Рішення

від 17.04.2009 по справі 53/126

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

53/126

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  53/126

17.04.09

За позовом Спільного українсько-німецького підприємства «Марком»у формі Товариства з обмеженою відповідальністю    

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мінський»

про стягнення 21 494,34 грн.

                                                                      Суддя                   Грєхова О. А.

Представники:

від позивача: Скібіцька О.О. –представник по довіреності № 92/08 від 04.08.2008р.

від відповідача:  не з'явились

СуТЬ СПОРУ:

          Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мінський»заборгованості за Договором поставки № МН-212/01/644 від 26.01.2007р. в розмірі 21 494,34 грн. (сума основної заборгованості).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.2009р. порушено провадження по справі № 53/126, розгляд справи призначено на 23.02.2009р. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.2009р. позивачу відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову.

У зв'язку з нез'явленням в судове засідання представника відповідача по справі розгляд справи відкладено на 20.03.2009р.

Судове засідання по справі № 53/126, призначене на 20.03.2009р. не відбулося, оскільки суддя, що розглядає дану справу, з 11.03.2009р. по 24.03.2009р. включно, перебувала на лікарняному.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.03.2009р. у зв'язку з виходом судді з лікарняного, справа № 53/126 призначена до розгляду по суті на 17.04.2009р.

          Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання у справі, відповідач в жодне судове засідання не з'явився, письмових доказів, пояснень та заперечень по суті спору не надав, вимоги попередніх ухвал суду не виконав.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997р. № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Відомості про місцезнаходження відповідача є достовірними, оскільки підтверджено Довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізични- осіб-підприємців серія АГ № 287683 від 26.02.2009р., наданою позивачем.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відсутності відповідача відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 17.04.2009р. за згодою представника позивача, в порядку ст. 85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 1  ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Згідно з частиною 2 зазначеної статті, підставою виникнення взаємних цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

          26 січня 2007 року  між Спільним українсько-німецьким підприємством «Марком»у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мінський»(покупець) було укладено договір поставки № МН-212/01/644 (надалі –договір), відповідно до умов якого (п.1.1 договору) постачальник зобов'язувався поставити згідно з письмовим замовленням покупця у термін, із зазначенням часу виконання самого замовлення, терміну поставки товару постачальником, а покупець зобов'язувався прийняти цей товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Умови договору свідчать про те, що за своєю правовою природою вищевказаний договір є договором поставки.

У відповідності до статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання умов договору позивачем за період з 30.01.2007 року по 08.08.2008 року було поставлено, а  відповідачем отримано товару на загальну суму 114 355,79 грн., що підтверджується видатковими накладними: № ЗУ001419 від 30 січня 2007р.; № ЗУ001696 від 02 лютого 2007 р.; № ЗУ002237 від 10 лютого 2007 р.; № ЗУ002554 від 19 лютого 2007 р. з Актом розбіжностей; № ЗУ003415 від 03 березня 2007 р.; № ЗУ003607 від 06 березня 2007 р.; № ЗУ003830 від 07 березня 2007 р.; № ЗУ004045 від 14 березня 2007 р. з Актом розбіжностей; № ЗУ004444 від 20 березня 2007 р.; № ЗУ004936 від 27 березня 2007 р.;  № ЗУ005791 від 11 квітня 2007 р.;  № ЗУ006461 від 23 квітня 2007 р.; № ЗУ006762 від 26 квітня 2007 р.; № ЗУ007070 від 04 травня 2007 р.; № ЗУ007354 від 08 травня 2007 р.; № ЗУ007809 від 16 травня 2007 р.; № ЗУ008306 від 23 травня 2007 р.; № ЗУ008736 від 31 травня 2007 р.; № ЗУ009481 від 12 червня 2007 р.; № ЗУ010118 від 21 червня 2007 р.; № ЗУ010487 від 27 червня 2007 р.;  № ЗУ011027 від 10 липня 2007 р.; № ЗУ011489 від 17 липня 2007 р.; № ЗУ012742 від 03 серпня 2007 р.; № ЗУ012881 від 07 серпня 2007 р.; № ЗУ013396 від 14 серпня 2007 р.; № ЗУ014271 від 28 серпня 2007 р.; № ЗУ014775 від 05 вересня 2007 р.;  № ЗУ0 15292 від 11 вересня 2007 р.; № ЗУ015546 від 14 вересня 2007 р.; № ЗУ015740 від 18 вересня 2007 р.; № ЗУ016747 від 02 жовтня 2007 р.;№ ЗУ017395 від 09 жовтня 2007 р.; № ЗУ017737 від 12 жовтня 2007 р.; № ЗУ017974 від 16 жовтня 2007 р.; № ЗУ018562 від 24 жовтня 2007 р.; № ЗУ0190737 від 30 жовтня 2007 р.; № ЗУ019553 від 06 листопада 2007 р.; № ЗУ020217 від 14 листопада 2007 р.; № ЗУ020597 від 20 листопада 2007 р.; № ЗУ021766 від 01 грудня 2007 р.; № ЗУ021907 від 04 грудня 2007 р.; № ЗУ022559 від 11 грудня 2007 р.; № ЗУ023453 від 18 грудня 2007 р.; № ЗУ024178 від 25 грудня 2007 р.; № ЗУ000269 від 09 січня 2008 р.; № ЗУ001681 від 29 січня 2008 р.; № ЗУ002079 від 05 лютого 2008 р.; № ЗУ002593 від 12 лютого 2008 р.; № ЗУ003156 від 19 лютого 2008 р.; № ЗУ003749 від 26 лютого 2008 р.; № ЗУ004239 від 04 березня 2008 р.; № ЗУ004887 від 12 березня 2008 р.; № ЗУ005231 від 18 березня 2008 р..; № ЗУ005893 від 25 березня 2008 р.; № ЗУ006319 від 01 квітня 2008 р.; № ЗУ006819 від 08 квітня 2008 р.; № ЗУ007346 від 15 квітня 2008 р.; № ЗУ008015 від 23 квітня 2008 р.; № ЗУ008499 від 30 квітня 2008 р.; № ЗУ008720 від 06 травня 2008 р.; № ЗУ009195 від 14 травня 2008 р.; № ЗУО10057 від 22 травня 2008 р.; № ЗУ010296 від 27 травня 2008 р.; № ЗУ010950 від 03 червня 2008 р.; № ЗУ011476 від 09 червня 2008 р.; № ЗУ012182 від 18 червня 2008 р.; № ЗУ012724 від 24 червня 2008 р.; № ЗУ013318 від 02 липня 2008 р.; № ЗУО 13809 від 08 липня 2008 р. з відмітками відповідача про отримання, належним чином завірені копії яких долучені до матеріалів справи.

Відповідно до п. 4.3.1 договору покупець здійснює оплату товару, що підлягає поставці згідно з цим договором і який визначений сторонами у специфікації до нього кожні п'ять банківських днів за фактично реалізований покупцем товар.

Згідно з п.п 4.6, 4.7 додаткової угоди № 1 до договору покупець раз на місяць пересилає відомості складських приміщень залишків непроданого товару. В разі відмови покупцем провести звірку залишків непроданого товару в зазначений термін продавець має право рахувати всю партію товару реалізованою та вимагати її сплати.

Відповідач покладені на нього зобов'язання щодо оплати поставленого товару по договору не виконав, сплатив за поставлений товар 77 398,07 грн. та повернув товар на суму 15 463,38 грн., в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 21 494,34 грн. (114 355,79 грн. –77 398,07 грн. –15 463,38 грн.).

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст.. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до  статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач виконав свої зобов'язання в повному обсязі, покладені на нього договором. Відповідачем не подано будь-яких доказів на спростування обставин, які повідомлені позивачем.

Як визначено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що сторони погодили строк виконання зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару (п. 4.3.1 договору), проте відповідач в порушення вимог чинного законодавства та умов договору  за отриманий товар повністю не розрахувався.

Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, то  за таких обставин, позов в частині стягнення боргу в розмірі 21 494,34 грн. визнається судом обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

          На дату прийняття рішення заборгованість відповідача складає 21 494,34 грн., що підтверджується доданою до матеріалів справи довідкою Вих.. № 23/02/09/1 від 23.02.2009р. за підписом головного бухгалтера позивача.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 192, 193, 232, 265 Господарського кодексу України, ст. ст. 525, 526, 530, 546, 549, 551, 626, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

              2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мінський»(04201, м. Київ, Мінське шосе, 4;  ідентифікаційний  код 23493904 з будь–якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Спільного українсько-німецького підприємства «Марком»у формі Товариства з обмеженою відповідальністю  (02099, м. Київ, вул. Ялтинська, 56; ідентифікаційний код 14364757)  21 494 (двадцять одна тисяча чотириста дев'яносто чотири) грн. 34 коп. основного боргу, 214 (двісті чотирнадцять) грн. 94 коп.  витрат по сплаті державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          3.          Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                                          Грєхова О.А.