Рішення

від 13.04.2009 по справі 37/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

37/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  37/25

13.04.09

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Заграва-центр»

ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «ДніпроУкоінвестБуд»

Простягнення 48155,77 грн.

Суддя Кондратова І.Д.

В судових засіданнях приймали участь представники сторін:

Від позивача : Квітницька Н.О.- представник за довіреністю № 16 від 30.12.2008 року;

Від відповідача  Колдоба М.В.- представник за довіреністю № 0408/7 від 04.03.2009 року; Литвин А.С.- представник за довіреністю № 0408/7 від 04.03.2009 року;

Обставини справи :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Заграва-центр»до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДніпроУкоінвестБуд»про стягнення 48155,77 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2009 року порушено провадження у справі № 37/25, розгляд справи було призначено на 23.02.2009 року о 10-45.

Представник відповідача 23.02.2009 року в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва № 37/25 від 12.02.2009 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник позивача вимоги ухвали Господарського суд міста Києва про порушення провадження у справі № 37/25 від 12.02.2009 року виконав частково.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.02.2009 року розгляд справи було відкладено у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Представник відповідача в судовому засіданні 10.03.2009 року заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.03.2009 року розгляд справи було відкладено у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

03.04.2009 року через канцелярію Господарського суду міста Києва представник позивача подав заяву про збільшення розміру позовних вимог. Відповідно до поданої заяви позивач просить стягнути 46100,00 грн. суму основного боргу, 3796,96 грн. збитки від інфляції, 604,59 грн. – 3 % річних. В судовому засіданні 06.04.2009 року представник позивача підтримав подану заяву в повному обсязі.

Судом встановлено, що подана заява про збільшення позовних вимог не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, а тому приймається до розгляду.

Враховуючи те, що відповідач відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подав, справа № 37/25 у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України розглядається за наявними в ній матеріалами.

Представник відповідача в судовому засіданні 06.04.2009 року заявив усне клопотання про оголошення повного тексту рішення. Подане клопотання судом задоволено.

У судовому засіданні 06.04.2009 року судом оголошено про закінчення розгляду справи, а також на підставі частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до  13.04.2009 року для виготовлення повного тексту рішення по справі № 37/25, про що сторони повідомлені письмово під розписку.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 13.04.2009 року було оголошено повний текст рішення.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -  

ВСТАНОВИВ:

За твердженням позивача, що підтверджується матеріалами справи, не спростовується відповідачем, сторони досягли усної угоди, відповідно до якої Товариство з обмеженою відповідальністю «Заграва-центр»(Продавець) зобов'язувалось поставити Товариству з обмеженою відповідальністю «Довіра-трйдінг» (Покупець) товар, який відповідач зобов'язувався оплатити.

На виконання домовленості сторін, позивач здійснив поставку товару відповідачу на загальну суму 86100,00 грн., що підтверджується накладними № РН-000676 від 10.09.2008 року, № РН-000689 від 02.10.2008 року, № РН-000688 від 02.10.2008 року, а також довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, копії яких долучено до матеріалів справи.

За твердженням позивача, відповідач за поставлений товар не розрахувався, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 46100,00 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до  статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих Товариством з обмеженою відповідальністю «Заграва-центр»доказів вбачається, що позивач виконав свої зобов'язання, покладені на нього за домовленістю сторін.

Відповідачем не подано будь-яких доказів на спростування обставин, які повідомлені позивачем.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України  підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтями 202, 205 Цивільного кодексу України закріплено загальне поняття правочину, яким є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до положень статей 638, 639 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може бути укладений у будь –якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом  ця форма для даного виду  договорів не вимагалася.

Статтею 626 Цивільного кодексу України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована  на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Також, статтею 181 Господарського кодексу України визначено загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема, в частині 1 цієї статті зазначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Враховуючи вищевикладене судом встановлено, що шляхом поставки та отримання товару між сторонами у спрощений спосіб був укладений договір купівлі - продажу керамзиту вартістю 86100,00 грн.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

09.10.2008 року відповідач надіслав позивачу гарантійний лист № 0910/1 від 09.10.2008 року, згідно якого гарантував погашення заборгованості протягом 21 календарного дня, тобто до 30.10.2008 року.  Позивач даний лист прийняв, жодних заперечень та зауважень не висував щодо запропонованих відповідачем строків оплати вартості отриманого товару, з пропозицією відповідача погодився. Таким чином, судом встановлено, що сторони досягли домовленості щодо строків виконання зобов'язання в частині оплати вартості отриманого товару, зокрема, в строк до 30.10.2008 року відповідач був зобов'язаний оплати вартість отриманого товару згідно накладних № РН-000676 від 10.09.2008 року, № РН-000689 від 02.10.2008 року, РН-000688 від 02.10.2008 року. Проте відповідач в порушення вимог чинного законодавства та домовленості сторін  за отриманий товар не розрахувався, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 46100,00 грн.

Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, то  за таких обставин, позов в частині стягнення основного боргу в розмірі 46100,00 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Крім того позивач, посилаючись на статтю 625 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути на свою користь  інфляційні витрати в розмірі 3796,96 грн. та 3 % річних в розмірі 604,59 грн. за період прострочення з 04.11.2008 року по 02.04.2009 року.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи 3% річних та інфляційні витрати, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Перевіривши розрахунок 3 % річних, який наданий позивачем, судом встановлено, що позивачем невірно визначено кількість днів прострочення за заявлений період, проте оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов'язання, з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу  України, підлягають стягненню 3 % річних в розмірі 568,36 грн. за період прострочення з 04.11.2008 року по 02.04.2009 року,  розмір яких визначений за обґрунтованим розрахунком суду.

Розрахунок процентів

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів

4610004.11.2008 - 02.04.20091503 %568.36

Таким чином, загальна сума процентів за договором складає 568.36 грн.

В свою чергу, відповідно до обґрунтовано розрахунку суду, розмір інфляційних витрат, який підлягає стягненню з відповідача за період прострочення з 04.11.2008 року по 02.04.2009 року, становить 4517,80 грн.

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за період?Інфляційне збільшення суми боргу?Сума боргу з врахуванням індексу інфляції?

04.11.2008 - 02.04.2009461001.0984517.8050617.80

Проте, частиною 1 п. 2 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право: виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Тобто, виходячи зі змісту зазначеної вище норми права, суд може реалізувати своє право лише при наявності двох умов одночасно, а саме, коли це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів та, коли про це є відповідне клопотання.

Враховуючи те, що суд не може виходити за межі позовних без відповідного клопотання позивача, а дії відповідача є порушенням вимог чинного законодавства, що є підставою для стягнення суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних витрат підлягають стягненню у  заявленому позивачем розмірі, а  саме у сумі  3796,96 грн.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України,  покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 181, 192, 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 205, 525, 526, 530, 625, 655 Цивільного кодексу України, ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,  -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДніпроУкоінвестБуд»(02140, м. Київ, Дарницький район, вул. Лариси Руденко, будинок 6-А код 33611827)  на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Заграва-центр»(04071, м. Київ, вул. Ярославська, 21 код 33153695) 46100,00 грн. основного боргу, 3796,96 грн. - інфляційні витрати, 568,36 грн. –3 % річних від простроченої суми, 504,65 грн. - витрат по сплаті державного мита та 117,92 - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині в позові відмовити.

4.          Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5.          Рішення вступає в законну силу після десятиденного терміну з дня його прийняття

СуддяІ.Д. Кондратова