р., РН-0702/36 від 07.02.2007р., РН-1202/40 від 12.02.2007р., РН-1302/37 від 13.02.2007р., РН-1302/45 від 13.02.2007р., РН-2002/40 від 20.02.2007р., РН-2202/40 від 22.02.2007р., РН-2302/36 від 23.02.2007р., РН-0103/39 від 01.03.2007р., РН-2003/36 від 20.03.2007р., РН-2103/33 від 21.03.2007р., РН-2303/31 від 23.03.2007р., РН-2703/33 від 27.03.2007р., РН-2803/37 від 28.03.2007р., РН-3003/36 від 30.03.2007р., РН-3003/36 від 30.03.2007р., РН-0404/39 від 04.04.2007р., РН-0504/32 від 05.04.2007р., РН-901366 від 28.04.2007р., РН-901572 від 10.05.2007р., РН-901591 від 10.05.2007р., РН-901614 від 11.05.2007р., РН-902340 від 18.06.2007р., РН-902349 від 19.06.2007р., РН-902383 від 21.06.2007р., РН-902570 від 27.06.2007р., РН-902769 від 09.07.2007р., РН-902779 від 10.07.2007р., РН-902784 від 11.07.2007р., РН-902792 від 12.07.2007р., РН-902852 від 18.07.2007р., РН-902950 від 25.07.2007р., РН-902971 від 26.07.2007р., РН-903031 від 27.07.2007р., РН-903089 від 01.08.2007р., РН-903095 від 01.08.2007р., РН-903219 від 06.08.2007р., РН-903245 від 07.08.2007р., РН-903282 від 08.08.2007р., РН-903327 від 09.08.2007р., РН-903329 від 10.08.2007р., РН-903396 від 16.08.2007р., РН-903432 від 21.08.2007р., РН-903471 від 23.08.2007р., РН-903472 від 27.08.2007р., РН-903499 від 28.08.2007р., РН-903543 від 31.08.2007р., РН-903618 від 03.09.2007р., РН-903630 від 03.09.2007р., РН-903671 від 05.09.2007р., РН-903708 від 10.09.2007р., РН-903736 від 12.09.2007р., РН-903796 від 18.09.2007р., РН-903821 від 19.09.2007р., РН-903822 від 19.09.2007р., РН-903836 від 20.09.2007р., РН-903883 від 26.09.2007р., РН-903921 від 27.09.2007р., РН-904069 від 04.10.2007р., РН-904102 від 05.10.2007р., РН-904137 від 05.10.2007р., РН-904182 від 05.10.2007р., РН-91019 від 08.10.2007р., РН-904216 від 24.10.2007р., РН-904227 від 24.10.2007р., РН-904374 від 06.11.2007р. позивачем було поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю „Луганськпродсервіс” товар на суму 40139975,62 грн.

Таким чином, враховуючи умови підписаного між сторонами договору №06/81 від 25.10.2006р., за висновками суду, позивачем 06.11.2007р. були виконані свої зобов'язання з постачання Товариству з обмеженою відповідальністю „Луганськпродсервіс” продукції орієнтовно на суму 40000000,00 грн., тобто, на суму договору.

В свою чергу, в таблиці №2 експертом було відображено суми розрахунків, по яким в призначенні платежу не було зазначено договору №06/81 від 25.10.2006р., а також жоден інший договір.

Згідно з вказаною таблицею Товариством з обмеженою відповідальністю „Луганськпродсервіс”  було сплачено позивачу грошові кошти на загальну суму 9529494,00 грн.

При цьому, як зазначено експертом, вказана частина відомостей про перерахування (зарахування) коштів від Товариства з обмеженою відповідальністю „Луганськпродсервіс” не відображена у облікових регістрах позивача або відображена не у повному обсязі, що є порушенням ст.ст.3, 4, 8, 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” та приводить до викривлення в бухгалтерському обліку інформації про стан взаєморозрахунків.

Позивач в поясненнях від 06.04.2009р. №258 проти врахування експертом оплат на суму 9529494,00 грн. заперечує, посилаючись на ті обставини, що вказані оплати здійснювались Товариством з обмеженою відповідальністю „Луганськпродсервіс” за постачання товару за накладними №РН-0412/37 від 04.12.2006р., №РН-0512/30 від 05.12.2006р., №РН-0512/41 від 05.12.2006р., №РН-1001/34 від 10.01.2007р., №РН-1101/38 від 11.01.2007р., №РН-1201/45 від 12.01.2007р., №РН-1601/39 від 16.01.2007р., №РН-1701/33 від 17.01.2007р., №РН-1701/34 від 17.01.2007р.

За поясненнями позивача, вказані накладні виписувались ним на виконання договору постачання №05/107 від 01.10.2005р., який був підписаний між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю „Луганськпродсервіс”.

Враховуючи викладені обставини, ухвалами від 07.04.2009р., від 15.04.2009р. судом було зобов'язано експерта Машиніченко О.А. з'явитись в судове засідання для дачі пояснень стосовно проведеного експертного дослідження.

Згідно з поясненнями експерта, що надійшли до суду 24.04.2009р., вказані вище платежі були враховані ним при проведенні дослідження внаслідок тих обставин, що надані для дослідження акт звірки взаємних розрахунків та обігова відомість містили відомості про те, що протягом досліджуваного періоду були відсутні будь-які взаєморозрахунки ніж операції за договором №06/81 від 25.10.2006р.

В таблиці №3 експертом відображено оплати, які здійснювались Товариством з обмеженою відповідальністю „Луганськпродсервіс” з зазначенням договору №06/81 від 25.10.2006р.

Зокрема, виходячи зі змісту вказаної таблиці, Товариством з обмеженою відповідальністю „Луганськпродсервіс” було перераховано позивачу на виконання умов договору №06/81 від 25.10.2006р. грошові кошти на загальну суму 71015516,99 грн.

Як наслідок, в таблиці №4 експертом було відображено помісячно суми поставок, здійснених позивачем Товариству з обмеженою відповідальністю „Луганськпродсервіс”, та суми оплат, проведених Товариством з обмеженою відповідальністю „Луганськпродсервіс” (окремо, з зазначенням договору №06/81 від 25.10.2006р. та без посилань на вказаний договір).

Згідно з вказаною таблицею у разі врахування оплат, проведених Товариством з обмеженою відповідальністю „Луганськпродсервіс” на користь позивача, без посилань на договір №06/81 від 25.10.2006р., відсутня будь-яка заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю „Луганськпродсервіс” перед позивачем (81475826,67 грн. (сума поставленого товару) – 9529494,00 грн. (сума коштів, сплачених без посилань на договір №06/81 від 25.10.2006р.) - 71015516,99 грн. (сума коштів, сплачених із зазначенням договору №06/81 від 25.10.2006р.) - 1195490,01 грн. (сума зустрічних поставок товарів, робіт, послуг)).

Одночасно, згідно з поясненнями експерта, що надійшли до суду 24.04.2009р., з урахуванням оплат Товариства з обмеженою відповідальністю „Луганськпродсервіс” без посилань на договір №06/81 від 25.10.2006р., сума розрахунків за вказаним договором перевищила 40000000,00 грн. в результаті оплати згідно з платіжним дорученням №72 від 06.11.2007р. Якщо враховувати виключно платежі, проведені Товариством з обмеженою відповідальністю „Луганськпродсервіс” на користь позивача з посиланням на договір №06/81 від 25.10.2006р., сума розрахунків за цим договором перевищила 40000000,00 грн. внаслідок оплати платіжним дорученням №2_19030/11 від 09.01.2008р.

Згідно із ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України встановлений принцип господарського судочинства, згідно з яким кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

При цьому, з урахуванням вимог ст.34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Як вказувалось вище, позивач обґрунтовуючи свої заперечення проти проведеного експертного дослідження посилається на безпідставне врахування експертом оплат, проведених Товариством з обмеженою відповідальністю „Луганськпродсервіс” за іншим договором.

Проте, всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України надані позивачем до матеріалів справи акт звірки взаємних розрахунків, обігова відомість не містять у собі будь-яких посилань на складання цих документів виключно згідно договору №06/81 від 25.10.2006р.

Посилання позивача на надану до матеріалів справи довідку від 15.04.2009р. №3106/23-2/24314542, акт від 10.04.2009р. №2949/23-2/24314542 Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області як на належні докази наявності заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю „Луганськпродсервіс” перед позивачем за договором №06/81 від 25.10.2006р. судом до уваги не приймаються, враховуючи, що зі змісту вказаної довідки відсутні будь-які посилання на проведення розрахунків між сторонами згідно договору №06/81 від 25.10.2006р.

У той самий час, в акті від 10.04.2009р. №2949/23-2/24314542 Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області також міститься посилання на договір №66/81 від 25.10.2006р., в той час як предметом дослідження у цій справі є договір постачання №06/81 від 25.10.2006р.

Згідно із ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком.

Перелічені види забезпечення виконання зобов'язань мають характерні ознаки, зокрема, мають майновий зміст, націлені на спонукання боржника до виконання свого боргу, носять додатковий характер та можуть забезпечувати лише дійсні зобов'язання.

Таким чином, з урахуванням норм ст.546 Цивільного кодексу України гарантія є одним із видів забезпечення виконання зобов'язання.

Відповідно до ст.548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного    зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Додатковою угодою №1 від 25.10.2006р. сторонами було доповнено договір №06/81 від 25.10.2006р. пунктом 4.4 наступного змісту: в якості забезпечення зобов'язань за поставлену продукцію Товариство з обмеженою відповідальністю „Луганськпродсервіс”  зобов'язується надати позивачу банківську гарантію на суму 2000000,00 грн., на строк дії договору.

Як встановлено судом, 16.04.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Луганськпродсервіс” та відповідачем був підписаний договір про надання банківської гарантії.

Згідно із ст.200 Господарського кодексу України гарантія є специфічним засобом  забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні. До відносин банківської гарантії в частині, не врегульованій цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.560 Цивільного кодексу України за гарантією банк, інша фінансова  установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно з п.1.1 договору від 16.04.2008р. відповідач надає Товариству з обмеженою відповідальністю „Луганськпродсервіс” банківську гарантію №И1604/1КЮ від 16.04.2008р. в забезпечення виконання зобов'язань за договором постачання №06/81 від 25.10.2008р., додаткової угоди №1 від 25.10.2006р. та додаткової угоди №2 від 05.10.2007р. до нього, укладених між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю „Луганськпродсервіс”.

Зокрема, 16.04.2008р. відповідачем було видано гарантію №И1604/1Кю платіжних зобов'язань, за якою відповідач гарантує виконання умов цієї гарантії до договору постачання №06/81 від 25.10.2006р., додаткової угоди №1 від 25.10.2006р. та додаткової угоди №2 від 05.10.2007р., в сумі 2000000,00 грн.

Виходячи зі змісту вказаної гарантії, відповідач безвідклично зобов'язався сплатити позивачу суму, що не перевищує 2000000,00 грн., згідно першої вимоги позивача.

При цьому, строк дії гарантії визначений з 16.04.2008р. до 15.10.2008р.

За приписом ст.548 Цивільного кодексу України недійсне зобов'язання не підлягає    забезпеченню.

Таким чином, з урахуванням вказаної статті забезпечене може бути виключно дійсне зобов'язання.

Як встановлено судом вище, враховуючи умови підписаного між сторонами договору №06/81 від 25.10.2006р., за висновками суду, позивачем 06.11.2007р. були виконані свої зобов'язання з постачання Товариству з обмеженою відповідальністю „Луганськпродсервіс” продукції орієнтовно на суму 40000000,00 грн., тобто, на суму договору.

Одночасно, згідно з поясненнями експерта, що надійшли до суду 24.04.2009р., з урахуванням оплат Товариства з обмеженою відповідальністю „Луганськпродсервіс” без посилань на договір №06/81 від 25.10.2006р., сума розрахунків за вказаним договором перевищила 40000000,00 грн. в результаті оплати згідно з платіжним дорученням №72 від 06.11.2007р. Якщо враховувати виключно платежі, проведені Товариством з обмеженою відповідальністю „Луганськпродсервіс” на користь позивача з посиланням на договір №06/81 від 25.10.2006р., сума розрахунків за цим договором перевищила 40000000,00 грн. внаслідок оплати платіжним дорученням №2_19030/11 від 09.01.2008р.

Згідно із ст.598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов'язання у відповідності із ст.599 Цивільного кодексу України, ст.202 Господарського кодексу України припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, враховуючи, що сума договору №06/81 від 25.10.2006р. була узгоджена сторонами у розмірі 40000000,00 грн., виходячи з того, що 06.11.2007р. позивачем були виконані свої зобов'язання з постачання товару Товариству з обмеженою відповідальністю „Луганськпродсервіс”  на вказану суму, а останнім 09.01.2008р. було перераховано на користь позивача грошові кошти орієнтовно на суму 40000000,00 грн. за вказаний вище товар, за висновками суду, на момент видачі 16.04.2008р. відповідачем гарантії №И1604/1Кю платіжних зобов'язань відповідних зобов'язань між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю „Луганськпродсервіс” не існувало.

За таких обставин, враховуючи висновки суду щодо видачі гарантії платіжних зобов'язань  від 16.04.2008р. №И1604/1Кю в забезпечення виконання зобов'язання, якого не існувало на момент видачі гарантії, в порядку ч.1 ст.203 та ст.215 Цивільного кодексу України гарантія платіжних зобов'язань  від 16.04.2008р. №И1604/1Кю підлягає визнанню судом недійсною через невідповідність її приписам ст.ст.546, 548, 560 Цивільного кодексу України, а зустрічні позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.236 Цивільного кодексу України правочин, який визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Враховуючи висновки суду щодо недійсності гарантії платіжних зобов'язань  від 16.04.2008р. №И1604/1Кю, остання є такою з моменту її вчинення.

Враховуючи висновки суду щодо недійсності гарантії платіжних зобов'язань від 16.04.2008р. №И1604/1Кю, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 1799959,94 грн. підлягають залишенню без задоволення.

Одночасно, виходячи з висновків суду про неправомірність позовних вимог про стягнення основного боргу, тобто, за відсутністю доказів невиконання або неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань, які тягнуть за собою можливість застосування певного виду відповідальності, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляції в сумі 26999,40 грн. та трьох процентів річних в сумі 7692,98 грн. також підлягають залишенню без задоволення.

Судові витрати за первісним та зустрічним позовом підлягають віднесенню на позивача повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.22, 43, 49, 60, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

                                                                ВИРІШИВ:

Відмовити повністю в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Мобінет”, м.Макіївка до Відкритого акціонерного товариства комерційного банку з іноземним капіталом „Промекономбанк”, м.Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 1834652 грн. 32 коп., у тому числі основний борг в сумі 1799959 грн. 94 коп., інфляція в сумі 26999 грн. 40 коп. та три проценти річних в сумі 7692 грн. 98 коп.

Зустрічні позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства комерційного банку з іноземним капіталом „Промекономбанк”, м.Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „Мобінет”, м.Макіївка про визнання недійсною гарантії платіжних зобов'язань від 16.04.2008р. №И1604/1КЮ задовольнити.

Визнати недійсною з моменту видачі гарантію платіжних зобов'язань від 16.04.2008р. №И1604/1КЮ, видану Відкритим акціонерним товариством комерційним банком з іноземним капіталом „Промекономбанк”, м.Донецьк.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Мобінет”, м.Макіївка на користь Відкритого акціонерного товариства комерційного банку з іноземним капіталом „Промекономбанк”, м.Донецьк витрати по сплаті державного мита в сумі 85 грн. 00 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні 13.05.2009р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 13.05.2009р.

               Головуючий суддя                                                                                                                                           

Суддя                                      Попков Д.О.

Суддя                                                                                                       Джарти В.В.