Рішення

від 17.03.2009 по справі 33/28

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

33/28

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№  33/28

17.03.09

Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом          закритого акціонерного товариства «Ельфа»

до                           приватного підприємства «Чаксте косметік»

про                          стягнення 212 634,82 грн.

За участю представників сторін:

від позивача:      Шаповалова А.О. – представник за довіреністю 2/2008 від 01.01.2009 року;

від відповідача:  Чаксте О.А. –директор.

встановив :

Закрите акціонерне товариство «Ельфа»звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до приватного підприємства «Чаксте косметік»про стягнення 212 634,82 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між сторонами був укладений договір купівлі-продажу сировини № 31/03-01 від 31.03.2005 року та додаткова угода до договору № 1 від 01.04.2005 року відповідно до умов якого продавець (позивач) зобов'язується відповідно до замовлень покупця передати у власність покупця, а покупець (відповідач) прийняти і своєчасно оплатити на умовах цього договору сировину, перераховану у п. 1.1., далі по тексту –«товар».

Відповідно до п. 2.4. цього договору, товар рахується (поставленим) переданим покупцю із дня підписання сторонами видаткових накладних.

На виконання умов договору позивач передав відповідачу товар на підставі видаткових накладних  № 269912 від 24.11.2005 року та № 5352 від 03.03.2006 року на загальну суму 122 909,59 грн.

У зв'язку з невиконанням умов договору було укладено додаткову угоду № 2 від 05.06.2007 року до договору купівлі-продажу сировини № 31/03-01 від 31.03.2005 року, про відстрочення розрахунку. Відповідно до додаткової угоди № 2 від 05.06.2007 року покупець (відповідач) зобов'язується оплатити і вивезти товар не пізніше 17.12.2007 року.

Відповідач частково оплатив отриманий товар у сумі 21 188,83 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, які знаходяться в матеріалах справи.

Таким чином сума основної заборгованості відповідача перед позивачем становить 101 720,76 грн.

Відповідно до п. 4.2. договору, який був чинний до підписання додаткової угоди № 2 від 05.06.2007 року, тобто до 04.06.2007 року, позивач нарахував відповідачеві пеню у розмірі 24 051,21 грн. Керуючись п. 4.4. договору, який був чинний 04.06.2007 року, пеня нараховувалась за весь період прострочення.  

У зв'язку з порушенням строків оплати, відповідно до п. 2.8. договору, позивач нарахував відповідачеві штраф у розмірі 25 % від несплаченої суми за товар у розмірі 25 430,19 грн.

За невиконання грошових зобов'язань, куруючись статтею 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував відповідачеві три проценти річних у сумі 9 348,92 грн. та інфляційну різницю у сумі 52 083,74 грн.

16.02.2009 року представник відповідача в судове засідання не з'явився, витребуваних судом документів не подав проте через загальний відділ діловодства подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник позивача в судове засідання з'явився та подав документи на вимогу ухвали суду про порушення провадження у справі № 33/28 від 26.12.2008 року та заяву про продовження розгляду справи та заявив усне клопотання про перенесення розгляду справи у зв'язку з можливим врегулюванням спору мирним шляхом.

Відповідно до ст. ст. 77, 86 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи клопотання представників позивача та відповідача про відкладення розгляду справи, а також неявку представника відповідача, суд відклав розгляд справи на 17.03.2009 року.

У судове засідання 17.03.2009 року з'явились представники сторін.

Представник позивача надав заяву про зміну предмету позову у зв'язку з перерахунком штрафних санкцій, інфляційних витрат та відсотків за користування чужими грошима та надав пояснення по справі та  просив стягнути з відповідача заборгованість в сумі 101 720,76 грн., пеню у розмірі 24 051,21 грн., штрафні санкції у сумі 25 430,19 грн., індекс інфляції в сумі 84 323,78 грн., три відсотки річних за користування грошовими коштами у сумі 16 187,67 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 2 126,34 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн.

Суд відмовляє у прийнятті зазначеної заяви про зміну предмету позову, оскільки зазначене в заяві фактично є перерахунком штрафних санкцій, інфляційних витрат та відсотків за користування чужими грошима.

Відповідач позов визнала в частині основної заборгованості.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі з перерахунком судом суми штрафних санкцій

Між позивачем та відповідачем був укладений договір купівлі-продажу сировини № 31/03-01 від 31.03.2005 року та додаткова угода до договору № 1 від 01.04.2005 року відповідно до умов якого продавець (позивач) зобов'язується відповідно до замовлень покупця передати у власність покупця, а покупець (відповідач) прийняти і своєчасно оплатити на умовах цього договору сировину, перераховану у п. 1.1., далі по тексту –«товар».

Сторонами також підписані додаткові угоди № 1 від 01.04.2005 року та № 2 від 05.06.2007 року до договору купівлі-продажу сировини № 31/03-01 від 31.03.2005 року.

Відповідно до п. 2.4. цього договору, товар рахується (поставленим) переданим покупцю із дня підписання сторонами видаткових накладних.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч.2 статті 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.1 статті 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Позивач передав відповідачу товар на підставі видаткових накладних  № 269912 від 24.11.2005 року та № 5352 від 03.03.2006 року, які підписані представниками сторін та скріплені печатками, на загальну суму 122 909,59 грн.

Частина 1 статті 691 ЦК України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч.1 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч.2 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідач частково оплатив отриманий товар у сумі 21 188,83 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, які знаходяться в матеріалах справи. Таким чином сума основної заборгованості відповідача перед позивачем становить 101 720,76 грн.

Згідно з п. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України  та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості у відповідача перед позивачем в сумі 101 720,76 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем визнаний, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За перерахунком суду загальний розмір індексу інфляції становить 52 024,24 грн. та підлягає задоволенню.

Вимоги позивача трьох процентів річних у сумі 9 348,92 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Дії відповідача, з несплати заборгованості за виконані роботи є порушенням грошових зобов'язань, взятих на себе стороною за договором, а тому, є підстави для застосування встановленої договором відповідальності.

Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з додатковою угодою № 2 від 05.06.2007 року, у зв'язку з порушенням строків оплати, відповідно до п. 2.8. договору, позивач нарахував відповідачеві штраф у розмірі 25 % від несплаченої суми за товар у розмірі 25 430,19 грн.

Дії відповідача, з несплати заборгованості є порушенням грошових зобов'язань, взятих на себе стороною за договором, а тому, є підстави для застосування встановленої договором відповідальності.

Згідно ч.3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.1 статті 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до п. 4.2. договору, який був чинний до підписання додаткової угоди № 2 від 05.06.2007 року, тобто до 04.06.2007 року, позивач нарахував відповідачеві пеню у розмірі 24 051,21 грн. Керуючись п. 4.4. договору, який був чинний 04.06.2007 року, пеня нараховувалась за весь період прострочення.  

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч.6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Вимоги позивача про стягнення про стягнення пені в розмірі 24 051,21 грн. та штрафу у розмірі 25 430,19 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно статті 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82–85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з приватного підприємства «Чаксте косметік»(юридична адреса: 03151, м. Київ, вул. Молодогвардійська, 12, кв. 90; фактична адреса: 04211, м. Київ, вул. Лайоша Гавро, 11-а, кв. 79; р/р 2600001292001 в  АТ «Укрінбанк»м. Києва, МФО 300142, код ЄДРПОУ 33440220) або з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь закритого акціонерного товариства «Ельфа»(03148, м. Київ, вул. Сім'ї Сосніних, 9; р/р 26002014030696 в філії ВАТ «Укрексімбанк»МФО 380333, код ЄДРПОУ 24591419) суму основного боргу 101 720 (сто одна тисяча сімсот двадцять) грн. 76 коп., пеню в розмірі 24 051 (двадцять чотири тисячі п'ятдесят одна) грн. 21 коп., штрафу у розмірі 25 430 (двадцять п'ять тисяч чотириста тридцять) грн. 19 коп., індекс інфляції у сумі 52 024 (п'ятдесят дві тисячі двадцять чотири) грн. 24 коп., три проценти  річних у сумі 9 348 (дев'ять тисяч триста сорок вісім) грн. 92 коп., витрати  по сплаті державного мита в сумі 2 126 (дві тисячі сто двадцять шість) грн. 34 коп. та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

       Суддя                                                                                                        С.М.Мудрий